Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/8071/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/8071/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадов»

до Публічного акціонерного товаритства «Укрнафта»

про стягнення 33 882, 92 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасадов» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товаритства «Укрнафта» про стягнення 33 882, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором підряду обов`язку щодо своєчасної оплати за виконанні роботи, що призвело до утворення у відповідача перед позивачем боргу.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.

04.07.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити.

12.07.2024 від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на позов, в яких відповідач просив дані доповнення взяти до уваги разом з доводами наведеними у відзиві на позов.

15.07.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 29.08.2024 по 01.09.2024.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

30.12.2021 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено Договір підряду № 11/04/2300-Р, за яким підрядник зобов`язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. Договору роботи за завданням замовника, а замовник в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Найменування робіт - поточний ремонт жіночого санвузла і душової в гуртожитку на третьому поверсі та санвузла навчально-курсового комбінату ПАТ «Укрнафта» на другому поверсі адмінбудівлі НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» по вул. Пушкіна, 119 в м. Полтава (Інв. № 32543) (п. 1.2. Договору).

Перелік, строк виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлена сторонами додаткових угод до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.3. Договору).

Загальна вартість робіт по Договору становить 608 277, 91 грн з ПДВ (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору, оплата вартості робіт здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору у такому порядку:

- авансовий платіж, у розмірі 70 % від вартості сировини та матеріалів, яка складає суму 214 292, 74 грн з ПДВ;

- решта, в сумі 393 985, 17 грн з ПДВ, по факту виконаних робіт на основі Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2В) протягом 30 календарних днів.

На виконання умов договору, 15.08.2022 відповідач перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі 214 292, 74 грн з ПДВ.

У період з 30.09.2022 по 29.11.2022 позивачем було пред`явлено відповідачу для погодження та підписання Акти приймання виконаних будівельних робіт за Формою КБ-2в, що долучені позивачем до позовної заяви на загальну суму 533 476, 82 грн з ПДВ.

Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.

З урахуванням п. 2.5. Договору, останнім днем розрахунку по виконаних, погоджених та прийнятих роботах становить 29.12.2022.

Позивач вказує, що відповідачем було частково оплачено виконані роботи на загальну суму 514 279, 48 грн, про що не заперечує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Матеріалами справи також підтверджується, що між позивачем та відповідачем 24.04.2023 до основного Договору підряду була укладена Додаткова угода № 2, за якою пунктом 1 Додаткової угоди сторони домовились пункти 2.1; 2.2; 2.5 Розділу 2 «Вартість робіт. Умови та порядок здійснення розрахунків» викласти в наступній редакцій:

2.1. Загальна вартість робіт по Договору становить 533 476, 82 грн з ПДВ.

2.2. Ціна робіт визначається у відповідності до Договірної ціни - Додаток № 3 до Додаткової угоди № 2 до Договору підряду № 11/04/2300-Р від 30.12.2021, що є невід`ємною частиною даного Договору.

2.5. Оплата вартості робіт здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору у такому порядку:

- авансовий платіж, у розмірі 70 % від вартості сировини та матеріалів, яка складає суму 214 292, 74 грн з ПДВ.

- решта, в сумі 319 184, 08 грн з ПДВ, по факту виконаних робіт на основі Актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2В).

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2, сторони підтверджують, що залишок боргу станом на 10.03.2023 становить 265 986, 73 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, замовник зобов`язується, а виконавець не заперечує щодо того, що залишок боргу в розмірі 265 986, 73 грн з ПДВ буде погашено замовником протягом п`яти місяців, починаючи з березня 2023 в розмірах, вказаних в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2.

Позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви відповідач не здійснив повну оплату за виконані та прийняті роботи у розмірі 19 197, 34 грн (533 476, 82 грн - 514 279, 48 грн), що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано роботи за договором на загальну суму 533 476, 82 грн, які відповідач оплатив частково, а саме у розмірі 514 279, 48 грн, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем за спірним договором утворилась заборгованість у розмірі 19 197, 34 грн.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідачем вказана сума заборгованості за спірним договором у розмірі 19 197, 34 грн не спростована, докази її погашення матеріали справи не містять, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості за Договором підряду від 30.12.2021 № 11/04/2300-Р у розмірі 19 197, 34 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3953, 72 грн 3 % річних та 10 731, 86 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд міста Києва з урахуванням приписів п. 2.5. Договору підряду від 30.12.2021 та Додаткової угоди № 2 від 24.04.2023 до Договору підряду, перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 9277, 35 грн.

Крім того, Господарський суд міста Києва з урахуванням приписів п. 2.5. Договору підряду від 30.12.2021 та Додаткової угоди № 2 від 24.04.2023 до Договору підряду, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, дійшов висновку про його неточність, а тому за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 3236, 65 грн.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКPНAФТА» (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАСАДОВ» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЮНОСТІ, будинок 177, ідентифікаційний код 42485230) заборгованість у розмірі 19 197 (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн 34 коп., 3 % річних у розмірі 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 9277 (дев`ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 35 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн 15 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва