Ухвала

від 12.09.2024 по справі 334/7255/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 12.09.2024

Справа № 334/7255/24

Провадження № 2-н/334/861/24

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

12 вересня 2024 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Фетісов М.В.,

розглянувши заяву про видачу судового наказу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Звенигородська 18А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з управління багатоквартирним будинком,

встановив:

ОСББ «Звенигородська 18А» в особі керівника ОСОБА_2 звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути боржниці ОСОБА_1 заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з серпня 2020 року до липня 2024 року в сумі 19724,36 гривні.

Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, приходжу до наступних висновків.

Завдання наказного провадження зводяться до прискорення вирішення справ, предметом яких є вимоги, пов`язані зі стягненням з боржника грошових коштів.

До характерних ознак наказного провадження належать: документальність, тобто наявність письмових доказів, що підтверджують вимоги заявника, які є безспірними, спрощеність та відсутність цивільної процесуальної форми (без виклику та участі сторін).

Підставою для видачі судового наказу є вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Вказане твердження ґрунтується на положеннях пункту 3 частини третьої статті 163 ЦПК України, яке передбачає, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій формі (в тому числі електронній) за якими пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2189-VIII відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 2189-VIII управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Заявником до заяви про видачу судового наказу не доданий договір, за яким пред`явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а отже і докази, які б свідчили про безспірність вимог заявника, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг позбавляє суд можливості перевірити наявність між сторонами договірних правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, зокрема, встановити їх функціональне призначення, а відтак і безспірність вимог заявника.

Враховуючи, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст.163 ЦПК України, на підставі пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України у видачі судового наказу необхідно відмовити.

Вказані висновки в повній мірі узгоджуються з пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», яким роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг, що передбачено у частині першій статті 6 Закону № 2189-VIII.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII управителем багатоквартирного будинку є фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з частинами першою третьою статті 22 Закону України від 29.11.2001 № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III) для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Заявник забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку самостійно.

Також суддя зауважує, що за змістом статей 20 -21 Закон № 2866-III відносини між ОСББ та співвласниками багатоквартирного будинку щодо утримання спільного майна не є зобов`язальними відносинами між надавачем і споживачем житлово-комунальних послуг, а є речовими відносинами щодо порядку володіння, користування та розпорядження спільним майном. При цьому внески співвласників є не оплатою за отримані послуги, а формою безпосередньої участі в утриманні спільного майна.

Таким чином заявник не є управителем багатоквартирного будинку, а отже не є суб`єктом правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, а тому заявлена ним вимога не є вимогою про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком.

Зазначена обставина відповідно до пункту 3 частини першої статті 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу, оскільки заявлена вимога не відповідає вимогам частини першої статті 161 ЦПК України.

Також згідно з пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. При вирішенні питання про наявність чи відсутність спору про право мають ураховуватися обставини, зокрема, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

Заявником заявлено вимогу про стягнення заборгованості, у тому числі за період з серпня 2020 року до 08 вересня 2021року, яка нараховану за період, що перевищує загальну позовну давність.

При цьому під час розгляду заяви про видачу судового наказу суддею не підлягають дослідженню матеріально-правові особливості застосування позовної давності (переривання, зупинення перебігу позовної давності, продовження строку на час дії карантину та воєнного стану, застосування позовної давності до частини вимог, тощо). Встановлення даних обставин виходить за межі повноважень судді в наказному провадженні. Суддя повинен переконатись у безспірності заборгованості.

Відповідно до положень частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Керуючись статтями 163 - 165, 166, 260, 268 ЦПК України, суддя

постановив:

відмовити у видачі судового наказу.

Роз`яснити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Звенигородська 18А», що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.В. Фетісов