Рішення

від 11.09.2024 по справі 927/585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2024 року м. Чернігів справа № 927/585/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (код 04061783) 16600, м. Ніжин Чернігівської області, площа імені Івана Франка, 1 (post@nizhynrada.gov.ua) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Оренда комунального майна" (код 25932160) 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Яворського, 3 (kp_okm@ukr.net)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 13" (код 01980880) 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 5 (ІНФОРМАЦІЯ_1)про стягнення 249 291 грн 73 коп.

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 13" про стягнення в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України 249 291,73 грн неустойки у розмірі подвійної плати за оренду майна за час прострочення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо внесення плати за користування об`єктом нерухомого майна (нежитлове приміщення) у період з 01.08.2023 по 20.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено Комунальне підприємство "Оренда комунального майна" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 01.07.2024 направлена позивачу, відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 01.07.2024 17:01.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.07.2024 є такою, що отримана позивачем 02.07.2024.

15.07.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від відповідача у встановлений строк надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти позовних вимог заперечує та зазначає, що орендодавцем за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин № 13 від 18.08.2015 є Ніжинська міська рада і саме їй, а не позивачу належить право вимагати від відповідача сплати неустойки згідно статті 785 ЦК України. Також відповідач зазначає, що ним добровільно виконане рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/110/21 та звільнено приміщення по вул. Овдіївська, 5 у м. Ніжині 11.03.2024. Крім того, відповідач вказує, що позивачем пропущений строк на пред`явлення відповідачу неустойки за період з червня 2023 по грудень 2023.

17 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь на відзив в якій позивач вказав, що у рішеннях по справах 927/855/18, 927/141/21, 927/135/23 судами було встановлено, що орендодавцем за договором оренди № 13 на нежитлове приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 з 22.02.2018 є Виконавчий комітет Ніжинської міської ради. Станом на 17.07.2024 рухоме майно ТОВ «Аптека №13» все ще не вивезено з нежитлового приміщення, ключі не передані, а тому твердження відповідача про звільнення ним спірного приміщення є безпідставними. Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача на ч. 2, 6 ст. 232 ГК України є безпідставним, оскільки він має право пред`являти вимогу про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування комунальним майном за весь час прострочення виконання обов`язку з його повернення.

17 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від третьої особи надійшло пояснення в яких вона підтримала позовні вимоги, заявлені позивачем.

17 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 17.07.2024 Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про збільшення розміру позовних вимог до 257 082,10 грн (період прострочення визначений з 01.08.2023 по 30.06.2024).

В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що станом на 01.07.2024 акт приймання-передачі комунального майна з орендного користування підписаний не був, у нежитловому приміщенні продовжує перебуває рухоме майно відповідача, яке останній не вивіз та приміщення комунальної форми власності не звільнив.

Ухвалою від 19.07.2024 заяву від 17.07.2024 про збільшення розміру позовних вимог повернуто Виконавчому комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області.

19.07.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 19.07.2024 Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про збільшення розміру позовних вимог до 257 082,10 грн (період прострочення визначений з 01.08.2023 по 30.06.2024).

22.07.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

22.07.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 22.07.2024 Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2024.

Враховуючи подання позивачем клопотання про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2024, суд не розглядає відповідну заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

При ухваленні даного рішення суд враховує факт перебування судді Сидоренка А.С. у щорічній відпустці у період з 12.08.2024 по 06.09.2024 включно.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

18.08.2015 року між Ніжинською міською радою Чернігівської області (Орендодавець), Комунальним підприємством "Оренда комунального майна" (далі - КП "ОКМ") (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №13" (далі - ТОВ "Аптека №13", Відповідач) (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин №13 (Далі-Договір №13) (додаток № 4 до позову).

Згідно п. 1.1. Договору №13, Орендодавець та Балансоутримувач передають, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Ніжина нежитлове приміщення, загальною площею 318 м2, розміщене на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п`ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, та перебуває у господарському віданні КП "ОКМ".

У пункті 1.3. Договору №13 визначено, що майно передається в оренду для розміщення аптеки на підставі п. 6 рішення Ніжинської міської ради від 18.08.2015 року №23-70/2015.

Строк дії Договору №13 - з 18.08.2015 року до 30.01.2018 року включно (п. 10.1).

У Розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" Договору №13 сторони погодили, що:

Після закінчення строку дії Договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано Балансоутримувачу за Актом приймання-передачі протягом трьох робочих днів. За час фактичного користування об`єктом оренди після припинення дії даного Договору до передачі приміщення за Актом, Орендар зобов`язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та сплатити вартість комунальних послуг (пункт 10.6).

Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.8).

У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Акт приймання-передачі підписується Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем (пункт 10.9).

Відповідно до п.10.11. Договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством України.

Об`єкт нерухомого майна вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення "аптека", загальною площею 740,2 м2, розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, належить до комунальної власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради.

30.01.2018 року між Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради (далі - ВК НМР), КП "ОКМ" та ТОВ "Аптека №13" укладено додаткову угоду до Договору №13, яку ТОВ "Аптека №13" підписано з протоколом розбіжностей від 22.02.2018 року щодо пункту 2 (строк дії Договору №13).

Згідно пункту 1 додаткової угоди до Договору № 13 від 30.01.2018 року змінено сторону орендодавця з Ніжинської міської ради на ВК НМР відповідно до рішення Ніжинської міської ради від 12.10.2016 року №9-17/2016. Зазначений факт встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі №927/855/18, рішеннях Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2022 року у справі №927/141/21, від 03.10.2023 року у справі №927/135/23, які набрали законної сили.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі №927/855/18 за позовом ТОВ "Аптека №13" до ВК НМР про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору внесено зміни до Договору №13 шляхом викладення пункту 10.1. у такій редакції: "Цей договір діє з 18.08.2015 року до 31.12.2020 року".

Строк дії Договору №13 закінчився 31.12.2020 року, на новий строк не продовжувався.

Орендна плата за грудень 2020 року становила 11 685,55 грн.

ТОВ "Аптека №13" після закінчення строку дії Договору №13 з орендного користування нежитлове приміщення загальною площею 318 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 не повернуло.

ТОВ "Аптека №13" продовжило використовувати вищезазначене комунальне майно у своїй господарській діяльності з 01.01.2021 року до 20.06.2024 року.

ТОВ "Аптека №13" у період часу з червня 2022 року до 20.06.2024 року не сплачувало плату за користування комунальним майном.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2023 року у справі № 927/558/23, яке набрало законної сили, з ТОВ "Аптека №13" присуджено до стягнення на користь КП "ОКМ" 158 793,07 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати за період з 01.06.2022 року до 31.03.2023 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 року у справі № 927/1221/23, яке набрало законної сили, з ТОВ "Аптека №13" присуджено до стягнення на користь КП "ОКМ" 68 086,25 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати за період з квітня по липень 2023 року.

Крім того, вищезазначеними судовими рішеннями у справах № 927/558/23 та № 927/1221/23 було встановлено факт, що нежитлове приміщення загальною площею 318 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 перебуває з 02.06.2005 року у господарському віданні КП "ОКМ".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2024 року у справі № 927/89/24 Комунальному підприємству «Оренда комунального майна» було відмовлено у стягненні з ТОВ "Аптека №13" плати за користування вищезазначеним комунальним майном за період з 01.08.2023 року до 31.12.2023 року з підстав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту; водночас, вказано, що належним способом захисту є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач направляв ТОВ «Аптека №13» вимогу повернення комунального майна 07.10.2020 року (лист №01.1-15/1930), 30.11.2020 року (лист №01.1-12/6-1662).

Комунальне підприємство «Оренда комунального майна» направляло ТОВ «Аптека №13» вимогу повернення майна 21.12.2020 року (лист №189), 28.12.2020 року (лист №197); 05.01.2021 (лист №3, до якого додало акти приймання-передачі комунального майна після закінчення Договору №13).

14.01.2021 ТОВ «Аптека №13» повідомило міського голову (лист №14-01/21/а) про повернення без підписання актів приймання-передачі. Аналогічного змісту лист (№14-01/21) ТОВ «Аптека №13» направило на адресу Комунального підприємства «Оренда комунального майна».

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 року у справі № 927/110/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 року, ухвалено виселити ТОВ «Аптека №13» з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 м2, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, будинок 5.

28.03.2024 року представники Власника та Балансоутримувача нежитлового приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 склали акт про фактичне перебування ТОВ «Аптека №13» у зазначеному нежитловому приміщенні, оскільки Відповідач відмовився вивозити з нього своє рухоме майно (шафи, стелажі, столи, холодильники, возики, сейфи, вітрини тощо); повідомили директора ТОВ «Аптека №13» про необхідність вивезти з нежитлового приміщення рухоме майно товариства до 04.04.2024 року.

05.04.2024 року не звільнивши від рухомого майна товариства нежитлове приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, директор Відповідача ОСОБА_2 подав до ВК НМР заяву про повернення нежитлового приміщення та додав підписаний акт приймання-передачі, у якому було невірно зазначено сторону орендодавця за Договором №13.

10.04.2024 року Балансоутримувач нежитлового приміщення - КП «ОКМ» направило на адресу ТОВ «Аптека №13», яку останнє зазначило у своєму листі від 05.04.2024 року, повідомлення про необхідність прибуття 12.04.2024 року об 11.00 до нежитлового приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 представника Відповідача для обстеження зазначеного нежитлового приміщення та підписання акту приймання-передачі. Лист КП «ОКМ» з поштовим відправленням №1660008052216 Відповідач 11.04.2024 року не отримав, а отримав лише 15.04.2024 року.

12.04.2024 року об 11.00 представник Відповідача не з`явився до нежитлового приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, внаслідок чого представниками Власника та Балансоутримувача був складений акт, в якому зафіксовано наявність рухомого майна Відповідача у вищезазначеному нежитловому приміщенні.

30.04.2024 року ВК НМР направив ТОВ «Аптека №13» лист №01.1-15/715 від 29.04.2024 року (на адресу, яку було зазначено Відповідачем у листі від 05.04.2024 року), згідно якого просив представника ТОВ «Аптека №13» прибути 07.05.2024 року об 11.00 для огляду представниками Власника та Балансоутримувача нежитлового приміщення загальною площею 318,1 м2, розміщеного на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п`ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 та підписання акту приймання-передачі.

Лист ВК НМР з трек-номером №1660008102698 не було отримано ТОВ «Аптека №13», внаслідок чого 06.05.2024 року о 08.39 на електронну поштову скриньку директора ТОВ «Аптека №13» ОСОБА_2 було направлено лист ВК НМР від 29.04.2024 року №01.1-15/715. Однак, 07.05.2024 року об 11.00 представник ТОВ «Аптека №13» до нежитлового приміщення за адерсою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5 не прибув, про що представниками Власника та Балансоутримувача було складено акт, в якому було зафіксовано наявність рухомого майна Відповідача у вищезазначеному нежитловому приміщенні (додаток №35 до позову).

09.05.2024 року Балансоутримувач - КП «ОКМ» направив ТОВ «Аптека №13» лист №94 від 08.05.2024 року (на адресу, яку було зазначено Відповідачем у листі від 05.04.2024 року), згідно якого просив представника ТОВ «Аптека №13» прибути 21.05.2024 року о 10.00 для огляду представниками Власника та Балансоутримувача нежитлового приміщення загальною площею 318,1 м2, розміщеного на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п`ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 та підписання акту приймання-передачі. Лист КП «ОКМ» з поштовим відправленням №1660008108998 не було отримано ТОВ «Аптека №13».

21.05.2024 року об 11.00 представник Відповідача не з`явився до нежитлового приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, внаслідок чого представниками Власника та Балансоутримувача був складений акт, в якому зафіксовано наявність рухомого майна Відповідача у вищезазначеному нежитловому приміщенні.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 20.06.2024 року представник Відповідача не з`являється на запрошення ВК НМР та КП «ОКМ» для обстеження нежитлового приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, передачі ключів та підписання акту приймання-передачі майна; ТОВ «Аптека №13» продовжує використовувати вищезазначене нежитлове приміщення для розміщення свого рухомого майна (шаф, столів, торгових прилавків, сейфів та ін.).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Аналогічні визначення містить норма ст. 759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 249291,73 грн неустойки за період з 01.08.2023 року до 20.06.2024.

Частиною 1 статті 62 ГК України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За змістом частини 3 статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

З огляду на зміст статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від інших осіб.

Зі змісту ст. 785 ЦК України вбачається, що право на неустойку у розмірі подвійної орендної плати виникає виключно у орендодавця (наймодавця), яким, за умовами Договору є Виконавчий комітет Ніжинської міської ради.

Заперечення відповідача у цій частині безпідставні, необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, у Позивача виникло право на застосування до Орендаря - ТОВ «Аптека №13» відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яка розрахована наступним чином: розмір останньої орендної плати у грудні 2020 року х 2 х кількість місяців прострочення виконання зобов`язання, розмір якої відповідно складає 249 291,73 грн. = 233 711,00 грн. (11 685,55 грн. (оренда плата за Договором №13 у грудні 2020 року) х 2 х 10 місяців прострочення виконання зобов`язання (01.08.2023 - 31.05.2024)) + 15 580,73 грн. (11 685,55 грн. (оренда плата за Договором №13 у грудні 2020 року) х 2 /30 (кількість днів у червні 2024) х 20 днів (01.06.-20.06.2024).

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на пропуск відповідачем строку для пред`явлення вимоги про стягнення пені судом не прийнято до уваги виходячи з наступного.

У постанові від 20.09.2019 року у справі №909/62/18 Верховний суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Отже, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що визначені статтею 785 ЦК України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення зазначеного виду договорів встановлені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання ним обов`язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Крім того, у постанові від 20.11.2020 року у справі №916/1319/19 Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що частина друга статті 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною другою статті 785 ЦК України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).

Також судом не прийнято до уваги твердження відповідача про добровільне виселення зі спірного приміщення 11.03.2024, виходячи з наступного.

17.04.2024 року старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Силкою Тетяною Юріївною складено акт про оцінку описаного майна. Зі змісту зазначеного акту слідує, що його було складено з метою виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2023 року у справі №927/558/23, згідно якого присуджено до стягнення з TOB «Аптека №13» 158793,07 грн. заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати за період з 01.06.2022 до 31.03.2023. Так, державним виконавцем описано майно TOB «Аптека №13», яке знаходиться за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5 (всього 41 найменування). 06.05.2024 року державний виконавець надіслав на адресу Позивача коригуючий акт про оцінку майна.

Відповідно до відкритої публічної інформації з сайту СЕТАМ на 01.07.2024 року, на 04.07.2024 року та 12.07.2024 року Ніжинський відділ ДВС оголошував аукціони з продажу майна TOB «Аптека №13»; в оголошеннях зазначено, що майно знаходиться за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5, ознайомлення з майном забезпечує - ОСОБА_2 , який є директором TOB «Аптека №13».

24.06.2024 року старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Силкою Тетяною Юріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75366618 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №13» (код ЄДРПОУ 01980880, вул. Овдіївська, 5, м. Ніжин, 16600) з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 м2, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, будинок 5.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Враховуючи всі докази та доводи сторін у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачем на день подання позовної заяви у даній справі звільнено приміщення за адресою м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3 739,38 грн.

Керуючись ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 13" про стягнення 249 291,73 грн неустойки задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 13" (код 01980880, 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 5) на користь Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (код 04061783, 16600, м. Ніжин Чернігівської області, площа імені Івана Франка, 1) 249 291,73 грн неустойки та 3 739,38 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2024.

Суддя А.С. Сидоренко