Ухвала
від 04.09.2024 по справі 759/9909/24
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

власника майна - ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке вилучено 14.05.2024 у ході проведення обшуку квартири, де проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2023 (договір № 428 від 25.05.2023), акт приймання виконаних будівельних робіт та підсумкова відомість ресурсів (10 арк.);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2023 (договір № 302 від 12.04.2023), акт приймання виконаних будівельних робіт та підсумкова відомість ресурсів (10 арк.)

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2023 (договір № 274 від 02.04.2023), акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 підсумкова відомість ресурсів (10 арк.)

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2023 (договір № 412 від 11.05.2023), акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 та підсумкова відомість ресурсів (12 арк.)

- акт № 2 від 05.06.2023 року здачі приймання виконаних робіт з технічного нагляду по договору №291 від 11.04.2023 та кошторис (20 арк.)

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2023 (договір №284 від 10.4.2023), акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 та підсумкова відомість ресурсів (10 арк.)

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2023 (договір №303 від 12.04.2023), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 р. та підсумкова відомість ресурсів (10 арк.)

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2023 (договір №85 від 24.02.2023), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 р. та підсумкова відомість ресурсів (10 арк.)

- об`єкти в роботі 28.03.2023 (5 арк.)

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат з пошкодженою частиною аркушів (10 арк.)

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2023 (договір № 346 від 24.04.2023 р.), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 р. підсумкова відомість ресурсів (12 арк.);

- службова записка від 19.05.2023, має реквізити № 02-16/231 від 19.05.2023 з додатками 4 аркуші;

- акт № 1 від 01.06.2023 року здачі - приймання виконаних робіт з технічного нагляду по договору № 464 від 28.05.2023 року 2 арк.;

- акт № 1 від 08.06.2023 року здачі - приймання виконаних робіт з технічного нагляду по. договору № 431 від 17.05.2023 року 2 арк.;

- договір підряду 19 арк.;

- службова записка від 19.05.2023 року № 02-16/230 від 19.05.2023 з додатками на 4 арк.;

- довідка про вартість виконаних будівельним робіт та витрат за березень 2023, договір № 88 від 24.02.2023, акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року, підсумкова відомість ресурсів 12 арк.;

- акт №1 від 08.06.2023 року здачі - приймання виконаних робіт з технічного нагляду по договору № 432 від 17.05.2023 року 2 арк.;

- протокольне рішення № 83 від 29.11.2022 2 арк.;

- протокольне рішення № 81 від 29.11.2022 2 арк.;

- протокольне рішення № 87 від 29.11.2022 2 арк.;

- протокольне рішення № 88 від 29.11.2022 2 арк.;

- протокольне рішення № 86 від 29.11.2022 2 арк.;

- протокольне рішення № 82 від 29.11.2022 2 арк.;

- протокол уповноваженої особи 3 арк.;

- копія комерційної пропозиції вих. №21/11 від 21.11.2022 року;

- копія комерційної пропозиції вих. № 328 від 17.11.2022 року 1 арк.;

- копія комерційної пропозиції вих. № 18/11-1 від 18.11.2022 року 1 арк;

- комерційна пропозиція вих. № 26/10 від 26.10.2022 року;

- комерційна пропозиція вих. № 320 від 26.10.2022 року;

- комерційна пропозиція вих. № 25/10/22-1 від 25.10.2022 року 2 арк.;

- акт приймання - передачі робіт з поточного ремонту 1 арк.;

- зразки підпису невстановленої особи на 1 арк.;

- записник з нотатками на 8 арк.;

- печатка фізична особа підприємець ОСОБА_8 інд.№ НОМЕР_1 ;

- печатка Всеукраїнська громадська організація «Гільдія проектувальників у будівництві» інженер проектувальник реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- печатка Всеукраїнська громадська організація «асоціація експертів будівельної галузі» експерт реєстраційний номер НОМЕР_3 , кваліфікаційний сертифікат 005242;

- печатка «УКРНДІПРОЕКТ» інд. код НОМЕР_4 ТОВ;

- печатка Всеукраїнська громадська організація «Гільдія проектувальників у будівництві» кваліфікаційний сертифікат № 014829 інженер проектувальний ОСОБА_9 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

- мобільний телефон марки «КсяоміРедМі» синього кольору ІМЕІ: НОМЕР_6 з номером мобільного телефону НОМЕР_7 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на майно, вилучене 14.05.2024 в ході проведення обшуку квартири, де проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого викладено в клопотанні сторони обвинувачення.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Так, аналіз матеріалів клопотання свідчить про те, що грошові кошти, вилучені в результаті обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 , були набуті кримінально протиправним шляхом. За цим критерієм вони є речовими доказами в розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України.

Висновок слідчого суддя про те, що вказані кошти належать ОСОБА_7 помилковий.

Аналізуючи виписки з банківської карти чоловіка ОСОБА_7 встановлено, що у своїй сукупності доходу чоловіка об`єктивно не вистачило би на акумулювання всієї суми, вилученої під час обшуку.

Крім того, під час розгляду клопотання ОСОБА_7 наголошувала, що доступ до сейфу в квартирі, де проживає ОСОБА_8 , має тільки вона та її чоловік, ключі від сейфу зберігаються у чоловіка.

Проте, переглядаючи у судовому засіданні відеозапис, який міститься на флеш-носії на якому зафіксовано момент вилучення грошових коштів з сейфу під час обшуку, ОСОБА_7 сплутала свої пояснення та спочатку наголошувала на тому, що це її грошові кошти, однак згодом висловилась, що можливо якась частина з цих коштів належить ОСОБА_8 .

Також на питання суду, з ініціативи прокурора, з приводу особи, яка зробила написи на паперах, в які були обмотані вилучені грошові кошти, ОСОБА_7 відповіла, що ці написи були зроблені нею, а ким зроблені вона не знає.

Сукупність вказаних факторів вказують на те, що вилучені грошові кошти не належать ОСОБА_7 та її чоловіку, а здобуті злочинним шляхом внаслідок незаконної діяльності ОСОБА_8 під час виконання заходів з усунення аварій в житловому фонді, які виникли внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України.

Окрім цього, прокурор наголошує, що 14.05.2024 обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.04.2024, якою надано дозвіл на його проведення з метою відшукання, у тому числі грошових коштів, отриманих внаслідок незаконної діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, власника майна та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому такою, яку необхідно залишити без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023100100000027 від 17.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 14.05.2024 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 72023100100000027 від 17.03.2023 речовими доказами.

15.05.2024 прокурорвідділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 14.05.2024 у ході проведення обшуку квартири, де проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , перелік та ідентифікуючі ознаки якого викладено в клопотанні сторони обвинувачення, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року зазначене клопотання прокурора про арешт майна задоволено частково.

З такими рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Так, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, перелік якого викладено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про те, що існують достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_7 , щодо якої, відповідно до наданих матеріалів, не вбачається її причетність до вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчий суддя не в повній мірі оцінив відповідність вказаних грошових коштів, критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з наданих матеріалів справи, вказане майно, а саме грошові кошти, в арешті якого було відмовлено слідчим суддею, має, на думку колегії суддів, суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та у встановленому законом порядку визнано в кримінальному провадженні № 72023100100000027 від 17.03.2023 речовим доказом.

Враховуючи вимоги ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а суд на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які виникають при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, аналізуючи внесене на розгляд клопотання, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено мету та підстави для арешту вказаного у клопотанні майна.

При цьому, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ`єктивність і формальність судового розгляду, апеляційна скаргапрокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, як незаконна та необґрунтована, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення вказаного клопотання сторони обвинувачення, накладення арешту на зазначене в ньому майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні № 72023100100000027 від 17.03.2023, спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке вилучено 14.05.2024 у ході проведення обшуку квартири, де проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , перелік та ідентифікуючі ознаки якого викладено в клопотанні сторони обвинувачення, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено 14.05.2024 у ході проведення обшуку квартири, де проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: