Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/7016/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/7016/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» (19402, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 39, ідентифікаційний код 32810145)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СІТІ СОЛЮШНС» (03195, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс, 43/1, ідентифікаційний код 43878017)

про стягнення 6 703 761,84 грн

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СІТІ СОЛЮШНС» про стягнення 6 703 761,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №24/14.03.2024-СТОВ від 14.03.2024 позивач відвантажив відповідачеві товар на загальну суму 11 340 006, 96 грн, втім відповідач свій обов`язок з оплати поставленого товару виконав лише частково, сплативши 4 914 003,00 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 6 426 003, 96 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 27 389, 53 грн 3% річних та 250 368, 43 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7016/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2024.

01.07.2024 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» представник позивач подав заяву про залишення позову без розгляду в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 426 003,96 грн, в іншій частині позовних вимог позивач підтримає.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, призначене на 24.07.2024, судом відкладено підготовче засідання на 07.08.2024.

25.07.2024 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог у частині основного боргу у розмірі 6 426 003,96 грн, відповідно до якої позивач зазначив, що відповідачем, після відкриття провадження у справі, було сплачено основну суму боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 17525 від 28.06.2024 на суму 6 426 003,96 грн, а відтак позивач просить суд закрити провадження у справі в частині основного боргу на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 191 та п.4. ч.1 ст. 231 ГПК України. В іншій частині позивач підтримує вимоги у повному обсязі.

25.07.2024 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» позивачем подано заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника останнього у порядку письмового провадження.

Аналогічна заява надійшла від повивача через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» 31.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 закрито провадження у справі №910/7016/24 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СІТІ СОЛЮШНС» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» основного боргу у розмірі 6 426 003 грн 96 коп. Закрито підготовче провадження в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СІТІ СОЛЮШНС» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» пені у розмірі 250 368,35 грн та 3% річних у розмірі 27 389,53 грн та призначено справу №910/7016/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.09.2024.

У судове засідання 11.09.2024 представник відповідача не забезпечив явку уповноваженого представника.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений ухвалою 10.06.2024 строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності та за поданими позивачем в матеріали справи доказами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 березня 2024 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СІТІ СОЛЮШНС» (надалі - покупець/відповідач) було укладено договір поставки № 24/14.03.2024-СТОВ (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю засоби захисту рослин (ЗЗР), мінеральні добрива, мікродобрива ((добрива) та насіння сільськогосподарських культур (насіння) (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.3. договору асортимент товару, його кількість та ціна визначаються в додатках та/або накладних, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами цього договору. У випадку, якщо дані про товар у видаткових накладних не співпадають з даними додатку, вважається, що товар поставлений за ціною та у кількості, зазначених в видаткових накладних з дотриманням інших умов, встановлених у додатках.

Згідно з п. 2.1. ціна товару визначається в додатках та/або накладних, що є невід`ємною частиною договору.

У розділі 3 договору сторонами визначено порядок оплати, зокрема: оплата за поставлений товар здійснюється на підставі рахунків - фактур постачальника (п. 3.1.).

Якщо у додатках до договору не зазначено інше, оплата товару має бути здійснена як 100% передоплата, що внесена до початку першої поставки товару у межах додатку до договору або накладної, якщо поставка проведена без оформлення додатку (п. 3.2).

Зміна порядку розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін шляхом оформлення відповідного додатку до договору (п. 3.3.).

Оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті та вважається здійсненою після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.4.).

Визначення суми, що підлягає сплаті у випадку коригування ціни відповідно до п.2.5.-2.6 договору, здійснюється самостійно покупцем при проведенні оплати (п.3.5.).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписано додаток №1 до договору, яким затверджено специфікацію, відповідно до якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 9 828 000,01 грн (яра пшениця Куінтус 1 репродукція у кількості 340 тон та яра пшениця Тюбалт 1 репродукція у кількості 570 тон) та додаток № 2 до договору, яким затверджено специфікацію, відповідно до якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 1 512 000,92 грн (яра пшениця Куінтус 1 репродукція у кількості 70 тон та яра пшениця Тюбалт 1 репродукція у кількості 70 тон).

Відповідно до пунктів 3,4 Специфікацій, якій затверджені додатками № 1,2 до договору, сторонами визначено порядок оплати: 30 % вартості товару - попередня оплата до 20 березня 2024 року, 70% вартості товару - післясплата до 15 квітня 2024. Строк поставки товару до 28 березня 2024.

Відповідно до п. 8.1. цей договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

За доводами позивача, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» на підставі укладеного договору виставлено відповідачеві рахунки на оплату товару №150 від 18.03.2024 та №151 від 18.03.2024 і на виконання укладеного договору позивачем було відвантажено відповідачеві товар на загальну суму 11 340 006,96 грн, згідно наступних накладних: № 227 від 26.03.2024 на суму 237600,15 грн; № 229 від 27.03.2024 на суму 464 400,28 грн; № 235 від 28.03.2024 на суму 237 600,15 грн; № 243 від 29.03.2024 на суму 475 200,29 грн; № 245 від 30.03.2024 на суму 475 200,29 грн; № 246 від 30.03.2024 на суму 237 600,15 грн; № 247 від 31.03.2024 на суму 248 400,15 грн; № 248 від 01.04.2024 на суму 1 188 000,73 грн; № 249 від 01.04.2024 на суму 1 252 800,77 грн; № 256 від 02.04.2024 на суму 1 425 600,87 грн; № 257 від 02.04.2024 на суму 486 000,30 грн; № 260 від 03.04.2024 на суму 1 188 000,73 грн; № 261 від 03.04.2024 на суму 270 000,17 грн; № 266 від 04.04.2024 на суму 1 220 400,75 грн; № 267 від 04.04.2024 на суму 1 004 400,61 грн; № 277 від 05.04.2024 на суму 928 800,57 грн.

Відповідачем в свою чергу, товар був прийнятий та частково оплачений на загальну суму 4 914 003,00 грн, у зв`язку з чим в останнього утворився борг перед позивачем у сумі 6 426 003,96 грн, яку позивач просив стягнути у судовому порядку.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товар на загальну суму 11 340 006,96 грн , що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, актом звірки взаємних розрахунків, який підписано сторонами з використанням ЕП (електронних підписів) станом на 01.05.2024 та гарантійним листом вих.№250424-1 від 25.04.2024 року, відповідно до якого відповідач гарантував оплату суми заборгованості не пізніше 15.05.2024 року.

В свою чергу, як зазначає позивач, відповідачем було прийнято товар та частково оплачено на загальну суму 4 914 003,00 грн, у зв`язку з чим в останнього утворився борг перед позивачем у сумі 6 426 003,96 грн, який станом на момент вирішення спору по суті був відповідачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 17525 від 28.06.2024 на суму 6 426 003,96 грн.

У зв`язку з чим, позивачем було подано заяву про відмову від позову в даній частині позовних вимог та ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 закрито провадження у справі №910/7016/24 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СІТІ СОЛЮШНС» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» основного боргу у розмірі 6 426 003 грн 96 коп.

Отже предмет розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі у розмірі 250 368,35 грн та 3% річних у розмірі 27 389,53 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.3. договору сторонами узгоджено, що випадку прострочення оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Як встановлено судом, позивачем належним чином та у строки визначені умовами договору поставлено відповідачу товар, однак відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати за товар не здійснено у строки, визначені умовами договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, та 3% річних нарахованих на суму боргу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, які розраховані на суму боргу, що був предметом розгляду у даній справі, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 52 361 грн 41 коп., з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024, якою закрито провадження у справі №910/7016/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 6 426 003 грн 96 коп. та повернуто позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в частині позовних вимог, від яких позивачем подано заяву про відмову від позову, та провадження за якими закрито.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СІТІ СОЛЮШНС» (03195, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс, 43/1, ідентифікаційний код 43878017) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось» (19402, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 39, ідентифікаційний код 32810145) пеню у розмірі 250 368 грн 35 коп. та 3% річних у розмірі 27 389 грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 52 361 грн 41 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.09.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин