Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/7596/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024Справа № 910/7596/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгова компанія "ІНТЕРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ"

про стягнення 645 087,45 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгова компанія "ІНТЕРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ" про стягнення 645 087,45 грн, з яких: заборгованість у розмірі 635 790,32 грн, 3% річних у розмірі 4846,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 450,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором субпідряду № 06/08/2021-ЦРД на виконання робіт від 06.08.2021 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7596/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.06.2024 була надіслана судом відповідачу в його електронний кабінет 25.06.2024 та доставлена в кабінет ЕС відповідача 25.06.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Водночас, відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

06.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгова компанія "ІНТЕРА" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Інжиніринг Сістемз" (підрядник) укладено договір субпідряду № 06/08/2021-ЦРД на виконання робіт (надалі - Договір), з подальшими змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 12.08.2021 № 1.

Відповідно до п. 2.1. Договору субпідрядник за завданням підрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів або ресурсів, наданих підрядником у відповідності до проектної документації та робочої документації, умов Договору, діючих будівельних норм і правил та у визначений Договором строк виконати роботи по влаштуванню гумового наливного покриття (далі - Роботи) на Об`єкті: «Центр розвитку дитини зі складу об`єкту будівництва «Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва)» (VІІ черга будівництва. Коригування)», що знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Електриків, 21-23, 23-Б, а відповідач зобов`язується надати позивачу фронт робіт, проектну документацію та робочу документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

Згідно із п. 3.1. Договору сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим Договором становить загальну вартість виконаних відповідачем та прийнятих підрядником робіт на підставі актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт по Ф№КБ-2В, що складаються окремо до кожної додаткової угоди на окремий вид робіт, та довідки про вартість виконаних робіт та витрат по Ф№ КБ-3 з підтверджуючими її кошторисними розрахунками.

Пункт 3.4. Договору регламентує, що оплата робіт та ресурсів за цим Договором здійснюється підрядником за фактично виконані належним чином роботи на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт Ф №КБ-2В, Довідок Ф№КБ-3 в строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним, за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 3.5. Договору підрядник зобов`язаний перераховувати субпідряднику аванс на придбання ресурсів у розмірі 65% вартості обсягу будівельно-монтажних робіт у поточному місяці на підставі підписаного сторонами графіку виконання та фінансування робіт (Додаток № 2 до Договору). Субпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт ресурсів протягом 1 (одного) місяця після одержання авансу. Після закінчення місячного терміну невикористані суми авансу повертаються підряднику.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 до Договору від 12.08.2021, договірна ціна робіт та загальна сума, яка підлягає сплаті за Договором становить 2 498 321,00 грн. з ПДВ 20% - 416 386,83 грн.

В п. 3.1. Додаткової угоди № 1 від 12.08.2021 до Договору визначено, що строк виконання робіт встановлюється у Календарному графіку виконання та фінансування робіт (Додаток № 2), який є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди та відповідно до якого сторони визначили, що роботи мають бути виконані у серпні-вересні 2021 року.

Відповідно до п. 2.4. Договору та Календарного графіку виконання та фінансування робіт (Додаток № 2) відповідач перерахував на рахунок позивача авансові платежі за договором в сумі 1 604 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 267 333,33 грн.

Відповідно до п. 12.1. Договору сторони визначили, що передача виконаних робіт за Договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та Довідок Ф№ КБ-3. Акти та Довідки Ф№ КБ-3 складаються субпідрядником та з підписом представника технічного нагляду замовника на об`єкті надаються підряднику у в строк до 05-го числа місяця, наступного за звітним та включають обсяг виконаних робіт з першого по останній день звітного місяця.

За п. 11.2.1. Договору відповідач зобов`язався прийняти роботи, виконані належним чином та оплатити їх в установленому Договором порядку.

Пунктом 12.3. Договору сторони обумовили, що відповідач зобов`язаний здійснити огляд та перевірку спільно із позивачем виконані роботи та у разі відсутності зауважень до якості та обсягів виконаних робіт підписати Акт та Довідку Ф№ КБ-3 або надати мотивовану відмову від прийняття робіт.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним належним чином було виконано роботи відповідно до умов Договору, при цьому, з жовтня 2021 року позивач постійно та неодноразово проводив усні перемовини з відповідачем з приводу передання робіт та зокрема підписання Актів та Довідок Ф№ КБ-3. Зі своєї сторони відповідач необґрунтовано уникав процедури прийняття передачі робіт та підписання документів.

Оскільки відповідач не розрахувався в повному обсязі за виконані позивачем роботи, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 635 790,32 грн, 3% річних у розмірі 4846,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 450,53 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1-3 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1-2 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Звертаючись до суду з даним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгова компанія "ІНТЕРА" зазначає, що ним було виконано роботи за Договором, однак відповідач їх вартість не оплатив.

24.03.2024 позивач через кур`єрську доставку «Укрпошти» направив вивідачу пакет документів для оплати вартості виконаних робіт, в т.ч акти виконан6их робіт для підписання. Однак, відповідач надані позивачем на виконання Договору документи не підписав, як і не заявив заперечень щодо якості та кількості робіт, а також їх вартості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати виконаних робіт та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору та положення ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, а відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 635 790,32 підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за прострочення строків оплати за виконані роботи, нарахував та просить стягнути з відповідача 4450,53 грн інфляційних втрат та 4846,60 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 4450,53 грн інфляційних втрат та 4846,60 грн 3% річних, відповідно за визначений позивачем період.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера інжиніринг сістемз" (01010, місто Київ, пров. Хрестовий, буд. 6, ідентифікаційний код 42828431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгова компанія "ІНТЕРА" (проспект Свободи, 26-В, м. Київ, 04215, ідентифікаційний код 36170210) 635 790 грн. 32 коп. основного боргу, 4 846 грн. 60 коп. 3 % річних, 4450 грн. 53 коп. інфляційних втрат, а також 9 676 грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 11.09.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко