Рішення

від 09.09.2024 по справі 910/7625/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2024справа №910/7625/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7625/24

за позовом Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (просп. Берестейський, буд. 121-В, оф. 106, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 01200244)

до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 39816845),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 16-А, м. Запоріжжя, 69089; ідентифікаційний код 35036905),

про стягнення 17 272,58 грн,

без участі представників учасників справи у зв`язку з їх неявкою.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Служба) про стягнення з Державного бюджету України на користь Компанії в особі Філії «Запорізька» (далі - Філія) 17 272,58 грн безпідставно сплачених коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.04.2023 №356380 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн (далі - Постанова) позивачем було сплачено на користь Державного бюджету України кошти у сумі 17 000 грн; проте рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23 визнано протиправною та скасовано Постанову, у зв`язку з чим кошти у сумі 17 000 грн є такими, що безпідставно утримані, та підлягають стягненню на користь позивача згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); у зв`язку з примусовим виконанням протиправної Постанови Компанія, зокрема, понесла оплату мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 272,58 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Служба 05.07.2024 подала суду відзив на позов, в якому зазначила таке:

- станом на 05.07.2024 (дата підписання відзиву) у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду на розгляді знаходиться касаційна скарга Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №280/2984/23 про відмову у задоволені заяви ВДВС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23;

- для повернення стягнутих на підставі Постанови коштів у сумі 17 000 грн платник помилково чи надмірно сплачених коштів повинен скласти заяву про повернення коштів та звернутись із нею до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету, в строгій послідовності, визначеній приписами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 №1650/24182 (далі - Порядок №787), а тому Служба здійснює повернення таких коштів за зверненням суб`єктів господарювання та громадян відповідно до Порядку №787;

- станом на дату стягнення загальної суми штрафу у сумі 17 272,58 грн Постанова була та є чинною;

- враховуючи, що з Компанії було стягнуто адміністративно-господарський штраф за виконавчим документом, який перебував на виконанні у ВДВС, органами, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)», у даному випадку є Міністерство юстиції України;

- Служба не вбачає можливості у поверненні стягнутої суми адміністративно-господарського штрафу, оскільки стягнуті грошові кошти обліковуються на рахунку Державного бюджету України, відкритого в органі Казначейства та у зв`язку з тим, що чинність Постанови не скасовано;

- Служба не є розпорядником рахунків державного бюджету, а є органом, що контролює справляння надходжень до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)».

3. Стислий виклад відповіді позивача на відзив

Компанія 10.07.2024 подала суду відповідь на відзив, в якій вказала, що: відповідач вводить суд в оману щодо оскарження Компанією Постанови аж після стягнення третьою особою штрафу на підставі цієї Постанови, оскільки послідовність дій по датах викладена позивачем у позові з документальним підтвердженням цього у додатках; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23 набрало законної сили 19.12.2023; у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду перебуває касаційна скарга на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 щодо відмов відповідачу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВДВС, а не справа по суті спору.

4. Стислий виклад пояснень третьої особи щодо предмета спору

ВДВС 23.07.2024 подав суду пояснення щодо позову, в яких зазначив про те, що:

- 26.02.2024 до ВДВС надійшла заява від Філії про повернення сплаченого в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 виконавчого збору у сумі 1 700 грн та витрат виконавчого провадження у сумі 272,58 грн у зв`язку з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23, в якому було визнано протиправною та скасовано Постанову;

- підстави для повернення боржнику мінімальних витрат виконавчого провадження законодавством не передбачено, оскільки в мінімальні витрати закладено витрати, пов`язані з винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження, які були направлені сторонам під час примусового виконання виконавчого документу, у зв`язку з чим було направлено подання для повернення виконавчого збору у сумі 1 700 грн, а 09.04.2024 було повернуто грошові кошти у сумі 1 700 грн Філії;

- Служба здійснює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів за зверненням суб`єктів господарювання та громадян відповідно до Порядку №787.

5. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.08.2024; залучено до участі у справі ВДВС як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2024.

Представники сторін у судове засідання 09.09.2024 не з`явилися. Позивач 05.09.2024 подав суду заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності представника позивача. Представники відповідача і третьої особи про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомлення про доставлення 10.08.2024 ухвали від 05.08.2024 до електронних кабінетів відповідача та третьої особи.

Суд, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

24.04.2023 за результатами розгляду справи про порушення Філією статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідачем прийнято постанову №356380 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою Філію притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ (абзац третій частин першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»), а саме штрафу у сумі 17 000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач оскаржив її до Запорізького окружного адміністративного суду, рішенням якого від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23 позов Компанії в особі Філії до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби з безпеки на транспорті від 24.04.2023 №356380 про застосування адміністративно-господарського штрафу; стягнуто на користь Компанії в особі Філії 2 684 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Служби.

В той же час, відповідач передав до ВДВС для виконання постанову від 24.04.2023 №356380.

ВДВС 09.08.2023 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі постанови від 24.04.2023 №356380.

Окрім стягнення основної суми штрафу (17 000 грн) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 постановами ВДВС від 09.08.2023 було нараховано 1 700 грн виконавчого збору та 272,58 грн мінімальних витрат виконавчого провадження, а всього 18 972,58 грн, та накладено арешт на кошти Компанії.

23.08.2023 Служба в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23.

Відповідно до виписки з рахунку Філії 10.10.2023 ВДВС було стягнуто з рахунка Філії 18 972,58 грн в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, та постановою від 11.10.2023 виконавче провадження НОМЕР_1 було закінчено у зв`язку з повним виконанням.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №280/2984/23 апеляційну скаргу Служби в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 повернуто скаржнику без розгляду.

Таким чином, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №280/2984/23 набрало законної сили 07.11.2023.

09.11.2023 Службою в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №280/2984/23.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №280/2984/23 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням поважних причин для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №280/2984/23 відмовлено у задоволенні заяви Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023; повернуто Службі сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4 026 грн.

Листом від 21.02.2024 вих. №21 Філія просила ВДВС надіслати подання до Державної казначейської служби України про повернення грошових коштів за виконавчим провадженням НОМЕР_1.

ВДВС листом від 16.03.2024 №13638/3 повідомила Філію про надіслання подання для повернення 1 700 грн виконавчого збору та відсутність законодавчо визначених підстав для повернення боржнику мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки в мінімальні витрати закладено витрати, пов`язані з винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження, які були надіслані сторонам під час примусового виконання виконавчого документу.

Згідно з випискою з рахунку позивача виконавчий збір у сумі 1 700 грн було повернуто Філії 09.04.2024.

15.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті подано касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №280/2984/23.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Служби на ухвалу ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №280/2984/23.

Разом з тим, на день прийняття рішення у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо прийняття Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду остаточного судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги Служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №280/2984/23.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ І ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, у редакції, чинній на момент винесення постанови стосовно Філії).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати відповідного штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що належним відповідачем у даній справі є Міністерство юстиції України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 ГПК України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у спірних кондикційних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша і друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (у чинній редакції) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до абзаців першого і дев`ятого пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (у редакції, чинній на момент звернення до суду; далі - Порядок №787), повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша і друга статті 1212 ЦК України).

Як встановлено судом, 24.04.2023 відповідачем прийнято постанову №356380 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою Філію притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ (абзац третій частин першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»), а саме штрафу у сумі 17 000 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.04.2023 №356380 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

ВДВС 09.08.2023 прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі постанови від 24.04.2023 №356380, стягнення 1 700 грн виконавчого збору та 272,58 грн мінімальних витрат виконавчого провадження, та накладення арешту на кошти Компанії.

Відповідно до виписки з рахунку Філії 10.10.2023 ВДВС було стягнуто з рахунка Філії 18 972,58 грн в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, та постановою від 11.10.2023 виконавче провадження НОМЕР_1 було закінчено у зв`язку з повним виконанням.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №280/2984/23 апеляційну скаргу Служби в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 повернуто скаржнику без розгляду.

Тобто, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №280/2984/23 набрало законної сили 07.11.2023.

З наведеного вбачається, що на момент стягнення ВДВС з позивача адміністративно-господарського штрафу, виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження юридична підстава для такого стягнення існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження.

Слід зазначити, що Порядок №787, на який посилається відповідач, застосовується до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів, а оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку стягнуто до бюджету з позивача, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу, платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема, утримує в себе.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 зі справи №280/2984/23 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.04.2023 №356380 про застосування адміністративно-господарського штрафу, то правові підстави утримання Державою стягнутого з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн відпали.

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 17 000 грн матеріали справи не містять.

Варто зазначити, що аналогічні за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 зі справи №910/5880/21.

Так, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 зі справи №910/23967/16. Згідно з даним висновком ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 постанови від 19.06.2018 у справі №910/23967/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованого у постанові від 10.07.2019 зі справи №489/6624/15-ц, за змістом якого повернення коштів у тотожній правовій ситуації має відбуватися тільки відповідно до Порядку №787, тобто у позасудовому порядку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених висновків.

Таким чином, вимога Компанії про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у сумі 17 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги Компанії стосовно стягнення з Державного бюджету України 272,58 грн, які були стягнуті ВДВС як мінімальні витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, то вона не підлягає задоволенню, оскільки належним відповідачем у справі з якого підлягає стягненню наведена сума, є ВДВС, проте Компанія звертаючись до суду з даним позовом, визначила ВДВС як третю особу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 17 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами першою і третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

04.01.2022 Компанією (клієнт) і Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея» (далі - Об`єднання) було укладено договір №2/22 про надання правничої допомоги, за умовами якого:

- клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1);

- Об`єднання надає, зокрема, такі види правової допомоги: представництво та правовий захист прав й інтересів клієнта перед третіми особами, зокрема, в судах України всіх рівнів та юрисдикцій, з усіма наданими чинним законодавством України правами учасника судового процесу (підпункт 1.2.4 пункту 1.2);

- вартість надання правової допомоги Об`єднанням за договором визначається на підставі попередньої домовленості щодо кожного завдання клієнта (пункт 4.1);

- при розрахунку вартості правової допомоги враховується час, витрачений Об`єднанням, його учасниками - адвокатами та співробітниками, для належного виконання доручення клієнта, а також: ступінь складності правових питань, що стосуються доручень; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Об`єднанням інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення (пункт 4.2);

- надання Об`єднанням правової допомоги за договором здійснюється на підставі додаткових угод до договору, якими визначається обсяг й вартість правової допомоги, що буде надана або надається (пункт 5.1);

- договір є чинним з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022 включно, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором; у разі, якщо за 10 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не повідомить про свій намір припинити договірні відносини, договір вважається автоматично продовженим на один рік і на тих же самих умовах (пункт 8.1).

Позивачем і Об`єднанням 30.05.2024 підписано додаткову угоду №24 до договору від 04.01.2022 №2/22, відповідно до якої Об`єднання зобов`язується надати клієнту послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду міста Києва, вартість яких складає фіксовану суму 17 000 грн.

07.06.2024 позивачем і Об`єднанням підписано акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким:

- обсяг послуг, наданих Об`єднанням, за договором від 04.01.2022 №2/22 з урахуванням умов додаткової угоди №24, та їх вартість склали: надано усні та письмові консультації щодо стягнення з Державного бюджету України 17 000 грн та 272,58 грн витрат виконавчого провадження на користь клієнта - 3 000 грн; підготовлено позовну заяву до Господарського суду міста Києва про стягнення з Державного бюджету України 17 000 грн та 272,58 грн витрат виконавчого провадження на користь клієнта - 12 000 грн; здійснено аналіз судової практики розгляду спорів, що виникають із аналогічних правовідносин - 1 500 грн; подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву (з додатками) - 500 грн (пункт 1);

- загальна вартість послуг, вказаних у пункті 1 акта, становить 17 000 грн без ПДВ (пункт 2);

- у клієнта претензій до якості наданих Об`єднанням послуг немає (пункт 3).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Компанії та обсяг наданих Об`єднанням послуг, суд дійшов висновку, що стягненню зі Служби підлягає 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; у стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (просп. Берестейський, буд. 121-В, оф. 106, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 01200244) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 16-А, м. Запоріжжя, 69089; ідентифікаційний код 35036905), про стягнення 17 272,58 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (просп. Берестейський, буд. 121-В, оф. 106, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 01200244) 17 000 (сімнадцять тисяч) грн безпідставно утриманих коштів.

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 39816845) на користь Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (просп. Берестейський, буд. 121-В, оф. 106, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 01200244) 2 980 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн 22 коп. судового збору і 6 000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.09.2024.

Суддя Оксана Марченко