Рішення

від 11.09.2024 по справі 609/1134/24

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1134/24

2/609/470/2024

11 вересня 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Ковтуновича О.В.

за участі: секретарясудового засіданняСандулович О.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Шумськ цивільнусправу запозовом: ОСОБА_1

до

відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільне життя»

вимоги позивача: про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно,

учасники справи - не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 30 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільне життя» (далі відповідач) про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно, а саме: на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

2. Позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 1998 року позивач купив нерухоме майно, а саме частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який до продажу належав колективному сільськогосподарському підприємству «Вільне життя». Між позивачем та КСП «Вільне життя» на Західно-Українській Товарній біржі відповідно до біржового контракту №0808051 від 18 листопада 1998 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. За вищевказаний житловий будинок позивач сплатив продавцеві 3 630,00 грн. і користується цим домоволодінням по сьогоднішній день, як своєю власністю понад 25 років. Під час підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами було досягнуто згоди відносно усіх істотних умов щодо купівлі-продажу вказаного майна, відповідачем звільнено всі приміщення, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв, погодившись з умовами договору. На час укладення договору, ні позивач, ні відповідач не знали, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинний Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочин зареєстрований біржею, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав.

На даний час позивач не може нотаріально посвідчити вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, тому звертається до суду з позовною вимогою про визнання правочину, укладеного між ним та КСП «Вільне життя» 18 листопада 1998 року дійсним та визнання за ним права власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 вересня 2024 року.

4. У судове засідання сторони не з`явилися, через канцелярію суду подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

5. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. Судом встановлено, що 18 листопада 1998 року між ОСОБА_1 та Колективним сільськогосподарським підприємством «Вільне життя», в особі ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Шумською районною державною адміністрацією 11 червня 1998 року на підставі розпорядження №124 від 04 травня 1998 року, зареєстрованого Шумським БТІ 11 червня 1998 року за реєстром №328. Договір купівлі-продажу 18 листопада 1998 року зареєстровано на Західно-Українській товарній біржі на підставі ст. 15 Закону України від 10.12.1992 «Про товарну біржу» на виконання біржового контракту №0808051 від 18.11.1998 року. За домовленістю сторін продаж цей здійснено за 3 630,00 гривень, які Покупець зобов`язався сплатити Продавцю протягом 10 (десяти) років з дня підписання даного договору.

7. Довідкою, виданою КСП «Вільне життя» підтверджується, що колективне сільськогосподарське підприємство «Вільне життя» отримало від ОСОБА_1 за продаж частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , гроші у сумі 3 630,00 грн. у відповідності до договору купівлі-продажу від 18.11.1998 року, укладеного на Західно-Українській товарній біржі. Дана сума остаточна і визначена договором купівлі-продажу.

8. Відповідно до Реєстраційного посвідчення Шумського БТІ вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Західно-Українською товарною біржею м. Тернопіль 18 листопада 1998 року №0808051 та зареєстровано в реєстрову книгу за №328.

9.Згідно довідкикомунального підприємства«Шумське бюротехнічної інвентаризації»№ 227від 08.08.2024року вбачається,що частина житловогобудинку згосподарськими будівлямиу АДРЕСА_1 ,зареєстрована запозивачем ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу посвідченого Західно-Українською товарною біржею м. Тернопіль 18.11.1998 р., р. №0808051.

Інша частина житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Західно-Українською товарною біржею м. Тернопіль 18.11.1998 р. р. №0808061.

10. Судом встановлено, що позивачем виготовлено технічний паспорт на частину житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 .

11. Як свідчить заява ОСОБА_1 , остання зверталася до Колективного сільськогосподарського підприємства із вимогою прибути в строк до 16.07.2024 року в м. Шумськ для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

12. Відповідно до довідки № 226 від 05.08.2024 року виданої Шумською міською радою Тернопільської області вказується, що ОСОБА_1 , 1950 р.н., зареєстрована та проживає за в АДРЕСА_1 , разом із: сином ОСОБА_4 , 1972 р.н.

13. Згідно із Відповіддю №774377 від 06.09.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Вільне життя» перебуває в стані припинення.

ІV. Оцінка Суду.

14. За змістом частини четвертоїстатті 200 ЦПК Україниухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями206, 207цьогоКодексу.

Так, частиною четвертоюстатті 206 ЦПК Українипередбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином,ЦПК Українидопускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнав (див. пункт 4), таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

15. Вимогами ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

16. Згідно зі ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

17. Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

18. Вимогами ст.10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

19. Відповідно до вимогст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

20. Згідно із ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

21. За загальним правилом статей 15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

22. Відповідно до п.1 та п. 2ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

23. Спірна угода укладена в 1998 році. Отже, на правовідносини щодо її укладення поширюється чинний на той часЦивільний кодекс Української РСР 1963 року.

24. Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР 1963 рокудоговір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

25. Відповідності дост.227 ЦК УРСРдоговір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

26. Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другоюстатті 48 цього Кодексу(ч. 1ст. 47 цього Кодексу).

27. Згідно з ч.2ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

28. Відповідно до частини 1 ЗУ «Протоварну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно із Законом України«Про товарнубіржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

29. Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу житлового будинку за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

30. Відповідно до абз.3 п.2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст.15 Закону України ЗУ «Про товарну біржу» та ст.277ЦК УкраїнськоїРСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 році, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування ст.15Закону України"Протоварну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості без нотаріального посвідчення.

31. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст.47ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст.204ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

Судом встановлено, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році.

Отже, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

Так, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу не спростовані та свідчать про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна. Право власності ОСОБА_1 на житлового будинку зареєстровано у БТІ.

Враховуючи надані суду дані щодо спірного житлового будинку, порядок та підстави набуття ОСОБА_1 права власності на належну їй частину житлового будинку, а також відсутністю на даний час іншої можливості ніж встановлення судом права позивача на належне їй майно, суд вважає, що є підстави для визнання за позивачем права власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

32. Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

33. Згідно ізст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

34. Відповідно дост. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

35. Згідно з ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, від представника відповідача КСП «Вільне життя» Діденко В.С. надійшла до суду письмова заява, в якій він повністю визнав позовні вимоги та не заперечував проти визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок згідно із договором купівлі-продажу від 18.11.1998.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

37. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, 09.08.2024 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви, яка містить дві вимоги: майнового та немайнового характеру, по 1211,20 грн. за кожну вимогу, що в загальній сумі 2422,40 грн., що підтверджується фіксальними чеками, а саме: платіж № 1369092400 та платіж № 1369091843.

Оскільки позивачем не заявлялось клопотання про вирішення питання стягнення із відповідача в його користь суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, тому судові витрати суд залишає за позивачем.

З цих підстав,

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 47, 153, 227, 277 ЦК УРСР (ред. 1963 року), ст.ст. 1, 15 ЗУ «Про товарну біржу», ст.ст. 3, 4, 5,10,12, 15,16, 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільне Життя» (місце знаходження: с.Бриків, вул. Українська, 25 Кременецького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 03781831) про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно задовольнити повністю.

2.Визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Колективним сільськогосподарським підприємством «Вільне життя» 18 листопада 1998 року на Західно-Українській Товарній біржі, яка до продажу належала продавцю колективному сільськогосподарському підприємству «Вільне життя», що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння, виданим Шумською районною державною адміністрацією 11 червня 1998 року на підставі розпорядження №124 від 04.05.1998 року, зареєстрованим Шумським БТІ 11 червня 1998 року за реєстровим №328.

3.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 11 вересня 2024 року.

Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