Постанова

від 10.09.2024 по справі 620/12581/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/12581/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Епель О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловська К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року в справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Товариство шанувальників природи Козелецького району" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Товариство шанувальників природи Козелецького району" (далі - позивач, ДП "Товариство шанувальників природи Козелецького району") звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (відповідач 1), Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області(відповідач 2), у якому просило

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області форми "ПС" від 24.07.2023 №7287/Ж10/25-01-24-08-05, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1020,00 грн.;

- стягнути з Відповідача - Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, будинок 11) на користь Позивача - ДП "Товариство шанувальників природи Козелецького району" (код ЄДРПОУ: 32859023, 17411 Чернігівська область, Ніжинський район, с. Кобижча, вул. Трипільська, буд. 57) судові витрати, у тому числі суму сплаченого судового збору за подання даної позовної заяви у розмірі 2147,20 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24.07.2023 №7287/Ж10/25-01-24-08-05.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Дочірнього підприємства "Товариство шанувальників природи Козелецького району" судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було достеменно встановлено складу правопорушення, передбаченого п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України та не доведено сукупності умов, які дають підставу для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що за умови правильного, повного та вчасного подання Податкових розрахунків та уточнюючих розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за: I, II, III та IV квартали 2020 року; I, II, III та IV квартали 2021 року; I, II, III та IV квартали 2022 року показники сум нарахованого доходу були б більшими та відповідно було б більшим нарахування податків, які платник мав би сплатити до бюджету країни, згідно законодавства України.

Апелянтом зазначено, що в діях позивача убачаються умисні діяння, які свідчать, що платник податків удавано, але цілеспрямовано створив умови, при яких першочергово подав до контролюючого неправильні податкові розрахунки, і лише через три роки неодноразово подав уточнюючі розрахунки, що відповідно до ст. 109 ПК України є податковим правопорушенням. Метою подання Податкових розрахунків з помилками в показниках нарахованого доходу, на переконання контролюючого органу, є - зменшення суми нарахованого податку, який підлягає сплаті.

Таким чином, апелянт вважає, що вищезазначене свідчить про те, що позивач умисно не виконав свій податковий обов`язок, тому, нема жодних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2023 №7287/Ж10/25-01-24-08-05, оскільки ГУ ДПС у Чернігівській області діяло згідно законодавства України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року - без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - без задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27 червня 2023 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області складено акт за №6235/Ж5/25-01-24-08-05 про результати камеральної перевірки податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2020 року, за ІІ квартал 2020 року, за ІІІ квартал 2020 року, за ІV квартал 2020 року, за І квартал 2021 року, за ІІ квартал 2021 року, за ІV квартал 2021 року, за І квартал 2022 року, за ІІ квартал 2022 року, за ІV квартал 2022 року Дочірнього підприємства «Товариство шанувальників природи Козелецького району» (а.с.17-18 т.1).

Актом перевірки встановлено, що відповідно до абз.«б» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового Кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Згідно п. 51.1 ст. 51 з врахуванням пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49 розд. ІІ Податкового Кодексу України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску зобов`язані подавати протягом 40 календарних днів звітного (податкового) кварталу Розрахунок з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

ДП "Товариство шанувальників природи Козелецького району" подано уточнюючий Розрахунок: за І квартал 2020 року № 9374184013 від 15.03.2023; за ІІ квартал 2020 року № 9374197596 від 24.04.2023; за ІІІ квартал 2020 року № 9374200534 від 02.05.2023; за ІV квартал 2020 року № 9374200541 від 02.05.2023; за І квартал 2021 року № 9434966705 від 02.05.2023; за ІІ квартал 2021 року № 9434966714 від 02.05.2023; за ІV квартал 2021 року № 9434986880 від 16.05.2023; за І квартал 2022 року № 9311177296 від 16.05.2023; за ІІ квартал 2022 року № 9311177355 від 16.05.2023; за ІV квартал 2022 року № 9311177357 від 16.05.2023 (помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку).

Тому позивачем порушено вимоги пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49 розд. ІІ та абз.«б» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового Кодексу України.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем поштою 11.07.2023 подано до Головного управління ДПС у Чернігівській області заперечення до акта перевірки від 07.07.2023 № 189 (а.с.19-21, 22, 23, 24, 25 т.1).

Головне управління ДПС у Чернігівській області листом від 23.08.2023 №10820/6/25-01-24-08-11 повідомив позивача, що заперечення до акта перевірки подано з пропуском строку, тому подані заперечення залишено без розгляду (а.с. 186,187 т.1).

