Ухвала

від 11.09.2024 по справі 810/1611/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа №810/1611/16

адміністративне провадження № К/990/32982/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 18263/П-1-980 від 09.07.2015;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 18263/П-1-980 від 09.07.2015.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 адміністративний позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 скасовано в частині зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 18263/П-1-980 від 09.07.2015.

Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни в частині зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 18263/П-1-980 від 09.07.2015.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16 щодо неможливості стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак, Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16 з огляду на те, що такі висновки не є релевантними до обставин цієї справи та були сформовані в порядку цивільного судочинства.

Водночас, аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/23398/16, проте не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв`язку із частиною четвертою цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Верховний Суд встановив, що в касаційній скарзі скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Т.Г. Стрелець