Ухвала

від 15.08.2024 по справі 761/15759/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15759/21

Провадження № 1-кп/761/1134/2024

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2024 року м. Київ

Суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів Львівської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 240 КК України, по кримінальному провадженню внесенному до ЄРДР за № 12021000000000276 від 23.02.2021 року

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні з відповідними додатками по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 240 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав можливим призначити судовий розгляд по вказаному кримінальному провадженні.

Захисник просив повернути обвинувальний акт прокурору або направити його до Київського апеляційного суду, для визначення підсудності.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Представник потерпілого підтримав позицію прокурора.

Заслухавши позиції учасників підготовчого судового засідання щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що провадження підлягає призначенню до судового розгляду, з наступних підстав.

Підстави для закриття провадження, передбачені п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, у суду відсутні.

Отже, обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України.

Крім того ухвалою Київського апеляційного суду від 18.06.2024 року по справі № 761/15759/21, вже було відмовлено в задоволенні клоптання захисника про направлення даного кримінального провадження до Печерського районного суду м. Києва.

Таким чином дане кримінальне провадження згідно ст. 32, 615 КПК України підлягає розгляду за територіальною підсудністю Шевченківським районним судом м. Києва.

За таких обставин суд, враховуючи складність кримінального провадження, з`ясувавши обсяг необхідних підготовчих дій та вирішивши питання про склад осіб, які беруть участь у судовому розгляді, вважає, що є достатні підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Також в судовому засіданні представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_6 заявила клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2021 року, на майно:

- 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3222481200:05:002:5093), що належить ОСОБА_7 ;

- машино-місце НОМЕР_3 (2-й рівень), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_7 ;

- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_7 ;

- 1/2 частки групи нежилих приміщень № НОМЕР_1 (медико-косметологічний центр), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_7 ;

- група нежилих приміщень № НОМЕР_2 (медико-косметологічний центр), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_7 .

Адвокат ОСОБА_6 вважає, що арешт на вказане майно було накладено необґрунтовано, оскільки воно належить ОСОБА_7 на законних підставах, а остання не має жодного відношення до даного кримінального провадження.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 заперечив.

Обвинувачений та захисник не заперечили проти задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя, суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що арешт на належне ОСОБА_8 майно було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений арешт не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні, так як воно вже було завершено.

Також пунктом 2 ч. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 07.02.2014 р. зазначено:

«Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати, як у згаданих осіб так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

В той же час з матеріалів клопотання вбачається, що власник майна - ОСОБА_8 статусу підозрюваної чи обвинуваченої у кримінальному провадженні не має та не мала.

Також з клопотання вбачається, шлюб між чоловіком ОСОБА_3 і дружиною ОСОБА_7 розірвано, про що 17 жовтня 2019 року складено відповідний актовий запис № 183 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_4 додається). Таким чином, між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з осені 2019 року припинено шлюбні відносини, вони проживають окремо, спільний побут відсутній.

Також з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що повідомлення про підозру щодо колишнього чоловіка ОСОБА_7 - ОСОБА_3 - складено 02.12.2020, тобто на цей день колишнє подружжя вже більше року не перебувало у шлюбі і не було пов?язане сімейними відносинами.

Окрім того, наміри розлучитись подружжя мало ще з початку 2018 року, у зв?язку з чим 13 березня 2018 року укладено Договір про поділ майна подружжя для врегулювання майнових питань, відповідно до якого щодо ряду майна було припинено режим спільної сумісної власності подружжя.

Вищевказані обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту на майно належне ОСОБА_7 , з підстав передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, враховуючи відсутність у ОСОБА_7 статусу підозрюваної (обвинуваченої), у межах даного кримінального провадження.

Одночасно вирішуючи клопотання, необхідно врахувати загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до Розділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання адвоката ОСОБА_9 , та доведеності, що відсутні обставини, які слугували підставою для вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, наявність підстав для скасування вжитого заходу забезпечення у виді арешту накладеного на майно, що належить ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника про визначення (зміну) територіальної підсудності та про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні внесенному до ЄРДР за № 12021000000000276 від 23.02.2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 240 КК України, у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, 23 серпня 2024 року о 15 год. 30 хв.

Про місце, день та час проведення судового засідання повідомити прокурора, обвинуваченого, захисника.

Клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2021 року по справі № 757/7083/21-к, у кримінальному провадженні № 42017000000000386 від 13.02.2017 року, на даний час діючий в межах кримінального провадження № 12021000000000276 від 23.02.2021 року, на:

- 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 3222481200:05:002:5093), що належить ОСОБА_7 ;

- машино-місце НОМЕР_3 (2-й рівень), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_7 ;

- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_7 ;

- 1/2 частки групи нежилих приміщень № НОМЕР_1 (медико-косметологічний центр), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_7 ;

- група нежилих приміщень № НОМЕР_2 (медико-косметологічний центр), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_7 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1