Вирок

від 10.09.2024 по справі 944/4571/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/4571/24

Провадження №1-кп/944/1127/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2024м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024140110000879 від 19.06.2024, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Видерта, Камінь-Каширського району, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, у військовому званні «солдат», РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,

встановив:

солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 , у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 20.04.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 08:00 год. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) без поважних причин тривалістю понад три доби та перебував поза її межами до 03.08.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся. Просив врахувати те, що він бажає і надалі служити в Збройних Силах України та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.5 ст.407 КК України.

Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Крім того, учасникам кримінального провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України як дії, які виразились у самовільному залишенні військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, військовослужбовцем.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходитьіз загальнихзасад призначенняпокарання ст.65КК України, та враховує характер іступіньтяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення,якевідповіднодо ст.12ККУкраїниє тяжкимзлочиномта даніпро особуобвинуваченого,який раніше не судимий, на диспансерному обліку не перебуває, за місцем проходження служби характеризується негативно, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України строком 5 років.

Також суд зазначає, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Також, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.08.2024 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту проголошення ухвали 03.08.2024.

За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 03.08.2024 до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 371, 373, 374, 381, 382 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 03.08.2024.

Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1