Рішення

від 29.05.2024 по справі 160/6/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Справа № 160/6/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Дубовенко Вікторією Ігорівною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.04.2019р., 01.04.2021р. та 01.04.2023р. відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" без урахування пільгового стажу роботи за Списком № 1 в АТ "Дніпрометробуд" (ЄРДПОУ 04880239) з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи за Списком № 1 в АТ "Дніпрометробуд" (ЄРДПОУ 04880239) з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року та здійснити перерахунок пенсії станом на 01.04.2019р., 01.04.2021р. та 01.04.2023р. відповідно до ч. 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплати перераховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами відповідно до вимог КАС України з поясненнями щодо підстав об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, а також його копії для направлення відповідачу у справі відповідно до їх кількості, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України, відповідно до уточнених позовних вимог; - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що перевищують встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до дня подання позовної заяви до адміністративного суду.

За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 11.04.2024 о 19:54 надіслано одержувачу адвокату Дубовенко В.І. Тобто, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, суд вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачеві 12.04.2024 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, враховуючи приписи ч.7 ст.251 КАС України, строк для усунення недоліків з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 17.04.2024.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій позовні вимоги викладені таким чином:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не включення ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду його роботи в АТ "Дніпрометробуд" з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 в АТ "Дніпрометробуд" з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року та здійснити з 30.06.2023 року перерахунок та виплату призначеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. 21.06.2023 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку із звільненням з роботи. 18.10.2023 року представником позивача було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області адвокатський запит. З відповідей відповідача на адвокатський запит, позивачу стало відомо, що при проведенні перерахунку пенсії не в повній мірі враховано пільговий стаж роботи за Списком №1 в АТ «Дніпрометробуд», а саме періоди з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року та з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року, через те, що роботодавцем позивача АТ "Дніпрометробуд" за вищезазначені періоди не сплачено страхові внески. Позивач вважає, що наявність заборгованості АТ "Дніпрометробуд" зі сплати страхових внесків не може бути підставою для неврахування пільгового стажу роботи за Списком №1 оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник АТ "Дніпрометробуд", що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

За даними КП ДСС ухвалу про відкриття провадження 24.04.2024 надіслано одержувачам представнику позивача та відповідачу за допомогою системи Електронний суд в їх електронні кабінети, а копію адміністративного позову Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 01.01.2024, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 10.05.2024.

За правилами ст.263 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутись до 22.05.2024, проте судом продовжено розгляд справи по суті до спливу строку на подання відповідачами відзиву на позов.

29.05.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему Електронний суд надійшло клопотання про залучення доказів на виконання ухвали.

29.05.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему Електронний суд надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 03.09.2012 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Пенсію обчислено виходячи із загального страхового стажу 27 років 10 місяців 11днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 06 років (врахований по 31.08.2012). Відповідно до особисто наданої заяви від 05.03.2018, позивачу з 01.03.2018 було проведено перерахунок пенсії по стажу відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-1. Так, приписами Закону № 1058-IV визначено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально, залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались внески. При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу залежно від кількості відпрацьованих місяців та коефіцієнту заробітної плати. Крім того, органи Пенсійного фонду зобов`язані автоматично проводити перерахунки пенсії щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи у випадках, коли такі особи набули право на перерахунок пенсії. Загальний розмір пенсії Позивача з 01.03.2023 складає 2093,00 грн. На підставі заяви від 21.06.2023 та наданої трудової книжки ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з роботи з 15.06.2023. Загальний розмір пенсійної виплати з 15.06.2023 складає 2520,00 грн. Отже, розмір пенсії Позивача розраховано відповідно до наявного страхового стажу та отриманого заробітку. Як вбачається з Індивідуальних відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за періоди роботи з 01.03.2017 по 31.05.2017, з 01.07.2020 по 15.03.2023 відомості про сплату страхових внесків відсутні.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти відзив на позов до розгляду.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 09.01.2001 року Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач з 03.09.2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

21.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи з 15.06.2023 року з відповідним пакетом документів.

17.10.2023 року представником позивача було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області адвокатський запит з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .

25.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області на адвокатський запит було надано відповідь оформлену листом №0400-010304-8/168767 в якому зазначено про те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, станом на 01.04.2021, була наявна інформація про нарахування заявнику заробітної плати (доходу) та сплату страхових внесків за період роботи з 01.05.2017 по 30.06.2017, з 01.11.2018 по 31.01.2019 та з 01.06.2019 по 31.08.2019 (05 місяців 29 днів).

Розмір пенсії ОСОБА_1 розраховано із страхового стажу 30 років 09 місяців 19 днів (врахований по 31.08.2019), де індивідуальний коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становив 0,30750.

ОСОБА_1 на підставі заяви від 21.06.2023 та наданої трудової книжки, проведено перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з роботи з 15.06 2023. Загальний розмір пенсійної виплати з 15.06.2023 складає 2520,00 грн.

До пільгового та страхового стажу відповідно до наданих заявником документів зараховано всі періоди.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо перерахунку пенсії та неврахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення загального (страхового) пільгового стажу.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач, зокрема, працював (далі - мовою оригіналу):

- ПАТ «Дніпрометробуд»:

- 23.06.2016 - принят на участок горно-капитальных работ электрослесарем дежурным и по ремонту оборудования четвертого разряда подземных работ с полным рабочим днем в подземных условиях труда (пр. 78-ок от 22.06.2016г);

- 11.05.2018 - уволен по собственному желанию ст 38 КЗоТ Украины (пр. №20-ок от 11.05.2018г.);

- 01.07.2020 прийнятий електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування п`ятого розряду підземних робіт з повним робочим днем під землею (наказ №38 вк від 30.06.2020 р.);

- 14.06.2023 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №03 вк від 14.06.2023 р.).

Крім того, згідно із наявними в матеріалах справи довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №43 від 14.02.2018 року, №76 від 11.05.2018 року та №17 від 14.06.2023 року, які видані ПАТ «Дніпрометробуд», судом встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ПАТ «Дніпрометробуд» в період з 01.06.2015 року по 02.08.2016 року за професією «електрослюсар черговий та по ремонту обладнання ділянки гірничо-капітальних робіт, зайнятий повний робочий день під землею», що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 2а, код КП 1.2 а, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 р. №36. Наказ про проведення атестації №100 від 15.11.2013 року. В період з 03.08.2016 року по 31.01.2018 року позивач працював за професією «електрослюсар черговий та по ремонту обладнання ділянки гірничо-капітальних робіт, зайнятий повний робочий день під землею», що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 2, підстава Постанова КМУ від 24.06.2016 р. №461. Наказ про проведення атестації №100 від 15.11.2013 року. Згідно з довідкою №76 від 11.05.2018 року в період з 01.02.2018 року по 11.05.2018 року позивач працював за професією «електрослюсар черговий та по ремонту обладнання ділянки гірничо-капітальних робіт, зайнятий повний робочий день під землею», що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 2, підстава Постанова КМУ від 24.06.2016 р. №461. Наказ про проведення атестації №100 від 15.11.2013 року. Згідно з довідкою №17 від 14.06.2023 року в період з 01.07.2020 року по 14.06.2023 року позивач працював за професією «електрослюсар черговий та з ремонту устаткування дільниці гірничо-капітальних робіт з повним робочим днем під землею», що передбачена Списком №1, розділ 1, підрозділ 2, код КП 1.2а, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 р. №36. Наказ про атестацію робочих місць №18/1 від 11.02.2019 року.

Згідно з розрахунком стажу Форми РС-право за пенсійною справою 912040819890, копія якого надана до матеріалів справи, спірні періоди роботи позивача з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року не зараховані до страхового та пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.

В ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що відповідачем не зараховано до загального (страхового) та пільгового стажу роботи позивача періоди роботи з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року. Підставою для відмови в зарахуванні до загального (страхового) та пільгового стажу роботи вказаних періодів роботи позивача стала відсутність інформації про сплату страхових внесків.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут і далі - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами статті 113 Закону №1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами 4-6, 9 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Згідно із положеннями частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Таким чином, позивач не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Наведена правова позиція узгоджується з правовими висновками, неодноразово викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 12 вересня 2019 року у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на вказані норми чинного законодавства суд приходить до висновку, що відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації зі сплати страхових внесків за періоди з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відмовляючи позивачу в зарахуванні даних періодів роботи до страхового та пільгового стажу при обчисленні пенсії, відповідач фактично покладає саме на застраховану особу відповідальність за неперерахування страхувальником відповідних страхових внесків, порушуючи тим самим вищенаведені положення чинного законодавства.

Таким чином, період роботи, за який підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Тому, суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ПАТ «Дніпрометробуд» обов`язку по своєчасній сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не зобов`язаний був сплачувати страхові внески у періоди з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року, оскільки це прямий обов`язок його роботодавця утримати з його заробітної плати відповідні кошти та здійснювати перерахування страхових внесків.

При цьому, суд зауважує, що трудовий (страховий) стаж та стаж, який дає право на пільгове призначення пенсії не є тотожними поняттями.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, яка діяла з 16.01.2003 року до 03.08.2016 року.

Крім того, суд зауважує, що пільговий характер виконуваної роботи у спірні періоди підтверджений наявними в матеріалах справи довідками №43 від 14.02.2018 року, №76 від 11.05.2018 року та №17 від 14.06.2023 року, які видані ПАТ «Дніпрометробуд».

Суд звертає увагу на положення частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім цього, суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що зазначені періоди з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року мають бути зараховані, як до страхового так і до пільгового стажу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у врахуванні до пільгового та страхового стажу вищеозначених періодів роботи, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суперечить чинному законодавству. Оскільки відповідачем під час судового розгляду справи не доведено зарахування до страхового та пільгового стажу роботи позивача вищевказаних періодів, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, суд враховує, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Разом із цим, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, вийшовши за їзх межі та скоригувавши їх відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не включення ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду його роботи в АТ "Дніпрометробуд" з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи за Списком № 1 в АТ "Дніпрометробуд" з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року та здійснити з 30.06.2023 року перерахунок та виплату призначеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у сумі 1073,60 грн., який сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 30.12.2023 №0.0.3389166846.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не включення ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду його роботи в АТ "Дніпрометробуд" з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи за Списком № 1 в АТ "Дніпрометробуд" з 01.11.2017 року по 11.05.2018 року, з 01.07.2020 року по 15.06.2023 року та здійснити з 30.06.2023 року перерахунок та виплату призначеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно