Рішення

від 10.09.2024 по справі 914/1339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 Справа № 914/1339/24

За позовом: Приватного підприємства «Сармат», смт.Широке, Дніпропетровської області,

до відповідача: Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд», м.Львів,

про: стягнення заборгованості 170 000 грн.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: Малиновська В.Д.-представник (поза межами приміщення суду).

Від відповідача: не прибув.

Судове засіданні проводилося в режимі відеоконференції.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Сармат» до Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд» про стягнення 170 000 грн попередньої оплати.

Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2024. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. 27.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.09.2024.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 10.09.2024 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не поставив позивачу оплачений товар на підставі усних домовленостей. Позивач перерахував відповідачу на підставі виставленого рахунку №506 від 31.07.2020 170000,00 грн кількома платежами. Під час розгляду справи відповідач повернув суму 116166,67 грн. Решта 53833,33 грн попередньої оплати відповідачем не визнається.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·3028,00 грн сплачений судовий збір,

·14000,00 грн витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 10.09.2024 не прибув. Подав заяву (вх.№22064/24 від 10.09.2024) про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У відзиві на позов (вх.№15734/24 від 13.06.2024) позовні вимоги визнав частково, на суму 116166,67 грн. Зазначив, що з перерахованої позивачем суми попередньої оплати 170000,00 грн відповідач оплатив податок на прибуток 25500,00 грн та ПДВ 28333,33 грн. Тому, сума 53833,33 грн (сума двох податків) відповідачем не визнається.

Відповідач подав докази добровільної сплати 116166,67 грн (призначення платежу повернення коштів зг. претензії №02/04-01 від 02.04.2024).

У заяві (вх.№19169/24 від 30.07.2024) відповідач заявив про застосування позовної давності до решти позовних вимог на суму 53833,33 грн.

Позивач у заяві (вх.№20155/24 від 13.08.2024) заперечив проти застосування позовної давності до суми позовних вимог, що залишилися неоплаченими відповідачем. Зазначив, що на період дії карантину, починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності був продовжений до 30.06.2023 та відновлений, починаючи з 01.07.2023. Позивач звернувся з цим позовом до суду 23.05.2024, а тому строк позовної давності не пропущений. Звернув увагу суду на суперечливі дії відповідача, який частково позов визнав, а частково заперечив, хоча спірна сума стосується одного і того ж періоду часу та правовідносин.

Обставини справи.

Між позивачем та відповідачем у 2020 році була досягнута усна домовленість щодо поставки бетону.

Відповідач надіслав Позивачу електронною поштою Рахунок № 506 від 31.07.2020 р. на оплату: 1) бетону С16/20 М-250 (Р-4) W4 у кількості 300 м3; 2) бетону В22.5 М-300 (Р-4) у кількості 1 000 м3, на загальну суму 2 355 000,00 грн.

На підставі виставленого Рахунку Позивачем в рахунок майбутніх поставок товару були перераховані на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 170 000 грн. чотирнадцятьма платежами, що підтверджується:

1. Платіжною інструкцією № 2029 від 03.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020» на суму 15 000 грн;

2. Платіжною інструкцією № 2058 від 04.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 20 000 грн;

3. Платіжною інструкцією № 2065 від 05.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 20 000 грн;

4. Платіжною інструкцією № 2088 від 06.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

5. Платіжною інструкцією № 2126 від 10.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

6. Платіжною інструкцією № 2142 від 11.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

7. Платіжною інструкцією № 2154 від 12.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

8. Платіжною інструкцією № 2198 від 18.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

9. Платіжною інструкцією № 2214 від 20.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

10. Платіжною інструкцією № 2206 від 19.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

11. Платіжною інструкцією № 2223 від 21.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

12. Платіжною інструкцією № 2233 від 25.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 15 000 грн;

13. Платіжною інструкцією № 2266 від 27.08.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн;

14. Платіжною інструкцією № 2411 від 29.10.2020 р., призначення платежу «за бетон зг рах №506 від 31.07.2020, без ПДВ» на суму 10 000 грн.

Поставка Відповідачем бетону так і не відбулась.

Позивач звернувся до Відповідача з Претензією щодо повернення грошових коштів №02/04-01 від 02.04.2024 р., в якій просив повернути грошові кошти у розмірі 170 000 грн. протягом семи днів з дня отримання претензії.

Відповідно до Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2024 р. лист було вручено Відповідачу 15.04.2024 р. за довіреністю.

17.06.2024 відповідач перерахував позивачу 116166,67 грн, призначення платежу повернення коштів зг. Претензії №02/04-01 від 02.04.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №912.

Неоплаченою залишається сума 53833,33 грн.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Разом з тим згідно із статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи та встановлені обставини справи сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Враховуючи викладене, здійснений позивачем платіж в розмірі 170000,00 грн слід вважати саме авансом.

Матеріали справи не містять доказів передачі позивачу товару, вартість якого сплачено відповідно до виставленого відповідачем рахунку №506 від 31.07.2020.

Як зазначає відповідач у заяві від 13.06.2024 (вх.№15734/24), у зв`язку з тим, що позивач жодного разу не пред`являв вимоги до відповідача щодо поставки товару бетону марки С16/20 М-250 (Р-4) W4 та/або марки В22.5 М-300 (Р-4), ПП «Захід-Бетон-Буд» зарахував перераховані позивачем грошові кошти в розмірі 141 666,67грн. (170 000грн. 28 333,33грн. ПДВ) як прибуток підприємства.

Аргументи відповідача зводяться до того, що зі суми попередньої оплати 170000,00 грн ПП «Захід-Бетон-Буд» сплатило 28 333,33грн. ПДВ та 25500,00 грн податку з прибутку. Разом -53833,33 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Водночас суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.

Поряд з цим в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 ЦК України постачальник повинен повернути покупцеві суму попередньої оплати з наступного дня після закінчення строку постачання.

Оскільки договір укладений між сторонами у спрощений спосіб та строк постачання та надання послуг не визначений певною датою, застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак зобов`язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло за спливом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто за фактом надіслання 02.04.2024 повідомлення про повернення грошових коштів.

Суд враховує часткову оплату відповідачем 116166,67 грн суми отриманої попередньої оплати та закриває провадження у справі в цій частина на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Щодо 53833,33 грн суми попередньої оплати, що залишилася неоплаченою та заперечується відповідачем.

Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість (Value Added) - це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податок з прибутку підприємства є загальнодержавним податком, нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 Податкового Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Отже, нарахування і сплата податку на додану вартість та податку з прибутку є складовими обов`язками відповідача як платника податків - юридичної особи, яка здійснює господарську діяльність на території України.

Позивач у відповіді на відзив слушно зазначає, що повернення повної суми попередньої оплати є грошовим зобов`язанням відповідача, а сплата податків є податковим зобов`язанням підприємства.

Відповідно до п. 192.1 ст.192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Це означає, що оскільки товар відповідачем не поставлявся, сума попередньої оплати підлягає поверненню позивачу повністю, відповідач не позбавлений можливості відкоригувати податкові зобов`язання шляхом складення розрахунку коригування до податкової накладної, як того передбачає ст. 192 ПК України.

Відповідно до Листа Міністерство доходів і зборів України від 23.06.2014 №11237/6/99-99-19-03-02-15 у разі якщо після надходження авансового платежу операція з постачання товарів/послуг фактично не відбувається та раніше перераховані кошти не зараховуються в рахунок оплати інших товарів/послуг, які були або будуть поставлені/надані, об`єкт оподаткування ПДВ у постачальника за такою операцією відсутній.

Аналогічна позиція викладена в індивідуальній податковій консультації ДФСУ від 20.07.2017 р. № 1283/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Відповідач заявив позовну давність до суми 53833,33 грн попередньої оплати (заява вх.№19169/24 від 30.07.2024).

Позивач заперечив проти цієї заяви, мотиви виклавши у запереченні (вх.№20155/24 від 13.08.2024).

Спірні правовідносини виникли у 2020 році та пов`язані з домовленістю між сторонами щодо поставки бетону. На виконання домовленості Відповідач надіслав Позивачу Рахунок № 506 від 31.07.2020 р., а Позивач у свою чергу у період з 03.08.2020 р. по 29.10.2020 р. здійснив попередню оплату.

Враховуючи приписи ст. ст. 257, 261 ЦК України, до виниклих правовідносин застосовний трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Водночас, спірні правовідносини припали на час дії карантину внаслідок поширення коронавірусної хвороби.

Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до Постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зі змісту цієї норми вбачається, що трирічний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був продовжених на строк дії карантину.

Оскільки карантин, встановлений 12.03.2020 р., був скасований з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 р., то строк позовної давності, що був продовжений на строк дії карантину, відновив свій перебіг лише 01.07.2023.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 19, за яким (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 р.): У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

Позивач звернувся з цим позовом 23.05.2024, це означає, що позовна давність ПП «Сармат» не пропущена, а заява відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог не підлягає застосуванню.

Підсумовуючи, неповернута відповідачем сума 53833,33 грн суми попередньої оплати підлягає стягненню з ПП «Захід-Бетон-Буд» в повному обсязі.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Доказів понесення витрат на правову допомогу позивач не подавав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі №914/1339/24 в частині 116166,67 грн суми отриманої попередньої оплати.

2.Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд» (адреса: вул.Земельна, б.6, м.Львів, 79037, ідентифікаційний код 38287359) на користь Приватного підприємства «Сармат» (адреса: вул.Соборна, б.114, смт.Широке, Широківський р-н, Дніпропетровська обл, 53700, ідентифікаційний код 31037360) 53833,33 грн попередньої оплати, 2422,40 грн судового збору.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2024.

СуддяКозак І.Б.