Постанова
від 11.09.2024 по справі 916/3665/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3665/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Гузь В.Г. на підставі посвідчення;

від Кабінету Міністрів України, м. Київ Мартинюк О.М., в порядку самопредставництва;

від Южненської міської ради, м. Южне, Одеська обл. - Тімчишин С.Д., в порядку самопредставництва;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса адвокат Ошарін Д.С., на підставі ордера;

від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ - адвокат Донченко Н. С., на підставі довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Южненської міської ради, м. Южне, Одеської обл. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року, м. Одеса, суддя Малярчук І.А., повний текст рішення складено та підписано 01.04.2024 року

у справі №916/3665/23

за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ

до відповідачів: Южненської міської ради, м. Южне Одеської обл., та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ

про визнання незаконним рішення, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У серпні 2023 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради, м. Южне Одеської обл. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса, у якій просив суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення Южненської міської ради від 23.12.2021 року за №943-VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888»;

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Петренко Анни Анатоліївни від 30.12.2021 року за № 62682952 про реєстрацію за Южненською міською радою Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 21018103) права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 площею 1,612 га (рнонм 2549670151100) із одночасним припиненням права комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку;

-зобов`язати Южненську міську раду (код ЄДРПОУ: 21018103) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888»» (код (ІРПОУ 43548720) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 площею 1,4612 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2549670151100);

-вирішити питання про відшкодування Одеській обласній прокуратурі за рахунок відповідачів сплаченого за подання позовної заяви судового збору.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою, прокурор, обґрунтовуючи підставність представництва ним інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, вказав, що Одеською обласною прокуратурою, за наслідками опрацювання питання додержання законодавства під час використання земель на території Одеського району Одеської області, встановлено факт порушення вимог земельного законодавства під час прийняття органами місцевого самоврядування рішення щодо передачі у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-888» земельної ділянки водного фонду, розташованої в акваторії Великого Аджалицького лиману, що входить до меж морського порту Південний.

Так, за доводами прокуратури, відповідно до пп. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про надання акваторії у користування Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» від 30.08.2007 року за №1073 встановлено надання Кабінетом Міністрів України у користування Державному підприємству «МТП «Южний» акваторію в межах згідно з додатком (у тому числі акваторію Аджалицького лиману), за умови недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено Державному підприємству «МТП «Южний» забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії порту Южний.

В подальшому, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2009 року за №1356-р, земельну ділянку, розташовану в межах акваторії Аджалицького лиману, надано у постійне користування Державного підприємства «МТП «Южний».

Водночас, як зазначає прокурор, 23.12.2021 року Южненською міською радою рішенням №943-VIII затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» земельної ділянки із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, площею 1,4612 га для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури (цільове призначення земельної ділянки - J/12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту) із земель комунальної власності Южненської територіальної громади строком на 49 років.

30.12.2021 року державним кадастровим реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Петренко А.А. прийнято рішення №62682952 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, площею 1,4612 га (рнонм 2549670151100).

Проте, за доводами прокурора, спірна земельна ділянка, відносно якої договору оренди з відповідачем 2 укладено ще не було, фактично розташована в акваторії Великого Аджалицького лиману та являє собою частину водного об`єкту, тобто, є донною поверхнею Аджалицького лиману та входить до меж морського порту Південний, а також надана у користування Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», а отже, за будь-яких умов, не може бути передана у користування будь-яким іншим суб`єктам господарювання, зокрема, не є можливим надання у користування земельної ділянки акваторії порту третім особам, у тому числі, Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф-888».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/3665/23 відкрито провадження; постановлено її розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», м. Київ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23 позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено у повному обсязі; визнано незаконним та скасовано рішення Южненської міської ради від 23.12.2021 року за №943-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888»; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Петренко Анни Анатоліївни від 30.12.2021 року за №62682952 про реєстрацію за Южненською міською радою Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 21018103) права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, загальною площею 1,4612 га (рнонм 2549670151100) із одночасним припиненням права комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку; зобов`язано Южненську міську раду та Товариство обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, загальною площею 1,4612 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2549670151100); вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора у повному обсязі, місцевий господарський суд, встановивши, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та знаходиться в акваторії Великого Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту «Південний», який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, виснував про те, що незаконне набуття на праві користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» земель водного фонду в межах акваторії Великого Аджалицького лиману, в межах акваторії морського порту «Південний» без відповідного рішення Кабінету Міністрів України є неможливим, а їх розташування свідчить про неправомірність такого права виникнення без згоди Уряду України.

Суд першої інстанції вказав, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 не може перейти із державної у комунальну власність, оскільки, як встановлено судом, вона перебуває у постійному користуванні держави, а саме, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», є частиною донної поверхні водного об`єкта загальнодержавного значення - Аджалицького лиману та є акваторією морського порту «Південний», а також належить виключно до відання Кабінету Міністрів України, з огляду на що набуття у користування земель водного фонду особою, яка не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, тобто, державу, яка передала їх у користування Державному підприємству «Адміністрація морських портів України», але створює державі та третій особі перешкоди у здійсненні ними охоронюваного законом права власності та користування своїм майном.

А тому, за висновками суду, рішення державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Петренко А.А. від 30.12.2021 року за №62682952 про реєстрацію за Южненською міською радою Одеського району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку, що розташована в акваторії Аджалицького лиману у межах акваторії порту «Південний» та рішення Южненської міської ради від 23.12.2021 року за №943-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки» є такими, що порушують чинні норми законодавства, а тому є незаконними та потребують скасування.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод власник шляхом повернення спірної земельної ділянки, суд вказав, що таку вимогу слід розглядати як негаторну, а тому, суд першої інстанції, встановивши неправомірність реєстрації права комунальної власності на землю за Южненською міською радою та подальшу передачу останньої у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», вважає, що є правомірним вжитий прокурором спосіб захисту в інтересах держави щодо усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, загальною площею 1,4612 га, з огляду на що вимога прокурора про повернення земельної ділянки власнику Кабінету Міністрів України також потребує задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Южненська міська рада, м. Южне Одеської обл. з рішенням суду першої інстанції не погодилася, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23 скасувати в частині визнання незаконним та скасування рішення Южненської міської ради від 23.12.2021 року за №943-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області

Петренко Анни Анатоліївни від 30.12.2021 року за №62682952 про реєстрацію за Южненською міською радою Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 21018103) права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, загальною площею 1,4612 га (рнонм 2549670151100) із одночасним припиненням права комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, Южненська міська рада звернула увагу судової колегії на ту обставину, що вона згодна з тією обставиною, що спірна земельна ділянка має перебувати у постійному користуванні Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», проте, на переконання Ради, позивачем у даному разі обрано неналежний спосіб захисту прав держави, оскільки земельна ділянка, яка є предметом даного спору, та яка не була сформована, перейшла у власність Южненської міської територіальної громади 28.05.2021 року у відповідності до вимог Закону України від 28.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та п. 24 розд. Х Земельного кодексу України, з огляду на що Рада вважає, що територіальні громади (в особі місцевих рад) можуть розпорядитися водними об`єктами, які знаходяться на землях комунальної власності, шляхом передачі відповідної земельної ділянки в оренду відповідно до законодавства.

Крім того, апелянт зазначив, що станом на момент відкриття Поземельної книги, в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користувача спірної земельної ділянки.

Южненська міська рада, за твердженнями в апеляційній скарзі, наполягає на тому, що відповідно до вимог ст.122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених законодавством, в тому числі земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому, Кабінет Міністрів України не є розпорядником земельної ділянки дна Аджалицького лиману.

Крім того, скаржник вказав, що станом на момент реєстрації права комунальної власності за Радою, право постійного користування за Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» або за іншою особою оформлено не було, а тому рішення державного реєстратора щодо реєстрації права комунальної власності за Южненською міською радою на спірну земельну ділянку є таким, що не потребує скасування.

Крім того, за доводами апелянта, позивач помилково посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про надання акваторії у користування Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» №1073 в редакції від 30.08.2007 року, оскільки до даної постанови були внесені зміни згідно постанов Кабінету Міністрів України №406 від 03.06.2013 року, №341 від 17.04.2019 року, №44 від 20.01.2021 року.

Відтак, на думку апелянта, на момент набуття чинності Закону України від 28.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», застосована позивачем постанова визначала фактично лише межі акваторії морського порту.

Окрім зазначеного, Южненська міська рада наголосила, що державна реєстрація спірної земельної ділянки за Радою була здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 31.05.2021 року, згідно якого правовий статус було визначено як комунальна власність відповідно до п. 24 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

З огляду на вказане, Южненська міська рада вважає, що відсутні законні підстави для скасування рішення Южненської міської ради від 23.12.2021 за №943-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», оскільки при його прийнятті було додержано вимоги чинного законодавства.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання Южненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, загальною площею 1,4612 га, Южненська міська рада, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, вказала, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки Рада взагалі не розглядала питання передачі спірної землі у приватну власність, а оскаржуваним рішенням Рада вирішили відвести таку землю в оренду, що є, на її переконання, можливим, відповідно до чинного законодавства, також і з огляду на те, що Законом передбачено знаходження такої земельної ділянки у комунальній власності громади.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 року на підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.05.2024 року №128 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, апеляційну скаргу Южненської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23 прийнято до свого провадження у новому складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: А.І. Ярош, Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 року у справі №916/3665/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Южненської міської ради, м. Южне, Одеської обл. на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23, призначено справу до судового розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції також не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні його позовних вимог.

Апеляційна скарга Товариства також мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апелянта - 2, який посилається на обставини, встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи судом та проект землеустрою Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 512275400:01:002:0375 у постійне користування, зазначено, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду України, може перебувати як в державній, так і в комунальній чи приватній власності. При цьому, наведений скаржником 2 перелік правових норм та їх аналіз не передбачає виключень щодо земель, до якої віднесено спірну землю.

До того ж, на переконання Товариства, посилання позивача на вимоги ст. 14 Водного кодексу України щодо розпорядження Кабінетом Міністрів України внутрішніми морськими водами не спростовує правомірність набутої відповідачем 1 власності на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на висновки Європейського Суду з прав людини, відповідач 2 зауважив, що у даному разі не вбачається правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Окрім наведеного, апелянтом 2 в апеляційній скарзі ставиться питання щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні його клопотань про залишення позову без розгляду, що викладено в ухвалі суду від 12.02.2024 року. Так, скаржник 2, посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 року №1073 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року №406, вказує, що матеріалами справи повністю підтверджується той факт, що станом на час подання позову, жодним чином не порушено права Кабінету Міністрів України, а навпаки, порушено права Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яке не є позивачем в даній справі.

Щодо іншого клопотання, апелянт 2 звернув увагу судової колегії на ту обставину, що представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже, на думку Товариства, у даному разі прокурор мав підтвердити надання йому повноважень на представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, що останній зробив фактично вже у підготовчому засіданні, коли надав лист Заступника Генерального прокурора від 28.06.2023 року, яким прокурору було доручено звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відтак, відповідач 2 вважає, що подання прокурором вказаного вище листа не з позовною заявою до суду та прийняття такого листа місцевим господарським судом грубо порушує вимоги процесуального закону, що є самостійною підставою для скасування рішення у даній справі з процесуальних мотивів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 року у справі №916/3665/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23, об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Южненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса в одне провадження, призначено справу до судового розгляду.

29.05.2024 року через канцелярію суду до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив (вх. №1472/24/Д3) у якому прокурор просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Южненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, прокурор, посилаючись на висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні та встановлені ним фактичні обставини справи, вказав, що доводи апеляційної скарги Ради є неспроможними, оскільки спірна земельна ділянка, що розташована на дні Великого Аджалицького лиману, належить до внутрішніх морських вод загальнодержавного значення та може перебувати виключно у державній власності, а її законним розпорядником визначено Кабінет Міністрів України.

Посилаючись на доводи Ради, визначені нею в апеляційній скарзі про те, що у державній власності залишаються земельні ділянки, що перебувають у користуванні державних підприємств, прокурор зазначив, що за встановлених обставин рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну ділянку є незаконним та потребує скасування з одночасним припиненням права комунальної власності на таку землю.

Зазначаючи про те, що ним в ході розгляду справи належними доказами доведено факт розташування спірної земельної ділянки в акваторії Аджалицького лиману, що входить до акваторії порту Південний, прокурор зауважив, що розпорядження такою земельною ділянкою має здійснюватись з урахування особливого статусу акваторії морського порту Південний, як головної речі, а тому, у цьому разі, Южненська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення про затвердження проекту відведення, фактично діяла без дотримання вимог ст. 19 Конституції України.