За результатами вказаних порушень ГУ ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 24.07.2023 №7287/Ж10/25-01-24-08-05, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1020,00 грн. (а. с.26-27 т.1).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Органи державної податкової служби згідно п.75.1 ст.75 ПК України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі №480/8796/21, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та/або своєчасності сплати такого податку.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Отже, під час камеральної перевірки податковим органом могла бути перевірена виключно своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

За приписами п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 1.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015. (далі - Порядок №4), передбачено, що цей Порядок визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.1 Порядку №4 реквізити податкового розрахунку, що заповнюються, зокрема:

Відображення відомостей у розділі І "Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку" (далі - розділ І):

у графі 1 "№ з/п" відображається порядковий номер кожного рядка, що заповнюється;

у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта*" відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

За змістом п. 4.1 Порядку №4 коригування поданого і прийнятого податкових розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивачем подано уточнюючі розрахунки: за І квартал 2020 року № 9374184013 від 15.03.2023; за ІІ квартал 2020 року № 9374197596 від 24.04.2023; за ІІІ квартал 2020 року № 9374200534 від 02.05.2023; за ІV квартал 2020 року № 9374200541 від 02.05.2023; за І квартал 2021 року № 9434966705 від 02.05.2023; за ІІ квартал 2021 року № 9434966714 від 02.05.2023; за ІV квартал 2021 року № 9434986880 від 16.05.2023; за І квартал 2022 року № 9311177296 від 16.05.2023; за ІІ квартал 2022 року № 9311177355 від 16.05.2023; за ІV квартал 2022 року № 9311177357 від 16.05.2023, які отримані відповідачем у період з 15.03.2023 по 16.05.2023, що підтверджується квитанцією про прийняття (реєстрацію) уточнюючих розрахунків позивача до Податкового розрахунку. (а.с.30-170 т.1)

Вирішуючи питання про наявність у діях позивача умислу на вчинення податкового правопорушення, на яке посилається апелянт, суд виходить з того, що в розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

З наведеного слідує, що у цілях застосування норм Податкового кодексу України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як суб`єктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Пунктом 109.3 ст.109 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2 - 1251.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Пунктом 119.3 ст.119 Податкового кодексу України встановлено, що штрафи, передбачені пунктами 119.1 і 119.2 цієї статті, не застосовуються у випадках, якщо помилки щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків у податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку були виправлені податковими агентами самостійно, у тому числі протягом 30 календарних днів з дня надходження повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

За змістом ст. 111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно з приписами п. 112.3 ст. 112 Податкового кодексу України особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши акт перевірки та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 24.07.2023 №7287/Ж10/25-01-24-08-05, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було достеменно встановлено складу правопорушення, передбаченого п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України та не доведено сукупності умов, які дають підставу для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Так, за змістом п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками може бути підставою для фінансової відповідальності виключно у тому випадку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Однак, колегія суддів наголошує, що факт обізнаності платника податків із змістом законодавчих норм і необхідністю їх дотримання сам собою не може вважатися обставиною, що вказує на умисність діяння платника.

В ході розгляду справи судом встановлено, що контролюючий орган сформулював викладені в тексті акту перевірки власні судження за результатами камеральної перевірки щодо того, що платник податку допустив умисні діяння, які свідчать, що платник податків удавано, але цілеспрямовано створив умови, при яких першочергово подав до контролюючого неправильні податкові розрахунки.

Колегія суддів звертає увагу, що акт камеральної перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить обґрунтувань та доведення контролюючим органом вчинення умисного порушення платником податків норм Податкового кодексу України, тому з урахуванням вищенаведених обставин у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до позивача відповідальності передбаченої п.119.1 ст.119 Податкового кодексу України.

Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання колегії суддів, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі саме пункту п.119.1 ст.119 Податкового кодексу України.

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 19.04.2024 року по справі №580/5283/23.

Отже, колегія суддів зауважує, що для встановлення умислу в діянні платника податків контролюючий орган має довести: які саме умови створив платник податків для невиконання своїх податкових обов`язків; факт того, що ці умови були результатом цілеспрямованої поведінки платника податків; відсутність у платника податків під час вчинення відповідних діянь іншої мети, крім як невиконання вимог закону.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем врешті решт самостійно подано до відповідача уточнюючі розрахунки до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, чим виконано вимоги Пункту 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев