Ухвала

від 12.09.2024 по справі 303/7447/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/7447/24

2-о/303/415/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

12 вересня 2024 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Куцкір Ю.Ю., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Мукачівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту виховання та перебування на утриманні), -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Мукачівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту виховання та перебування на утриманні).

Вивчивши подану заяву, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1, 2ст.2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч.1ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно із статтею 318ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Визначаючи, чи пов`язується з установленням факту виникнення в заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 Цивільного кодексу України. За змістом частини першої статті 1ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

У даній справі предметом судового розгляду є вимоги, заявлені в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту виховання та перебування у батька на утриманні неповнолітньої дитини, яке потрібно заявнику для отримання соціальної допомоги, як батькові, який самостійно виховує дитину чи призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Пункт 5 частини 2 ст.293 ЦПК України передбачає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина другастатті 315 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про правоч.4ст.315 ЦПК України.

Таким чином визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про цивільне право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №752/20365/16-ц, від 05.12.2019 року у справі №750/9847/18, від 03.02.2021 року у справі №644/9753/19, від 16.06.2021 року у справі №643/6447/19/19, від 08.09.2021 року у справі №641/5187/20.

Відтак, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та перебуванні на утриманні неповнолітньої дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. При цьому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням, не прийнятті участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Зазначені представником заявника обставини дають суду підстави вважати, що вимога заявника фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в СК України. Такими, до прикладу, можуть бути право батьків на визначення місця проживання дитини, а такий спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тощо.

Таким чином, вимоги представника заявника про встановлення факту виховання та перебуванні на утриманні неповнолітньої дитини батьком не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкриті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 186, 293, 315, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Мукачівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту виховання та перебування на утриманні).

Надіслати представнику заявника копію ухвали разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Закарпатського апеляційного суду.

Ухвала суду виготовлена 12.09.2024 року.

Суддя Ю.Ю. Куцкір