Ухвала

від 18.07.2024 по справі 761/22131/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22131/24

Провадження № 1-кс/761/14356/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , директора ТОВ «СХІДЗАХІД» ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора ТОВ «СХІДЗАХІД» ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 210 000 000 010 79 від 19.05.2021, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2023 (справа № 761/30161/23), звернувся директор ТОВ «СХІДЗАХІД» ОСОБА_3 .

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначила, що Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ України) за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 210 000 000 010 79 від 19.05.2021, у якому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 25.08.2023 (справа № 761/30161/23) накладений арешт на грошові кошти ТОВ «СХІДЗАХІД» у розмірі 11 616 501 грн., що знаходяться на банківських рахунках у АТ «ПІВДЕННИЙ», АТ КБ «ПриватБанк» та АТ АКБ «Львів».

Вказаний захід забезпечення застосований у зв`язку з тим, що грошові кошти на рахунках ТОВ «СХІДЗАХІД», на думку сторони обвинувачення, є отриманими у результаті реалізації схеми ухилення від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів. Відповідно до ухвали слідчого судді метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації у майбутньому.

У судовому засіданні заявник клопотання підтримав з підстав, у ньому наведених, та просив його задовольнити.

Прокурор та детектив у судове засідання не з`явилися. Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 надав письмові заперечення, відповідно до яких просив врахувати, що досудове розслідування триває та ним встановлено, що службові особи ТОВ «СХІДЗАХІД» систематично протягом 2019-2021 років проводили операції по формуванню схемного податкового «кредиту» від підприємств з ознаками «ризиковості» та «транзитності», що надало змогу останнім незаконно отримати державне відшкодування. Також зазначив, що 11.06.2024 у кримінальному провадженні призначено судово-економічну експертизу.

Слідчий суддя, заслухавши заявника, дослідивши надані документи, заперечення прокурора, дійшов висновку про таке.

У силу ст. 131, 132 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення. При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК арешт накладається, зокрема, з метою забезпечення речових доказів та спеціальної конфіскації.

Частиною 1 статті 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у т.ч. гроші, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Факт того, що слідчий суддя, ухвалюючи 25.08.2023 рішення про задоволення клопотання прокурора (справа № 761/30161/23), застосував ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження, свідчить про встановлення слідчим суддею складових, які дозволили прийняти позитивне для прокурора рішення. Зокрема, слідчим суддею зазначено, що є достатні підстави вважати, що піддані арешту кошти набуті у результаті кримінального правопорушення.

Представник власника майна, звертаючись з клопотанням про скасування арешту, також не спростував висновків слідчого судді, не довів відсутність обставин, з наявністю яких стаття 132 КПК пов`язує можливість накладення арешту.

Слідчий суддя зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину та/або підлягає спеціальній конфіскації.

Одним із завдань арешту майна є запобігання можливості приховування, зникнення, використання, передачі, відчуження майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК, арешт накладається на майно третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання, чи є майно, щодо якого ініціювалося накладення арешту, речовим доказом, фактично зазначив, що воно має ознаки, наведені у ч. 2 ст. 167 КПК, тобто має властивості, передбачені ст. 98 КПК, оскільки до речових доказів кримінально-процесуальний закон відносить цінності, набуті кримінально протиправним шляхом.

Крім того, накладаючи арешт на зазначене майно, слідчий суддя врахував, що останнє відповідає критеріям, визначеним у ч. 4 ст. 170 КПК, оскільки є достатні підстави вважати, що таке майно може підлягати спеціальній конфіскації.

Доводи прокурора, наведені у запереченні, є переконливими, підтверджують, що піддані арешту безготівкові кошти могли бути отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов`язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.

Отже, власник майна повинен навести докази того, що на цій стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте безпідставно, тобто без урахування певних суттєвих обставин.

Попри зазначене, ініціатором клопотання не наведено достатніх доводів на підтвердження поданого клопотання.

Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією директора ТОВ «СХІДЗАХІД» ОСОБА_3 щодо порушення рішенням про накладення арешту прав власності цього підприємства.

У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

У цьому випадку обмеження права власності ТОВ «СХІДЗАХІД» відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. 132, 174, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання директора ТОВ «СХІДЗАХІД» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 210 000 000 010 79 від 19.05.2021, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2023 (справа № 761/30161/23), відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1