Рішення

від 09.09.2024 по справі 910/6837/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2024Справа № 910/6837/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд.24)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕНДЕР" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8 , корпус 7, офіс 313)

про стягнення 2680,00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕНДЕР" про стягнення суми неустойки в розмірі 2680,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позовну заяву Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях залишено без руху.

14.06.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.06.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.06.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі-організатор аукціону) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕНДЕР" (далі-оператор електронного майданчику) укладено Договір про проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації між організатором аукціону та оператором електронного майданчика.

Відповідно до п.1 Розділу І Договору, оператор електронного майданчика та організатор аукціону співпрацюють в напрямку забезпечення приватизації шляхом продажу на електронному аукціоні способами, визначеними до ст. 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №432 «Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу» (надалі-Порядок), відповідно до законодавства України та цього Договору.

Пунктом 2 Розділу І Договору визначено, що електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації має проводитися згідно з інформаційним повідомленням про приватизацію об`єкта малої приватизації, опублікованим в офіційних друкованих виданнях державних органах приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України та в електронній торговій системі, відповідно до законодавства.

Відповідно до п.10,11, ч.3, Розділу 2 передбачено, що оператор електронного майданчика зобов`язується забезпечити перерахування реєстраційних внесків учасників аукціону на казначейські рахунки відповідних органів приватизації протягом п`яти робочих днів з дня проведення електронного аукціону, а у разі реєстрації однієї заяви - з оголошеного кінцевого строку подання заяв; перерахування гарантійного внеску переможця аукціону на казначейський рахунок відповідного органу приватизації протягом п?яти робочих днів - опублікування в ЕТС договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

У разі неперерахування або несвоєчасного перерахування оператором електронного майданчика реєстраційного та/або гарантійного внеску на казначейський рахунок відповідного органу приватизації оператор електронного майданчика сплачує неустойку у подвійному розмірі несплаченої суми реєстраційного та/або гарантійного внеску (п.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2020 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місця після закінчення терміну дії договору від вважається продовженим на той самий термін й на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 1, 4 Договору).

Відповідно до Інформаційного повідомлення, 28.08.2023 відбувся електронний аукціон по лоту: адмінбудинку літ. «А» з верандою літ «а», з ганком №1 загальною площею 104,4 кв.м, гараж літ «Б», убиральня літ «В», огорожа, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Пулини, вул. Героїв Небесної сотні, 11.

Розмір реєстраційного внеску становить: 1340,00 грн.

Електронною торговою системою 17.03.2021 було сформовано протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20230806-95796 з визначенням переможця, а саме: Субін В.Ю.

Відповідно до п. 64 Порядку про проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, переможець електронного аукціону: підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою; сплачує на відповідний поточний рахунок органу приватизації ціну продажу об`єкта приватизації протягом 20 робочих днів з дня, що настає за днем формування протоколу про результати електронного аукціону; укладає договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 25 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.

Оператор електронного майданчика перераховує на казначейський рахунок, зазначений органом приватизації в інформаційному повідомленні, суми сплачених учасниками реєстраційних внесків протягом п`яти робочих днів з дня проведення електронного аукціону (п.105 Порядку).

На думку позивача, 28.08.2023 електронний аукціон відбувся, а тому граничною датою перерахування оператором електронного майданчику є 04.09.2023 включно.

У порушення умов договору та Порядку, відповідач перерахував на рахунок позивача суму реєстраційного внеску у розмірі 1340,00 грн лише 11.09.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №1598.

01.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №11-04-1328 про сплату неустойку за несвоєчасне перерахування реєстраційного внеску в розмірі 2680,00 грн. На підтвердження підправлення позивачем долучено копію фіскального чеку від 01.11.2023 АТ «Укрпошта». Однак відповідач відповідь на претензію не надав та суму неустойки не погасив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.22 ч.1 ст.1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації (ч.1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що Об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.2 ст.15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" електронний аукціон проводиться відповідно до договору, що укладається між організатором аукціону з операторами електронних майданчиків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432 затверджено Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу (надалі - Порядок).

Вищевказаний Порядок визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон).

Пунктом 28 Порядку закріплено, що особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника.

Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", реєстраційний внесок - сума коштів у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року - для об`єктів малої приватизації (10 мінімальних заробітних плат - для об`єктів великої приватизації), що вноситься за реєстрацію заяви на участь у приватизації потенційним покупцем - на відповідний рахунок оператора електронного майданчика, який протягом п`яти робочих днів з дня проведення аукціону зараховує їх до державного або місцевого бюджету.

Відповідно до п.1 ч. 11 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оператор електронного майданчика перераховує на рахунки відповідних бюджетів суми сплачених потенційними покупцями реєстраційних внесків протягом п`яти календарних днів з дня затвердження протоколу аукціону.

Відповідно до п.10,11, ч.3, Розділу 2 передбачено, що оператор електронного майданчика зобов`язується забезпечити перерахування реєстраційних внесків учасників аукціону на казначейські рахунки відповідних органів приватизації протягом п`яти робочих днів з дня проведення електронного аукціону, а у разі реєстрації однієї заяви - з оголошеного кінцевого строку подання заяв; перерахування гарантійного внеску переможця аукціону на казначейський рахунок відповідного органу приватизації протягом п?яти робочих днів - опублікування в ЕТС договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

У разі неперерахування або несвоєчасного перерахування оператором електронного майданчика реєстраційного та/або гарантійного внеску на казначейський рахунок відповідного органу приватизації оператор електронного майданчика сплачує неустойку у подвійному розмірі несплаченої суми реєстраційного та/або гарантійного внеску (п.4 Договору).

Відповідно до Інформаційного повідомлення, 28.08.2023 відбувся електронний аукціон по лоту: адмінбудинку літ. «А» з верандою літ «а», з ганком №1 загальною площею 104,4 кв.м, гараж літ «Б», убиральня літ «В», огорожа, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Пулини, вул. Героїв Небесної сотні, 11.

Розмір реєстраційного внеску становить: 1340,00 грн.

Електронною торговою системою 17.03.2021 було сформовано протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20230806-95796 з визначенням переможця, а саме: Субін В.Ю.

Таким чином, 28.08.2023 електронний аукціон відбувся, а тому граничною датою перерахування оператором електронного майданчику є 04.09.2023 включно.

У порушення умов договору та Порядку, відповідач перерахував на рахунок позивача суму реєстраційного внеску у розмірі 1340,00 грн лише 11.09.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №1598.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації між організатором аукціону та оператором електронного майданчика від 04.01.2021, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків за цим договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що відповідач протягом п`яти робочих днів з дня проведення електронного аукціону не перерахував на користь позивача у встановлений договором строк не перерахував.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У разі неперерахування або несвоєчасного перерахування оператором електронного майданчика реєстраційного та/або гарантійного внеску на казначейський рахунок відповідного органу приватизації оператор електронного майданчика сплачує неустойку у подвійному розмірі несплаченої суми реєстраційного та/або гарантійного внеску (п.4 Договору).

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки судом встановлено його арифметичну правильність, відповідність умовам договору та положенням чинного законодавства, оскільки умовами договору передбачено нарахування неустойки в подвійному розмірі неперерахованої суми реєстраційного та/або гарантійного внеску.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача неустойки заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача неустойка в розмірі 2680,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зазначає, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити суми неустойки в розмірі 2680,00 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволенням позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ ТЕНДЕР" (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8 , корпус 7, офіс 313; код ЄДРПОУ 43120577) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м.Рівне, вул..Петра Могили, буд.24; код ЄДРПОУ 42956062) неустойку в розмірі 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складно та підписано: 09.09.2024.

Суддя М.Є.Літвінова