Рішення

від 05.09.2024 по справі 916/2688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2688/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Марків Н.В.,

від відповідача: Подорожній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ СЕРВІС" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД-СТАЙЛ" про стягнення 130843,56 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ СЕРВІС" (надалі - ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД-СТАЙЛ" (надалі - ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ", Відповідач) 130843,56 грн заборгованості, з яких 71343,56 грн пені та 59500,00 грн штрафу 7%, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 13.12.2023 р. договором про надання послуг № СУБ-13/12/2023 зобов`язань в частині своєчасного та остаточного виконання погоджених робіт.

Фактичними підставами звернення із позовом визначено те, що після укладення 13.12.2023 р. договору про надання послуг № СУБ-13/12/2023 та передачі для підписання акту від 13.12.2023 р. прийому-передачі будівельного майданчику, ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" всупереч взятих на себе зобов`язань не здійснено виконання послуг з ремонту протягом 35 календарних днів, не дивлячись на здійснення авансування робіт. Окрім порушення строку надання послуг ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" в односторонньому порядку звільнено об`єкт, у зв`язку із чим Позивачем 16.05.2024 р. укладено договір із ФОП Більчинська А.А. про надання послуг «Виконання остаточних робіт та переробка робіт, не якісно виконаних попереднім підрядником ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" операторної АЗС № 15/013, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 6».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 р. позовній заяві ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2688/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 р. прийнято позовну заяву ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2688/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.07.2024 р.

25.07.2024 р. ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" представлено заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 р. відкладено розгляд справи на 26.08.2024 р.

26.08.2024 р. ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" представлено відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилається на те, що після укладення 13.12.2023 р. договору та отримання будівельного майданчику складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, при цьому Позивачем без зауважень та/або заперечень підписано довідку та акт за грудень 2023 р., проте інші довідки та акти залишилися непідписаними з боку Позивача, при цьому після підписання актів відбулась часткова сплата вартості виконаних робіт; те, що внаслідок нездійснення Позивачем своєчасної та остаточної оплати Відповідач був змушений призупинити виконання робіт; те, що до засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність, які в сукупності із сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19 правовим висновком, свідчать про відсутність правових підстави для одночасного стягнення пені та штрафу, відтак нарахування штрафу у розмірі 7% є незаконним та безпідставним.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 р. на підставі статей 80,119,165 ГПК України з метою дотримання принципів рівності, диспозитивності та змагальності, поновлено строк Відповідачу для подачі відзиву на позов, долучено його до матеріалів справи та прийнято до розгляду; відкладено розгляд справи на 05.09.2024 р.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості сторонам реалізувати права на викладення позиції у справі, виступу зі вступними словами, важливість справи для сторін, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідною заявою.

В процесі судового засідання 05.09.2024 р. представник ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" клопотав про зняття з розгляду заяви про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, усне клопотання представника судом задоволено та знято відповідну заяву з розгляду.

В процесі розгляду справи представник ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

05.09.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

13.12.2023 р. між ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" (Замовник) та ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № СУБ-13/12/2023 (Договір), приписами пункту 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених ним Договором. Виконавець зобов`язується своїми силами з матеріалів Підрядника надати подути з: «Ремонтні роботи операторної АЗС №15/013, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 6», (об`єкт) (послуги).

Ціна послуг (сума Договору) складає 850000,00 (вісімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн, в тому числі ПДВ-20% 141666,67 (сто сорок одна тисяча шістсот шістдесят шість грн 67 коп.) грн (пункт 2.1).

Замовник здійснює оплату наданих послуг наступним чином: оплата - з відтермінуванням 5 робочих днів з дати підписання Сторонами Акту наданих послу за кожним об`єктом па підставі наданого Виконавцем оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації відповідної податкової накладної (пункт 2.2).

Послуги повинні бути надані протягом 35 календарних днів на кожний окремий об`єкт з дати отримання виконавцем акту передачі об`єкту Замовником (пункт 4.1).

Датою надання послуг вважається дата підписання сторонами відповідного Акту наданих послуг (пункт 4.2).

Виконавець має право на дострокове надання послуг за умови дотримання вимог щодо якості наданих послуг і дозволу на це Замовника (пункт 4.3).

Передача наданих послуг Виконавцем і приймання їх Замовником здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додаток 1) та Локального кошторису (Додаток 3). Приймання послуг проводиться комісійно, уповноваженими представниками зі сторони Замовника та Виконавця.

По висновкам комісії здійснюється передача наданих послуг Виконавцем і приймання їх Замовником шляхом підписання Акту наданих послуг (пункт 6.1).

Усі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути з Договору або у зв`язку з його виконанням, будуть за можливості вирішуватися шляхом переговорів уповноважених представників Сторін (пункт 8.1).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (пункт 10.1).

За порушення строків, надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пункт 10.2).

Термін дії Договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12.2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язані, за цим Договором (пункт 13.5).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

13.12.2023 р. ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" як Замовником складено та виставлено ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" як Виконавцю акт прийому-передачі будівельного майданчику для проведення ремонтних робіт (виконання ремонтних робіт на АЗС № 15/013, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 6) (як зазначає Позивач вказаний акт передано працівнику Відповідача для подальшого підписання, втім останній не повернуто із підписом директора Відповідача).

15.01.2024 р. між ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" як Замовником та ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" як Підрядником підписано без зауважень та/або заперечень довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акт приймання-виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за грудень 2023 р. загальною вартістю 104,01114 тис. грн.

31.01.2024 р. ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" як Підрядником підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акт приймання-виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за січень 2024 р. загальною вартістю 70,35479 тис. грн.

28.02.2024 р. ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" як Підрядником підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акт приймання-виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за лютий 2024 р. загальною вартістю 213,23365 тис. грн.

ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" як Підрядником підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акт приймання-виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за лютий 2024 р. загальною вартістю 129,24041 тис. грн.

Із змісту досліджених актів вбачається, що останні стосуються виконаних робіт по об`єкту будівництва - Ремонтні роботи на АЗС № 15/013, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 6.

В якості доказів надсилання актів представлено роздруківку із сайту ТОВ «НОВА ПОШТА» - із розділу Інформація про посилку.

23.01.2024 р. ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" перераховано ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" 15000,00 грн, 02.02.2024 р. - 102000,00 грн, 13.02.2024 р. - 10000,00 грн, а 15.04.2024 р. - 30000,00 грн із призначенням платежу «сплата за ре. роботи операторної АСЗ № 15/013 зг. рах № СФ-0000010 від 10.01.2024 р.».

01.05.2024 р. ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" складено претензію № до ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" стосовно порушення взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасного та остаточного виконання робіт, у зв`язку із чим пропонує здійснити оплату 71343,56 грн пені та 59500,00 грн штрафу за порушення понад 30 календарних днів. В якості доказів відправлення претензії Відповідачу представлено фіскальний чек АТ «УКРПОШТА» разом із роздруківкою із сайту АТ «УКРПОШТА» (перевірка статусу відстеження).

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

В свою чергу, частина 1 статті 849 ЦК України передбачає, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

При цьому приписи частини 1 статті 853 ЦК України передбачають, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг від 13.12.2023 р. № СУБ-13/12/2023.

Укладаючи Договір сторонами у пункті 4.1 погоджено, що строк надання послуг становить 35 календарних днів з дати отримання Виконавцем акту передачі об`єкту Замовника.

ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" представлено досліджений акт прийому-передачі будівельного майданчику, який не містить підпису уповноваженої особи ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ". Поряд із цим, у пред`явленому відзиву ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" визнано факт отримання будівельного майданчику.

Законодавцем у частині 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, враховуючи вищевикладене, в силу приписів частини 1 статті 75 ГПК України, приймаючи до уваги визнання Відповідачем факту отримання будівельного майданчику, в останнього виник обов`язок виконання послуг (робіт) протягом 35 календарних днів з дати отримання, тобто з 13.12.2023 р. до 17.01.2024 р. (включно).

Приписи частини 1 статті 853 ЦК України передбачають, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України). Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 ЦК України).

В процесі розгляду справи судом досліджено представлені ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акти приймання-виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за грудень 2023 р., січень та лютий 2024 р. та встановлено, що між сторонами Договору підписано виключно зазначені документи за грудень 2023 р., решта представлених документів не містить підпису ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" як Замовника, відтак встановити факт виконання Відповідачем робіт протягом погоджено строку суд позбавлений.

Із представлених роздруківок із сайту ТОВ «НОВА ПОШТА» - із розділу Інформація про посилку, суд позбавлений можливості встановлення того, які саме документи надсилались Відповідачем, окрім того відсутня можливість встановлення дати відправлення.

При цьому у відзиві ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" зазначає, що виконання робіт призупинено у зв`язку із відмовою Позивача підписувати акти виконаних робіт та здійснювати їх оплату, тобто Відповідач фактично визнає факт того, що не було виконано всіх робіт у встановлений строк та останні було призупинено. Предметом позову є стягнення заборгованості за порушення строків виконання робіт, у випадку наявності спору між сторонами щодо своєчасної та остаточної оплати вартості виконаних робіт ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" не позбавлено права на звернення із відповідним позовом.

Відтак, суд доходить до висновку, що ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" не представлено належних та допустимих доказів для спростування позиції ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" стосовно порушення строків надання послуг (робіт).

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

В свою чергу, умовами пункту 10.2 укладеного між сторонами Договору передбачено, що за порушення строків, надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відтак, враховуючи правову конструкцію статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини 2 статті 343 ГК України сторони в договорі мають право встановити погоджений розмір пені, розмір якої, у той же час, імперативно обмежено приписами законодавства та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд із вищенаведеним, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19 сформовано правовий висновок, стосовно того, що при порушені виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З огляду на викладене, в господарського суду відсутні правові підстави стверджувати про відсутність у Позивача правових підстав для одночасного звернення про стягнення пені та штрафу.

Перевіривши представлені ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" розрахунки заявлених до стягнення 71343,56 грн пені та 59500,00 грн штрафу, суд частково не погоджується із заявленою сумою пені, оскільки здійснивши власне перерахування за допомогою Інформаційно-правової системи "Прецедент" в межах визначеного строку встановлено, що протягом 19.01.2024 р. - 01.05.2024 р. сукупний розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ становить 71065,67 грн, нарахованої на 850000,00 грн (сукупний розмір договірної пені становить 88400,00 грн).

Відтак, суд вважає наявним у ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС" право на звернення із вимогами про стягнення з ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" 71065,67 грн пені та 59500,00 грн штрафу (7% від вартості послуг у випадку прострочення понад тридцять днів). Проте стягнення 71065,67 грн пені та 59500,00 грн штрафу на переконання господарського суду унеможливлюється наступним.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ "ПЕРШИЙ СЕРВІС", та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення ТОВ "ФАСАД-СТАЙЛ" умов договору (у позові зазначено про укладення договору із ФОП Більчинскою А.А. з метою виправлення виконаних робіт Відповідачем, втім ані договору, ані доказів його виконання до матеріалів справи не представлено), з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд зменшує належну до стягнення суму пені до 35000,00 грн, а - штрафу 7% до 25000,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки. При цьому, оскільки приписами Закону України "Про судовий збір" встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим ніж мінімальний розмір судового збору.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ СЕРВІС" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД-СТАЙЛ" про стягнення 130843,56 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ СЕРВІС" (01032, м. Київ, вул. Толстого Льва, буд. 33, офіс 75, email slominskiyyuri@gmail.com, Код ЄДРПОУ 43375072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД-СТАЙЛ" (68643, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Кам`янка, вул. Ташбунарська, буд. 47, email fasad.odstyle@gmail.com, Код ЄДРПОУ 43864198) 35000/тридцять п`ять тисяч/грн 00 коп. пені, 25000/двадцять п`ять тисяч/грн 00 коп. штрафу 7% та 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 10 вересня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут