Ухвала

від 04.09.2024 по справі 760/7114/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу Киїської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №72024110000000004 від 22.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено протиправність дій ОСОБА_7 , які полягали у неналежному виконанні останньою своїх службових обов`язків, що спричинило шкоду державі в особі КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області на суму 644 375,6 грн.

Матеріали кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, виділено з матеріалів кримінального провадження № 72024110000000004 до кримінального провадження № 72024110000000011 від 28.03.2024 та завершено 29.03.2024 направленням обвинувального акту до суду разом з позовною заявою, заявленою обласною прокуратурою, в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради на суму встановлених збитків у розмірі 644 375,60 грн.

Слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення не враховано той факт, що ОСОБА_7 може відчужити майно, вказане в клопотанні, оскільки до неї пред`явлений цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тобто вона є особою, заінтересованою у результатах кримінального провадження та вирішення цивільного позову. Відчуження підозрюваною належного їй майна може ускладнити чи зробити неможливим відшкодування шкоди у разі доведеності у подальшому її вини у вчиненні кримінального правопорушення та завданні збитків.

При ухваленні рішення слідчий суддя не надав належну оцінку доказам доданим до клопотання, а саме: висновку експерта за результатами проведення комплексної товарознавчої та судово-економічної експертизи від 09.11.2023, яким встановлено шкоду завдану правопорушенням, протоколу огляду від 27.10.2023, протоколу огляду від 02.112.203, згідно яких вбачається, що фармацевтичну (наркотичну) продукцію за аналогічний період продавали за значно нижчими цінами, протоколом допиту свідків, аналітичному продукту (висновком аналітика) від 13.03.2023, тендерній документації (протоколі рішення Уповноваженої особи), а також іншими матеріалами у сукупності, що підтверджують обґрунтованість підозри на стадії досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72024110000000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

26.03.2024 старший детектив відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу Киїської обласної прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено у зв`язку із недоведеністю необхідності такого арешту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно наданих матеріалів ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, санкцією якою передбачено позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких прокурором вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Проте, як правильно вказав слідчий суддя, детектив, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Тобто, клопотання не містить даних про те, яку саме з 4-х обставин, що визначені в ч. 2 ст. 170 КПК України, має забезпечити накладений арешт.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

У даному випадку в основу обґрунтування клопотання про арешт майна детективом взято за мету відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на даній стадії справа не направлена до суду, цивільний позов відсутній, як і доведеність вини судом.

Нормами КПК України передбачено, що арешт може бути накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову на майно, що перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому, жодних підстав зазначених вище, детектив не обґрунтував.

Доводи апеляційної скарги є недоведеними та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Судом першої інстанції в повному обсязі дотримано вимоги закону, які повинні бути враховані під час розгляду клопотання про арешт майна, та обґрунтовано відмовлено в задоволенні внесеного на розгляд клопотання.

Керуючись ст.ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу Киїської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №72024110000000004 від 22.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/3102/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 760/7114/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1