Рішення

від 05.09.2024 по справі 910/4763/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2024Справа № 910/4763/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнекс Консалтінг" про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2024 року Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" (далі - Музей) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнекс Консалтінг" (далі - Товариство) про зобов`язання останнього виконати свої зобов`язання за укладеним між сторонами договором на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27 травня 2019 року № 1, зокрема (але не виключно): виконати комплекс робіт по встановленню в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок: по вулиці Лаврській у місті Києві, кадастровий № 82:072:001к; по вулиці Добровольчих батальйонів (Панфіловців) у місті Києві, кадастровий № 82:185:122к; отримати узгодження та рішення від відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та архітектури щодо вказаних земельних ділянок, відповідно до приписів чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

25 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4763/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 травня 2024 року.

У підготовчому засіданні 30 травня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 18 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 8 серпня 2024 року.

8 серпня 2024 року (до початку призначеного судового засідання) через систему "Електронний суд" представник позивача подав клопотання від цієї ж дати про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю його прибуття в судове засідання.

Оскільки в призначене судове засідання представники обох сторін не з`явились, ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 серпня 2024 року розгляд справи відкладено на 5 вересня 2024 року.

У період з 19 серпня 2024 року по 3 вересня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

27 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від цієї ж дати про його участь у засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 4 вересня 2024 року задоволено.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили. Водночас 5 вересня 2024 року, до початку призначеного засідання, через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Суд звертає увагу на те, що за умовами частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2019 року між Музеєм та Товариством укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1, за умовами якого останнє зобов`язалося з дотриманням вимог законодавства надати послуги: на виконання рішення Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) від 20 листопада 2014 року № 491/491 - розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Лаврській, б/н, кадастровий № 82:072:001к, Печерського району міста Києва, орієнтованою площею 0,09 га; на виконання рішення КМДА від 20 листопада 2014 року № 471/471 - розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Панфіловців, б/н, кадастровий № 82:185:122к, Печерського району міста Києва, орієнтованою площею 0,84 га, (класифікатор ДК 021:2015 (CPV): 71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги), а Музей - прийняти та оплатити виконані роботи та послуги.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Пунктами 1.2., 1.3. та 1.4. договору передбачено, що технічні, економічні та інші вимоги до проекту викладені у завданні на виконання робіт, що є невід`ємною частиною даного правочину (додаток № 1). Результатом виконаних робіт є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування. Отриманий внаслідок виконання цього договору проект є власністю Музея.

У розділі 2 договору (у редакції додаткової угоди від 30 грудня 2021 року № 3) сторони погодили обсяг послуг, які Товариство зобов`язалося надати Музею за цим правочином, а саме: виконати комплекс робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); виконати топографо-геодезичні вишукувальні роботи (виготовити топографічний план масштабу 1:500); виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою; отримати узгодження та рішення від відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та архітектури (у порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Загальна вартість надання послуг за цим правочином становить 79 900,00 грн з ПДВ. Загальна вартість робіт визначається на підставі: акта здачі-приймання виконаних робіт; договірної ціни (протоколом погодження договірної ціни) за повністю завершені роботи, яка є невід?ємною частиною даного правочину (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. вказаного правочину не пізніше 10-ти банківських днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, Музей зобов?язаний перерахувати Товариству кошти. Розрахунок проводиться Музеєм за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань у безготівковій формі на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт протягом 15-ти банківських днів з моменту його підписання.

Термін виконання робіт - до 1 грудня 2019 року. Початок виконання робіт - з дня підписання сторонами договору, надання всіх необхідних матеріалів. У терміни виконання робіт не входить погодження проектів землеустрою. По завершенню робіт замовник отримує проект землеустрою та топоплани масштабу 1:500. Терміни виконання робіт за договором можуть змінюватися у передбачених цією угодою випадках. Рішення про зміну термінів робіт оформлюється додатковою угодою (пункти 4.1.- 4.4. договору).

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. вказаного правочину підтвердженням завершення виконання робіт є акт приймання-передачі, підписаний сторонами. По завершенню робіт, визначених у пункті 2.1. договору, виконавець передає замовнику проекти землеустрою.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим правочином (пункт 7.1. договору).

У додатку № 1 до договору сторони погодили технічне завдання на проектування обумовлених цим правочином проектів землеустрою.

Гарантійним листом від 29 листопада 2019 року № 09/29 Товариство повідомило Музей про часткове виконання визначених договором робіт по розробці відповідних проектів землеустрою. У цьому ж листі відповідач визнав факт невиконання ним інших робіт за договором в уставлений вказаним правочином строк та гарантував їх виконання у повному обсязі.

У зв`язку з цим 4 грудня 2019 року сторони підписали акт здачі-приймання робіт, за яким Товариство передало, а Музей прийняв без заперечень та зауважень виконані роботи по розробці проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передбачені пунктом 1.1. договору. Вказані роботи були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 9 грудня 2019 року № 242 на суму 79 900,00 грн.

Також 4 грудня 2019 року між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору. У цій угоді сторони визнали пункт 1.3. вказаного правочину виконаним; збільшили термін виконання робіт за договором, а саме: термін отримання необхідних узгоджень меж з суміжними власниками (землекористувачами), інших рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування та архітектури; передання позивачем межових знаків для встановлення меж земельної ділянки в натурі та підписаних проектів землеустрою для здійснення відповідних узгоджень; погодили пролонгацію дії договору до 31 грудня 2020 року.

У подальшому додатковими угодами: від 25 грудня 2020 року № 2 та від 30 грудня 2021 року № 3 сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2021 року та 31 грудня 2022 року відповідно. Також пунктом 2 додаткової угоди № 3 до договору сторони погодили збільшення терміну виконання робіт за вказаним правочином.

