Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/6750/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/6750/24Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до громадської організації "Київська територіальна первинна організація №2 громадської організації "Всеукраїнська організація інвалідів "Українське товариство сліпих"

про виселення з займаного приміщення

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до громадської організації "Київська територіальна первинна організація №2 громадської організації "Всеукраїнська організація інвалідів "Українське товариство сліпих" про виселення з займаного приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2007р., термін дії якого встановлено до 01.01.2008р.

У зв`язку з закінченням дії договору, позивач просить суд виселити відповідача з приміщення площею 152,4 кв.м першого поверху по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська), 26 у зв`язку з закінченням договірних відносин передавши шляхом підписання між сторонами двостороннього ата приймання-передачі орендного майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600270887624 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.06.2024 року, а саме: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 26.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 04.06.2024 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову на отримання копії судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суд іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/6750/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.02.2007 між Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Українським товариством сліпих "Київська територіальна первинна організація №2" (орендар) (у подальшому змінено назву на громадської організації "Київська територіальна первинна організація №2 громадської організації "Всеукраїнська організація інвалідів "Українське товариство сліпих") укладено договір оренди нежитлового приміщення №120-07.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, розташоване за адресою вул. Червоноармійська (нова назва - Велика Васильківська) 26, і розташоване на 1 поверсі площею 120,0 кв. м, використовується для офісу, у підвалі 32,4 кв.м, використовується для офісу.

Як вбчається з технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок №17788, до плану житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями до адреси Велика Васильківська (Червоноармійська) 26 додано літеру "А".

При цьому, згідно з експлікацією приміщень до плану житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями №26 літера "А" по вул. Велика Васильківська м. Київ, загальна площа групи приміщень включно з підвалом складає 152,6 кв. м.

Відповідно до п. 2.13 договору при достроковому припиненні дії договору або після закінчення його терміну дії, при не переукладанні договору на новий термін, орендар зобов`язаний у 10-тиденний строк здати приміщення по акту експлуатуючій організації з усіма зробленими поліпшеннями, які не можна відокремити без шкоди для приміщення.

Згідно з п. 2.15 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні послуги та інші видатки, зазначені у цьому договорі та передбачені нормативними актами чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору термін дії договору встановлюється з 01.02.2007р. до 01.01.2008р.

Після закінченого терміну, зазначеного в п. 5.1 договір оренди припиняє свою дію. Орендар має право у встановленому порядку звернутись до орендодавця з проханням укласти договір на наступний період. В разі відмови орендодавця продовжити термін оренди орендар повинен звільнити приміщення згідно умов п. 2.13 цього договору (п. 5.2 договору).

Зміна умов договору або його дострокове припинення може мати місце за згодою сторін та в інших випадках, передбачених цим договором та законодавством України. Зміни та доповнення до цього договору розглядаються сторонами протягом 20 днів з дня отримання пропозиції щодо них, викладених у письмовій формі (п. 5.3 договору).

Договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін в разі невиконання або неналежного виконання її обов`язків та вимог, зазначених у цьому договорі, а також на інших підставах, передбачених чинним законодавством (п. 5.4 договору).

Даний договір припиняється у випадках: закінчення терміну дії договору; приватизації об`єкта оренди орендарем; ліквідації юридичної особи; загибелі об`єкта оренди (п. 5.5 договору).

Згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 житловий будинок за адресою вул. Васильківська (Червоноармійська) №26 знаходиться у комунальній власності Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом «про припинення договору оренди нежитлового приміщення на вул. Великій Васильківській, 26» вих. №100-6218 від 06.06.2023, в якому зазначив, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який набрав чинності з 01.02.2020 пункту 3 статті 18 передбачено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Станом на сьогоднішній день затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна». Відповідно до пункту 135 Порядку якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк Законом, договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку дії договору оренди та звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі. У в`язку з чим, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація просила відповідача терміново звільнити орендоване приміщення та передати по акту приймання-передачі балансоутримувачу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Вищезазначений лист направлено відповідачу 06.06.2023, що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошти 06.06.2023 та фіскальним чеком від 06.06.2023.

19.09.2023 позивачем направлено відповідачу пропозицію про розірвання договору оренди вих.. №100-11204 від 19.09.2023 в якій зазначено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією було направлено відповідачу лист від 06.06.2023 №100-6218 про закінчення строку дії договору оренди №120-07 від 01.02.2007. Враховуючи вищезазначене позивач просить терміново звільнити та передати по акту приймання-передачі приміщення загальною площею 152,40 кв.м по вулиці Васильківська 26 А балансоутримувачу Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації.

Також, в позовній заяві позивачем зазначено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» або договором. Підставою для пропозиції про розірвання договору є істотне порушення відповідачем пункту 3.8 договору оренди та законодавства, що регулює відносини оренди. Зокрема, в січні 2024 року "Українське товариство сліпих" "Київська територіальна первинна організація №2 не здійснило оплату орендної плати за користування приміщенням, також не було сплачено орендну плату у продовж п`яти місяців у період з січня 2024 року по травень 2024 року чим порушено умови пункту 3.8 договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Дана норма кореспондується зі статтею 284 Господарського кодексу України.

Наведені норми визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Незаперечення орендодавцем можливості продовження договірних відносин може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар в силу закону вправі розраховувати, що договір оренди вважається поновленим.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Водночас, спеціальним законом, що регулює передачу в оренду державного та комунального майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Закон України «Про управління об`єктами державної власності».

Так, станом на дату укладення договору оренди діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992 (у відповідній редакції).

Вказаний Закон у статті 17 передбачав, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Судом встановлено, що в серпні 2021 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Українського товариства сліпих "Київська територіальна первинна організація №2" (далі - відповідач) про виселення відповідача з приміщення 152,4 кв. м. першого поверху по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) 26, у зв`язку з закінченням договірних відносин, передавши шляхом підписання між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією та Українським товариством сліпих "Київська територіальна первинна організація №2" двостороннього акта приймання-передачі орендного майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2007 відповідач був зобов`язаний звільнити займане приміщення, натомість Українське товариство сліпих "Київська територіальна первинна організація №2" продовжує користуватись вказаним приміщенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12420/21 позовні вимоги Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено повністю. Виселено Українське товариство сліпих «Київська територіальна первинна організація №2» з приміщення площею 152, кв.м. першого поверху по Вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) 26, шляхом підписання між Голосіївською районною в місті Києві державної адміністрацією та Українським товариством сліпих «Київська територіальна первинна організація №2» двостороннього акта приймання-передачі орендованого майна.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12420/21 скасовано. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У вищезазначеній постанові встановлено наступне: «пунктом 5.1. Договору від 01.02.2007 сторони погодили термін його дії до 01.01.2008, тобто строком на 11 місяців.

Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, у подальшому, враховуючи положення вищенаведених правових норм та умови пункту 5.2. Договору, Договір оренди було неодноразово пролонговано, а саме:

З 01.01.2008 по 30.11.2008;

З 01.12.2008 по 31.10.2009;

З 01.11.2009 по 30.09.2010;

З 01.10.2010 по 31.08.2011;

З 01.09.2011 по 31.07.2012;

З 01.08.2012 по 30.06.2013;

З 01.07.2013 по 31.05.2014;

З 01.06.2014 по 30.04.2015;

З 01.05.2015 по 31.03.2016;

З 01.04.2016 по 28.02.2017;

З 01.03.2017 по 31.01.2018;

З 01.02.2018 по 31.12.2018;

З 01.01.2019 по 30.11.2019;

З 01.12.2019 по 31.10.2020.

Водночас, 01.02.2020, тобто в останній з наведених періодів (з 01.12.2019 по 30.10.2020), набрала чинності нова редакція Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IХ від 03.10.2019.

У пункті 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, оскільки Договір було пролонговано на період з 01.12.2019 по 31.10.2020, а з 01.07.2020 підлягають застосуванню норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IХ від 03.10.2019, продовження Договору мало відбуватися в порядку, встановленому саме цим Законом у новій редакції.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Згідно з частиною 7 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Відповідно до пункту 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 (далі, Порядок), продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

В абз. 1 пункту 135 Порядку зазначено, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Водночас, у абзаці 2 пункту 135 Порядку закріплено, що якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було подано у встановлені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (у новій редакції) та Порядком строки відповідної заяви про продовження договору на новий строк.

Позивач, у свою чергу, не повідомив орендаря у відповідності до абз. 2 пункту 135 Порядку, тобто у строк до 30.09.2020, про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено. На вказане суд першої інстанції не звернув уваги.

Лист же повідомлення про припинення дії Договору та з вимогою звільнити приміщення був направлений відповідачу позивачем лише 26.01.2021, тобто майже через три місяці після того як закінчився попередній пролонгований строк дії Договору та майже через чотири місяці після спливу визначеного абзацом 2 пункту 135 Порядку строку для висловлення наміру про припинення дії Договору в зв`язку з закінченням строку його дії.

Відтак, на дату закінчення строку дії Договору та досить тривалий час після були відсутні заперечення орендодавця щодо продовження Договору на новий строк.

Враховуючи відсутність таких заперечень (повідомлення у відповідності до абз. 2 пункту 135 Порядку), надісланих у строк до 30.09.2020, відповідач як орендар, який є менш захищеною стороною в спірних правовідносинах, продовжив користуватись орендованим майном після 31.10.2020, маючи правомірні очікування щодо відсутності у орендодавця наміру припиняти дію договору, який діяв між сторонами 12 років.

При цьому правомірні очікування відповідача є об`єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, на переконання колегії суддів, вимога Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення відповідача із займаного приміщення та зобов`язання передати його по акту приймання передачі позивачу суперечить принципу добросовісності позивача як учасника спірних правовідносин, оскільки він у встановлений Порядком строк не повідомив відповідача про припинення Договору, як наслідок, підстави для задоволення позову в даній справі відсутні.».

Отже, у вищезазначеній справі встановлено про неодноразову пролонгацію договору та не припинення дії договору в зв`язку з закінченням строку його дії.

Таким чином враховуючи вищезазначене та відсутність в даній справі заперечень позивача/ повідомлень орендаря у відповідності до абз. 2 пункту 135 Порядку, про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, тому договір оренди пролонговувався, а саме:

З 01.11.2020 по 30.09.2021;

З 01.10.2021 по 31.08.2022;

З 01.09.2022 по 31.07.2023.

Відповідно до пункту 135 Порядку орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

В матеріалах справи відсутня заява відповідача про продовження договору на новий строк.

У свою чергу, 06.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом «про припинення договору оренди нежитлового приміщення на вул. Великій Васильківській, 26» вих. №100-6218 від 06.06.2023, в якому зазначив, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який набрав чинності з 01.02.2020 пункту 3 статті 18 передбачено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Станом на сьогоднішній день затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна». Відповідно до пункту 135 Порядку якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк Законом, договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку дії договору оренди та звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі. У в`язку з чим, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація просила відповідача терміново звільнити орендоване приміщення та передати по акту приймання-передачі балансоутримувачу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Таким чином, позивач у відповідності до абз.2 пункту 135 Порядку, тобто в строк до 30.06.2023 повідомив орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

Проте, суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

27.05.2022 Кабінету Міністрів України прийнята постанова «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634, яка набрала чинності 01.06.2022.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України» № 634 від 27.05.2022 встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:

у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

В матеріалах справи відсутня заява позивача про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Відповідно до правової позиції, сформованої у п. 6.56.-6.58. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 від 15.06.2021 у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, в матеріалах справи відсутні докази припинення договору.

Щодо посилання позивача на п.3.8 договору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.8 договору орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкту оренди, якщо орендар не вносить плату, або вносить плату не в повному обсязі, за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців підряд. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договору є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення про відмову від договору.

Письмової відмови від договору з підстав п.3.8 договору (направленої позивачем відповідачу) матеріали справи також не містять.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо виселення Українського товариства сліпих «Київська територіальна первинна організація №2» з приміщення площею 152,4 кв.м. першого поверху по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) 26, у зв`язку х закінченням договірних відносин передавши шляхом підписання між Голосіївською районною в місті Києві державної адміністрацією та Українським товариством сліпих «Київська територіальна первинна організація №2» двостороннього акта приймання-передачі орендованого майна є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 74, ч.4 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий