Постанова

від 09.09.2024 по справі 916/3302/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3302/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І,;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В;

Представники сторін:

Від позивача: Пеньковський В.Б.;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 (про відстрочення виконання рішення суду)

по справі №916/3302/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Афа Трейдінг"

про стягнення 717 296, 34 грн.

(суддя першої інстанції: Смелянець Г.Є., дата та місце ухвалення рішення: 23.07.2024 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг про відстрочення виконання рішення суду за вх.№2-1154/24 від 11.07.2024 у справі №916/3302/23 задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/3302/23 строком на 5 місяців з дня ухвалення відповідних рішень; у задоволенні решти заяви відмовлено.

05.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 по справі №916/3302/23.

Апелянт вважає, що вказана ухвала є необґрунтованою, прийнята судом з порушенням норм процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не відповідає засадам верховенства права, що є підставою для його скасування.

На переконання заявника апеляційної скарги, протягом всього періоду наявності заборгованості відповідач не вживав жодних заходів для її погашення чи бодай часткового зменшення. Відповідач не оскаржував судове рішення в апеляційному порядку, але при цьому не приступив до добровільного виконання рішення суду та не вжив жодних заходів для цього з моменту ухвалення рішення, а із заявою про відстрочення виконання рішення звернувся лише після відкриття виконавчого провадження.

Також відповідач не подав до суду жодної інформації про те, які заходи він вживає чи хоча б планує вжити для можливості виконання рішення суду після завершення строку відстрочки його виконання, як та у зв`язку з чим виконання рішення суду стане можливим після завершення строку відстрочки. ТОВ «АФА ТРЕЙДІНГ» не навело доказів відсутності у нього коштів на рахунках та майна у власності, не надало підтвердження того, що після завершення строку відстрочки виконання рішення суду на його рахунки надійдуть грошові кошти, достатні для виконання рішення суду, джерел, з яких надійдуть ці кошти.

Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції надає відповідачу безпідставні нічим не обґрунтовані привілейовані умови, попри його недобросовісну поведінку протягом всього періоду існування заборгованості до нині. Відстрочення виконання рішення суду ще на 5 місяців є явно непропорційним та несправедливим по відношенню до апелянта, надає відповідачу безпідставні нічим не обґрунтовані привілейовані умови, попри його недобросовісну поведінку протягом всього періоду існування заборгованості до нині, зокрема, надає відповідачу можливість повернути дебіторську заборгованість без ризику, що отримані кошти будуть стягнуті на виконання рішення суду, і таким чином ухилитись від його виконання.

Крім того, заявник звертає увагу, що перебуваючи на військовій службі з 29.03.2023, директор відповідача продовжує вчиняти дії на виконання своїх повноважень, у тому числі в рамках судової справи №916/3302/23. Зокрема, безпосередньо директор відповідача здійснював процесуальні дії у справі №916/3302/23: знайомився з матеріалами справи 21.08.2023, подавав до суду заяву про продовження строку на подання відзиву від 22.08.2023, заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 28.08.2023, засвідчував копії документів, що подавались до суду, тощо. Тобто перебування директора на військовій службі не перешкоджає відповідачу здійснювати господарську діяльність, коли це йому вигідно. Отже, зазначені обставини, які не були враховані судом першої інстанції, свідчать про те, що перебування директора Відповідача на військовій службі не є перешкодою для виконання відповідачем рішення суду. Таким чином, ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, підлягає скасуванню, а у заяві відповідача про відстрочення виконання рішення суду має бути відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 по справі №916/3302/23; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/3302/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 на: 09.09.2024 року о 15-30 год.

22.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

На думку відповідача подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Транс Лоджистікс» апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 року по справі №916/3302/23 є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та правильно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

30.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи, які судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Колегією суддів під час судового засідання вирішила залишити такі доповнення до апеляційної скарги без розгляду, з огляду на таке.

Водночас вимогами ч.1 ст.266 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що в суді апеляційної інстанції не передбачено подання додаткових письмових пояснень по суті апеляційної скарги, а також те, що останні подані поза межами строку на апеляційне оскарження, судова колегія залишає такі додаткові письмові пояснення позивача без розгляду.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених письмово.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 у справі №916/3302/23, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Транс Лоджістікс до Товариства з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг про стягнення 717 296, 34 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Транс Лоджістікс заборгованість у розмірі 399 776, 27 грн., у тому числі 383 622,10 грн. основної заборгованості, 15 239,78 грн. пені, 914, 39 грн. 3 % річних, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 4797,32 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 10.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Транс Лоджістікс про ухвалення додаткового рішення за вх.№2-1000/24 від 14.06.2024 у справі №916/3302/23 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Транс Лоджістікс судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11 146, 75 грн. та на перекладача у розмірі 2372, 76 грн.

11.07.2024 за вх.№2-1154/24 до Господарського суду Одеської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 по справі №916/3302/23 строком на 12 місяців.

В обґрунтування заяви відповідач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Афа Трейдінг» наразі має скрутне фінансове становище, що унеможливлює виконання судового рішення у даній справі. При цьому відповідач вказував, що у ТОВ «Афа Трейдінг» у 2023 році господарська діяльність не здійснювалася та дохід відсутній, збитковий стан відповідача підтверджений Фінансовою звітністю малого підприємства за 2023 рік, з якої вбачається, що з огляду на збиткову діяльність ТОВ «Афа Трейдінг», унеможливлюється своєчасне та належне виконання судового рішення без накладення на відповідача додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду, а також виписками по рахункам відповідача, з яких вбачається відсутність коштів на рахунках відповідача.

Окрім того, відповідач посилався на те, що починаючи з 29.03.2023 року директор компанії ТОВ «АФА ТРЕЙДІНГ» Почтаренко Р.В., який є єдиним працівником ТОВ «Афа Трейдінг», з відомих причин проходить службу в ЗСУ за мобілізацією, у зв`язку з цим, ТОВ «Афа Трейдінг» не в змозі на даний момент проводити повноцінну господарську діяльність.

На підтвердження своїх посилань відповідачем надано до суду першої інстанції:

- Фінансову звітність малого підприємства за 2023;

- Штатний розпис ТОВ «Афа Трейдінг» від 01.03.2022;

- Наказ ТОВ «Афа Трейдінг» №8-КТ від 01.03.2022 «Про затвердження штатного розпису»;

- Довідку про загальну чисельність працівників ТОВ «Афа Трейдінг» від 11.07.2024 №1107/24;

- Виписки ПАТ «МТБ Банк» по рахункам ТОВ «Афа Трейдінг» від 22.07.2024;

-копію військового квитка Почтаренка Романа Володимировича серія НОМЕР_1 від 29.03.2023.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг про відстрочення виконання рішення суду за вх.№2-1154/24 від 11.07.2024 у справі №916/3302/23 задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/3302/23 строком на 5 місяців з дня ухвалення відповідних рішень; у задоволенні решти заяви відмовлено.

В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що обставини справи у сукупності свідчать про ускладнення ведення ним господарської діяльності ТОВ «Афа Трейдінг», що в свою чергу істотно ускладнює виконання відповідачем рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/3302/23. При цьому з наявних в матеріалах справи виписок з банківських рахунків ТОВ «Афа Трейдінг» вбачається відсутність коштів на рахунках.

Крім того, з наданої відповідачем Фінансової звітності малого підприємства за 2023 рік, у відповідача наявна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду у розмірі 99,8 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду у розмірі 542,4 тис. грн., стягнення якої також ускладнюється перебуванням директора відповідача на службі в ЗСУ.

Місцевий господарський суд, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, з огляду на зумовлені об`єктивними та надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному відновленні діяльності відповідача, встановлення господарським судом наявності дебіторської заборгованості ТОВ «Афа Трейдінг» за умови перебування єдиного працівника ТОВ «Афа Трейдінг» на службі ЗСУ у зв`язку із мобілізацією, приймаючи до уваги строк, на який буде продовжено дію воєнного стану згідно із зареєстрованим законопроектом, тобто до 10.11.2024, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг та відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/3302/23 строком на 5 місяців з дня ухвалення відповідних рішень (саме на строк продовження дії воєнного стану в Україні).

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За змістом ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із частинами першої, другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до чч. 3, 4 ст. статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Господарський суд під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.

При цьому, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Суд першої інстанції вірно враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Афа Трейдінг» у 2023 році господарська діяльність не здійснювалася та дохід відсутній, збитковий стан відповідача підтверджений Фінансовою звітністю малого підприємства за 2023 рік, з якої вбачається, що з огляду на збиткову діяльність ТОВ «Афа Трейдінг», унеможливлюється своєчасне та належне виконання судового рішення без накладення на відповідача додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду, а також виписками по рахункам відповідача, з яких вбачається відсутність коштів на рахунках відповідача.

Крім того, починаючи з 29.03.2023 року директор компанії ТОВ «АФА ТРЕЙДІНГ» Почтаренко Р.В., який є єдиним працівником ТОВ «Афа Трейдінг», проходить службу в ЗСУ за мобілізацією, у зв`язку з цим, ТОВ «Афа Трейдінг» не в змозі на даний момент проводити повноцінну господарську діяльність.

З копії військового квитка директора відповідача ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 29.03.2023., вбачається, що ОСОБА_1 з 29.03.2023 на підставі Указу Президента України №65/ю22 «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України (СЗРУ). При цьому виходячи з наданих відповідачем штатного розпису ТОВ «Афа Трейдінг» від 01.03.2022, наказ ТОВ «Афа Трейдінг» №8-КТ від 01.03.2022 «Про затвердження штатного розпису» та довідка про загальну чисельність працівників ТОВ «Афа Трейдінг» від 11.07.2024 №1107/24, наразі ОСОБА_1 є єдиним працівником ТОВ «Афа Трейдінг», який як вище встановлено господарським судом, на даний час мобілізований та перебуває на службі в ЗСУ у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про ускладнення ведення господарської діяльності ТОВ «Афа Трейдінг», що в свою чергу істотно ускладнює виконання відповідачем рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/3302/23.

Крім того, з наявних в матеріалах справи виписок з банківських рахунків ТОВ «Афа Трейдінг» вбачається відсутність коштів на рахунках.

Судова колегія зазначає, що відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнення відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже відстрочення виконання рішення може надати боржнику можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

З огляду на вищевикладене, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, з огляду на зумовлені об`єктивними та надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному відновленні діяльності відповідача, встановлення господарським судом наявності дебіторської заборгованості ТОВ «Афа Трейдінг» за умови перебування єдиного працівника ТОВ «Афа Трейдінг» на службі ЗСУ у зв`язку із мобілізацією, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Афа Трейдінг та відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/3302/23 строком на 5 місяців з дня ухвалення відповідних рішень (саме на строк продовження дії воєнного стану в Україні).

При цьому господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена боржником на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/3302/23, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора).

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо необхідності часткового задоволення заяви відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 (про відстрочення виконання рішення суду) по справі №916/3302/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 (про відстрочення виконання рішення суду) по справі №916/3302/23 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 (про відстрочення виконання рішення суду) по справі №916/3302/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно зі ст. 255, п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2024 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді Г.І. Діброва

А.І. Ярош