Постанова

від 11.09.2024 по справі 926/4256/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 року м.Дніпро Справа № 926/4256/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика

на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024р.

(суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 22.04.2024р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості, в розмірі 52 129,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

02.10.2023 р. до Господарського суду Запорізької області від Господарського суду Чернівецької області надійшли матеріали господарської справи № 926/4256/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 057908-ЗП1 від 19.08.2019р., в сумі 52 129,00 грн., в т.ч.: заборгованість за отриманим кредитом 17 488,14 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом 5,86 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими штрафами, у розмірі 34 635,00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024р. у справі № 926/4256/23 позовні вимоги залишено без задоволення.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024р. у справі №926/4256/23 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика заборгованість за кредитним договором №057908-ЗП1 від 19.08.2019р. в розмірі - 52 129,00 грн., а саме: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 17 488,14 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 5,86 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими штрафами - 34 635,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика судові витрати по справі. Крім того, у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, витребувати у АТ УНІВЕРСАЛ БАНК документ(и) з інформацією про: підтвердження чи спростування, що держателем карти №5375414112241509, виданої АТ УНІВЕРСАЛ БАНК, є ОСОБА_1 ; прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_1 , видану АТ УНІВЕРСАЛ БАНК, на яку 19.08.2019р. ТОВ БІЗПОЗИКА були перераховані грошові кошти, в сумі 20 000,00 грн.; виписку про рух коштів по карті № НОМЕР_1 , виданої АТ УНІВЕРСАЛ БАНК, за період з 19.08.2019р. по 20.09.2019р., про що винести відповідну ухвалу.

Крім того, у апеляційній скарзі Скаржник зазначив про те, що станом на дату подання даної апеляційної скарги Позивач вже поніс судові витрати, а саме 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу за підготовку цієї апеляційної скарги (ТОВ «БІЗПОЗИКА» звернулось до АО «Правовий баланс» за правовою допомогою, а саме за підготовкою цієї апеляційної скарги у справі №926/4256/23). При цьому, надає копії документів, які підтверджують понесення ТОВ «БІЗПОЗИКА» витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022 р.; рахунок - фактуру № Р-00000128 від 01.05.2024 р.; Акт № Р-00000128-01-05/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.05.2024 р., підписаного сторонами через сервіс електронного документообігу «Вчасно» https://vchasno.ua/; платіжну інструкцію №2095 від 02.05.2024 р.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення прийнято при неповному з`ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, Скаржник зазначає на наступне:

-суд першої інстанції протиправно відхилив преюдиційно встановлені факти які були встановлені рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28.01.2021р. по справі №725/1933/20;

- платіжні документи (квитанція та довідка) від ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» являються належним доказом видачі кредиту Відповідачу;

-Відповідач частково сплачував заборгованість за кредитом чим визнав існування боргу за кредитним договором №057908-ЗП1;

-суд першої інстанції повинен був застосувати принцип вірогідності доказів та задовольнити позовну заяву.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Відповідач зазначає на наступне:

-предметом спору розглянутим Сторожинецьким районним судом Чернівецької області рішенням від 28.01.2021р. у справі №725/1933/20 не був саме договір. Зміст спору становили неправомірні дії виконавця - нотаріуса, внаслідок чого неправомірно накладено арешт. Суд не досліджував юридичну силу договору, його зміст та природу;

-Скаржник при розгляді справи в суді першої інстанції не подав оригіналу договору або засвідченої належним чином копії. Окрім цього, зважаючи на те, що рішенням суду від 28.01.2021р. у справі №725/1933/20 було встановлено, що нотаріус неправомірно наклав арешт, не маючи оригіналу договору, свідчить про те, що Скаржник жодного разу не довів наявність такого договору;

-відсутність оригіналу договору вказує на відсутність будь-яких зобов`язань;

-у Відповідача відсутній оригінал договору та відсутня картка на яку посилається Скаржник;

-ТОВ «Бізнес Позика» має у своєму штаті декількох юристів, які наділенні повноваженнями складати позови та інші процедурні документи. Представник адвокатського об`єднання з яким уклали Договір про правову допомогу не є учасником справи, а виключно написав апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що розмір витрат завищений.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №926/4256/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 у справі № 926/4256/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

30.05.2024р. матеріали справи № 926/4256/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області у справі № 725/1933/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Наталія Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кошкер Іван Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги задоволені.

