Ухвала

від 12.09.2024 по справі 332/5248/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5248/24

Провадження №: 2/332/2442/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Сапунцов В.Д., розглянувши заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 12.09.2024 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення ОСОБА_1 доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі 2927630,70 грн.

Позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно:

- комплекс, інв. №№ 59037, 59099, 51149, 51150, 51151 загальною площею 2937,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201788723101, номер відомостей про речове право 22735756, який відповідно до відомостей, розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

- земельну ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:006:0187 загальною площею 0,004 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 678817123101, номер відомостей про речове право 10416761, яка відповідно до відомостей, розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

В обґрунтування заяви заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.07.2017 у справі № 908/1374/17, яке 01.08.2017 набрало законної сили, задоволено позов керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 та зобов`язано ТОВ «Торгівельно-промислова група «Металпром» (юридична адреса місцезнаходження особи: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. № 72, кв. № 15, ідентифікаційний код юридичної особи 32680423) повернути на користь Запорізької міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:02:022:0065) загальною площею 1,7784 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного рішення суду старшим державним виконавцем Заводського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області 18.09.2017 складено акт, згідно якого старший державний виконавець на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передав, а Запорізька міська рада прийняла земельну ділянку площею 1,7784 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:02:022:0065.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності та/або право користування земельною ділянкою площею 1,7784 га з кадастровим номером 2310100000:02:022:0065 не зареєстровано.

Згідно з відповідями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.08.2022 № 07670/03-20/05, від 28.09.2022 № 08653/03-20/05, від 12.03.2024

№ 03996/03.3-20/03 договори оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:022:0065 не значаться, листи (пропозиції, звернення) до міської ради щодо укладення договорів оренди на вказану вище земельну ділянку не надходили.

Разом з цим, вивченням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у власності ТОВ «ТПГ «Металпром» (ідентифікаційний код юридичної особи 32680423) перебувало нерухоме майно загальною площею 2937,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201788723101).

Вказане нерухоме майно складається з будівлі управління ЗУМ (інв.№59099) площею 531,8 кв.м., цеху металевих конструкції (інв. № 51151) площею 561,0 кв.м., цеху по переробці сталевої рулонної стрічки (інв. № 59037) площею 1460,3 кв.м., складу готової продукції (інв. № 51149) площею300,1кв.м.

На теперішній час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником зазначеного нерухомого майна, що складається з будівлі управління ЗУМ (інв.№59099) площею 531,8 кв.м., цеху металевих конструкції (інв. № 51151) площею 561,0 кв.м., цеху по переробці сталевої рулонної стрічки (інв. № 59037) площею 1460,3 кв.м., складу готової продукції (інв. № 51149) площею300,1кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201788723101), з 09.10.2017 є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2017 №901, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.

Отже, ОСОБА_1 з 10.10.2017 використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:022:0065 без достатньої правової підстави.

На час звернення прокурора до суду договір оренди не укладено. ОСОБА_1 станом на 22.02.2024 не значиться на обліку як платник земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:022:0065. Інформація щодо сплати та заборгованості з орендної плати та земельного податку відсутня.

З урахуванням зазначених обставин, Запорізькою міською радою зроблено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 17 784 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 10.10.2017 по 22.02.2024.

Згідно з вказаним розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за вказаний період становить 2 927 630,70 грн, який підлягає стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України на користь Запорізької міської ради.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, листами Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.02.2024 № 2700/5/08-01-24-10, Запорізької міської ради від 10.07.2024 № 04728/03.3-20/03.

Водночас розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

З урахуванням обставин спірних правовідносин, наявних доказів, а також недобросовісних дій з боку відповідача, що призвели до втрати відповідних надходжень місцевим бюджетом, виникла необхідність у забезпечені цього позову з метою запобігання можливим порушенням майнових прав територіальної громади м. Запоріжжя за допомогою чого у подальшому буде гарантуватись виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали, що додані до неї, суд зазначає таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Аналогічні приписи містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, при забезпеченні позову мають бути враховані та взяті до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 755/1357/18 від 13.03.2019 року.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті. Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті151,152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно достатті 976 ЦК(судовий секвестр).

При розгляді заяви про забезпечення позову судом були здійснені відповідні запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на які отримані відповіді, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, стосовно яких вирішується питання про накладення арешту.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимогстатті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, є видами забезпечення позову, передбаченимист. 150 ЦПК Україниі відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, суддя вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, в зв`язку з чим накласти арешт на нерухоме майно відповідача, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які відповідач мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Судом взято до уваги вартість належного ОСОБА_1 нерухомого майна, щодо якого вирішується питання про накладення арешту. Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 09.10.2017 № 901, вартість комплексу інв. №№ 59037, 59099, 51149, 51150, 51151 загальною площею 2937,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 становить 2587716,64 грн та відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2015 № 407, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:006:0187 загальною площею 0,004 га за адресою: АДРЕСА_3 становить 52880 грн.

Отже, виходячи з ціни позову - 2927630,70 грн та предмету позовних вимог, накладення арешту на зазначене нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову.

Судом також враховано, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Також обраний вид забезпечення позову не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Відповідно ч.ч. 7, 8ст.153ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

З врахуванням приписів ст. 154 ЦПК України, підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні

Враховуюче вищевикладене, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву заступникакерівника Вознесенівськоїокружної прокуратурим.Запоріжжя,який дієв інтересахдержави вособі Запорізькоїміської радипро забезпеченняпозову - задовольнити.

В забезпеченняпозову заступникакерівника Вознесенівськоїокружної прокуратури м.Запоріжжя,який дієв інтересахдержави вособі Запорізькоїміської радидо про стягненняз ОСОБА_1 доходів,отриманих відбезпідставно набутогомайнанакласти арешт на нерухоме майно:

- комплекс, інв. №№ 59037, 59099, 51149, 51150, 51151 загальною площею 2937,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201788723101, номер відомостей про речове право 22735756, який відповідно до відомостей, розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

- земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:006:0187 загальною площею 0,004 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 678817123101, номер відомостей про речове право 10416761, яка відповідно до відомостей, розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя В.Д. Сапунцов