Ухвала

від 03.09.2024 по справі 922/2766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"03" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2766/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю: пр-ка боржника - Іванченко А.В. (в режимі вкз, ордер серії АН №1176943 від 06.06.2023),

розглянувши заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" з грошовими вимогами до боржника по справі

за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Ухвалою суду від 05.09.2023 в підготовчому засіданні, господарський суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , здійснив оприлюднення оголошення про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи на веб-сайті Судової влади України (веб-сайт ВГСУ), призначив керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Корольова В.В.; призначив дату проведення попереднього засідання суду на 17.10.2023

Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було опубліковано 06.09.2023 за № 71336.

Ухвалою від 17.10.2023 за результатом проведення попереднього засідання, суд ухвалив визнати розмір грошових вимог кредиторів: АТ "ПУМБ" на суму 27554,54 грн та 5368 грн судового збору; гр. ОСОБА_2 на загальну суму 332 769,20 грн та 5368 грн судового збору. Зобов`язано керуючого реструктуризацією з урахуванням ст. 123 Кодексу процедур банкрутсва організувати та провести збори кредиторів на якому розглянути погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.02.2024 р. затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , в тому числі, постановлено з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів припинити повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Корольова В.В

До суду від ТОВ "Факторинг Партнерс" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 5754 від 01.03.2024 р.), яку суд призначив до розгляду в судовому засіданні на 02 квітня 2024. Зобов`язав боржника розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати її розгляду заявника та суд .

До суду від представника боржника надійшли заява (вх. №8379/24 від 28.03.2024р.) про розгляд вимог кредитора, якою він просить заяву ТОВ "Факторинг партнерс" з вимогами до боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Від представника кредитора надійшли письмові пояснення ( вх. №16868/24 від 01.07.2024 р.), якими ТОВ "Факторинг Партнерс" заперечує проти заяви боржника та просить визнати грошові вимоги в повному обсязі.

01.08.2024 року до суду від боржника надійшли заперечення щодо безпідставності письмових пояснень кредитора.

В судових засіданнях 02.04.2024 р., 25.04.2024 р., 30.05.2024 р., 02.07.2024р., 06.08.2024р було вирішено відкласти судове засідання з розгляду заяви ТОВ "Факторинг Партнерс" з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою суду від 26.08.2024 року учасників справи було повідомлено, що наступне судове засідання з розгляду заяви ТОВ "Факторинг Партнерс" з грошовими вимогами до боржника відбудеться 03 вересня 2024 року.

Присутня в судовому засіданні представник боржника заяву про розгляд вимог кредитора підтримала, просила суд відмовити у задоволенні заяви з грошовими вимогами ТОВ "Факторинг Партнерс" до боржника ОСОБА_1 .

В судове засідання 03.09.2024 представник ТОВ "Факторинг Партнерс" не з`явився, проте надіслав суду письмове клопотання від 02.09.2024 року про проведення судового засідання без участі, яким було повідомлено неможливість забезпечити явку представника в судове засідання.

Представник кредитора АТ "ПУМБ" та гр. ОСОБА_2 також в судове засідання не з`явились, поважні причини суду не повідомили.

З вищенаведеного суд зазначає, що відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Проте, за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника) або не брати участі в судових засіданнях, подавши відповідне клопотання.

Частина 1 ст. 202 ГПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Як було зазначено вище, представник кредитора ТОВ "Факторинг партнерс" адвокат Арсемікова І.В., надіслала суду письмове клопотання від 02.09.2024р. вх. 21918/24 про проведення судового засідання без участі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" про визнання грошових вимог, заяву боржника про розгляд вимог кредитора, заяву кредитора від 01.07.2024 р., заперечення боржника, вислухавши пояснення учасників процесу, суд зазначає наступне.

ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).

Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною 1 цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16)

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Також, для унеможливлення визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суд розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство при розгляді вимог кредитора полягає, зокрема, в перевірці обґрунтованості та розміру вимог кредитора незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку, при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України) саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Як було вказано вище, до суду від ТОВ "Факторинг Партнерс" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, в які заявник просить визнати грошові вимоги у розмірі 14331,37 грн.

Підставою подання заяви кредитора ТОВ "Факторинг Партнерс» з грошовими вимогами до боржника стала наявність заборгованості, яка складається з:

- заборгованості в сумі 7684,00 (3000 грн тіло кредиту, 4684,00 грн відсотки), яка виникла на підставі договору №55160393097 від 18.11.2021 року, Договір факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 р.,

- заборгованості у сумі 6647,47 грн (4000 грн. тіло кредиту, 2547,60 грн. відсотки, 64 грн. інфляційні збитки), яка виникла за договором №60966664 від 07.12.2021 р., Договору відступлення права вимоги №29/11-1 від 29.11.2024 р., Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, Договору відступлення права вимоги №09-02/24від 09.02.2024 р.

Як встановив суд, 18.11.2021 року між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №555160393097 від 18.11.2021 року на суму 3000, 00 грн., строк договору кредитування складає 30 календарних днів з моменту зарахування кредиту позичальнику. Згідно договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в межах кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в договорі.

18.12.2023 року між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ТОВ "Факторинг партнерс" було укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено Договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за договором кредиту №555160393097, що був укладений між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 .

07.12.2021 р. між позичальником, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бі ел джі мікрофінанс" був укладений Кредитний договір №6096664, відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 22.12.2021 р. та сплатити за користування кредитними коштами.

29.11.2021 року між ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №29/11-1, відповідно до якого ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс" відступило на користь ТОВ «Вердикт-капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитним договорами, у т.ч. за Кредитним договором №60966664 від 07.12.2021 р., що укладений між ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс" та ОСОБА_1 .

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у т.ч. за кредитним договором №6096664 від 07.12.2021р., що укладений між ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс" та ОСОБА_1 .

09.02.2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір відступлення права вимоги №09-02/24, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором №60966664 від 07.12.2021 р., що укладений між ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс" та ОСОБА_1 .

За таких обставин заявник вважає, що загальна сума кредиторських вимог становить 14331,37 грн, та складається з заборгованості за договором №55160393097 в сумі 7684,00 (3000 грн тіло кредиту, 4684,00 грн відсотки), заборгованості за договором №60966664 в розмірі 6647,47 грн (4000 грн тіло кредиту, 2547,60 грн відсотки, 64 грн інфляційні збитки).

Проте, суд вважає, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Факторинг партнерс» у розмірі 14331,37 грн не підтверджена належними доказами, виходячи з наступного.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положення ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": "Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору."

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до статті 207 ЦК України павочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що в разі укладення електронного договору з використанням одноразового ідентифікатора, суб`єкт електронної комерції, що пропонує укласти договір має надіслати іншій стороні електронного правочину одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрову послідовність) засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі. В даному випадку, суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір є Позикодавці ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс", ТОВ "Київська-торгово інвестиційна компанія".

Досліджуючи подані Кредитором докази суд приходить до висновку, що заява про грошові вимоги до боржника та інші подані кредитором заяви не містять доказів передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія" позичальнику ОСОБА_1 одноразового ідентифікатору, який відповідно до п. 6 ч.1. ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" має являти собою дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності.

Довідка про ідентифікацію по договору №555160393097 від 18.11.2021 р. на думку суду є суперечливим доказом, оскільки складена Первісним кредитором ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та залежить від волевиявлення однієї сторони - кредитора.

На підставі поданих Кредитором доказів, суд позбавлений можливості в повній мірі встановити чи було направлено Боржнику одноразовий ідентифікатор для укладення договору, якого тексту та змісту був ідентифікатор та яким чином суд може перевірити чинність електронно-цифрового підпису Позичальника.

Суд приходить до висновку, що кредитором не доведено належність одноразового ідентифікатору «6002» саме ОСОБА_1 та відповідно не доведено факту підписання ОСОБА_1 договору №555160393097 від 18.11.2021 року та всіх додатків до нього.

На підставі встановленого суд приходить до висновку, що договір позики №555160393097 від 18.11.2021 року, Додаток №1 до Договору №555160393097 від 18.11.2021 року, розрахунок вартості кредиту, паспорт позики та інші супутні документи ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» не містять підпису боржника. Та, відповідно до ст. 207 ЦК України, не вважається укладеним.

Аналогічно, доказів передачі одноразового ідентифікатора Позичальнику під час укладання кредитного договору № 60966664 від 07.12.2021 року матеріали справи не містять. Текст кредитного договору № 60966664 від 07.12.2021 року не містить ні підпису Боржника, ні кредитора ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс".

В реквізитах сторін в графі «Кредитодавець» замість ПІБ уповноваженої особи на підписання договору зазначено «Веб сайт». Відтак суд позбавлений можливості встановити повноважну особу на підписання та укладення договору та встановити, чи був кредитний договір № 60966664 від 07.12.2021 року укладеним мыж сторонами.

За відсутності поданих кредитором доказів у суду відсутні можливості встановити чи належить ОСОБА_1 особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора. Також кредитором не було надано доказів, що боржник мала у розпорядженні будь-які дані (логін, пароль), які б давали змогу зайти в особистий кабінет та переглянути текст договору.

Отже, текст договору № 60966664 від 07.12.2021 року, долучений до заяви з грошовими вимогами не містить ні підпису кредитора, ні підпису Боржника, у зв`язку з чим не може вважатися укладеним і як наслідок не може бути підставою для визнання грошових вимог такого кредитора..

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У такому випадку, відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З урахуванням приписів ст. 517 ЦК України, суд вказує, що доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №904/9428/21.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" не отримано від первісних кредиторів ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс", ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" первинні документи, які підтверджують передачу коштів за договорами позики.

У заяві від 01.07.2024 року заявником було зазначено, що в разі необхідності, дані докази будуть надані на вимогу суду, шляхом їх витребування в первісного кредитора ТОВ "Бі ел джі мікрофінанс".

Отже, як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Факторинг Партнерс" не отримало первинних бухгалтерських документів щодо проведення господарської операції з надання коштів у позику за договором № 60966664 від 07.12.2021 року, договором №555160393097 від 18.11.2021 року.

Суд критично відноситься до квитанції «liqpay» від 18.11.2021 року, оскільки квитанція не містить обов`язкових реквізитів, які встановлюються законодавством до первинних документів, не дає можливості встановити назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Тому квитанція «liqpay» від 18.11.2021 року не є належним доказом здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що заявником не надано належних доказів на підтвердження господарської операції з надання коштів у позику за договором № 60966664 від 07.12.2021 року, договором №555160393097 від 18.11.2021 року.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відхиляючи доводи кредитора суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 45-47, 113, 122, 124-127, ст. ст. 13, 14, 74, 77, 86, 234-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" до боржника фізичної особи ОСОБА_1 на загальну суму 14331,47 грн. відхилити в повному обсязі.

Ухвалу направити боржнику, ТОВ "Факторинг Партнерс".

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (прийняття) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня підписання повного судового рішення.

Ухвала підписана 09.09.2024.

Суддя Міньковський С.В.