Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/987/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 910/987/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 03.09.2024:

від позивача: Буняк Юрій Ігорович;

від відповідача: Левченко Олена Олександрівна;

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024

у справі № 910/987/24 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 915 053,89 грн

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Приватне підприємство "ТК-РЕНЕССАНС" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - відповідач) про стягнення 915 053,89 грн, з яких 677 856,00 грн - основний борг, 38 830,36 грн - 3% річних та 198 367,53 грн - втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтуванні неналежним виконання відповідачем, який є правонаступником Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", зобов`язань за договором поставки № 53-121-01-21-10525 від 30.07.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" 677 856,00 грн основного боргу, 38 830,36 грн 3% річних, 198 367,53 грн інфляційних втрат, 10 980,65 грн судового збору, 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 25.06.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення в частині задоволення позову Приватного підприємства "ТК-Ренессанс" про стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" 38 830,36 грн 3 % річних. Задовольнити клопотання АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" про зменшення суми 3% річних. Вирішити питання про розподіл судових витрат у встановленому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі № 910/987/24 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі № 910/987/24. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі № 910/987/24 на 03.09.2024.

15.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 задоволене заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 03.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.3024 було заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/987/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 задоволено, матеріали справи № 910/987/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, справу на рішення передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Вказана судова колегія ухвалою від 03.09.2024 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

В судове засідання 03.09.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Представник скаржника свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення річних скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові в цій частині.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції в частині стягнення річних ухвалив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, що обґрунтовується наступним.

Також, за доводами скаржника, ДП «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб, визначений законодавством України.

Окрім цього, апелянт наголошував на тому, що суд має врахувати, що відбулась втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу, i необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської), що є надзвичайними обставинами, які перешкодили компанії своєчасно виконати свої зобов`язання.

А тому скаржник вважає, що ухвалення судового рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 38 830,36 грн. без урахування факту відсутності вини відповідача, не відповідає умовам вмотивованості та обґрунтованості, свідчить однобокість висновків та невідповідність рішення у цій частині загальним критеріям законності, оскільки доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були належним чином оцінені судом, що, своєю чергою, призвело до прийняття неправосудного в цій частині рішення.

Таким чином, скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення суду першої інстанції (в частині) та ухваливши нове - про відмову в позові.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У поданому позивачем відзиві сторона заперечує проти доводів апеляційної скарги у даній справі, просить залишити її без задоволення, посилаючись на відсутність обумовлених законом підстав для відстрочення виконання оскаржуваного рішення на один рік та зменшення 3% річних.

А тому позивач просив залишити апеляційну скаргу у даній справі без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 30.07.2021 між позивачем (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», що перетворено та правонаступником якого (згідно п. 3 Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2023 № 1420) є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (далі - відповідач/покупець) було укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10525, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар, наведений у таблиці п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість останнього складає 677 856,00 грн: 564 880,00 грн - вартість товару в розмірі суми без ПДВ та 112 976,00 грн - вартість товару в розмірі суми ПДВ.

Згідно з п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як погоджено п. 3.3 договору, оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Договір вважається укладеним з дати підсипання сторонами і діє один рік.

Додатковою угодою № 1 від 17.09.2021 сторонами погоджено, що строк поставки товару - серпень - 01 грудня 2021 року.

Додатковою угодою № 2 від 30.11.2021 сторони погодили, що строк поставки товару - серпень - 22 грудня 2021 року.

Відповідно до видаткових накладних № 00431 від 02.12.2021, № 00432 від 06.12.2021 та № 00475 від 20.12.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 677 856,00 грн, як обумовлено договором поставки товару № 53-121-01-21-10525.

Крім того, 30.12.2021 та 15.01.2022 позивачем зареєстровано податкові накладні до вищевказаних видаткових накладних.

29.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату грошових коштів, зокрема, за договором від 30.07.2021 у розмірі 677 856,00 грн, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною.

Вказана претензія отримана відповідачем 03.10.2022, що підтверджується роздруківкою з сайту відстеження/пересилання поштових відправлень. Проте, як вказує позивач, відповідач грошові кошти у розмірі 677 856,00 грн не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами п. 3.3 договору сторонами встановлено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до вимог податкового законодавства зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму поставки (за накладними від 02.12.2021 та 06.12.2021) 134 664,00 грн - 30.12.2021 та 543 192,00 грн - 15.01.2022, відповідно, виконано зобов`язання з реєстрації податкових накладних. Водночас, доказів оплати поставленого позивачем відповідачу товару на загальну суму 677 856,00 грн ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції повністю, відповідач наполягає на тому, що судом не було надано оцінку та не враховано те, що відповідач припустився порушення строків оплати, у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що, в свою чергу, і призвело до несплати у передбачені договором терміни за наданих послуг. А також, ДП «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб визначений законодавством країни.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на приписи ч. 2 статті 617 ЦК України та ч. 2 статті 218 ГК України в даному випадку, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на відсутність його вини у невчасному виконанні зобов`язань з порушення строків оплати, оскільки було зазначене зростання простороченої заборгованості, суттєвим зменшенням електроенергії, а також недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, це не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних позивачем обов`язків.

В цій частині щодо посилань апелянта на наявність обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19 серпня 2022 року у cправі № 908/2287/17).

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що договір на постачання товару був укладений ще 30.07.2021, всі його умови було погоджено сторонами, що не заперечується, зокрема, відповідачем та частково виконувалось останнім. Часткове невиконання договору відповідачем розпочалось ще до військової агресії росії проти України.

Водночас, наявність військової агресії росії проти України, в даному випадку за відсутності інших (окрім листа ТПП від 28.02.2022) доказів в розумінні ст.ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України, що військові дії безпосередньо вплинули на фінансовий стан відповідача, або що в результаті такої агресії він зазнав матеріальних втрат - надано не було. Тоді як доводи скаржника про необхідність у воєнний час підтримувати безпеку АЕС (Рівенської, Хмельницької, Південноукраїнської) через окупацію Запорізької АЕС - є надзвичайними обставинами, які перешкоджали компанії своєчасно виконати свої зобов`язання - не є підставою для відмови в позові у стягненні нарахованих річних (що є підставою апеляційних вимог).

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує доводи скаржника, що останній належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб, визначений законодавством України. Однак, в даному випадку позивач також здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, а тому надання переваги в даному випадку державному сектору над приватним суперечить принципу справедливості. А тому є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах як підстава для звільнення від стягнення правомірно нарахованих річних. Таким чином, відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує усні доводи позивача в частині того, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95 «Про включення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану» АТ «НАЕК «Енергоатом» включено до відповідного переліку.

Оскільки, суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора. Тоді як доводи скаржника про існування фінансової кризи, починаючи з 2020 року - фактично стосуються і позивача, який також здійснює свою діяльність як під час фінансової кризи, так і під час дії воєнного стану в Україні. А тому з урахуванням принципу рівності, справедливості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірне нарахування річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відхиляє суд апеляційної інстанції також доводи апелянта з посиланням на постанову Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 914/842/19, оскільки судом касаційної інстанції у вказаній справі переглядалась ухвала про повернення апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" з підстав невиконання вимог ухвали суду від 18.11.2019, яке полягає у сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не у повному обсязі. Таким чином, правова позиція зазначена у вказаній постанові з указаного процесуального питання жодним чином не є релевантною правовим відносинам, що розглядаються у даній справі, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

Тоді як щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від № 910/2440/23, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаною постановою було скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд в частині стягнення річних. Водночас, підставою для нового розгляду було саме недослідження обставин наявність або відсутності підстав для зменшення річних (з урахуванням позиції, викладеної у справі № 902/417/18).

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що в межах даної справи позивачем було нараховано річні у розмірі 3% від простроченої суми, тоді як у справі, на яку посилається скаржник (№902/417/18), було визначено, що «У пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару…». Вказані відмінності обставин цієї справи в даному випадку мають суттєве значення та враховуються судом апеляційної інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 38 830,36 грн - 3% річних. А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) слід залишити без змін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині річних у даній справі.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі № 910/987/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/987/24 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Призначити заяву Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 16.09.2024.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.09.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко