Ухвала

від 09.09.2024 по справі 523/2542/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 523/2542//23

провадження № 61-12156ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС», Управління корпоративної політики Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Державного підприємства «Інвестжитло» (далі - ДП «Інвестжитло») про визнання незаконним та скасування наказу від 12 січня 2023 року, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 192 301,41 грн, відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Інвестжитло» від 12 січня 2023 року № 3 про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з адміністративної діяльності згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді менеджера з адміністративної діяльності ДП «Інвестжитло».

Стягнено з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 січня 2023 року до 25 січня 2024 року у розмірі 192 301,41 грн, з подальшим відрахуванням з вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнено з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського районного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДП «Інвестжитло» задоволено.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Інвестжитло» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Ростомовича Г. А. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 липня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у пункті 7.9 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із „фільтрів" для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування.

Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру - про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, а також вимоги майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 192 301,41 грн та відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.

Ціна позову за вимоги майнового характеру становить 202 301,41 грн, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн).

Щодо справи в частині вимог немайнового характеру - про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, то вона не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заявник оскаржила судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Міністерства оборони України «ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС», Управління корпоративної політики Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська