Постанова

від 11.09.2024 по справі 229/3838/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7250/24 Справа № 229/3838/24 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи

скаржник - Приватна виробничо-комерційна фірма «ВРЕМЯ»

суб`єкт оскарження- Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в особі заступника начальника ОСОБА_1

стягувач- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповіднодо ч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційноїфірми «ВРЕМЯ» на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2024 року, постановлену суддею Фроловою Н.М. у м.Дружківка Донецької області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

УСТАНОВИВ

Представник Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» Хрипченко О.В. звернувся до Дружківського міського суду Донецької області із скаргою в якій просив: визнати неправомірною Постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 травня 2024 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП №75128809. Визнати неправомірною Постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 травня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП №75128809; Визнати неправомірною Постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 травня 2024 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП №75128809; Визнати неправомірною Постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 травня 2024 року про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню ВП №75128809; Визнати неправомірною Постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 травня 2024 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню ВП №75128809; Зобов`язати уповноважену посадову особу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП №75128809, Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, Постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, Постанову про стягнення виконавчого збору, Постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню ВП №75128809.

Скарга мотивована тим, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/23 (повний текст згідно рішення виготовлено 05 квітня 2024 року, отримано Відповідачем через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд 11 квітня 2024 року) з урахуванням ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2023 року по справі №229/1293/23 було задоволено позов ОСОБА_2 до ПВКФ «ВРЕМЯ» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 17 380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень 30 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки, моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

02 травня 2024 року ПВКФ «ВРЕМЯ» через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд було подано апеляційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24.

Таким чином, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24 не набрало законної сили.

Незважаючи на це, Дружківським міським судом Донецької області на підставі заяви позивача від 13 травня 2024 році (відсутня в підсистемі Електронний суд на час подання даної заяви) було видано виконавчий лист від 13 травня 2024 року по справі №229/1293/23 (також відсутній в підсистемі Електронний суд на час подання даної заяви) про примусове виконання рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24, яке не набрало законної сили.

На підставі помилково виданого Дружківським міським судом Донецької області виконавчого листа від 13 травня 2024 року по справі №229/1293/24 Лівобережним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження ВП №75128809 (Постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2024 року та про арешт коштів боржника від 27 травня 2024 року).

Так як рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24 не набрало законної сили (незважаючи на видачу судом першої інстанції виконавчого листа), то виконавчий лист від 13 травня 2024 року по справі №229/1293/24 на підставі п.1) ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», підлягав поверненню стягувачу без прийняття до виконання та без відкриття виконавчого провадження ВП №75128809.

Таким чином, всі постанови, винесені заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Соколенко Світланою Миколаївною в межах виконавчого провадження ВП №75128809 (Постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2024 року та про арешт коштів боржника від 27 травня 2024 року) повинні бути визнані неправомірними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі заступника начальника ОСОБА_1 .

Приватна виробничо-комерційнафірма «ВРЕМЯ»через свогопредставника ОСОБА_3 подала апеляційнускаргу наухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2024 року, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, постановленої з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

При цьому, скаржник зазначає, що не набрання законної сили рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є безумовною підставою для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник скаржника вказує, що відповідач Приватна виробничо-комерційна фірма «ВРЕМЯ» своєчасно за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24, таким чином відповідно до приписів ст.274 ЦПК України рішення ні станом на 13 травня 2024 (дата видачі виконавчого листа) ні станом на 27 травня 2024 року (дата відкриття виконавчого провадження) не набрало законної сили, що свідчить про безпідставність та протиправність відмови суду першої інстанції у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу представника Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М., вказує на те, що дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження були були правомірними, відповідали вимогам ст.ст.3,4,24,25,26,42,56 Закону України «Про виконавче провадження», тому просить відмовити скаржнику у задоволенні скарги в повному обсязі та справу розглянути за відсутності представника органу ДВС.

Заслухавши суддюдоповідача,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 13 травня 2024 року Дружківським міським судом Донецької області виданий виконавчий лист у справі №229/1293/24 про стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, невиплаченої заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991 (тринадцять тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 15 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки, моральної шкоди в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а також судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Зобов`язано приватну виробничо-комерційну фірму «ВРЕМЯ» при виплаті ОСОБА_2 заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991 (тринадцять тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 15 копійок та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі. В якому зазначена дата набрання рішенням законної сили 07 травня 2024 р. (а.с.77-78).

Стягувач ОСОБА_2 звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою від 15.05.2024 р. про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №229/1293/24 (а.с.76).

Виконавчий лист передано до виконання 24.05.2024 р. (а.с.38).

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. було відкрито виконавче провадження ВП №75128809 від 27 травня 2024 року щодо стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , невиплаченої заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230,71 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991,15 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659,62 грн., моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн. Зобов`язано приватно виробничо-комерційну фірму «ВРЕМЯ» при виплаті ОСОБА_2 заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230,71 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991,15 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659,62 грн. утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі, а також стягнення судового збору в сумі 1 211, 20 копійок. Стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10409,27 грн. (а.с. 13).

Відповідно до постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження постановлено визначити для боржника Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) загальну суму мінімальних витрат у розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) гривні 00 копійок (а.с. 14).

З постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. від 27 травня 2024 року у виконавчому провадженні №75128809, вбачається, що накладено арешт на кошти боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 111971 (сто одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн. 95 коп. (а.с. 15).

Згідно постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2024 року у виконавчому провадженні №75128809, з боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ», стягнуто виконавчий збір у розмірі 10109 (десять тисяч сто дев`ять) грн. 27 коп. (а.с.16).

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року у виконавчому провадженні № 75128809, для боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ», визначено загальну суму додаткових витрат у розмірі 336 (триста тридцять шість) грн. 00 коп. (а.с. 17).

