Рішення

від 10.09.2024 по справі 363/1266/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.09.2024 Справа № 363/1266/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Охоти Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Вишгородської міської ради Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04054866), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Житлово-будівельний кооператив «Світанок» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 10; код ЄДРПОУ: 23569961) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 02.03.1967 року Виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих батьку позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 разом із родиною з п`яти осіб був виданий ордер № 445 на користування квартирою АДРЕСА_2 . У 1984 році після розірвання шлюбу у порядку поділу майна подружжя вказана квартира перейшла до матері ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 27.12.1984 року № 275 затверджено рішення правління ЖБК «Світанок» від 06.10.1984 року про виключення з членів ЖБК ОСОБА_2 у зв`язку з виїздом на інше місце проживання та про прийняття в члени ЖБК ОСОБА_3 та про переведення у зв`язку з цим особового рахунку на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно довідки Голови правління ЖБК «Світанок» від 04.03.2024 року № 10 ОСОБА_3 була членом кооперативу «Світанок», пайові внески сплачені в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається з квартири АДРЕСА_3 . За життя заповіт ОСОБА_3 не складала, а ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Загвоздіною А.М. було заведено спадкову справу № 142/2014. У той же час, у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене житлове приміщення було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру.

Враховуючи, що померла ОСОБА_3 за життя була членом житлово-будівельного кооперативу, повністю сплатила пайові внески, внаслідок чого набула право власності на вказане житлове приміщення, то вказана квартира увійшла до складу спадкового майна, єдиним спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , яка не може реалізувати свої спадкові права у досудовому (нотаріальному) порядку. З урахуванням цього ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на вказане житлове приміщення.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення. До судового засідання від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, а судовий розгляд проводити за її відсутності.

Представник відповідача Вишгородської міської ради у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Під час судового розгляду від Вишгородської міської ради надходили клопотання (а.с. 66-70) про проведення судових засідань за відсутності сторони відповідача за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЖБК «Світанок», у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Під час судового розгляду від ЖБК «Світанок» надійшла заява (а.с. 57), в якій позовні вимоги було підтримано, зазначено про відсутність заперечень щодо їх задоволення, а також заявлено клопотання про проведення судового розгляду за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотань сторін по справі про проведення судового розгляду за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини: і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 319-321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України (постанова КЦС ВС від 22.03.2023 року № 463/6829/21-ц.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

Верховний Суд дійшов висновку, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Таким чином, відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на певне майно, зокрема, відсутність реєстрації речового права на нерухоме майно, безумовно не свідчить про відсутність у спадкодавця відповідних речових прав на таке майно. При здійсненні судового захисту спадкових прав спадкоємців на спадкове майно визначальним є підтвердження набуття спадкодавцем відповідного речового права та склад спадкового майна.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 384 ЦК України усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку.

Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до ч. 2 ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію» у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до п. 5-1 ППВСУ «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» № 9 від 18.09.1987 року - судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 8 ППВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року - у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах.

Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Відповідно до п. 3.3 Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року - у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

З наведеного слідує, що юридичним фактом, з наявністю якого пов`язується виникнення речового права члена кооперативу, зокрема, на квартиру, є факт сплати (викупу) спадкодавцем, як членом такого кооперативу, всіх пайових внесків. Державна реєстрація такого речового права вимагається законодавством, однак не підміняє собою юридичний факт набуття речового права, а є похідним юридичним процесом підтвердження державою набуття особою певного речового права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася спільна донька ОСОБА_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 30.07.1960 року (а.с. 8).

З свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 25.12.1982 року (а.с. 9) вбачається, що 25.12.1982 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було зареєстровано шлюб, актовий запис №6180. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ». У подальшому відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 25.09.2013 року (а.с. 50) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано. Прізвища після розірвання шлюбу залишилися незмінними.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 .

З Ордеру № 445 на жиле приміщення від 02.03.1967 року (а.с. 14) вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради № 82 від 20.01.1967 року ОСОБА_2 , батьку позивача ОСОБА_1 , було видано ордер на право займання квартири АДРЕСА_4 , що належить житлово-будівельному кооперативу «Світанок».

В ордері зазначається, що разом з ОСОБА_2 право на займання квартири мають також його дружина ОСОБА_3 , його донька ОСОБА_4 , 1960 року народження, мати дружини ОСОБА_7 , 1910 року народження, а також бабуся дружини ОСОБА_8 , 1880 року народження.

Згідно Довідки ЖБК «Світанок» від 22.12.1995 року (а.с. 15) вбачається, що у зв`язку з отриманням Ордеру № 445 на жиле приміщення від 02.03.1967 року ОСОБА_2 став членом ЖБК «Світанок».

З Договору від 1984 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 16) вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано, та в порядку поділу майна подружжя до ОСОБА_3 перейшла кооперативна квартира.

З Рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів № 275 від 27.12.1984 року «Про затвердження рішень засідання правління ЖБК «Світанок» від 06.10.1984 року» (а.с. 17) вбачається, що у зв`язку з виїздом на інше місце проживання ОСОБА_2 було виключено з членів ЖБК «Світанок», а ОСОБА_3 включено в члени кооперативу та переведено на її ім`я особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 .

З довідок ЖБК «Світанок» № 8 від 27.01.2014 року (а.с. 46), № 10 від 04.03.2024 року (а.с. 18), № 17 від 25.07.2024 року, № 19 від 12.08.2024 року підтверджується, що у зв`язку з виїздом ОСОБА_2 на інше місце проживання ОСОБА_3 включено до складу членів ЖБК «Світанок», переведено на її ім`я особовий рахунок, відкритий на квартиру АДРЕСА_3 (колишня назва АДРЕСА_5 ), де ОСОБА_3 безпосередньо була зареєстрована та проживала. На основі цього рахунку ОСОБА_3 сплачувала грошові кошти на користь ЖБК «Світанок» в якості оплати житлово-комунальних послуг, а також пайові внески. За цією ж адресою зареєстрована та проживає наразі позивач ОСОБА_1 .

З довідок вбачається, що ОСОБА_3 , будучи членом ЖБК «Світанок» в 1985 році сплатила всі пайові внески на побудову житлового будинку кооперативу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого ОСОБА_3 здійснила викуп вказаної квартири.

З довідки-характеристики КП «Вишгородського бюро технічної інвентаризації» № 147 від 03.03.2014 року (а.с. 55) судом підтверджено, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 зареєстровано не було.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 , набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 , сплативши всі пайові внески на користь ЖБК «Світанок», будучи членом цього кооперативу. Однак право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 не реєструвала, що однак, з урахуванням вищевикладених висновків суду, не спростовує факту набуття нею права власності на вказану квартиру.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 19.09.2013 року (а.с. 10) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області складено актовий запис № 180.

З матеріалів спадкової справи № 142/2014, заведеної після смерті ОСОБА_3 (а.с. 43-56), судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповітів не склала, а єдиним спадкоємцем за законом є її донька позивач ОСОБА_1 , яка звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається з роз`яснення Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області «Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину» № 847/02-14 від 24.03.2014 року (а.с. 56), ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у померлої ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на нерухоме майно у виді квартири АДРЕСА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 в нотаріальному порядку позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права, оскільки її померла мати ОСОБА_3 , набувши за життя право власності на вказану квартиру, належним чином його не оформила, внаслідок чого нотаріус позбавлений можливості встановити факт входження нерухомого майна до спадкової маси померлої ОСОБА_3 .

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним, що за свого життя ОСОБА_3 , будучи членом ЖБК «Світанок», сплатила всі пайові внески на користь кооперативу, набувши внаслідок цього право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Внаслідок цього вказане майно ввійшло до складу спадщини ОСОБА_3 після її смерті. Єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 , яка не може реалізувати свої спадкові права в досудовому порядку, внаслідок відсутності підтвердження набуття ОСОБА_3 права власності на вказану квартиру.

У зв`язку з цим суд вважає наявними підстави для здійснення судового захисту спадкових прав ОСОБА_1 шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно, яке їй належить з моменту відкриття спадщини. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороною позивача не заявлено клопотання про здійснення розподілу судових витрат. У зв`язку з цим судові витрати слід залишити за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Житлово-будівельний кооператив «Світанок» про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно у виді житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_3 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач:

Вишгородська міська рада Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04054866).

Треті особи:

Житлово-будівельний кооператив «Світанок» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 10; код ЄДРПОУ: 23569961).

Суддя О.В. Рукас