У справі № 725/1933/20 суд встановив, що 19.08.2019 р. між позивачем та ТОВ «Бізнес Позика» укладено договір про надання фінансового кредиту № 057908-ЗП-1, згідно якого позивач отримав кредит в сумі 20 000,00 грн. 22.02.2017р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме : для одержання виконавчого напису додаються : а) оригінал кредитного договору. З документів, що були надані приватному нотаріусу, встановлено, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто документально доведено, що виконавчий напис вчинено на документі, який не передбачений переліком № 1172.

За умовами розділу 1 договору про надання фінансового кредиту, факт надання кредиту, а також усі його істотні умови фіксуються у відповідній додатковій угоді про надання кредиту, що є невід`ємною частиною даного договору.

Сторонами погоджено (розділ 2 договору), що розмір та порядок нарахування плати користування кредитом, визначаються в додаткових угодах про надання кредиту та правилах про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця.

Розділом 4 договору передбачено, що протягом строку зафіксованого додатковою угодою до цього договору, позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати плату за його користування частинами в розмірах , порядку та в строки, визначені згідно графіка платежів, що є невід`ємною частиною відповідної додаткової угоди про надання кредиту.

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2030 року, при цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли протягом строку дії цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли протягом строку дії цього договору.

Згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 057908-ЗП1 від 19.08.2019 р., кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, у розмірі 20 000,00 грн. ; кредит надається строком на 8 ( вісім) календарних тижнів, де першим днем є дата підписання цієї додаткової угоди; - плата за користування кредитом за договором є фіксованою та становить 0,00123014 процентів за кожен день користування кредитом; мінімальна сума обов`язкового щотижневого платежу для позичальника визначається графіком платежів , що наведений у пункті 6 цієї додаткової угоди.

Позивачем також надана копія договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів ( переказ на карту) від 14.12.2017 р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС» та ТОВ «Бізнес Позика», відповідно до предмету якого фінансова компанія бере на себе зобов`язання надавати організації послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних систем VISA та MASTERCARD , переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка єквайдера для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.

Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви надана копія анкети заяви позичальника та довідка фінансової компанії «Елаєнс» (ЄДРПОУ 38905834) про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту), а саме - перерахування коштів згідно ДУ 001 від 19.08.2019р. до кредитного договору № 057908-ЗП1 від 19.08.2019 р., в сумі 20 000,00 грн.; - номер карти: 5375 41ХХ ХХХХ 1509; банк картки отримувача:.

За інформаційними довідками ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічного оператора платіжних послуг, проведені успішні трансакції через платіжний сервіс Platon, а саме: - 28.08.2019 р., на суму 2871,00 грн., платник ОСОБА_1 ; - 19.09.2019р., на суму 3 000,00 грн., платник - ОСОБА_1 ; - 16.09.2019р., на суму 1000,00 грн. платник ОСОБА_1 ; - 08.09.2019р., на суму 1 000,00 грн., платник ОСОБА_1 . Загальна сума оплат становить - 7 871,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, відповідно до розрахунку заборгованості за договором відповідач здійснив лише часткову оплату за договором, на загальну суму 7 871,00 грн., чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

У зв`язку з чим, станом на 29.09.2023р. заборгованість відповідача за договором складає 52 129,00 грн. (в т.ч.: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 17 488,14 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 5,86 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими штрафами - 34 635,00 грн.).

Відсутність дій відповідача щодо сплати вказаних коштів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем документально не доведений факт видачі кредитних коштів відповідачу, в сумі 20 000,00 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором і нарахованих позивачем процентів за користування кредитом та штрафу.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає про те, що Сторожинецький районний суд Чернівецької області рішенням від 28.01.2021 р. у справі № 725/1933/20 встановив: що 19.08.2019 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» укладений договір про надання фінансового кредиту № 057908-ЗП-1, згідно якого позивач отримав кредит, в сумі 20 000,00 грн.; що Позивачем проводилось часткове погашення заборгованості за договором кредиту, а саме: 08.09.2019р., на суму 1 000,00 грн., 16.09.2019р., на суму 1000,00 грн., 19.09.2019р., на суму 3 000,00 грн., 28.08.2019 р., на суму 2871,00 грн., на загальну суму 7 871,00 грн., що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 10.03.2021р.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

Таким чином, рішенням Сторожинецьким районним судом Чернівецької області від 28.01.2021 р. у справі № 725/1933/20 встановлені наступні обставини: укладення між сторонами договору №057908-ЗП-1 від 19.08.2019 р., отримання ОСОБА_1 в кредит 20 000,00 грн. та часткова сплата ним заборгованості за даним кредитним договором, в загальному розмірі - 7 871,00 грн., відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не повинні доказуватися при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Отже, доводи Скаржника, щодо протиправності відхилення судом першої інстанції встановлених фактів, які були встановлені рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28.01.2021 р. по справі №725/1933/20 знайшли своє підтвердження.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика (кредитодавець) та Фізична особа - підприємець Лазаренко Олександр Васильович уклали договір № 057908-ЗП1, про надання фінансового кредиту, в п. 1.1 якого погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього.

Метою видачі кредиту у Договорі вказано реалізацію його будь-якої законної мети, пов`язаної з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За умовами розділу 1 договору про надання фінансового кредиту, факт надання кредиту, а також усі його істотні умови фіксуються у відповідній додатковій угоді про надання кредиту, що є невід`ємною частиною даного договору.

Кредит, що надається Кредитодавцем Позичальнику за цим Договором, не є споживчим, а Договір , відповідно , не є договором про надання споживчого кредиту (1.3 договору).

Сторонами погоджено, що розмір та порядок нарахування плати користування кредитом, визначаються в додаткових угодах про надання кредиту та правилах про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця (розділ 2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, Для отримання Кредиту за цим договором, Позичальник подає Кредитодавцю Анкету-Заявку про отримання кредиту та інші документи, передбачені Правилами про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту Кредитодавця.

У випадку прийняття Кредитодавцем рішення про видачу кредиту, Сторони підписують даний договір та укладають додаткову угоду про надання кредиту, у якій фіксують: розмір кредиту, розмір плати за користування кредитом, строки повернення кредиту та інші істотні умови (п.3.2. договору).

У випадку повторного звернення Позичальника Сторони укладають лише додаткову угоду про надання кредиту, у якій фіксують істотні умови, передбачені п. 3.2. даного договору ( п.3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, кредит надається Позичальнику протягом 3(тррьох) банківських днів із дня підписання відповідної Додаткової угоди про надання кредиту.

Відповідно до п. 3.5. договору, кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у Анкеті-Заяві про отримання кредиту, або шляхом отримання кредиту готівкою через касу банку чи небанківської фінансової установи, що є партнерами Кредитодавця.

Датою видачі кредиту є дата списання суми коштів, передбаченої відповідною Додатковою угодою до Договору, із банківського рахунку Кредитодавця з метою їх перерахування на банківський рахунок Позичальника, указаний в Анкеті-Заяві про отримання Кредиту, або з метою видачі цих коштів готівкою, через касу банку чи небанківської фінансової установи, що є партнерами Кредитодавця ( п.3.6. договору).

Розділом 4 договору сторонами передбачено, що протягом строку зафіксованого додатковою угодою до цього договору, позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати плату за його користування частинами в розмірах, порядку та в строки, визначені згідно графіка платежів, що є невід`ємною частиною відповідної додаткової угоди про надання кредиту.

Позичальник проводить погашення кредиту та плати за користування кредитом шляхом перерахування суми кредиту та плати закористування кредитом на банківський рахунок Кредитодавця, зазначений у розділі 12 цього договору. Датою повернення (погашення) всієї суми кредиту та плати за користування та інших обов`язкових платежів, передбачених цим договором є дата зарахування в повному обсязі коштів, передбачених відповідною Додатковою угодою, про надання кредиту до Договору на банківський рахунок Кредитодавця зазначений у розділі 12 даного Договору, або дата повернення кредиту готівкою через касу банку чи небанківської фінансової установи, що є партнером Кредитодавця. Погашення кредиту та плати за користування кредитом може бути здійснено Позичальником, крім іншого, через платіжні термінали апаратно-програмні комплекси, що забезпечують прийом платежів від фізичних осіб в режимі самообслуговування. При цьому, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку користування кредитом ( п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3. договору, Сторони погодили, що у випадку якщо останній день строку користування кредитом припадає на вихідний ( святковий, неробочий) день, то кошти, в будь-якому випадку, повинні бути перераховані на рахунок Кредитодавця на останній день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 4.4. договору, погашення кредиту та плати за користування кредитом, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або заборгованості по сплаті плати за користування ним, здійснюється в наступній черговості: в першу чергу відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов`язані з поверненням виданого кредиту ( судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, тощо); в другу чергу нарахована Кредитодавцем неустойка ( пеня та/або штраф) у разі їх нарахування; у третю чергу прострочена плата за користування та прострочена основна сума кредиту; у четверту чергу плата за користування; у п`яту чергу основна сума кредиту.

Кошти Позичальника, що надійшли як погашення простроченої заборгованості за кредитом та/або заборгованості по сплаті плати за користування ним, Кредитодавець має право самостійно перерозподілити відповідно до черговості, викладеної в п. 4.4. цього договору ( п. 4.5. договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2030 р., при цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли протягом строку дії цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли протягом строку дії цього договору.

Відповідно до розділу 12 даного договору, сторони зазначили свої місцезнаходження та реквізити.

Зокрема, Кредитодавець - ТОВ «БІЗПОЗИКА» - м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 41084239, номер телефону та е-mail Товариства); Позичальник ФОП Лазаренко Олександр Васильович адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: Запорізька область, м. Запоріжжя, буд. Центральний, 7,17, паспорт: НОМЕР_3 , виданий Строжинецьким РС УДМС України в Чернівецькій області, 17.08.2012р., ІПН НОМЕР_4 , р/р НОМЕР_5 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, карта 5375-4141-1224-1509).

Договір підписано обома сторонами та засвідчено печаткою Товариства.

19.08.2019р., між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика (кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Лазаренко Олександром Васильовичем укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 057908-ЗП1 від 19.08.2019р., за умовами якої Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика (кредитодавець) надає Фізичній особі - підприємцю Лазаренко Олександру Васильовичу (позичальнику) грошові кошти, у розмірі 20 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом і, у разі наявності, пеню та/або штрафу у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених Договором та цією Додатковою угодою.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, кредит надається строком на 8 ( вісім) календарних тижнів, де першим днем є дата підписання цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, плата за користування кредитом за договором є фіксованою та становить 0,00123014 процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку користування , визначеного у п.2 цієї Додаткової угоди, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користуання кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди, Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом із урахуванням наступних умов: Позичальник здійснює погашення заборгованості по кредиту шляхом сплати обов`язкових щотижневих платежів щотижня кожний понеділок, які він зобов`язаний здійснювати регулярно не пізніше дат, установлених графіком платежів, що наведений у п. 6 цієї Додаткової угоди ( п.5.1.); мінімальна сума обов`язкового щотижневого платежу для позичальника визначається графіком платежів, що наведений у п. 6 цієї Додаткової угоди, але у будь-якому разі не може бути менше 2 501,00 грн. (п. 5.2.).

Відповідно до п.6 Додаткової угоди, Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом із урахуванням наступного графіку обов`язкових платежів:

№ платежу 1, дата- 26.08.2019р., залишок по основній сумі кредиту 20 000,00 грн., плата за користування 2,00 грн., частковий платіж основної суми 2 499,00 грн., загальний платіж 2 501,00 грн.;

№ платежу 2, дата- 02.09.2019р., залишок по основній сумі кредиту 17 501,00 грн., плата за користування 1,54 грн., частковий платіж основної суми 2 499,46 грн., загальний платіж 2 501,00 грн.;

№ платежу 3, дата- 09.09.2019р., залишок по основній сумі кредиту 15 001,54 грн., плата за користування 1,26 грн., частковий платіж основної суми 2 499,74 грн., загальний платіж 2 501,00 грн.;

№ платежу 4, дата- 16.09.2019р., залишок по основній сумі кредиту 12 501,80 грн., плата за користування 1,05 грн., частковий платіж основної суми 2 499,95 грн., загальний платіж 2 501,00 грн.;

№ платежу 5, дата- 23.09.2019р., залишок по основній сумі кредиту 10 001,85 грн., плата за користування 0,84 грн., частковий платіж основної суми 2 500,16 грн., загальний платіж 2 501,00 грн.;

№ платежу 6, дата- 30.09.2019р., залишок по основній сумі кредиту 7501,69 грн., плата за користування 0,63 грн., частковий платіж основної суми 2 500,37 грн., загальний платіж 2 501,00 грн.;

№ платежу 7, дата- 07.10.2019р., залишок по основній сумі кредиту 5001,32 грн., плата за користування 0,42 грн., частковий платіж основної суми 2 500,58 грн., загальний платіж 2 501,00 грн.;

№ платежу 8, дата- 14.10.2019р., залишок по основній сумі кредиту 2500,00 грн., плата за користування 0,26 грн., частковий платіж основної суми 2 500,74 грн., загальний платіж 2 501,00 грн..

Відповідно до п.7 Додаткової угоди, у разі прострочення Позичальником строків сплати обов`язкових платежів, визначених п.5 цієї Додаткової угоди, Кредитодавець може нарахувати штраф на суму прострочених загальних платежів у розмірі 7,38% за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи з наявної суми прострочених загальних платежів на початок календарного дня, або в інших розмірах, визначених Кредитодавцем згідно п. 5.4.2 Договору.

Відповідно до п.8 Додаткової угоди, ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.9 Додаткової угоди, ця Додаткова угода набирає чинності з дати підписання Сторонами і діє протягом строку кредитування, визначеного у п. 2 цієї Додаткової угоди, однак, у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цією Додатковою угодою. Датою підписання є дата, вказана в преамбулі на початку цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п.10 Додаткової угоди, із моменту набрання чинності цією Додатковою угодою умови Договору діють з урахуванням вказаних змін, обумовлених цією Додатковою угодою, залишаються без змін і Сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Відповідно до п.11 Додаткової угоди, цю Додаткову угоду складено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної зі Сторін.

Відповідно до п.14 Додаткової угоди, підписанням даного договору Позичальник ознайомлений з умовами договору та погоджується з усіма його умовами.

Сторони зазначили свої місцезнаходження та реквізити.

Зокрема, Кредитодавець - ТОВ «БІЗПОЗИКА» - м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 41084239, номер телефону та е-mail Товариства); Позичальник ФОП Лазаренко Олександр Васильович адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: Запорізька область, м. Запоріжжя, буд. Центральний, 7,17, паспорт: НОМЕР_3 , виданий Строжинецьким РС УДМС України в Чернівецькій області, 17.08.2012р., ІПН НОМЕР_4 , р/р НОМЕР_5 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, карта 5375-4141-1224-1509.

Додаткову угоду підписано обома сторонами та засвідчено печаткою Товариства.

Доказів припинення кредитного договору №057908-ЗП1 від 19.08.2019р. та Додаткової угоди до нього в матеріалах справи немає.

З матеріалів справи вбачається, що Позичальником також заповнено Анкету-заяву, яка містить наступні дані: ПІБ Позичальника - ОСОБА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт: НОМЕР_3 , виданий Строжинецьким РС УДМС України в Чернівецькій області 17.08.2012р.; номер телефону НОМЕР_6 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: Запорізька область, м. Запоріжжя, буд. Центральний, 7,17; мета кредиту відкриття ще одного офісу; строк кредитування 8(вісім) тижнів; бажана сума кредиту, грн. 20 000,00; опис діяльності накопичувальне страхування життя; місцезнаходження бізнесу м. Запоріжжя, вул. Незалежної України,39; виручка за місяць 60 000,00 грн., чистий прибуток -50 000,00 грн.; не одружений; нерухомість у власності відсутня; кількість членів родини -2, витрати родини у місяць, грн. 20 000,00 грн.; номер рахунку НОМЕР_5 ; найменування банку - ПАТ «Універсал Банк»; номер пластикової картки 5375-4141-1224-1509.

Отже, матеріали справи свідчать, що картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» належить саме Відповідачу.

Анкета підписана Позичальником 19.08.2019р..

У свою чергу, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що жодних належних, допустимих і достовірних доказів у спростування цих обставин Відповідач не надав, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Відповідача до правовохоронних органів щодо підроблення його підпису у спірних кредитному договорі, додатковій угоді та анкеті-заявкі чи висновку судової почеркознавчої експертизи. Про призначення відповідної судової експертизи Відповідач також не клопотав.

Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи наявна копія договору № 41084239_14/12/17, про надання послуг з переказу грошових коштів ( переказ на карту) від 14.12.2017 р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС», яке має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21 від 20.11.2014 р., та ТОВ «Бізнес Позика», відповідно до предмету якого фінансова компанія бере на себе зобов`язання надавати організації послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних систем VISA та MASTERCARD , переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка єквайдера для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.10 Закону України «Про платіжні послуги», до надавачів платіжних послуг належать: фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про платіжні послуги», особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2019р., Позивач, шляхом перерахування через партнера - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс"(ТМ FONDY), видав відповідачу кредит, у розмірі 20 000,00 грн., на картковий рахунок, вказаний Відповідачем в кредитному договорі та заяві-анкеті Позичальника, що підтверджується квитанцією платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс" ( ТМ FONDY) від 19.08.2019р. та довідкою ТОВ "Фінансова компанія "Елаєнс" ( ТМ FONDY) від 19.09.2023р., виданою на підставі договору № 41084239_14/12/17 від 14.12.2017р., про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) та про інформаційнологічну взаємодію та приймання платежів, в зазначається про успішність проведення платежів у системі.

Деталі операції місять наступні дані: номер у системі FONDY160996149; номер операції р2р_navi_cjj413412iu262mtoy98882was1casi5; дата проведення платежу 19.08.2019р.; призначення платежу: перерахування коштів згідно ДУ 001 від 19.08.2019р. до кредитного договору №057908-ЗП1 від 19.08.2019р.,без ПДВ; сума платежу 20 000,00; валюта платежу UAH; платіжний метод - карта MASTERCARD; статус платежу підтверджено; номер карти 5375 41ХХ ХХХХ 1509; банк карти отримувача - MONOBANK. Довідка підписана директором ТОВ «ФК`Елаєнс» Вороніним А.В..

Отже, наявними у справі квитанцією від 19.08.2019р. та довідкою від 19.09.2023р., підтверджується надання позивачем кредиту відповідачу.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані документи є належними і допустимими доказами виконання позивачем умов кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За приписами ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за договором позики та кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 525 та 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як зазначалось вище, п. 6 Додаткової угоди до договору про надання кредиту сторони визначили графік обов`язкових платежів, у якому міститься інформація щодо періоду користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.

Зі змісту вказаного графіка вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати позичальником фіксованої суми щомісячно з кінцевою датою повернення - 14.10.2019 року.

Відповідно до п.7 Додаткової угоди, у разі прострочення Позичальником строків сплати обов`язкових платежів, визначених п.5 цієї Додаткової угоди, Кредитодавець може нарахувати штраф на суму прострочених загальних платежів у розмірі 7,38% за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи з наявної суми прострочених загальних платежів на початок календарного дня, або в інших розмірах, визначених Кредитодавцем згідно п. 5.4.2 Договору.

Як зазначає позивач, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, здійснив лише часткову оплату за договором, на загальну суму 7 871,00 грн., внаслідок чого в нього утворилася спірна заборгованість за кредитним договором, у розмірі 52 129,00 грн. (в т.ч.: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 17 488,14 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 5,86 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими штрафами - 34 635,00 грн.).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач лише частково сплатив заборгованість за договором про надання кредиту №057908-ЗП1 від 19.08.2019р., а саме в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснив 4 платежі, на загальну суму 7 871,00 грн..

Так, з довідок ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon №70/09 - 73/09 від 13.09.2023р. вбачається, що відповідач, через платіжний сервіс «Platon» зробив 4 (чотири) платежі, а саме: 08.09.2019 р., на суму 1000,00 грн., 16.09.2019р., на суму 1000,00 грн., 19.09.2019р, на суму 3000,00 грн., 28.08.2019р., на суму 2871,00 грн., на загальну суму 7871,00 грн.. При цьому, з даних транзакцій вбачається, що платником вказаний - Лазаренко Олександр (графа «ім`я платника»), що це була оплата кредиту згідно договору №057908-ЗП1 (графа «Опис»), що платежі здійснювались з тої самої банківської карти, на яку було видано кредит, а саме: НОМЕР_7 (графа «номер карти»).

Апеляційний суд звертає увагу, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23.12.2020 р. у справі № 127/23910/14-ц.

Заперечення відповідача про відсутність у нього оригіналу договору та картки, колегія суддів відхиляє, як бездоказові, та зазначає наступне.

У даному випадку, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17.

Стандарт доказування вірогідності доказів передбачає зокрема оцінку безпосередньо судом їх змістовної ваги та вплив на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Враховуючи наведене, а також обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд апеляційної інстанції вважає, що докази, надані Позивачем в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, ніж докази, надані Відповідачем на їх спростування.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , а також докази існування заборгованості у заявленому розмірі.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Жодних доказів щодо своєчасної сплати заборгованості та процентів за користування кредитом та які б спростовували наявний розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

Натомість, як підтверджено матеріалами справи, кредитний договір укладений та грошові кошти перераховані на належну відповідачу банківську карту, позичальником допущено порушення виконання зобов`язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати заборгованості та процентів за користування кредитом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги пов`язані зі стягненням з Відповідача - суми заборгованості за отриманим кредитом, у розмірі 17 488,14 грн., суми заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, у розмірі 5,86 грн. та суми заборгованості за нарахованими на підставі п.7 Додаткової угоди та несплаченими штрафами, у розмірі 34 635,00 грн., є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про доведеність позовних вимог Позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято без з`ясування усіх обставини, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правничу (правову) допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на вказане та на встановлені обставини у даній справі, колегія суддів зазначає, що визначений у договорі фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, оскільки кожна справа, яка розглядається господарським судом, має свою специфіку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст.123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015р. у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно зі ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст. 75 - 79 ГПК України.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження статусу адвоката Глуховецького Олександра Стапановича, позивачем до суду апеляційної інстанції подано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017р.

Також, в матеріалах справи міститься Договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ПОЗИКА (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Правовий баланс (Адвокатське об`єднання або Виконавець).

Згідно п. 1.1 договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу (надалі - правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 1.2 договору, Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а Клієнт зобов`язується оплатити Виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього Договору).

Згідно п. 2.1 договору, Адвокатське об`єднання, на підставі звернення (в тому числі за його окремим усним або письмовим замовленням (дорученням)) Клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: без обмежень здійснювати захист та представництво інтересів Клієнта, що полягають в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів під час здійснення цивільного, адміністративного, господарського судочинства, кримінального провадження, виконання рішень судів, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( п.2.1.1); без обмежень вести справи (представляти інтереси) в усіх судах які входять до системи судоустрою України, та користуватися всіма процесуальними правами Клієнта як сторони (учасника) справи (провадження) відповідно до положень процесуального законодавства України, в тому числі, але не виключно: ознайомлюватися з матеріалами справи, в яких стороною (учасником) є/був Клієнт (у тому числі з такими, по яких припинено, закінчено провадження), робити з них витяги, копії/фотокопії, одержувати копії судових рішень; брати участь в судових засіданнях, підписувати та подавати заяви по суті справи, скарги, клопотання, пояснення, заперечення, інші документи, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати заяви, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших учасників судового процесу, знайомитись з технічним записом та журналом судового засідання, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, визнати позов повністю або частково, закінчити справу мировою угодою, оскаржувати судові рішення, постанови, ухвали (підписувати апеляційні, касаційні скарги, заяви про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими та винятковими обставинами тощо), отримувати виконавчі документи, подавати/пред`являти виконавчі документи до примусового виконання/стягнення, подавати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку виконавчого документу до виконання( п.2.1.1.1); складання проектів необхідних процесуальних документів, в тому числі, але не обмежуючись, листів, заяв, скарг, позовних заяв, клопотань, пояснень, відповідей, апеляційних чи касаційних скарг, інших процесуальних документів тощо ( п. 2.1.4.).

Згідно п. 3.1.4 договору, Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору.

Розділом 4 договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до п.4.1 договору, правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях.

Відповідно до п.4.2 договору, оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих Клієнтом рахунку (рахунків).

Відповідно до п.4.3 договору, при розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений Адвокатським об`єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками.

Відповідно до п.4.4 договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується Сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода).

Відповідно до п.4.5 договору, Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо Акт про надання правової допомоги підписаний обома Сторонами.

Відповідно до п.4.6 договору, в акті, який підписаний Сторонами, Сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку Сторони керуються умовами акта.

Відповідно до п.7.1 договору, Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє по 31 грудня 2024 року.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Сторонами складений та підписаний акт № Р-00000128-01-05/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.05.2024р.

Сторони підтверджують, що виконавець надав клієнту такі послуги: надання правової допомоги згідно розділу 2 Договору про надання правової допомоги від 25.11.2022р., а саме за підготовку апеляційної скарги у справі № 926/4256/23, вартість 10 000,00 грн..

Адвокатським бюро "Правовий баланс" виставлено на оплату рахунок-фактуру № 00000128 від 01.05.2024р., на суму 10 000,00грн..

ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, платіжною інструкцєю від 02.05.2024р. № 2095, здійснило на користь Адвокатського об`єднання Правовий баланс сплату 10 000 грн. за надання правової допомоги згідно рахунку № 00000128 від 01.05.2024р. по договору від 25.11.2022р., без ПДВ.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити повністю у задоволенні вказаного клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У обґрунтування своїх заперечень щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу відповідач послався на те, що ТОВ «Бізнес Позика» має у своєму штаті декількох юристів, які наділенні повноваженнями складати позови та інші процедурні документи. Представник адвокатського об`єднання з яким уклали Договір про правову допомогу не є учасником справи, а виключно написав апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що розмір витрат завищений та не є виправданим цілі.

Посилання відповідача на наявність у позивача в штаті декількох юристів які наділенні повноваженнями складати позови та інші процедурні документи, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки позивач не обмежений в праві скористатись послугами адвоката.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року №640/16093/21).

Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції.

Тому, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності та заперечення відповідача, судова колегія дійшла висновку про зменшення заявленої суми, у зв`язку з чим з відповідача на користь заявника підлягає стягненню 5000,00 грн. понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №926/4256/23.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи та було неправильно застосовано норми матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024р. у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024р. у справі № 926/4256/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика суму заборгованості за отриманим кредитом, у розмірі 17 488,14 грн., суму заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, у розмірі 5,86 грн., суму заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами, у розмірі 34 635,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову, у розмірі 2 147,20 грн., про що видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика витрати по сплаті судового збору за апеляційної скарги, у розмірі 3220,80 грн. та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін