Постанова

від 11.09.2024 по справі 911/1723/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 911/1723/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023

у справі №911/1723/23 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА»

про стягнення 37090,66грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2023 по справі №911/1723/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» (ідентифікаційний код 40045885; 07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» (ідентифікаційний код 42184514; 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 9А) 3448,07грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 16551,93грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалене судом додаткове рішення, згідно з доводами апеляційної скарги відповідача підлягає до скасування, виходячи, зокрема, із наступного:

- при прийнятті додаткового рішення суд неправильно оцінив наявні в матеріалах справи документи, невірно визначився з характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягав застосуванню;

- відповідно до п.4.2 договору №1505/23 про надання правової допомоги від 15 травня 2023 між адвокатом Скрипчук Микитою Євгеновичем та ТОВ «Ціновал», оплата гонорару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції за позовом до ТОВ «Торговіий дім «Птахофабрика Київська»;

- станом на 31.10.2023 рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2023 у справі №911/1723/23, яким частково задоволено позов, так і не вступило в законну силу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі №911/1723/23, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення не подавався.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2023 (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 19.09.2023) у даній справі позов задоволено частково та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» (далі ТОВ «ТД «Птахофабрика Київська») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» (далі ТОВ «Ціновал») 1206,63 грн втрат від інфляції, 388,40грн 3% річних, 6473,29 грн - пені, 17509,92 грн штрафу, а також 1480,74 грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором (а.с.79-86,98).

Рішення доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Скрипчук М.Є. 11.09.2023 о 13:27 (а.с.87); відповідачу копія відповідного рішення направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600045646715 (а.с.88), яке отримано 04.10.2023, про що свідчить повідомлення про вручення №0690014435049 (а.с.103).

До Господарського суду Київської області від ТОВ «Ціновал» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками відповідачу (а.с.89-91).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у розмірі 20 000грн (а.с.1-5). При цьому, до поданої позовної заяви позивач не додав будь-яких доказів у підтвердження понесення відповідних витрат або доказів у підтвердження виникнення обов`язку у майбутньому щодо сплати послуг адвоката, окрім ордеру серії АЕ №1204413 від 08.06.2023, який виданий адвокату Скрипчук М.Є на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Ціновал», та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю вказаним адвокатом (а.с.6,36).

При цьому, після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, позивачем надані докази на підтвердження обов`язку оплатити правову допомогу, надану адвокатом Скрипчуком М.Є., частина яких позивачем могла бути подана разом із позовом (договір №1505/23 від 15.05.2023 про надання правової допомоги), а частина не могла бути подана, оскільки не існувала на момент звернення до суду з відповідним позовом (акт приймання -передачі наданих послуг від 14.09.2023).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази у копіях:

- договір №1505/23 від 15.05.2023 про надання правової допомоги (далі договір, а.с.92), укладений між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Скрипчуком М.Є. (далі адвокат), за яким адвокат бере на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта щодо участі в розгляді справи за позовом клієнта до відповідача про стягнення штрафних санкцій за договором №23/05-22Т від 23.05.2022;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2023 на суму 20 000грн, складений адвокатом та позивачем на підтвердження надання послуг (правової допомоги) за договором, вартість яких визначена сторонами договору в розмірі 20 000грн (а.с.53, далі акт приймання-передачі).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За результатами розгляду апеляційної скарги встановлено наступне.

Суд першої інстанції правильно враховував підтвердженням понесених позивачем витрат та професійну правничу допомогу надані суду в копіях:

- договір №1505/23 від 15.05.2023 про надання правової допомоги (далі договір, а.с.92), укладений між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Скрипчуком М.Є. (далі адвокат), за яким адвокат бере на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта щодо участі в розгляді справи за позовом клієнта до відповідача про стягнення штрафних санкцій за договором №23/05-22Т від 23.05.2022;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2023 на суму 20 000грн, складений адвокатом та позивачем на підтвердження надання послуг (правової допомоги) за договором, вартість яких визначена сторонами договору в розмірі 20 000грн (а.с.53, далі акт приймання-передачі).

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у розмірі 20 000грн (а.с.1-5). При цьому, до поданої позовної заяви позивач не додав будь-яких доказів у підтвердження понесення відповідних витрат або доказів у підтвердження виникнення обов`язку у майбутньому щодо сплати послуг адвоката, окрім ордеру серії АЕ №1204413 від 08.06.2023, який виданий адвокату Скрипчук М.Є на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Ціновал», та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю вказаним адвокатом (а.с.6,36).

Договором №1505/23 від 15.05.2023 про надання правової допомоги, укладеним між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Скрипчуком М.Є. (далі адвокат) погоджено фіксовану суму витрат в розмірі 20 000,00 грн. на правову допомогу у даній справі за позовом клієнта до відповідача про стягнення штрафних санкцій за договором №23/05-22Т від 23.05.2022.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2023 на суму 20 000грн, складений адвокатом та позивачем підтверджено надання послуг (правової допомоги) за договором, вартість яких визначена сторонами договору в розмірі 20 000грн.

Посилання апелянта на те, що оплата гонорару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції за позовом до ТОВ «Торговіий дім «Птахофабрика Київська», а станом на 31.10.2023 рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2023 у справі №911/1723/23, яким частково задоволено позов, так і не вступило в законну силу, не свідчать про ненадання позивачу послуг (правової допомоги) за договором у справі №911/1723/23.

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, відповідно сама лише відсутність обгрунтованих заперечень відповідача по сумі витрат, не є підставою для безумовного стягнення їх заявленого розміру.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у праві № 910/19160/21.

У даній справі відповідач не скористався своїм правом подати заяву про зменшення витрат на правничу допомогу та не надав доказів в обгрунтування не співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Апеляційним господарським судом враховано зазначену судову практику та оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов`язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 3448,07 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності з п.3 ч.4 ст.129 ГК України, виходячи з розрахунку (1206,63+388,40+6473,29+17509,92)*5000:37090,66/.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі №911/1723/23 залишається без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі №911/1723/23 без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі №911/1723/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі №911/1723/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1723/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська