Рішення

від 11.09.2024 по справі 907/489/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/489/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області, м. Берегове

до відповідача Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, с. Косонь, Берегівського р-н, Закарпатської обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» с. Яноші, Берегівського р-н, Закарпатської обл.

про визнання недійсним рішення, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Роман М.С.

від позивача- не з`явився;

від відповідача- не з`явився;

від третьої особи- не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області заявила позов до Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України, яким просить:

- усунути перешкоди шляхом визнання недійсним п.1 рішення Косоньської сільської ради від 02.06.2004 за № 52, яким затверджено проект відводу земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами».

- усунути перешкоди шляхом визнання незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га, цільове призначення - «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами».

- усунути перешкоди шляхом визнання незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га, припинивши право комунальної власності Косоньської сільської ради на дану земельну ділянку.

- зобов`язати повернути у власність держави в особі Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області (вул. Мукачівська, 6, м. Берегове, 90202, код ЄДРПОУ - 04053708) 3 незаконного володіння Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Бочкая, 5, с. Косонь Берегівського району, Закарпатської область, 90233, код ЄДРПОУ:04348993) земельну ділянку лісогосподарського призначення 13 кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 загально площею 9,8716 га.

Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 5, 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 3, 20, 84, 117, 122, 152 3К України, ст. ст. 5, 7, 8, 31, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 1 5, 16, 178, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 20, 53, 75, 119, 162-164, 173 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява позивача вх. №02.3.1-02/4666/24 від 06.06.2024 про усунення недоліків позовної заяви, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі державне спеціалізоване господарське підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (90233, с. Яноші, вул. Головна, 50а, код ЄДРПОУ: 45049507), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

24.06.2024 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує що рішенням Косоньської сільської ради від 02.06.2004 за № 52 затверджено проект відводу земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами».

Водночас стверджує, що вибуття із державного лісового фонду земельної ділянки (кадастровий номер 2120485600:10:000:0052) є незаконним, оскільки остання є об`єктом підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Вказує, що вищенаведена земельна ділянка віднесена до земель державної форми власності, тобто, право державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га не підлягала припиненню в силу дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Проте, на підставі вказаного закону відповідачем 31.01.2014 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності, в особі Косоньської сільської ради, спірної земельної ділянки лісового фонду.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про незаконне вибуття із державного лісового фонду земельної ділянки, яка є об`єктом підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

За твердженням прокурора, спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємство «Ліси України», як правонаступник земельної ділянки кадастровий номер 2120485600:10:000:0052, згоди на вилучення спірної земельної ділянки із постійного користування не надавало, що підтверджуються листом Філії «Берегівське ЛГ» ДСГП «Ліси України» від 29.03.2024.

За наведених підстав, позивач просить заявлені прокурором вимоги в даній справі задоволити в повному обсязі.

Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає бездіяльність Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області щодо вжиття заходів щодо порушення вимог земельного та лісового законодавства, в частині здійснення державної реєстрації за Косоньською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, після направлення повідомлення Берегівською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 ЗУ Про прокуратуру (від 19.03.2024 №07.50-101-388-24вих.-24).

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Правова позиція третьої особи.

Спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємство «Ліси України» позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов Берегівської окружної прокуратури до Косонської сільської ради про визнання недійсним пункту рішення, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку та вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 накладається на земельну лісову ділянку у кварталі 7 виділ 9 Квасівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2015 року (теперішнє Чизайське лісництво) та відноситься до територій природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення «Косонська Гора».

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Берегівською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель лісового фонду.

Відповідно до п. 1 рішення Косоньської сільської ради від 02.06.2004 за № 52 затверджено проект відводу земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами», що знаходиться в межах населеного пункту Косоньської сільської ради та передано в оренду ТОВ «Канадіан-Гунгаріан-Косонь бау».

В подальшому, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2023 у справі № 907/429/22 вказаний вище договір оренди розірвано у зв`язку з наявною заборгованістю за користування землею.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 31.01.2014 державним реєстратором Берегівського районного управління юстиції Пирєва В.М. на земельну ділянку з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га зареєстровано право власності Косоньської територіальної громади в особі Косоньської сільської ради на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012.

Таким чином, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами» перебуває у комунальній власності, її розпорядником є Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області.

Водночас розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 279 від 26.08.2015 передано у постійне користування ДП «Берегівське лісове господарство» лісові ділянки площею 1601 га, для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів, ведення лісового господарства на яких здійснювала філія «Берегівське лісове агропромислове господарство» державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств». Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 року №584 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління державного агентства лісових ресурсів України, всі земельні ділянки передано в постійне користування Державного підприємства «Берегівське лісове господарство».

ДП «Ліси України» є правонаступником припиненого ДП «Берегівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 22114537), підтвердженням чому є накази Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 р. №874 «Про припинення державного підприємства «Берегівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» та від 12 січня 2023 р. № 121 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Берегівське лісове господарство».

Наказом ДП «Ліси України» від 12.01.2023 р. №300 «Про закріплення майна за філією «Берегівське лісове господарство» майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12 січня 2023 р. № 121 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Берегівське лісове господарство» ЗАКРІПЛЕНО за філією «Берегівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 р. №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» (надалі Постанова №1003) державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником, зокрема, права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються (абзац третій пункту 5 Постанови №1003).

Отже, до ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України» перейшло право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які перебували в постійному користуванні ДП «Берегівське лісове господарство».

У свою чергу у постійному користуванні припиненого ДП «Берегівське лісове господарство» перебували земельні лісові ділянки загальною площею 1601 га., на яких ведення лісового господарства здійснювала філія «Берегівське лісове агропромислове господарство» державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», які, згідно розпорядження голови Закарпатської ОДА від 26.08.2015 р. №279 «Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів використання та відтворення лісових ресурсів» передані, та, згідно акту про передачу лісових ділянок філії Берегівське лісове агропромислове господарство» державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» до лісфонду ДП «Берегівське лісове господарство» від 31.12.2015 р., прийняті до лісфонду ДП «Берегівське лісове господарство».

На базі прийнятих земель філії «Берегівське лісове агропромислове господарство» державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» державним підприємством «Берегівське лісове господарство» було утворено Квасівське лісництво ДП «Берегівське лісове господарство», яке, надалі, увійшло у склад новоутвореного Чизайського лісництва та виготовлено відповідні матеріали лісовпорядкування.

Надалі, ДП «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України» з метою проведення реєстрації в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на землі, які перебувають в постійному користуванні, замовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 21,4 га. за адресою Берегівський район, на території Косонської сільської територіальної громади, с. Косонь.

В ході виконання робіт було виявлено накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 на землі ДП «Ліси України», а саме на заказник «Косонська Гора» (за матеріалами лісовпорядкування та відомостей про об`єкти природно-заповідного фонду).

Як вбачається з відповіді ВО «Укрдержліспроект» від 23.02.2024 р. №04-230 земельна ділянка з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 накладається на земельну лісову ділянку у кварталі 7 виділ 9 Квасівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2015 року.

У відповідності до Рішення Закарпатської обласної ради від 08.07.2010 р. №1143 «Про оголошення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» у лісовому фонді філії «Береговодержспецлісгосп» без вилучення від постійного користувача утворено Ботанічний заказник місцевого значення «Косонська Гора», площею 9,0 га.

Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області від 21.12.2010 р. №84 затверджено положення про ботанічний заказник місцевого значення «Косонська Гора». Згідно пункту 1.3. цього Положення заказник, загальною площею 9.0. га, розташований на території філії «Береговодержспецлісгосп», яка є землекористувачем (квартал 7 виділи 7-9 урочище «Косонська Гора») у Берегівському районі Закарпатської області.

Охоронним зобов`язанням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області №38 від 25.11.2010 р., ботанічний заказник місцевого значення «Косонська Гора» передано під охорону філії «Береговодержспецлісгосп» головного державного спеціалізованого агропромислового підприємства «Закарпатагроліс», як землекористувачу, та зобов`язано землекористувача забезпечити охорону заказника та збереження межових знаків винесення меж об`єкту у натурі.

У зв`язку з передачею лісових ділянок площею 1601 га. (в тому числі і об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення «Косонська Гора»), на яких ведення лісового господарства здійснювала філія «Берегівське лісове агропромислове господарство» державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» державному підприємству «Берегівське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України», розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №80 від 13.02.2020 р. затверджено положення про ботанічний заказник місцевого значення «Косонська Гора» у новій редакції та державному підприємству «Берегівське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України», видано охоронне зобов`язання від 01.04.2020 р. №06-24/846/10. Як вбачається із затвердженого положення про ботанічний заказник місцевого значення «Косонська Гора» у новій редакції заказник, загальною площею 9,0 га. розташований у межах кварталу 07 (виділи 7-9) Чизайського лісництва державного підприємства «Берегівське лісове господарство».

Аналогічно, у зв`язку із переходом права постійного користування від припиненого ДП «Берегівське лісове господарство» до правонаступника - ДП «Ліси України», розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації - начальника Закарпатської обласної військової адміністрації від 10.10.2023 р. №893 затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Косонська Гора» (у новій редакції) та філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України» видано охоронне зобов`язання від 17.10.2023 р. №06-24/3495/2.

Згідно діючих затверджених матеріалів лісовпорядкування, а саме проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Берегівське лісове господарство» Квасівське лісництво, лісові ділянки в межах кварталу 07 (виділи 7-9) ур. «Косонська Гора» віднесено до ботанічного заказника місцевого значення.

У зв`язку з виявленим накладанням земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 на землі ДП «Ліси України» державним кадастровим реєстратором Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, за результатами розгляду заяви від 11.03.2024 р. (реєстраційний номер ЗВ-9701409872024) прийнято рішення №РВ-3500104242024 від 21.03.2024 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Крім того, разом з цим, у межах кримінального провадження № 42022072060000028 від 20.09.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, 07.03.2024 із залученням представників філії «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та голови Косинської сільської ради проведено огляд місця розташування лісової земельної ділянки, в ході якого зафіксовано, що виділ 9 кварталу 7 являться лісовим масивом, на якому ростуть дерева породи «Акації» та відноситься до природно-заповідного фонду «Косоньська гора» і накладаються на ділянку за кадастровим номером 2120485600:10:000:0052.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2015 року свідчать про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 у межах кварталу 7 Квасівського лісництва ДП «Берегівське ЛГ», правонаступником якого є філія «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Позивач стверджує, що земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.

Таким чином, на думку позивача, рішення сільської ради, державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державна реєстрація права комунальної власності Косоньської сільської ради на спірну земельну ділянку підлягають скасуванню, а спірна земельна ділянка поверненню у державну власність.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Абзацом 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент видання Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області оспорюваних наказів та укладення між відповідачами спірного договору оренди землі), земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Таким чином, земля як природний ресурс має особливий статус, і її використання у господарській діяльності врегульовано, в першу чергу, нормами земельного законодавства.

Частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси е держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набуваються і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Керуючись матеріалами справи суд встановив, що земельна ділянка кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га віднесена до земель державної форми власності.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території 6 України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 84 Земельного кодексу (далі - ЗК України) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. При цьому, ст. ,57 ЗК України установлено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для nompe6 мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Таким чином, 3емельним кодексом України встановлена чітка заборона на передачу з державної в комунальну власність земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів. України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України. Так, пункт 2 статті 117 3К України викладено у такій редакції «До земель державної ,власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власності».

Частиною 5 ст. 116 3К України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 3К України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 149 ЗК України ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) вилучення земельних ділянок із постійного користування провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Районні державні адміністрації на їхній території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідно до ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюються на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Одночасно встановлено, що постійними землекористувачами не надавалась згода на вилучення спірної земельної ділянки з Державного лісового фонду та, постійного користування, що підтверджуються листом Філії «Берегівське ЛГ» ДСГП «Ліси України» від 29.03.2024.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджуються планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємствами необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, (що були чинні на момент виникнення спірних відносин) якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарським і підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. (правовій позиції Верховного Суду України у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212 цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6 - 224 цс 14, від 27.01.2015 у справі №21- 570а14, від 23 грудня 2015 року № 6 - 377 цс 15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц., постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц.)

Водночас планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2015 року свідчать про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 у межах кварталу 7 Квасівського лісництва ДП «Берегівське ЛГ», правонаступником якого є філія «Берегівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Згідно з ч.ч.1, 5, 10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Як передбачено положеннями ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України передбачається, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнаються недійсним.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

3 огляду на викладене, рішення Косоньської сільської ради від 02.06.2004 за № 52, яким затверджено проект відводу земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з і чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Статтею 1 3акону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускаються виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нікчемним рішення про затвердження такої документації (за її наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абз. 5 ч. 10)

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г)відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є з загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступ до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд приймаючи постанову від 22.06.2022 у справі № 317/1168/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або опарення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту повідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або опарення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/ 16).

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності Косоньської сільської ради на вказану земельну ділянку.

Спірна земельна ділянка за кадастровим номер м 2120485600:10:000:0052 перебуває у комунальній власності Косоньської сільської ради, проте в силу ч. 2 ст. 117, ст. 149 ЗК України вона не може перебувати у комунальній власності.

У постанові Верховного Суд від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законом володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

З огляду на викладене, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання Косоньської сільської рад усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2120485600:10:000 0052 площею 9,8716 га.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).

Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись вищенаведеним позовні вимоги Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Берегівської районної державної (військової) адміністрації Закарпатської області підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 12 112, 00 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним п.1 рішення Косоньської сільської ради від 02.06.2004 за № 52, яким затверджено проект відводу земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами».

3. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га, цільове призначення - «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами».

4. Визнання незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 площею 9,8716 га, припинивши право комунальної власності Косоньської сільської ради на дану земельну ділянку.

5. Зобов?язати повернути у власність держави в особі Берегівської державної (військової) адміністрації Закарпатської області (вул. Мукачівська, 6, м. Берегове, 90202, код ЄДРПОУ - 04053708) з незаконного володіння Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Бочкая, 5, с. Косонь Берегівського району, Закарпатської область, 90233, код ЄДРПОУ:04348993) земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером 2120485600:10:000:0052 загально площею 9,8716 га.

4. Стягнути з Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Бочкая, 5, с. Косонь, Берегівського району Закарпатської області, 90223, код ЄДРПОУ: 04348993) на користь Закарпатської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000018475, код 02909967, МФО 820172 ДКС України) суму 12 112, 00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 коп.) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Повний текст судового рішення складено 11.09.2024

Суддя Андрейчук Л. В.