Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/8034/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/8034/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ"

про стягнення 583 086,37 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОБІО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" про стягнення 583 086,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 15-02-19/П-1 від 15.02.2019 в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8034/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.07.2024 була направлена судом до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ".

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно із повідомленням про доставку електронного листа ухвала суду від 04.07.2024 доставлена до електронного кабінету 04.07.2024 о 18:05, а відтак є такою, що отримана відповідачем 05.07.2024.

Отже, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до договору поставки №15-02-19/П-1 від 15.02.2019 та на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" щодо поставки смоли Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" виставило наступні рахунки - фактури на товар від 02.02.2022 №№СФ-0000030, СФ-0000031, СФ-0000032, СФ-0000033 кожен на 596315,16 грн.

Платіжним дорученням № 17589 від 02.02.2022 позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату згідно вказаних вище рахунків у сумі 1192630,32 грн з ПДВ.

Згідно із видаткової накладної №51 від 23.02.2022 та товарно-транспортної накладної №Р51 від 23.02.2022 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 609543,95 грн.

Враховуючи поставку та отримання частини оплаченого товару на суму 609 543,95 грн, залишилася перерахована ТОВ "ОБІО" попередня оплата в розмірі 583 086,37 грн, однак відповідач товар на цю суму не поставив.

16.04.2024 позивач направив відповідачу претензію № 453\08 від 15.04.2024 про повернення коштів попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 583 086,37 грн. Проте, поштове відправлення щодо направлення претензії повернулося на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання.

Оскільки відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" заборгованості в розмірі 583086,37 грн, що становить попередню оплату перераховану позивачем за товар, який не був поставлений.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБІО" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" (постачальник, відповідач) укладений договір поставки № 15-02-19/П-1 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується передати у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає продажу за цим договором , ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови та строки поставки визначаються згідно із Специфікацій, що є додатками до цього договору та є його невід`ємними частинами.

Кількість товару, що передається за цим договором у власність покупця, визначається у рахунку-фактурі, що надається постачальником та у Специфікації (п.1.3. договору).

Сторони вважають окремою поставкою товару, що передається у власність покупця згідно Специфікації, рахунку-фактури та відповідної видаткової накладної (п.1.5. договору).

У п.3.1. договору сторони погодили, що терміни передачі покупцеві товару погоджується та визначається сторонами у Специфікаціях, що становлять невід`ємну частину цього договору.

Згідно із п.3.2. договору сторонами визначено, що датою передачі товару вважається дата, що вказана в видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Підставою передачі товару постачальником покупцеві є здійснення сторонами розрахунків по цьому договору відповідно до розділу 5 договору та порядку, зазначеному у Специфікаціях (п.3.3. договору).

Пунктом 4.2. договору визначено, що постачальник зобов`язується повідомити покупця про поставку товару, згідно заявки останнього, а також надати представнику покупця оригінали наступних документів: рахунок на товар; видаткову накладну; сертифікат якості (в разі необхідності).

У пункті 5.3. договору сторонами погоджено, що покупець оплачує окрему поставку товару за ціною, що визначена у Специфікаціях та у рахунку-фактурі в залежності від товару.

Покупець здійснює оплату ціни товару у відповідності та на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або згідно порядку оплати, передбаченого у Специфікації до цього договору (п.5.5. договору).

Відповідно до п.10.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. цього договору та діє протягом одного календарного року. При цьому договір діє щодо взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами зобов`язань по проведенню взаєморозрахунків. Якщо жодна із сторін не виявила бажання припинити дію договору після закінчення встановленого строку його дії, договір вважається пролонгованим на той же строк і на визначених умовах.

За поясненнями позивача Специфікація на спірну партію товару сторонами не укладалася, найменування, кількість товару та ціна встановлені у виставлених постачальником рахунка-фактурах від 02.02.2022 №№СФ-0000030, СФ-0000031, СФ-0000032, СФ-0000033.

Згідно із матеріалів справи на підставі договору поставки №15-02-19/П-1 від 15.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" виставило наступні рахунки - фактури на оплату товару (смоли бакелітової рідкої марки UR-PF 3082L) на загальну на суму 2385260,64 грн, а саме: №СФ-0000030 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн, СФ-0000031 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн, СФ-0000032 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн, СФ-0000033 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн.

Платіжним дорученням №17589 від 02.02.2022 позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату згідно вказаних вище рахунків у сумі 1192630,32 грн.

23.02.2022 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 609543,95 грн, що підтверджується видатковою накладною №51 від 23.02.2022 та товарно-транспортною накладною №Р51 від 23.02.2022.

Згідно із матеріалів справи докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару на суму 583086,37 грн відсутні.

У листі від 24.01.2023 №1 відповідач повідомив, що чергова поставка товару (смоли бакелітової рідкої марки UR-PF 3082L) по договору поставки №15-02-19/П-1 від 15.02.2019 була запланована на 24.02.2024, однак у зв`язку із повномасштабним вторгнення рф в Україну, ракетною атакою на м.Житомир та наземним вторгненням військ РФ у Житомирську область, було прийнято рішення про неможливість прийняття товару у місці призначення.

16.04.2024 позивач направив відповідачу претензію № 453\08 від 15.04.2024 про повернення 583086,37 грн коштів попередньої оплати за непоставлений товар. Поштове відправлення щодо направлення претензії повернулося на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання.

Посилаючись на те, що відповідач поставку оплаченого товару у повному обсязі не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" заборгованості в розмірі 583086,37 грн, що становить попередню оплату перераховану позивачем за товар, який не був поставлений.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як встановлено судом, 15.02.2019 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником укладений договір поставки № 15-02-19/П-1, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язується передати позивачу у власність товар, а позивач - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655, частини першої статті 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вказано вище, при укладенні договору позивач і відповідач дійшли згоди, що поставка товару здійснюється на умовах, що зазначені у Специфікаціях до цього договору, що є невід`ємними частинами до цього договору (п.1.2.); кількість товару, що передається за цим договором визначається у рахунку-фактурі та у Специфікації (п.1.3.); сторони вважають окремою поставкою товару, що передається у власність покупця згідно Специфікації, рахунку-фактури та відповідної видаткової накладної (п.1.5.); позивач здійснює оплату ціни товару відповідно до та на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або згідно порядку оплати, передбаченого у Специфікації до цього договору (п.5.5.).

За поясненнями позивача Специфікації по договору щодо поставки смоли бакелітової рідкої марки UR-PF 3082L між сторонами не укладалися. Водночас, відповідно до умов договору кількість товару та його ціна можуть визначатися в рахунках-фактурах.

Згідно із матеріалів справи на підставі договору поставки №15-02-19/П-1 від 15.02.2019 відповідач виставив позивачу для оплати наступні рахунки - фактури на оплату товару (смоли бакелітової рідкої марки UR-PF 3082L): №СФ-0000030 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн, СФ-0000031 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн, СФ-0000032 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн, СФ-0000033 від 02.02.2022 на суму 596315,16 грн.

Платіжним дорученням №17589 від 02.02.2022 позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату на суму 1192630,32 грн.

У свою чергу, за укладеним договором поставки у відповідача виник зустрічний обов`язок здійснити поставку оплаченого позивачем товару.

23.02.2022 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 609543,95 грн, що підтверджується видатковою накладною №51 від 23.02.2022 та товарно-транспортною накладною №Р51 від 23.02.2022.

Згідно із матеріалів справи докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару на суму 583086,37 грн відсутні.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу оплаченого згідно з платіжним дорученням №17589 від 02.02.2022 товару на суму 583086,37 грн.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України, встановлює два моменти, коли обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).

Судом встановлено, що у листі від 24.01.2023 №1 відповідач повідомив, що чергова поставка товару (смоли бакелітової рідкої марки UR-PF 3082L) по договору поставки №15-02-19/П-1 від 15.02.2019 була запланована на 24.02.2024, однак у зв`язку із повномасштабним вторгнення рф в Україну, ракетною атакою на м.Житомир та наземним вторгненням військ РФ у Житомирську область, було прийнято рішення про неможливість прийняття товару у місці призначення. Автотранспорт, який здійснював доставку товару був змушений припинити прямування за маршрутом доставки і повернувся у м.Рубіжне. Оскільки м.Рубіжне перебувало в окупації, відповідач зазначив, що виконання обов`язків за договором є неможливим. Також відповідач зазначив про намір виконання обов`язків за договором після отримання доступу до виробничих потужностей підприємства та відновлення роботи. До зазначеного листа відповідач долучив лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

За змістом вказаного листа строки поставки були узгоджені сторонами та відповідач мав здійснити поставку товару у вказаний в листі строк.

16.04.2024 позивач направив відповідачу претензію № 453\08 від 15.04.2024 про повернення 583086,37 грн коштів попередньої оплати за непоставлений товар. Поштове відправлення щодо направлення претензії повернулося на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Крім того, оскільки направлення претензії здійснено за належною адресою має місце повернення поштового відправлення підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

У контексті спріних правовідносин, що виникли між сторонами, суд враховує, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару (смоли бакелітової рідкої марки UR-PF 3082L) на загальну суму 583086,37 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 583086,37 грн.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Водночас суд, з урахуванням обставин, наведених відповідачем у листі від 24.01.2023 №1 зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (зокрема, відповідний сертифікат Торгово-промислової палати), а лист Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин; зазначений лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - з виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки №15-02-19/П-1 від 15.02.2019 укладеним між сторонами).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару на загальну суму 420399,77 грн чи повернення суми попередньої оплати доведено не було.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 583086,37 грн, що становить суму попередньої оплати за товар, який не був поставлений.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" заборгованості у сумі 583086,37 грн, що становить попередню оплату за товар, який не був поставлений.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 6997,04 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції №36094 від 21.06.2024, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8746,29 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (6997,04 грн).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ураховуючи наведене, суд роз`яснює позивачу, що сплачена ним у більшому розмірі сума судового збору може бути повернута йому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНСЬКІ СМОЛИ" (04070, місто Київ, вулиця Почайнинська, будинок 23 А, офіс 42, ідентифікаційний код 35133089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" (10025, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Промислова, будинок 6, ідентифікаційний код 32828660) заборгованість у сумі 583086,37 грн та судовий збір у сумі 6997,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.09.2024.

Суддя С.О. Турчин