Постанова

від 10.09.2024 по справі 380/2718/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2718/24 пров. № А/857/15255/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Шаповалової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського оружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Ріелті» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя(і) у І інстанції ОСОБА_1 ,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 17 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Ріелті» (далі ТОВ «Форте Ріелті») звернулося в суд із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС) від 16 січня 2024 року №1815/13-01-07-07 про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 9 483 438 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість (далі ПДВ) за вересень 2023 року та зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Форте Ріелті», у розмірі 9 483 438 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 380/2718/24 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано копії платіжних доручень та виписок з рахунку про здійснення ним у вересні 2023 року оплати контрагентам за поставлені товари/роботи/послуги, які свідчать про помилковість висновку контролюючого органу щодо неможливості підтвердити факти таких оплат. Тому висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки, не підтверджуються матеріалами справи і його ППР від 16 січня 2024 року №1815/13-01-07-07 є протиправним та підлягає скасуванню.

Задоволення позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми заявленого ТОВ «Форте ріелті» відшкодування гарантує захист прав позивача та унеможливлює необхідність наступних звернень до суду.

ГУ ДПС не погодилося із вказаним рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, у якій просило таке скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що надані платником податків копії банківських виписок, платіжних доручень, не можуть вважатися належними доказами оплати, оскільки були засвідчені підписом керівника та печаткою ТОВ «Форте Ріелті», а не печаткою обслуговуючого банку.

Оскільки надані документи про проведення оплат не містять обов`язкових реквізитів, перевіркою неможливо підтвердити чи фактично сплачені ТОВ «Форте Ріелті» суми ПДВ постачальникам або до державного бюджету.

Щодо задоволення судом вимоги про зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Форте Ріелті» у розмірі 9 483 438 грн, то задоволення судом першої інстанції такої вимоги є передчасним та безпідставним, оскільки законом передбачено обов`язок контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника лише на наступний робочий день після отримання, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Форте Ріелті» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду підтримала апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати оскаржуване судове рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник ТОВ «Форте Ріелті» у судовому засіданні апеляційного суду заперечила доводи апелянта. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом, 12 вересня 2023 року ТОВ «Форте Ріелті» та ТОВ «Турбiон Iнвест ЛТД» уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, за умовами якого ТОВ «Форте ріелті» придбало у ТОВ «Турбiон Iнвест ЛТД» земельну дiлянку за адресою Львiвська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Болехiвська, 34, кадастровий номер 4611200000:07:001:0005 для будівництва i обслуговування будiвель торгiвлi та будівлі і споруди, що на ній розташовані.

13 вересня 2023 року ТОВ «Форте Ріелті» та ТОВ «Турбiон Iнвест ЛТД» уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, за умовами якого ТОВ «Форте ріелті» придбало у ТОВ «Турбiон Iнвест ЛТД» земельну ділянку за адресою Львівська область, Червоноградський район, м. Червоноград, вул. Львiвська, 57, кадастровий номер 4611800000:06:002:0004 для іншої комерційної діяльності та нежитлову будівлю склад, позначену на планi цифрою 2, яка на ній розташована.

На виконання умов вказаних договорів у період з 13 вересня 2023 року по 22 вересня 2023 року позивачем було проведено оплату на загальну суму 66 375 500 грн (у тому числі ПДВ 9 497 250 грн), що підтверджується платіжними інструкціями (безготівковий переказ в національній валюті) №9 від 13 вересня 2023 року, №10 від 13 вересня 2023 року, №11 від 13 вересня 2023 року, № 13 від 14 вересня 2023 року, №14 від 14 вересня 2023 року, №15 від 14 вересня 2023 року, №16 від 14 вересня 2023 року, №17 від 15 вересня 2023 року, №18 від 18 вересня 2023 року, №19 від 18 вересня 2023 року, №20 від 21 вересня 2023 року, №21 від 21 вересня 2023 року, №22 від 22 вересня 2023 року, №23 від 22 вересня 2023 року.

Відтак, з урахуванням вимог податкового законодавства, ТОВ «Форте ріелті», яке є платником ПДВ, після оплати контрагенту вартості набутого майна, сформувало податковий кредит на суму сплаченого у його вартості ПДВ у розмірі 9 497 250 грн, 20 жовтня 2023 року подало декларацію з ПДВ із від`ємним значенням (Додаток №5) та заявило до бюджетного відшкодування суму сплаченого ПДВ (Додаток №7).

Сума податкових зобов`язань згідно з рядком 9 податкової декларації з ПДВ за вересень 2023 року становила 13 812 грн, а сума податкового кредиту 9 497 250 грн (рядок 17 Декларації).

Відтак, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення) дорівнював 9 483 438 грн (рядок 19 Декларації).

У рядку 20.2. поданої декларації платником податку було зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 9 483 438 грн.

У зв`язку з поданням ТОВ «Форте ріелті» декларації з ПДВ до відшкодування у грудні 2023 року ГУ ДПС провело позапланову документальну виїзну позивача, результати якої оформлено актом від 18 грудня 2023 року №35471/13-01-07-07/45275488.

У ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про встановлення завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування на 9 483 438 грн у порушення п. 200.1., п. 200.4, п. 200.14 статті 200 ПК.

Такий висновок аргументовано тим, що у ході проведення перевірки директору ТОВ «Форте ріелті» ОСОБА_2 було вручено лист від 05 грудня 2023 року №34174/6/13-01-07-07-12 «Про надання документів та інформації» про надання у встановлені терміни письмових пояснень, оригіналів бухгалтерських та первинних документів за період виникнення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2023 року, на який товариство надало, зокрема, копії банківських виписок, платіжних доручень, що не можуть вважатися належними доказами оплати, оскільки були засвідчені підписом керівника та печаткою ТОВ «Форте ріелті» і не є оригіналами, а отже не можуть підтвердити факт оплати ТОВ «Форте ріелті» суми ПДВ постачальникам або до державного бюджету.

Позивачем 29 грудня 2024 року було подано письмові пояснення-заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки, які згідно з повідомленням ГУ ДПС від 09 січня 2024 року відхилені контролюючим органом.

Відтак, ГУ ДПС прийняло ППР від 16 січня 2024 року №1815/13-01-07-07 про відмову ТОВ «Форте ріелті» у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 9 483 438 грн за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2023 року.

ТОВ «Форте ріелті» не погодилося із правомірністю вказаного рішення ГУ ДПС та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п.22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За змістом пп. «а» п.185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Приписами п.187.1 ст. 187 ПК встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Водночас згідно з п.198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п. 198.6 ст. 198 ПК зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст. 187 ПК вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у ст. 200 ПК.

Згідно з вимогами п.200.2 ст. 200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пп. «б» п.200.4 ст. 200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно п.200.7 та п.200.10 ст.200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. «ґ» п.200.12 ст. 200 ПК зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

За приписами абзаців 6, 8 п.200.12 ст. 200 ПК інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 200.15 ст. 200 ПК у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки доводів контролюючого органу про відсутність у позивача належних доказів про фактичну сплату ТОВ «Форте ріелті» ПДВ за наслідками виконання умов договорів з ТОВ «Турбiон Iнвест ЛТД» по придбанню земельних ділянок та розміщених на них об`єктів нерухомості.

За висновками контролюючого органу, платіжні документи, які були надані до перевірки, були надані у копіях за підписом керівника ТОВ «Форте ріелті», не завірені банком, у якому обслуговується суб`єкт господарювання, а отже не підтверджують факт проведення відповідних платежів.

При наданні оцінки наведеним доводам контролюючого органу суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція №22) безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 10.1 Інструкції №22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Відповідно до 10.5 Інструкції № 22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі - Закон № 851-IV) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону № 851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Отже, чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розміщений в системі «Клієнт-Банк» не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2022 року у справі № 380/8259/20, від 28 липня 2022 року у справі №380/5389/20, від 06 серпня 2024 року у справі №380/16290/23, які враховуються апеляційним судом в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при вирішенні спору.

Водночас слід наголосити, що відповідачем у акті перевірки не заперечується факт надання платіжних доручень, однак ставиться під сумнів їх реальність, оскільки відсутні підписи та печатки обслуговуючого банку.

Разом із тим, податковим органом не надано доказів, які б свідчили про те, що кошти (суми), які вказані в платіжних дорученнях, не надходили до контрагента та не списувалися з рахунку позивача на рахунок контрагента.

Поряд із цим, наявні в матеріалах справи платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас ГУ ДПС не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Форте ріелті» операцій, що розглядаються, за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися, відповідні податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, у контролюючого органу не було належних правових та фактичних підстав для висновку про відмову ТОВ «Форте ріелті» у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 9 483 438 грн за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2023 року.

Разом із тим, оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо заявленого ТОВ «Форте Ріелті» узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 9 483 438 грн, суд апеляційної інстанції зазначає про їх передчасність з огляду на таке.

За змістом п.200.15 ст. 200 ПК контролюючий орган після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Таким чином, Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, у спірному випадку після вчинення контролюючим органом дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/7564/22, від 06 грудня 2023 року у справі №380/2506/21, від 25 лютого 2020 року у справі №320/6625/18.

Отже, на час задоволення судом позовних вимог у цій частині у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві позивача про повернення суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2023 року як такої, що є узгодженою.

Тому при задоволенні вимоги ТОВ «Форте Ріелті» про зобов`язання відповідача здійснити певні дії, суд першої інстанції неправильно застосував приписи п. 200.15 ст. 200 ПК, ці позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при задоволенні вимог позивача у частині зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо заявленого ТОВ «Форте Ріелті» узгодженої суми бюджетного відшкодування, що призвело до помилкового задоволення позову у цій частині. Відтак, рішення суду першої інстанції у цій частині слід скасувати та у задоволенні таких позовних вимог ТОВ «Форте Ріелті» відмовити.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 380/2718/24 у частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Ріелті» про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Форте Ріелті», у розмірі 9 483 438 грн та у задоволенні таких вимог відмовити.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 11 вересня 2024 року.