Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/6116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2024Справа № 910/6116/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АКБ" КОНКОРД" Федорченко Андрія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-КРЕДИТНИЙ ЦЕНТР" (ТОВ "АКЦ")

про стягнення 3 358 987,24 грн.

Представники учасники справи:

Від позивача: Бондаренко М.Г.

Від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АКБ" КОНКОРД" Федорченко Андрія Володимировича (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-КРЕДИТНИЙ ЦЕНТР" (ТОВ "АКЦ") про стягнення заборгованості за договором банківської гарантії в розмірі 3 358 987,24 грн, з якої 3 200 000,00 грн - основна сума боргу, 100 335,19 грн - інфляційні витрати, 58 652,05 - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.06.2024.

Представник відповідача у підготовче засідання 24.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відкладено підготовче засідання на 15.07.2024.

Представник відповідача у підготовче засідання 15.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з витягу сайту АТ «Укрпошта», ухвала суду від 24.06.2024 «Відправлення у точці видачі/доставки: 02.07.2024».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 19.08.2024.

Представник відповідача у судове засідання 19.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою суду від 15.07.2024 до вернувся до суду з відміткою «за закінченням термін зберігання».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача у судовому засіданні 19.08.2024 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засідання 19.08.2024 судом у відповідності до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" (далі - лізингодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (далі - лізингоодержувач, позивач) було укладено генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18 (далі - договір лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язується відповідно до заявки лізингоодержувача придбати у постачальника у власність предмет лізингу та передати його за плату лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування в якості предмету лізингу на строк та на умовах, визначених генеральним договором та відповідним договором лізингу (пункт 1.1. договору лізингу).

У пунктах 13.1. та 13.5. договору лізингу визначено, що генеральний договір та договори лізингу вступають в силу з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін і діють до повного виконання сторонами договірних зобов`язань по договорам. Будь-які зміни, доповнення, акти, додаткові угоди та додатки до генерального договору/договору лізингу вважаються дійсними (набирають чинності та/або стають його невід`ємною частиною) за умови, що вони зроблені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Відповідно до пункту 2.3. договору лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві лізингові платежі в такому порядку:

а) авансовий лізинговий платіж сплачується не пізніше дати, визначеної у додатку № 2 до договору лізингу (Графік лізингових платежів). Лізингодавець може виставити рахунок-фактуру для пслати авансу;

б) поточні лізингові платежі сплачуються згідно з Графіком лізингових платежів.

В подальшому, Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" було видано банківську гарантію № 71.00.007269 від 13.11.2018, в якій зазначив слідуюче:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" (надалі-принципал), проінформував Акціонерне товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (надалі - гарант) про те, що, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (надалі - бенефіціар) та принципалом укладено генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 (надалі - договір), про наступне:

- згідно з умовами договору бенефіціаром сплачується аванс у розмірі UАН 3 200 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ за умови надання принципалом бенефіціару оригіналу безумовної безвідкличної банківської гарантії на суму авансу, щодо забезпечення виконання зобов`язань принципала в частині повернення такого авансу у випадках, передбачених договором;

- приймаючи до уваги вищевикладене, гарант цією гарантією зобов`язується за першою письмовою вимогою бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не повернув отриманий аванс або його частину у випадках та на умовах, передбачених договором, або у разі не надання послуги з фінансового лізингу протягом 1-го місяця, виплатити на користь бенефіціара будь-яку суму або суми, зазначену(і) у відповідній вимозі бенефіціара, в українських гривнях, що разом не перевищують UAH 3 200 000 грн. 00 коп., протягом 10 банківських днів з дати отримання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара;

- письмова вимога бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою бенефіціара, скріплена печаткою бенефіціара та відправлена кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Троїцька, будинок 2 не пізніше 31.12.2018;

- гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у наступних випадках: якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії;

- зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за цією гарантією припиняються у разі: 1) сплати бенефіціару загальної суми цієї гарантії; 2) закінчення строку дії цієї гарантії; 3) відмови бенефіціара від своїх прав за цією гарантією шляхом повернення бенефіціаром гаранту оригіналу цієї гарантії; 4) відмови бенефіціара від своїх прав за цією гарантією шляхом направлення гаранту письмової заяви бенефіціара про звільнення гаранта від обов`язків за цією гарантією;

- гарантія вступає в силу відповідно і на умовах встановлених в договорі про надання банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 та діє до 31.12.2018;

- зміни до умов гарантії можуть бути внесені лише до часу закінчення строку дії гарантії за письмовою згодою із бенефіціаром;

- відповідальність гаранта перед бенефіціаром за цією гарантією в будь-якому випадку обмежується сумою цієї гарантії;

- гарантія є безумовною, безвідкличною, вона не може бути змінена чи відкликана гарантом самостійно або за заявою принципала без письмової згоди бенефіціара;

- гарантія повинна бути повернена гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчиться, у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше;

- гарантія є непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди з боку гаранта;

- гарантія підпорядкована законодавству України;

- усі відносини та суперечки, що виникають у зв`язку з гарантією вирішуються відповідно до діючого законодавства України.

Положеннями ст. 200 ГК України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо зобов`язана сторона не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Надалі, бенефіціар звернувся до відповідача гаранта з вимогою про виплату за банківською гарантією № 1 від 20.12.2018, в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод", бенефіціар за банківською гарантією №71.00.007269 від 13.11.2018, виданою Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" відповідно до договору про надання банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018, подає письмову вимогу про виплату на користь бенефіціара грошових коштів в сумі 3 200 000 грн. 00 коп., у зв`язку із невиконанням станом на 20.12.2018 принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" умов Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018.

На вказану вище вимогу, гарантом було надано відповідь - лист вих. № 42 від 08.01.2019, в якій позивач відмовився виконати вимогу та сплатити суму банківської гарантії за гарантійним випадком.

Позивач посилається на те, що відмова відповідача у виплаті йому грошових коштів за банківською гарантією в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. є неправомірною, у зв`язку з чим просить суд стягнути вказані кошти з відповідача, нарахувавши на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати за період з січня 2019 року по травень 2019 року у сумі 133 338 грн. 55 коп., а також 3% річних за період прострочення з 17.01.2019 по 29.08.2019 в сумі 58 915 грн. 07 коп.

У березні 2019 ТОВ "Острозький цукровий завод" звернулось до АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" з позовом, з урахуванням заяви про збільшення своїх вимог, про стягнення 3 200 000 грн. основного боргу, 133 338, 55 грн. інфляційних втрат за період прострочення з січня 2019 по травень 2019, та 58 915, 07 грн. 3% річних за період прострочення з 17.01.2019 по 29.08.2019 посилаючись на те, що відмова відповідача у виплаті йому грошових коштів за банківською гарантією в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. є неправомірною, оскільки третя особа - ТОВ " Аграрно-кредитний цент"(принципал), порушив умови договору фінансового лізингу, виконання якого було забезпечено банківською гарантією, вимогу за якою позивачем (бенефіціаром) було надіслано відповідачу(гаранту) у визначеному порядку та строк.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2020, залишено без змін, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 у справі №904/1156/19, про стягнення з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод"3 200 000 грн. основного боргу, 100 335, 19 грн. інфляційних втрат, 58 652, 05 грн. 3% річних, 50 384, 80 грн.

Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що невиконання гарантом взятих на себе безвідкличних та безумовних зобов`язань щодо сплати бенефіціару за його письмовою вимогою суми авансового платежу, визначеної гарантією, у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань за договором, свідчить про наявність достатніх правових підстав для стягнення цієї суми в судовому порядку.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

11.02.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №61236478, згідно Наказу №904/1156/19 виданого Господарським судом Дніпропетровської області від 10.02.2020 р., про стягнення з АТ «АКБ «КОНКОРД» на користь ТОВ «ОСТРОЗЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» заборгованість в розмірі 3 200 000,00 грн. - основного боргу, 100 335,19 грн. - інфляційних втрат, 58 652,05 грн. - 3% річних, 50 384,80 грн. - частину витрат по сплаті судового збору, 3 634,14 грн. - витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду. Всього: 3 413 006,18 грн.

Таким чином, АТ «АКБ «КОНКОРД» сплачено на користь ТОВ «ОСТРОЗЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» заборгованість в розмірі: 3 200 000,00 грн. - основного боргу, 100 335,19 грн. - інфляційних втрат, 58 652,05 грн. - 3% річних, 50 384,80 грн. - частину витрат по сплаті судового збору, 3 634.14 грн. - витрат, пов?язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, згідно Наказу №904/1156/19 виданого Господарським судом Дніпропетровської області від 10.02.2020 р., що підтверджується платіжною інструкцією №209_20 від 17.02.2020 року.

Відповідно до п. 4.5. Договору про надання банківської гарантії, строки позовної давності за вимогами щодо стягнення суми виплачених гарантій, комісії за виконання гарантій, комісій, штрафних санкцій за цим Договором встановлюється сторонами тривалістю п?ять років.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання банківської гарантії №71.00.007269 від 13.11.2018 р., банк бере на себе зобов`язання надати Банківську гарантію, яка узгоджується з Принципалом згідно цього Договору, та заяви Принципала, а Принципал зобов`язаний повернути

Банку всі виплати здійснені останнім за Гарантією, повернути Банку всі оплати, здійснені ним при виконанні зобов`язань за Гарантією, а також сплатити Банку винагороду за надання Гарантії, за підтримання зобов`язання за Гарантією, комісії за Гарантією в розмірі і порядку, обумовлених цим Договором та діючими тарифами в Банку.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання банківської гарантії, на підставі статті 569

Цивільного кодексу України у випадку настання Гарантійного випадку та виконання Банком своїх Гарантійних зобов`язань Банк має право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала в межах суми, сплаченої Банком на виконання своїх Гарантійних зобов`язань з урахуванням комісій та інших платежів передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 1.7.1. Договору про надання банківської гарантії, в день настання умови, передбаченої п. 1.7.4 цього Договору, Банк сплачує за Принципала грошові кошти в сумі, що дорівнюють розміру платежу виконання на користь Бенефіціара, а Принципал зобов`язується повернути Банку суму грошових коштів (надалі - Заборгованість) не пізніше наступного Банківського дня після дня сплати Банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування Заборгованості та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені цим Договором. Будь-яка заборгованість Принципала за сплаченою сумою Банком Бенефіціару, що наявна після закінчення строку повернення, з наступного Банківського дня вважається простроченою.

Відповідно до п. 1.7.4. Договору про надання банківської гарантії, виконання Банком відповідно до пункту 1.7.1. цього Договору зобов`язань Принципала, здійснюється на підставі цього Договору без отримання будь-яких додаткових запитів Принципала в разі виникнення наступної обставини: сплата Банком будь-яких сум на користь Бенефіціара за Гарантією на умовах цього Договору за умови неперерахування Принципалом власних коштів для відшкодування Банку сплачених за Гарантією сум та витрат, пов`язаних з виконанням таких платежів відповідно до цього Договору.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст. 565 ЦК України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 р. у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 р. у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 р. у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 р. у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 р. у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 р. у справі №910/17772/20 тощо).

Суд враховує, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням.

Тобто, гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).

Згідно з ч.1 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Тобто, банк-гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умовам гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії.

Відповідно до ч.3 статті 200 ГК України гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).

Тобто, обов`язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов`язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з`ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов`язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.

Безпідставну відмову гаранта у виплаті бенефіціару суми гарантії встановлено в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 у справі №904/1156/19.

Також, рішеннями судів встановлено, що відмова гаранта, викладена у листі вих. № 42 від 08.01.2019, суперечить умовам банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 та є неправомірною, у зв`язку із цим судами визнано обґрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про стягнення з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" грошових коштів за банківською гарантією в сумі 3 200 000 грн. 00 коп, 100 335 грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 58 652 грн. 05 коп. - 3% річних, 50 384 грн. 80 коп.

Частиною 1 статті 569 ЦК України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Враховуючи те, що станом на дату судового засідання відповідачем не подано доказів відшкодування на користь банку грошової суми виплаченої ним по гарантії, суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1 коштів виплачених банком по гарантії, а саме: заборгованості за договором про надання банківської гарантії №71.00.007269 від 13.11.2018 в розмірі 3 200 000, 00 грн., інфляційних втрат в розмірі 100 335, 19 грн. та 58 652, 05 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АКБ" КОНКОРД" Федорченко Андрія Володимировича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-КРЕДИТНИЙ ЦЕНТР" на користь Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АКБ" КОНКОРД" Федорченко Андрія Володимировича основна сума боргу в розмірі 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) 00 грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 100 335 (сто тисяч триста тридцять п`ять) грн. 19 коп., 3 % річних у розмірі 58 652 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят дві) 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 384 (п`ятдесят тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 81 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.08.2024.

Суддя М.Є.Літвінова