20 червня 2023 року між сторонами було підписано акт здачі-приймання документації (проектів землеустрою), відповідно до якого, з метою виконання відповідачем передбачених пунктами 2.1. та 2.4. договору робіт, Музей передав, а Товариство - прийняло оригінали проектів землеустрою щодо відведення в постійне користування позивача земельних ділянок за адресами: вулиця Лаврська, б/н, кадастровий № 82:072:001к, Печерського району міста Києва, орієнтованою площею 0,09 га; вулиця Добровольчих батальйонів (Панфіловців), б/н, кадастровий № 82:185:122к, Печерського району міста Києва, орієнтованою площею 0,84 га.

Однак, після передачі вказаних документів відповідачу останній не вчинив жодних дій, направлених на виконання покладених на нього обов`язків за договором.

У зв`язку з цим Музей 4 березня 2024 року звернувся до Товариства з претензією від 28 лютого 2024 року вих. № 02/28-01 щодо виконання останнім у семиденний строк з дня пред`явлення цієї вимоги своїх зобов`язань за договором, а саме: проведення державної реєстрації земельних ділянок: по вулиці Лаврській, кадастровий № 82:072:001к, по вулиці Добровольчих батальйонів (Панфіловців), кадастровий № 82:185:122к; винесення в натурі меж цих ділянок; отримання узгодження від відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та архітектури щодо передання вказаних ділянок у постійне користування Музея, а також повторної передачі позивачу відповідних проектів землеустрою. Належні докази направлення вказаної претензії відповідачу наявні в матеріалах справи.

Однак, Товариство вказану претензію залишило без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За умовами частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 559 ЦК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому, слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника і зазначена обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 листопада 2019 року в справі № 910/16750/18.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи факт надсилання відповідачу відповідної претензії, який підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що на час розгляду даної справи судом строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором настав.

Однак, відповідач виконання робіт, передбачених пунктами 2.1. та 2.4. договору, не розпочав, доказів зворотного матеріали справи не містять і Товариством надані не були.

При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії гарантійного листа Товариства від 29 листопада 2019 року № 09/29 та підписаних уповноваженою особою відповідача додаткових угод до договору №№ 1- 3, останній не заперечував проти наявності у нього обов`язку виконати спірні роботи.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань однією із сторін договору закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Аналогічна за змістом норма міститься у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Вказаний спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його, зокрема: при невиконанні обов`язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги за відповідним договором. Обов`язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, норми чинного законодавства, зокрема положення, закріплені у статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", передбачають можливість виконання судового рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії у примусовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 19 травня 2020 року в справі № 910/9167/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 910/18950/19.

За таких обставин, враховуючи прямо передбачені розділом 2 договору зобов`язання Товариства щодо виконання комплексу робіт по встановленню в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок: по вулиці Лаврській у місті Києві, кадастровий № 82:072:001к; по вулиці Добровольчих батальйонів (Панфіловців) у місті Києві, кадастровий № 82:185:122к, та отримання узгодження і рішення від відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та архітектури щодо вказаних земельних ділянок відповідно до статті 186 ЗК України, зважаючи на невиконання відповідачем вказаних робіт у добровільному порядку, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи інформації про вчинення Товариством будь-яких дій, направлених на виконання ним своїх договірних зобов`язань у вказаній частині, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Музея в частині зобов`язання відповідача виконати у повному обсязі передбачені пунктами 2.1. та 2.4. укладеного між сторонами договору роботи.

Разом із цим, позовна вимога Музея в іншій частині (позивач просив суд зобов`язати відповідача виконати вищевказані дії (але не виключно)) є неконкретизованою, зокрема, позивачем не вказано, які інші зобов`язання повинен виконати на його користь відповідач, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановити правильність обраного позивачем способу відновлення порушеного права.

При цьому, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Ухвалення рішення на майбутнє приймаючи за наявність неіснуюче порушення, прямо суперечить завданням судочинства.

Оскільки ані умовами договору, ані законом не встановлено обов`язку відповідача виконувати на користь позивача інші зобов`язання, відсутні й підстави зобов`язувати відповідача вчиняти такі дії. За таких обставин позовна вимога Музея в частині зобов`язання відповідача виконати на користь позивача інші дії (надати інші послуги чи виконати інші роботи), задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Музея підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, за частиною 9 статті 129 ГПК України незалежно від результатів вирішення спору суд має право покласти судові витрати на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що цей спір між Музеєм та Товариством виник внаслідок невиконання останнім покладених на нього обов`язків за договором.

Оскільки спір у даній справі виник саме внаслідок неправомірних дій Товариства, суд, керуючись приписами частини 9 статті 129 ГПК України, покладає понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову на відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) сплачена сума судового збору повертається у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Також згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Музей сплатив 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 18 березня 2024 року № 25 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,20 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнекс Консалтінг" (01001, місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 3, офіс 24; ідентифікаційний код 35212013) виконати свої зобов?язання у повному обсязі, в порядку та на умовах укладеного між сторонами договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27 травня 2019 року № 1, за розділом 2 договору, а саме: виконати комплекс робіт по встановленню в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок: по вулиці Лаврській у місті Києві, кадастровий № 82:072:001к; по вулиці Добровольчих батальйонів (Панфіловців) у місті Києві, кадастровий № 82:185:122к; отримати узгодження та рішення від відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та архітектури щодо земельних ділянок: по вулиці Лаврській у місті Києві, кадастровий № 82:072:001к; по вулиці Добровольчих батальйонів (Панфіловців) у місті Києві, кадастровий № 82:185:122к; відповідно до статті 186 Земельного кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнекс Консалтінг" (01001, місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 3, офіс 24; ідентифікаційний код 35212013) на користь Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" (01133, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 24А; ідентифікаційний код 02224229) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 20 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 вересня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко