Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/7116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/7116/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС"

до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

про визнання недійсним одностороннього правочину

представники сторін:

від позивача: Сабадин А.В.

від відповідача: Середюк Т.А.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС".

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зміст одностороннього правочину КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про одностороннє розірвання з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, суперечить приписам ч.3 ст.291 ГК України.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7116/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 04.07.2024.

21.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку для подання відповіді на відзив.

28.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи.

02.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів.

У підготовче засідання 04.07.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС" про продовження строку для подання відповіді на відзив , задоволено заяву позивача про поновлення строку для подання доказів та поновлено позивачу строк на подання доказів, прийнято до розгляду докази, що подані до суду разом із заявою від 02.07.2024, відкладено підготовче засідання на 08.08.2024 та відкладено розгляд клопотання відповідача про призначення експертизи.

09.07.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 08.08.2024 представник позивача подала клопотання про долучення доказів, зокрема оригіналу протоколу узгодження розбіжностей до договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022.

У зв`язку з наданням позивачем до матеріалів справи оригіналу протоколу узгодження розбіжностей, суд залишив без розгляду клопотання відповідача про його витребування.

Розглянувши у підготовчому засіданні 08.08.2024 клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі №908/2261/17.

У клопотання про призначення експертизи відповідач просить призначити технічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

- чи проставлений підпис в.о. директора ОСОБА_1 та печатка КП "Київтранспарксервіс" на Протоколі узгодження розбіжностей від 20.04.2022 до Договору № ДНП-2022-04/01 від 20.04.2024, саме 20 квітня 2022 року?

- чи дійсно виготовлений Протокол узгоджених розбіжностей від 20.04.2022 до Договору № ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022, саме 20 квітня 2022 року.

В обґрунтування клопотання про призначення експертизи відповідача зазначає таке: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме дійсності Протоколу узгодження розбіжностей від 20.04.2024 до Договору № ДНП-2022-04/01 від 20.04.2024, зокрема давності вчинення такого документу та підпису виконуючого директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" ОСОБА_1 та дати підписання, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви свідка, ОСОБА_1 підтвердив укладення та підписання 20.04.2022 Протоколу узгодження розбіжностей.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені у клопотанні про призначення експертизи, суд дійшов висновку, що для вирішення цього спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, необхідність у спеціальних знаннях відсутня.

За таких обставин, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, про що постановив протокольну ухвалу.

Також у підготовчому засіданні 08.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.08.2024.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів в підтвердження понесних витрат на професійну правничу допомогу.

20.08.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2024 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.08.2024 заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні 21.08.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.2022 між сторонами укладено договір №ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Також 20.04.2022 між сторонами підписано Протокол узгодження розбіжностей до договору від 20.04.2022 №ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Позивач зазначає, що 03.06.2024 отримав від відповідача лист від 24.05.2024 №053/05-2082 про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 16.05.2024, в якому відповідач послався на п. 7.6 договору (Сторона-1 має право на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку) та п.п. 7.6.2. Договору( у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно Стороною-2).

Однак, відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей до договору п. 7.6 договору викладено в редакції позивача, яка не передбачає підстави одностороннього розірвання договору , зазначеної відповідачем.

Позивач вказує, що зміст одностороннього правочину відповідача, оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про одностороннє розірвання з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, суперечить ч. 3 ст. 291 ГК України, згідно з якою на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Протокол узгодження розбіжностей є невід`ємною частиною договору, підписаний уповноваженою особою відповідач, що підтверджується заявою свідка.

Також позивач зазначає, що пунктом 7.6. договору визначені виключні підстави для припинення договору, водночас, оскільки даний договір є договором оренди (найму), то згідно з вимогами ст.291 Господарського кодексу України, він може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України або договору, лише в порядку встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно з умовами договору відповідач не мав право достроково розривати договір, з підстав, вказаних у письмовому повідомленні від 24.05.2024 №053/05-2082.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з таких підстав:

- відповідачем правомірно розірвано договір з позивачем, оскільки відповідач дотримався порядку розірвання, передбаченого договором, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду;

- проаналізувавши підстави недійсності одностороннього правочину, зазначені позивачем, фактично позивач пов`язує дану недійсність з невідповідністю правочину статті 188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Однак, договором, зокрема п. 7.6.2, передбачений порядок одностороннього розірвання договору, лист від 13.05.2024 вих. 053/05-1909 та від 24.05.2024 вих. 053/05-2082 складені у відповідності до умов договору та чинного законодавства України, а тому підстави для визнання листа про розірвання договору недійсним, відсутні;

- у відповідача відсутній оригінал примірника Протоколу узгодження розбіжностей від 22 квітня 2022 року, про існування якого відповідачу зовсім нічого не було відомо; у договорі відсутні будь які застереження щодо протоколу узгодження розбіжностей;

- норма законодавства, яка надавала право укладати протоколи узгоджених розбіжностей виключена, а тому протокол узгоджених розбіжностей є незаконним та не може братися до уваги суду;

- пропозицій щодо підписання протоколу узгодження розбіжностей на поштову адресу відповідача не надходило, також позивачем не було надано підтвердження надсилання таких пропозицій.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, крім зазначеного вище, вказує, що Протокол узгоджених розбіжностей не може братися до уваги суду, оскільки на дату зазначену на ньому, а саме 22.04.2022 було виключено норму чинного законодавства, яка давала право для укладення такого виду документа, а також дані пропозиції щодо змін у договір не було направленні до відповідача відповідно до порядку встановленого законодавством, а тому відповідач ставить під сумнів законність даного документа взагалі.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

20.04.2022 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС" (далі - сторна-2) укладено договір №ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський район, перетин вул. Чорнобильської та вул. Осінньої, Осіння (надалі - майданчик для паркування), що включає 283 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 32 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

У матеріалах справи міститься Протокол узгодження розбіжностей від 20.04.2022 до договору (далі - протокол розбіжностей).

Відповідно до п. 2.1.2, 2.1.3. договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторона-1 здійснює моніторинг та обстеження майданчику для паркування за попередньою згодою сторони-2; сторона-1 за попередньою згодою сторони-2 має право доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території. Здійснює моніторинг та обстеження території майданчика для паркування. Виявлення за результатами моніторингу та обстеження території майданчику для паркування кількості автомобілів, які не відповідають схемі організації дорожнього руху, є підставою для винесення стороні-2 попередження про усунення виявлених недоліків або змін до зазначеної схеми.

Згідно з п. 3.1 договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

Строк дії договору становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною 1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.2 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Відповідно до п. 7.6 договору (в редакції протоколу розбіжностей) цей договір може бути припинений у наступних випадках: у випадку, якщо сторона-2 не здійснила оплату в повному обсязі, встановленому у розділі 4 цього договору, і таке порушення триває більше 5 (п`яти) місяців підряд (7.6.1.); знищення майданчика для паркування, що знаходиться в користуванні (7.6.2.); достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду (7.6.3.); в інших випадках, передбачених законом (7.7.4.).

02.05.2023 між позивачем та відповідачем складено та підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 315 машиномісць за адресою: м. Київ, Святошинський район, перетин вул. Чорнобильської та вул. Осінньої.

Листом від 04.03.2024 вих №053/05-788 відповідач повідомив позивача, що 27.02.2024 співробітниками відповідача здійснено обстеження майданчика для паркування та складено акт обстеження майданчика для паркування, в якому зазначено, що на паркувальному майданчику відсутнє покриття, відсутні відведені місця для інвалідів, та, відповідно, не вказані інформаційними табличка. Також в акті обстеження вказано, що згідно таблиці 1 до додатку 5 Рішення КМР від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 315 м/м, фактично розташовано 340 м/м.

У відповідь на вказаний лист позивач листом, який отриманий відповідачем 13.03.2024, повідомив, що КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" не попередило ТОВ "БЕКВАРД ПЛЮС" про проведення будь-яких перевірок, а тому КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" при проведенні перевірки діяв всупереч умовам договору.

Листом від 20.03.2024 №053/05-1054 відповідач повідомив позивача, що 14.03.2024 співробітниками КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" здійснено обстеження паркувального майданчика та складено акт. Також відповідач вимагав дотримуватись виконання умов договору та в найкоротший термін привести територію паркувального майданчика у відповідність до схеми ОДР та умов договору.

У Акті обстеження парувального майданчика від 14.03.2024 встановлено, що на паркувальному майданчику відсутні місця для інвалідів, та, відповідно, інформаційні таблички; відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка; зберігаються демонтовані ларьки (МАФи) та вантажні контейнери. Згідно з таблицею 1 до додатку 5 Рішення КМР від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 315 м/м, фактично можливо розташувати 376 м/м.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 01.04.2024 вих № 01, який отриманий відповідачем 05.04.2024, повідомив, що згідно з умовами договору відповідач має право здійснювати моніторинг та обстеження майданчика виключно за попередньою згодою позивача, а відповідач діяв всупереч умовам договору. Також зазначено, що зафіксована в Акті обстеження розрахункова кількість паркомісць, які відповідно площі майданчика могли б бути додатково створені на ньому, без встановлення факту фактичного паркування товариством на майданчику більшої кількості транспортних засобів, ніж переданих у експлуатацію паркомісць, не є документальним підтвердженням того, що товариство порушило умови договору внаслідок експлуатації більшої кількості паркомісць, ніж зафіксовано в договорі.

В подальшому 03.06.2024 позивачем отримано лист відповідача від 24.05.2024 №053/05-2082, в якому відповідач зазначає, що відповідно до п. 7.6 договору сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку та відповідно до п.п. 7.6.2. у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того чи усунуте воно стороною-2. Відповідач повідомив про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 16.05.2024 та про зобов`язання звільнити паркувальний майданчик до 31.05.2024.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що на переконання позивача, зміст одностороннього правочину КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про одностороннє розірвання з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, суперечить ч. 3 ст. 291 ГК України, згідно з якою на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Проаналізувавши зміст листа відповідача, який є предметом спору, суд дійшов висновку, що викладене у листі від 24.05.2024 №053/05-2082 рішення відповідача про одностороннє розірвання договору за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У той же час, недодержання особою при вчиненні правочину (в т.ч. одностороннього) наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України у судовому порядку.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму, а відтак правовідносини підпадають під правове регулювання глави 58 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/5206/20.

Відповідно до положень ст. 188 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У постанові від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з приписами ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як встановлено судом, в оскаржуваному односторонньому правочині, оформленому листом від 24.05.2024 №053/05-2082, відповідач послався на п. 7.6 та п. 7.6.2 договору: "7.6. Сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку: 7.6.2. у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того чи усунуте воно стороною-2".

В той же час, як встановлено судом вище, договір №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування укладений з Протоколом узгодження розбіжностей від 20.04.2022, згідно з яким сторони узгодили п. 7.6. договору в редакції сторони-2, а саме: договір може бути припинений у наступних випадках: у випадку, якщо сторона-2 не здійснила оплату в повному обсязі, встановленому у розділі 4 цього договору, і таке порушення триває більше 5 (п`яти) місяців підряд (7.6.1.); знищення майданчика для паркування, що знаходиться в користуванні (7.6.2.); достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду (7.6.3.); в інших випадках, передбачених законом (7.7.4.).

При цьому, п. 7.6.2 договору в редакції, зазначеній відповідачем в листі від 24.05.2024 №053/05-2082 виключено.

Відповідач під час розгляду справи зазначав, що протокол узгоджених розбіжностей не може братися до уваги суду, оскільки на дату зазначену на ньому, а саме 22.04.2022 було виключено норму чинного законодавства, яка давала право для укладення такого виду документа, а також дані пропозиції щодо змін у договір не було направленні до відповідача відповідно до порядку встановленого законодавством.

Оригінал протоколу узгодження розбіжностей долучений позивачем до матеріалів справи.

Вказаний протокол посвідчено печатками сторін та підписано зі сторони Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" виконуючим обов`язки директора ОСОБА_1 , який діє на підставі розпорядження Київського міського голови від 24.12.2021 № 1220 13.04.2020 та Статуту.

Кожна сторінка протоколу розбіжностей містить частину фрагменту печатки відповідача.

Також позивачем надано заву свідка ОСОБА_1 , у якій останній зазначає, що 20.04.2022 ним, як виконуючим обов`язки директора Комунального підприємства"КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", підписано та укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС" в особі директора ОСОБА_2 Протокол узгодження розбіжностей до договору від 20.04.2022 №ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Також у заяві свідка зазначено, що в приміщенні відповідача неодноразово проводилися обшуки, під час проведення яких вилучались договори, протоколи узгодження розбіжностей та інші документи, а ОСОБА_1 як перший заступник директора відповідача підписував протоколи обшуку.

Згідно з ч.1 ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Отже, наданий суду оригінал Протокол узгодження розбіжностей від 20.04.2022 з урахування заяви свідка ОСОБА_1 , який підтвердив факт підписання ним протоколу розбіжностей, свідчать про узгодження з боку відповідача розбіжностей до договору №ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

При цьому, посилання відповідача на те, що на поштову адресу відповідача не надходило пропозицій про укладення договору з протоколом розбіжностей відхиляються судом, з огляду на те, що такі пропозиції, зокрема протокол, могли надаватись наручно.

Відсутність у відповідача примірника протоколу узгодження розбіжностей не впливає на його дійсність та існування.

Щодо посилань відповідача на те, що на дату зазначену в протоколі узгодження розбіжностей, а саме 22.04.2022 було виключено норму чинного законодавства, яка давала право для укладення такого виду документа,то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на дату підписання договору та протоколу розбіжностей) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що у цій справі протокол розбіжностей підписано обома сторонами, що свідчить про прийняття відповідачем пропозицій позивача, викладених у протоколі.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 у справі № 922/1583/23 в зазначив таке: "чинне законодавство (навіть після внесення до нього відповідних змін) не містить заборони для учасників господарських правовідносин укладати договори з протоколами розбіжностей. Отже, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами. У даному випадку, враховуючи відсутність у законі заборони на укладення договору шляхом погодження окремих його умов у підписаному обома сторонами протоколі розбіжностей, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підписання такого протоколу відповідає наведеним принципам свободи договору, тому твердження скаржника про те, що при укладанні договору поставки між позивачем і відповідачем закон не надавав учасникам господарських відносин можливості вносити зміни в договір шляхом укладання протоколу узгодження розбіжностей, не узгоджуються зі змістом чинного законодавства. "

Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 у справі № 922/1583/23 сформульовано такий правовий висновок: "Відповідно до статті 181 ГК України, яка визначає загальний порядок укладення господарських договорів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. При цьому, стаття 181 ГК України (навіть після внесення до неї відповідних змін) не містить заборони для учасників господарських правовідносин укладати договори з протоколами розбіжностей, що в цілому узгоджується з порядком укладення договору на інших умовах, передбаченим статтею 646 ЦК України".

З урахуванням викладеного, в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що хоча відповідач в силу вимог закону і не був зобов`язаний підписувати протокол розбіжностей, однак підписавши його (протокол розбіжностей) зі своєї сторони, засвідчив волевиявлення Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на укладення договору саме на тих умовах, що були зазначені в протоколі, яким сторони фактично врегулювали існуючі розбіжності щодо змісту окремих пунктів договору.

Доказів того, що договір з урахуванням протоколу розбіжностей (або безпосередньо протокол розбіжностей) є недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку слід виходити з умов договору з урахуванням протоколу розбіжностей.

Погоджений сторонами в протоколі розбіжностей п. 7.6 договору не містить підстав дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, як і не містить посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, чи положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч.4 ст.188 ГК) (п. 72 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

Отже, враховуючи зміст п. 7.6 договору в редакції протоколу розбіжностей, з огляду на виключення п. 7.6.2 договору в редакції, зазначеній в самому договорі та листі відповідача від 24.05.2024 №053/05-2082, суд зазначає, що умовами договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 не було передбачено право на дострокове одностороннє розірвання договору, а тому відповідач мав дотримуватись приписів ст. 291 ГК України та порядку, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України.

У даному випадку розірвання договору було б можливим лише за домовленістю або за рішенням суду.

Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку вчинений відповідачем односторонній правочин, оформлений письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, суперечать положенням ст. 291, ст. 188 ГК України, а тому вимога про визнання його недійсним є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано викладених у позові обставин.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС" про визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначав, що ним понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8500,00 грн за написання позовної заяви та позивач очікує понести витрати на правову допомогу у таких розмірах: написання відповіді на відзив - 7500,00 грн, написання заяви з процесуальних питань - 5000,00 грн. (одна заява); участь в судовому засіданні - 4500,00 грн. (одне судове засідання).

14.08.2024 позивач подав детальний розрахунок судових витрат, докази на підтвердження витрат на правову допомогу та просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання професійної правничої допомоги № 19/Г від 04.06.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Вишневий і партнери", актів про надання професійної правничої допомоги від 01.07.2024 на суму 7500,00 грн, від 06.06.2024 на суму 8500,00 грн, від 08.08.2024 на суму 4500,00 грн, платіжних інструкцій № 134 від 14.08.2024 на суму 4500,00 грн, № 135 від 14.08.2024 на суму 4500,00 грн, № 111 від 10.06.2024 на суму 8500,00 грн, №121 від 15.07.2024 на суму 7500,00 грн; листа від 14.08.2024 про зміну призначення платежу.

Так, відповідно до пункту 1.1. договору про надання професійної правничої допомоги № 19/Г від 04.06.2024, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу клієнту щодо, зокрема, визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022.

У п. 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги № 19/Г від 04.06.2024 сторони дійшли згоди про те, що за надання адвокатським об`єднанням послуг, обумовлених п. 1.1 та п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню грошову винагороду (гонорар), розмір та строк сплати якої, визначений в Додатку/додатках до договору, який є невід`ємною частиною цього договору або в Акті про надання професійної правничої допомоги.

Згідно наявних у матеріалах справи актів про надання професійної правничої допомоги сторонами підтверджено, що адвокатське об`єднання надало за договором, а клієнт прийняв наступні послуги:

- підготовка, написання, оформлення та подання позовної заяви про визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 - 8500,00 грн;

- підготовка, написання, оформлення та подання відповіді на відзив по справі № 910/7116/24 - 7500,00 грн,

- участь у підготовчому засіданні у справі № 910/7116/24 - 4500,00 грн.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 135 від 14.08.2024 на суму 4500,00 грн, з урахуванням листа про вірне призначення платежу, позивачем оплачено участь адвоката у судовому засіданні 21.08.2024.

Всього витрати на правову допомогу склали 25000,00 грн.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

20.08.2024 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на таке:

- з наданих представником позивача документів неможливо установити реальний обсяг виконаних робіт (наданих послуг), зокрема, визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти позивач та його представник при розгляді даної справи, складність підготовки матеріалів, та виконаного обсягу робіт;

- розмір витрат на правову допомогу, які представник позивача просить стягнути з відповідача, не є співмірними фактично виконаному у зв`язку із розглядом справи обсягу робіт, зокрема, з огляду на те, що зазначена справа вже стала типовою для представника позивача, яка представляє інтереси осіб у інших справах, відповідачами у яких є КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", що мають той самий предмет спору (визнання нечинним одностороннього правочину тощо), що свідчить про те, що адвокатом вже напрацьовано певний обсяг "шаблонних" документів у вказаній категорії справ.

Суд не погоджується з доводами відповідача в частині того, що з наданих позивачем документів неможливо установити реальний обсяг виконаних робіт, оскільки з поданих доказів та матеріалів справи чітко вбачається яка правова допомога була надана та її вартість, зокрема підготовка та подання позовної заяви, відповіді на відзив та участь у двох судових засіданнях.

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача в частині неспівмірності розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи, обсягом підготовлених адвокатом документів, а також враховуючи доводи відповідача в частині наявності поданих адвокатом позивача до відповідача аналогічних позовних заяв.

На переконання суду з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності, співмірності, обґрунтованими є витратити на правову допомогу за у розмірі 15000,00 грн.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", оформлений письмовим повідомленням від 24.05.2024 №053/05-2082 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору №ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС".

Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок, 6, ідентифікаційний код 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС" (03164, місто Київ, вулиця Чорнобильська, будинок, 24/26, ідентифікаційний код 42185413) 3028,00 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на правову допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.09.2024.

Суддя С.О. Турчин