Листом Донецького апеляційного суду за №3.10-12/39/2024 від 03.05.2024 до Дніпровського апеляційного суду було направлено скаргу представника скаржника ОСОБА_3 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02.04.2024 р. у справі ЄУН 229/1293/24, яка помилково надійшла на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС (а.с.6).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, витребувано з Дружківського міського суду Донецької області цивільну справу №229/1293/24 за позовом ОСОБА_2 до Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, моральної шкоди. Питання щодо відкриття апеляційного провадження буде вирішено після надходження матеріалів цивільної справи до Дніпровського апеляційного суду (а.с.39-40).

На час розгляду скарги відсутні відомості щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Суд першої інстанції, відмовляючи Приватній виробничо-комерційнійфірмі «ВРЕМЯ»у задоволенніскарги,виходив зтого,що державний виконавець, отримавши виконавчий лист, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП №75128809, постанову від 27 травня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП №75128809; постанову від 27 травня 2024 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню ВП №75128809, постанову від 27 травня 2024 року про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню ВП №75128809, постанову від 27 травня 2024 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню ВП №75128809 відповідно до закону та в межах свої повноважень, тому відсутні підстави для визнання цих постанов неправомірним та їх скасування.

Проте, колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 274 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так згідно п. 1 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно п. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюсту від 02.04.20212 №512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 13 травня 2024 року Дружківським міським судом Донецької області виданий виконавчий лист у справі №229/1293/24 про стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, невиплаченої заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991 (тринадцять тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 15 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки, моральної шкоди в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а також судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Зобов`язано приватну виробничо-комерційну фірму «ВРЕМЯ» при виплаті ОСОБА_2 заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991 (тринадцять тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 15 копійок та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі.

У виконавчому листі, виданому судом стягувачцу ОСОБА_4 зазначена дата набрання рішенням законної сили 07 травня 2024 р. (а.с.77-78).

15.05.2024 р. стягувач ОСОБА_2 звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою від про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №229/1293/24, виданого судом 13 травня 2024 року (а.с.76).

Виконавчий лист передано до виконання 24.05.2024 р. (а.с.38).

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. було відкрито виконавче провадження ВП №75128809 від 27 травня 2024 року щодо стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та судового збору.

Після відкриттявиконавчого провадження№75128809від 27травня 2024року,державним виконавцемв межахзазначеного виконавчогопровадження уцей жедень винесеніпостанови: про визначеннярозміру мінімальнихвитрат виконавчогопровадження,про визначеннярозміру додатковихвитрат виконавчогопровадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, які також оскаржуються боржником.

Суд першої інстанції, перевірив та встановив, що державний виконавець Соколенко С.М., отримавши від стягувача ОСОБА_2 заяву і виконавчий лист, в якому була зазначена дата набрання рішенням законної сили 07 травня 2024 року, встановивши, що виконавчий лист відповідає нормам закону України «Про виконавче провадження» щодо його змісту, поданий без пропуску встановленого законом строку, на законних підставах відкрила виконавче провадження.

Твердження скаржника про те, що оскільки рішення суду не набрало законної сили у зв`язку з подачею відповідачем апеляційної скарги, державний виконавець повинна була на підставі п.1) ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», повернути стягувану виконавчий лист без прийняття до виконання та без відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у виконавчому документі судом зазначена дата набрання чинності судовим рішенням 07 травня 2024 року, тобто державному виконавцеві не було відомо про подачу апеляційної скарги, проте, як правильно зазначив суд, державний виконавець на підставі ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання рішення суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги до розгляду наділений повноваженнями зупинити виконавче провадження до прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону №1404 VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16.

У Кодексі адміністративного судочинства України закріплено норми статті 287, відповідно до яких учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 20 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

З огляду на те, що заявником, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника, оскаржуються постанови державного виконавця про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а можуть бути оскаржені шляхом подання відповідного адміністративного позову в порядку адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції у цій частині вимог скарги повинен був відмовити у відкритті провадження у справі, а у разі відкриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України під час судового розгляду повинен був закрити провадження у справі у відповідній частині та роз`яснити порядок оскарження таких постано, що місцевим судом зроблено не було.

З оглядуна наведеневище колегіясуддів дійшлависновку,що ухвалусуду першоїінстанції вчастині вимогскарги провизнання неправомірнимипостанов увиконавчому провадженнюВП №75128809від 27травня 2024року провизначення розмірумінімальних витратвиконавчого провадження,про визначеннярозміру додатковихвитрат виконавчогопровадження, про стягнення виконавчого збору та їх скасування, слід скасувати і провадження у цій частині закрити.

За приписами ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За змістом ч.2. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

З оглядуна викладеневимоги скаргиПриватної виробничо-комерційноїфірми «ВРЕМЯ»в частинівизнання неправомірнимипостанов увиконавчому провадженнюВП №75128809від 27травня 2024року провизначення розмірумінімальних витратвиконавчого провадження,про визначеннярозміру додатковихвитрат виконавчогопровадження, про стягненнявиконавчого зборута їхскасування,які непідлягають розглядув порядку цивільного судочинства, слід закрити.

На виконання вимог частини першої статті 256ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити Приватній виробничо-комерційній фірмі «ВРЕМЯ», що розгляд поданої скарги в частині оскарження розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, додаткових витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.367, ч.1 ст.369, ст.374, ст.376, ст.ст.381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційноїфірми «ВРЕМЯ» задовольнити частково.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2024 року в частині розглянутих вимог скарги про оскарження постанов державного виконавця про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню скасувати.

Провадження усправі заскаргою Приватноївиробничо-комерційноїфірми «ВРЕМЯ»в частиніоскарження постанов Лівобережноговідділу державноївиконавчої службиу м.Запоріжжі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)від 27травня 2024року про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню ВП №75128809- закрити.

В іншій частині ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: