Рішення

від 10.09.2024 по справі 440/4572/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4572/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні типову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - ГУПФ України в м. Києві), у якому просила:

визнати протиправними дії ГУПФ в Полтавській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

визнати протиправними дії та рішення ГУПФ України в м. Києві від 26.10.2023 №164650004014 про відмову у зарахуванні пільгового стажу та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати ГУПФ в Полтавській області зарахувати з 14.09.1994 по 05.05.2004 роботу на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки м`ясожирового цеху підприємства "Пирятинський м`ясокомбінат" до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 20.10.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції згідно пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що вона досягла 50-річного віку та має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 13 названого Закону зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

2. Позиція відповідача.

Представник ГУПФ України в Полтавській області надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута ГУПФ України в м. Києві /а.с. 40-42/.

Представник ГУПФ України в м. Києві надав до суду відзив на позов, у якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість /а.с. 69-71/. Зазначив, що у спірних відносинах рішенням ГУПФ України в м. Києві від 26.10.2023 №164650004014 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на недосягнення нею пенсійного віку (55 років). Крім того, представник відповідача звертав увагу на непідтвердження позивачем наявності пільгового стажу роботи за Списком №2, оскільки не надано рішенням комісії пенсійного органу про зарахування пільгового стажу роботи ліквідованого підприємства.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 /а.с. 11/.

20.10.2023 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /а.с. 46-47/.

Рішенням ГУПФ України в м. Києві від 26.10.2023 №164650004014 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на недосягнення нею пенсійного віку (55 років), а також відсутність необхідного страхового та пільгового стажу роботи /а.с. 45/.

Не погодившись з рішенням пенсійного органу від 26.10.2023 №164650004014, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У силу пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

23.01.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

Цим Рішенням Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення Суд зазначив, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

А відповідно до пункту 3 згаданого Рішення Суд визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності чи відсутності у позивача права на призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах жінкам з підстави, визначеної пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII), визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 щонайменше 10 років.

Аналогічні вимоги містяться також у пункті 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 20.10.2023 про призначення пенсії виповнилось повних 50 років.

Пенсійний орган у рішенні від 26.10.2023 №164650004014 обчислив стаж роботи ОСОБА_1 та визначив, що загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 21 рік 09 місяців 27 днів, а спеціальний стаж роботи за списком №2 - відсутній /а.с. 45/.

Позивач рішення пенсійного органу в частині обчислення загального страхового (трудового) стажу роботи не оскаржує.

Натомість позивач незгодна з висновком пенсійного органу про недосягнення нею пенсійного віку, а також незарахування до спеціального стажу роботи за Списком №2 періоду з 14.09.1994 по 05.05.2004 роботи на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки м`ясожирового цеху підприємства "Пирятинський м`ясокомбінат".

Щодо досягнення позивачем пенсійного віку, суд враховує, що ключовим у цій справі є питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на підставі Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Відповідне питання було предметом розгляду Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 зазначила, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ та на цій підставі вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що надалі підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

За наведених обставин на час виникнення спірних відносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення віку 50 років.

Як наслідок, на час виникнення спірних відносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для позивача у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отож позивач має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ після досягнення віку 50 років за умови наявності страхового (трудового) стажу роботи не менше 20 років та спеціального (пільгового) стажу роботи за Списком №2 не менше 10 років.

У разі наявності у позивача не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Пенсійний орган обчислив загальний (трудовий) стаж роботи позивача та визначив, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії такий стаж становив 21 рік 09 місяців 27 днів /а.с. 48/.

Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 підтверджено, що позивач 14.09.1994 прийнята на роботу за переведенням в Орендне підприємство "Пирятинський м`ясокомбінат" учнем виготовлювача натуральної ковбасної оболонки м`ясожирового цеху; 27.12.1994 - присвоєний 3 розряд виготовлювача натуральної ковбасної оболонки м`ясожирового цеху, 31.07.1995 - в зв`язку з реорганізацією ОП"Пирятинський м`ясокомбінат" звільнена у порядку переведення до ВАТ "Пирятинський м`ясокомбінат", п. 5 ст. 36 КЗпП України, 01.08.1995 - прийнята на роботу в порядку переведення до ВАТ "Пирятинський м`ясокомбінат" виготовлювачем натуральної ковбасної оболонки 3 розряду; 01.04.2000 - присвоєний 4 розряд виготовлювача натуральної ковбасної оболонки; 06.10.2002 - присвоєний 5 розряд виготовлювача натуральної ковбасної оболонки; 05.05.2004 - переведена обробником субпродуктів 4 розряду /а.с. 14-15/.

