Ухвала

від 04.09.2024 по справі 757/20083/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на документи вилучені під час обшуку 01.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: проект договору підряду ТОВ «Максімінхаусбуд» на 2 арк.; договір поставки №28/03-п від 28.03.2024 із додатками на 9 арк.; заявки на 3 арк.; договір №99 на закупівлю підрядних робіт від 19.03.2024 на 14 арк.; договірна ціна на будівництво станом на 23.02.2024 із додатками на 4 арк.; лист № вих. 26/03/2024-2 від 26.03.2024 щодо планування робіт на 1 арк.; договір про здійснення розрахунково - касового обслуговування №128-24 від 21.03.2024 на 9 арк.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.

Так, посилання прокурора на обставину, що вказані в клопотанні документи можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, а також отримані в результаті протиправної діяльності не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки в даному кримінальному провадженні підозру у вчиненні кримінального правопорушення власнику майна не повідомлено - достатньої обґрунтованої, для вжиття за клопотанням слідчого заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

В матеріалах судового провадження і клопотанні також відсутні докази того, що зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а саме, що воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або, що вказане майно було об`єктом кримінально-протиправних дій чи набуте кримінально протиправним шляхом.

Прокурором не доведено і причетність вилученого майна до вчинення кримінального правопорушення, а суду не надано жодного доказу, який би підтверджував вказане.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено і об`єктивну сторону ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками якої здійснюється досудове розслідування.

При цьому, майно може бути конфісковане лише виключно в тієї особи, якій воно належить, та яку буде притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне діяння. Враховуючи наведене, слідчий, навіть при умові достатніх підстав вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, не має повноважень просити накласти арешт на майно особи, яка не є підозрюваною.

Відтак ухвала слідчого судді про арешт майна постановлена без належного та об`єктивного з`ясування всіх обставин кримінального провадження та попередньої кваліфікації дій апелянта.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо з реєстру судових рішень 21.05.2024, копія судового рішення не направлялась, а тому апеляційна скарга подана з урахуванням вимог ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а відтак такою, яку необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_8 від 02.05.2024 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023 речовим доказом.

03.05.2024 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на документи вилучені під час обшуку 01.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 01.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: проект договору підряду ТОВ «Максімінхаусбуд» на 2 арк.; договір поставки №28/03-п від 28.03.2024 із додатками на 9 арк.; заявки на 3 арк.; договір №99 на закупівлю підрядних робіт від 19.03.2024 на 14 арк.; договірна ціна на будівництво станом на 23.02.2024 із додатками на 4 арк.; лист № вих. 26/03/2024-2 від 26.03.2024 щодо планування робіт на 1 арк.; договір про здійснення розрахунково - касового обслуговування №128-24 від 21.03.2024 на 9 арк., посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1, ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

За об`єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання адвокатапро невідповідність арештованого майна критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України є недоведеними, тому що вказане майно в повній мірі відповідає ознакам речового доказу, а відтак підлягає арешту з метою його збереження, оскільки його незастосування може призвести до втрати речових доказів.

При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі апелянт теж не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на документи вилучені під час обшуку 01.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: проект договору підряду ТОВ «Максімінхаусбуд» на 2 арк.; договір поставки №28/03-п від 28.03.2024 із додатками на 9 арк.; заявки на 3 арк.; договір №99 на закупівлю підрядних робіт від 19.03.2024 на 14 арк.; договірна ціна на будівництво станом на 23.02.2024 із додатками на 4 арк.; лист № вих. 26/03/2024-2 від 26.03.2024 щодо планування робіт на 1 арк.; договір про здійснення розрахунково - касового обслуговування №128-24 від 21.03.2024 на 9 арк, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4123/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 757/20083/24-к

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1