Рішення

від 12.09.2024 по справі 740/3049/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/3049/24

Провадження № 2/740/1029/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

позивачі звернулися до суду із позовною заявою про визнання права власності на майно, а саме:

за ОСОБА_1 на 1/3 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 1/3 частину цього житлового будинку, як за членом колишнього колгоспного двору;

за ОСОБА_2 на 1/3 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 належав колгоспному двору. Відповідно до довідки Селикокошелівської сільської ради від 23.04.2024 у вказаному будинку станом на 15.04.1991 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 голова двору, ОСОБА_2 зять голови двору, ОСОБА_1 онук голови двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Остання залишила заповіт, яким все належне майно заповіла ОСОБА_1 , який прийняв спадщину.

Постановою нотаріуса від 16.04.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, так як житловий будинок належить колгоспному двору.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивачі у позовній заяві просили позовні вимоги задовольнити та справу розглядати за їх відсутності.

Відповідач, в особі голови сільської ради Лозяна Ф.М., подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі їх представника та прийняти рішення за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.11.2012 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Померла ОСОБА_3 на деньсмерті постійнопроживала ібула зареєстрованав АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті та протягом шести місяців за вищевказаною адресою був постійно зареєстрований та проживав онук ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №03-05/28 від 23.04.2024 (а.с.12).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Заньківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області Люленко В.П. 12.07.2011, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, заповіла ОСОБА_1 (а.с.8).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв онук ОСОБА_1 , що підтверджується копією спадкової справи (а.с.32-38).

До кінця 2012 року питання переведення колгоспного двору до категорії двору, що належить громадянину, з видачею свідоцтва про право власності на будинок, вирішувалося органами місцевого самоврядування, а КП «Ніжинське бюро технічної інвентаризації» виготовляло документи про право власності і реєструвало будинок за громадянином. Тепер БТІ не мають такого права і як результат право приватної власності на будинок, який є складовою частиною колгоспного двору, може бути визнане тільки судовим рішенням.

Відповідно додовідки КП«Ніжинське МБТІ»№02205від 12.01.2024право власностіна житловийбудинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.9).

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13.04.1979 № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 № 69.

Відповідно до п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, станом на 15.04.1991 такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що мешкали та були прописані в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990. У разі смерті члена колгоспного двору після 30.06.1990 спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору.

Таким чином, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частинах по 1/6 частці кожного.

Відповідно довідки№03-05/27від 23.04.2024Вертіївської сільськоїради Ніжинськогорайону Чернігівськоїобласті житловийбудинок АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 відносився до типу колгоспного двору. На вказану дату в цьому дворі були зареєстровані: ОСОБА_3 голова двору, ОСОБА_2 зять, ОСОБА_1 онук (а.с.11).

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належало право власності на 1/3 частини майна у колгоспному дворі кожному, як їх члену, що не втратили право на частку в їх майні.

ОСОБА_1 спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняв.

З постанови державного нотаріуса Кравченко А.Г. від 16.04.2024 вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва пр право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з підстави відсутності правовстановлюючих документів, так як житловий будинок належить колгоспному двору (а.с.7).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно доч.1ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.ст.41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1 ст.392 ЦК України). Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.247,265-268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з господарськми будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, як за членом колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з господарськми будівлями та спорудами, як за членом колишнього колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Вертіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04414313, місцезнаходження: Чернігівська область, Ніжинський район, с.Вертіївка, вул.Миру, 126.

Суддя Т.О. Гагаріна