Постанова

від 11.09.2024 по справі 483/1760/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.09.24

22-ц/812/1284/24

Справа №483/1760/23

Провадження № 22-ц/812/1284/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 вересня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім»

на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Рак Л.М., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та припинення права оренди на земельні ділянки

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» (далі - ТОВ «Очаківський райагрохім») про розірвання договорів оренди земельних ділянок та припинення права оренди на земельні ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 241067 та серії ЯЗ № 241068 ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 3,19 га кадастровий номер 4825182800:02:000:0678 та 0,99 га кадастровий номер 4825182800:03:000:0596 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

У 2012 році між позивачкою та ТОВ «Очаківський райагрохім» було укладено договори оренди вказаних вище земельних ділянок, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Очаківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 21 травня 2012 року за № 482510004003332 та за № 482510004003331.

Згідно відомостей із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з І кварталу 2020 року по 30 червня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 , за надання земельної ділянки сільсько - господарського призначення в оренду, ТОВ «Очаківський райагрохім» в ІV кварталі 2020 року було нарахована орендна плата в розмірі 2909 грн. 85 коп., але не сплачена; в ІV кварталі 2021 року нарахована орендна плата в розмірі 2909 грн. 85 коп., але не сплачена; за 2022-2023 роки інформація про нарахування та виплату відсутня.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач порушив умови пунктів 8, 9, 10 зазначених договорів оренди щодо виплати орендної плати. Такі обставини свідчать про систематичну несплату орендної плати за 2020-2023 роки.

Звернувшись до відповідача з вимогою (претензією)про сплату орендної плати, відповіді не отримала.

Посилаючись на викладене, представник позивача просила розірвати договори оренди земельних ділянок площею 3,19 га. та площею 0,99 га від 21 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський райагрохім» та припинити право оренди ТОВ «очаківський райагрохім» на дані земельні ділянки.

Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір оренди землі - земельної ділянки площею 3,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю (на час укладення відкритим акціонерним товариством) «Очаківський райагрохім», зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2012 року за № 482510004003332 та припинити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на земельну ділянку площею 3,19 га з кадастровим номером 4825182800:02:000:0678 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Розірвано договір оренди землі - земельної ділянки площею 0,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю (на час укладення відкритим акціонерним товариством) «Очаківський райагрохім», зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2012 року за № 482510004003331 та припинити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 4825182800:03:000:0596 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Стягнуто з ТОВ «Очаківський райагрохім» на користь ОСОБА_1 2147 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування судового збору та 5000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвалюючи оскаржуванерішення,суд першоїінстанції виходивз того,що відповідачсвого процесуальногообов`язку доказуванняу споріне виконав,а відтакприйшов довисновку провстановлення фактуне виконанняостаннім умовдоговору щодосплати орендноїплати закористування земельнимиділянками,які належатьпозивачеві,по теперішнійчас.А відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2024року заяву представника відповідача ТОВ «Очаківський райагрохім» про перегляд заочного рішення від 17 квітня 2024 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Очаківський райагрохім» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та припинення права оренди на земельні ділянки, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року ТОВ «Очаківський райагрохім» подало на нього апеляційну скаргу.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказував, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог помилковим та такими, що не відповідають обставинам справи, тому просили скасувати заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року по справі № 483/1760/23 та закрити провадження у справі.

Зазначили, що Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року по справі №916/3160/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім».

Згідно частиною 9 статті 30 ГПК України (виключна підсудність справ) справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Від так, вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок та припинення права оренди на земельні ділянки поза межами розгляду справи про банкрутство відповідача не можуть бути предметом розгляду Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області. Таким чином, позов повинен розглядатись Господарським судом Одеської області згідно вимог ГПК.

При цьому посилались на висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).

З моменту порушення провадження у справі про банкрутство, боржник перебуває в особливому правовому режимі, тобто внаслідок змін у правовому статусі відповідача справа належить до виключної підсудності іншого суду - господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, заочне рішення винесено з порушенням підсудності, дану справу №483/1760/23 має розглядати Господарський суд Одеської області, на розгляді якого перебуває справа №916/3160/20 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім».

Також вказували, що їх не було повідомлено належним чином про розгляд даної цивільної справи, а тому були позбавлений можливості подавати докази та заперечувати, вважають, що є підстава для скасування заочного рішення.

Правом на подачу відзиву позивач не скористалася.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився. Проте його неяка не перешкоджає розгляду справи за його відсутності відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнала, просили залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що у листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом до ТОВ «Очаківський райагрохім».

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 13 год. 30 хв. 18 грудня 2023 року.

Згідно поштового конверту, судова кореспонденція, яка направлялась на адресу ТОВ «Очаківський райагрохім» повернулась до суду із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.45).

У зв`язку з неявкою всіх осіб у судове засідання призначене на 18 грудня 2023 року, фіксування судового засідання не відбувалося (а.с.41).

В подальшому розгляд справи відкладено на 24 січня 2024 року о 09.00 год, про що учасникам справи направлено судові повістки.

Проте, направлена ТОВ «Очаківський райагрохім» судова повістка про розгляд справи на вказану вище дату повернулась до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання(а.с.48).

24 січня 2024 року розгляд справи відкладено на 06 березня 2024 року, а судова повістка направлена відповідачу на вказану дату повернулась до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с.57).

Згідно відповіді №480587 від 06 березня 2024 року ТОВ «Очаківський райагрохім» знаходиться за адресою: Одеська обл. Білгород-Дністровський р-н., село Нове, вулиця Нова, будинок 16 (а.с.60).

06 березня 2024 року розгляд справи відкладено на 17 квітня 2024 року, про що ТОВ «Очаківський райагрохім» повідомлявся оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи якого не відоме (а.с.69).

17 квітня 2024 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області ухвалено оскаржуване рішення.

Відповідно до частин 5, 6 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Проте, як зазначалось вище, направлені відповідачу судові повістки повертались до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання, що не свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

За частиною 11статті 128 ЦПК Українивідповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Так як, судом було з`ясовано місцезнаходження відповідача - юридичної особи відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб? фізичних осіб - підприємців, а тому законних підстав для здійснення виклику відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку частини 11статті 128 ЦПК Українисуд не мав.

Таким чином, відповідач не був належним чином повідомлений про заявлений до нього позов, про розгляд справи, тобто був позбавлений можливості подати заперечення проти позову, подати відзив на позов, докази, тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції також не мав передбачених статтею 280 ЦПК України підстав для проведення заочного розгляду справи.

Допущені місцевим судом порушення процесуального закону мали наслідком порушення права на доступ до правосуддя та порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Щодо суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 241067 та серії ЯЗ № 241068 ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 3,19 га кадастровий номер 4825182800:02:000:0678 та 0,99 га кадастровий номер 4825182800:03:000:0596 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а.с. 16,17).

Між ОСОБА_1 та ВАТ (після перейменування ТОВ) «Очаківський райагрохім» було укладено договори оренди земельних ділянок площею 3,19 га та 0,99 га, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Очаківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 21 травня 2012 року за № 482510004003332 та за № 482510004003331 (а.с. 10-11, 13-14).

Згідно з пунктом 8 цих договорів, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки, виходячи з чого розмір орендної плати за рік за цими договорами на момент їх укладання становить: 942 грн. 65 коп. за договором оренди земельної ділянки площею 3,19 га, та 463 грн. 33 коп. за договором оренди земельної ділянки площею 0,99 га.

Пунктами 9, 10 спірних договорів оренди землі передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки землі та індексів інфляції внаслідок прояву інфляційних процесів грошової одиниці відповідно до чинного законодавства та орендна плата вноситься один раз на рік, але не пізніше 31 грудня кожного року.

За положеннями пункту 30 договорів оренди орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадково знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.35 договорів).

03 вересня 2021 року позивачкою було направлено претензію на ім`я ТОВ «Очаківський райагрохім» з вимогою здійснити повний розрахунок орендної плати за період з 2020-2021 року (а.с. 24, 26).

Відповіді на вказану претензію нею отримано не було.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за І квартал 2020 року по 30 червня 2023 року, що надані Головним управлінням ДПС у Миколаївській області за вих. № 24469/6/14-29-12-01-03 від 08 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за надання земельної ділянки сільсько-господарського призначення в оренду, ТОВ «Очаківський райагрохім» в ІV кварталі 2020 року було нарахована орендна плата в розмірі 2909 грн. 85 коп., яка не сплачена; в ІV кварталі 2021 року нарахована орендна плата в розмірі 2909 грн. 85 коп., яка не сплачена; за 2022 рік інформація про нарахування та виплату відсутня (а.с. 19-21).

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другоюстатті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведені норми матеріального права та враховуючи, що з 2020 по 2023роки відповідач систематично не виконує свої обов`язки щодо виплати позивачеві орендної плати, то таке є підставою для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати.

Ні заява про перегляд заочного рішення, ні апеляційна скарга будь-яких доводів на спростування тверджень позивача щодо невиконання умов договору по сплаті орендної плати не містить, а відтак відсутні підстави для перегляду рішення суду в цій частині.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційній скарзі стосовно порушення підвідомчості справи, колегія суддів виходить із наступного.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується, як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно правил статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 2 ЦПК України, а саме є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому, суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

23 грудня 2020 року Господарський суд Одеської області порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім» (а.с.82-96).

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Зазначена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;.

Позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки. Спір за такою вимогою не входить до числа тих, що відповідно до вимог Кодексу України з питань банкрутства та ГПК України належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

З матеріалів справи не вбачається, та судом першої інстанції не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Очаківський райагрохім», яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім», а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За такого, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо юрисдикційної належності спору господарському суду. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12, 19 і 26 червня 2019 року у справах № 289/233/18, № 289/2210/17, № 289/2227/17, від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 289/2212/17.

Посилання в апеляційній скарзі на застосування при вирішенні вказаного спору правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі 607/6254/15 від 15 січня 2020 року не заслуговують на увагу, оскільки у наведеній справі викладено висновки про застосування норм Кодексу України з процедур банкрутство при вирішені трудового спору про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто у правовідносинах та за фактичних обставин, які відмінні від правовідносин та фактичних обставин у цій справі.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога позивачеві в суді першої інстанції надавалася адвокатом Михайленко Н.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 03 листопада 2023 року. Також надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1102302 від 13 листопада 2023 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001013 від 23 листопада 2018 року ( 29,30,31-32).

Порядок оплати послуг адвоката визначено п. 4 цього Договору.

Так, отримання винагороди адвоката за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (п.4.1) за надання правової допомоги, відповідно до цього довгому, клієнт авансова сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленостей сторін (п.4.3 договору).

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді першої інстанції надано попередній розрахунок від 13 листопада 2023 року, за змістом якого вбачається, що розрахунок здійснено з розміру оплати 1 години роботи адвоката в сумі 1250грн. До переліку робіт включено попереднє опрацювання матеріалів, законодавчої бази, що регулює спірні відносини - 1250 грн. (1 год); підготовка процесуальних документів по справі (адвокатські запити, клопотання, відзиві на позовну заяву, розрахунки) - 2500 грн. (2 год) та судове засідання 1250 грн. Відповідно до прибуткового касового ордеру №15/23 від 13 листопада 2023 року позивачем сплачену адвокату 5000 грн. (а.с.27,28).

Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Будь-яких заперечень щодо розміру витрат за надання правової допомоги, зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу апеляційна скарга не містить.

Враховуючи обсяг наданої правничої допомоги, складність справи, з дотриманням принципів, встановлених устатті 141 ЦПК України, а також з урахуванням відсутності з боку відповіадча заперечень щодо розмір заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів, з врахуванням вимог статті 137 ЦПК України, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені останньою та документально підтверджені витрати на сплату судового збору у розмірі 2147 грн. 20 коп.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при вирішенні спору допустив порушення норм процесуального права, що згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення, тому заочне рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» задовольнити частково.

Заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та припинення права оренди на земельні ділянки задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 3,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю (на час укладення відкритим акціонерним товариством) «Очаківський райагрохім», зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2012 року за № 482510004003332 та припинити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на земельну ділянку площею 3,19 га з кадастровим номером 4825182800:02:000:0678 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Розірвати договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 0,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю (на час укладення відкритим акціонерним товариством) «Очаківський райагрохім», зареєстрований у відділі Держкомзему в Очаківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2012 року за № 482510004003331 та припинити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 4825182800:03:000:0596 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на користь ОСОБА_1 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.