Тож трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджено, що у період з 14.09.1994 по 04.05.2004 вона безперервно працювала виготовлювачем натуральної ковбасної оболонки.

Робота виготовлювачем натуральної ковбасної оболонки передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (розділ 2241400а-12378), а також Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (пункт 22.14а).

Щодо доводів ГУПФ України в м. Києві про відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, суд враховує, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, не є підставою для відмови у зарахуванні окремих періодів трудової діяльності з метою пільгового обчислення стажу роботи.

До того ж, суд враховує, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надала пенсійному органу витяг з наказу АТ "Пирятинський м`ясокомбінат" від 25.11.1997 №106 про проведення атестації робочих місць з шкідливими умовами праці за професією (посадою) виготовлювача натуральної ковбасної оболонки, за результатами якої підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення /а.с. 65/.

Стосовно доводів ГУПФ України в м. Києві про необхідність підтвердження стажу роботи Комісією при ГУПФ України в Полтавській області з огляду на ліквідацію ВАТ "Пирятинський м`ясокомбінат", суд виходить з такого.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

За змістом пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 названого Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

А відповідно до пункту 20 згаданого Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тож основним документом, що підтверджує право особи на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, є трудова книжка й лише у разі відсутності трудової книжки чи записів у ній, які підтверджують право на призначення пенсії на пільгових умовах надається уточнююча довідка підприємства.

Суд зауважує, що надана ОСОБА_1 разом із заявою від 20.10.2023 трудова книжка серії НОМЕР_2 містила записи про роботу позивача за посадою, віднесеною до Списку №2, у період з 14.09.1994 по 04.05.2004, що викладені у хронологічному порядку із зазначенням реквізитів документів, на підставі яких внесені відповідні записи.

Також позивач разом із заявою від 20.10.2023 надала пенсійному органу архівні довідки, якими підтверджено правильність записів у трудовій книжці.

А тому трудова книжка серії НОМЕР_2 є належним та достатнім доказом підтвердження роботи позивача на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки, внаслідок чого період роботи ОСОБА_1 з 14.09.1994 до 04.05.2004 мав бути зарахований до її спеціального (пільгового) стажу роботи за Списком №2.

Доводи відповідача про ліквідацію ВАТ "Пирятинський м`ясокомбінат" спростовані відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а.с. 77-78/, де під ідентифікаційним кодом юридичної особи 05421137 міститься запис про Приватне акціонерне товариство "Пирятинський м`ясокомбінат", що з 06.09.2021 перебуває в стані припинення, однак не ліквідоване.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що рішення ГУПФ України в м. Києві від 26.10.2023 №164650004014 належить визнати протиправним та скасувати, зобов`язавши цей пенсійний орган зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 роботу з 14.09.1994 по 04.05.2004 на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З 05.05.2004 позивач переведена обробником субпродуктів 4 розряду, а тому підстав для зарахування до її спеціального трудового стажу дня роботи 05.05.2004 немає.

Позовна вимога про визнання протиправними дій ГУПФ України в Полтавській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.10.2023 про призначення пенсії задоволенню не підлягає, оскільки компетентним органом для розгляду зазначеної заяви за принципом екстериторіальності обрано ГУПФ України в м. Києві, а ГУПФ України в Полтавській області жодних дій щодо розгляду заяви позивача від 20.10.2023 не вчиняло.

Так само немає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУПФ України в м. Києві, адже права позивача у спірних відносинах порушені рішенням ГУПФ України в м. Києві від 26.10.2023 №164650004014, що суд визнав протиправним та скасував.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУПФ України в Полтавській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 20.10.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції згідно пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд звертає увагу на таке.

У спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.10.2023 про призначення пенсії за віком на підставі приписів пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, визначено ГУПФ України в м. Києві, а тому саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Водночас суд враховує, що у силу статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

З огляду на те, що ГУПФ України в м. Києві під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах належним чином не дослідив всю сукупність наданих позивачем документів, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 35/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення ГУПФ України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та спір носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в м. Києві.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.10.2023 №164650004014 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 роботу з 14.09.1994 по 04.05.2004 на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки до пільгового стажу за Списком №2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 42098368; вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053);

2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяОлександр КУКОБА