31.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Южненської міської ради надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», у якій Рада просила суд апеляційної інстанції її задовольнити та відмовити прокурору у задоволенні його вимог про зобов`язання Южненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, площею 1,4612 га. Заява про приєднання Южненської міської ради до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» долучена судовою колегією до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи вказане вище приєднання до апеляційної скарги, Южненська міська рада зазначила про те, що на час подання нею власної апеляційної скарги, останньою оскаржувалась лише частина рішення суду першої інстанції у зв`язку із недостатністю фінансування для покриття витрат на сплату судового збору. Відтак, виявивши спроможність сплати ставки судового збору щодо оскарження рішення суду в частині іншої задоволеної вимоги, Рада скористалася своїм правом на приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888».

13.06.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» (вх. №1502/24/Д2), у якому прокурор просив залишити таку апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, прокурор, посилаючись на аналогічні обставини, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу Южненської міської ради, наголосив, що твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» про відсутність у прокурора відповідних повноважень на представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України є необґрунтованими, з огляду на що вимоги апеляційної скарги Товариства задоволення не потребують.

Також, 13.06.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшли письмові пояснення на апеляційні скарги відповідачів (вх. №2079/24/Д1), у яких третя особа вказала, що Адміністрація у повному обсязі підтримує позицію, доводи Кабінету Міністрів України та Одеської обласної прокуратури, які викладені у відзивах, вважає їх обґрунтованими та достатніми для залишення апеляційних скарг відповідачів без задоволення. Пояснення судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

13.06.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України (від імені якого за законом діє Міністерство юстиції України в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), надійшли відзиви (вх. 1472/24) на апеляційні скарги Южненської міської ради, м. Южне, Одеської обл. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса, у яких Кабінет Міністрів України просив суд апеляційної інстанції зазначені вище апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзиви судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзивів, позивач, посилаючись на висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, зазначив, що суд першої інстанції, за результатами системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та знаходиться в акваторії Великого Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту «Південний», який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення і не може знаходитися у комунальній власності та передана в користування третім особам без його згоди.

В судовому засіданні представники відповідача 1 та відповідача 2 підтримали свої доводи та вимоги з мотивів, викладених письмово в апеляційних скаргах, просили суд оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі.

Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційних скарг з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив суд апеляційної інстанції апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Кабінету Міністрів України також підтримав доводи прокурора, просив суд апеляційної інстанції апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи просив суд апеляційної інстанції апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також, розглянувши заяву Южненської міської ради про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», судова колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні підстави для її задоволення, оскільки заявником виконані вимоги, встановлені законом, для подання заяви про приєднання до апеляційної скарги, з огляду на що, апеляційний господарський суд вважає за можливе приєднати заяву Южненської міської ради про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі 916/3665/23.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Южненської міської ради, м. Южне, Одеської обл. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888», м. Одеса не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23 не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

20.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» звернулося до Южненської міської ради з клопотанням №20-3, у якому виклало прохання до Постійної комісії з питань адміністративного-територіального устрою, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Южненської міської ради Одеського району Одеської області про розгляд питання щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» у користування на умовах оренди земельної ділянки, площею 1,4612 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) строком на 49 років для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (код за КВЦПЗ - 12.02 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту) із земель комунальної власності, що перебуває в запасі на території Южненської міської територіальної громади Одеської області (за межами нанесеного пункту) та встановлення орендної плати у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №500/од-2021 від 17.05.2021 року надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки державної власності в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888».

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» Фізичною особою підприємцем Коверденським Б.О. на підставі договору №73 від 31.05.2021 року було виготовлено проект землеустрою на відведення в оренду земельної ділянки із земель водного фонду комунальної власності, загальною площею 1,4612 га.

Також у матеріалах справи наявні матеріали польових геодезичних робіт щодо спірної ділянки, розроблені Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР НОВА» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» та Поземельна книга на земельну ділянку, кадастровий номер 5122755400:01:002:0197, відкрита 20.07.2021 року відділом у Хорольському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, з якої, зокрема, вбачається, що земельна ділянка є землями водного фонду.

Южненська міська рада надала суду лист від 27.09.2021 року №22-28-0.214-11977/2-21 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на адресу Головних управлінь Держгеокадастру з роз`яснення окремих питань застосування Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ, яке, як зазначено в ньому, не є нормативно-правовим актом, а має лише інформативний характер і не встановлює правових норм, в підтвердження того, що існує можливість територіальних громадам розпоряджатися водними об`єктами, які знаходяться на землях комунальної власності, шляхом передачі відповідної земельної ділянки в оренду згідно законодавства відповідно до п. 24 розділу Х Земельного кодексу України, ст. 1, 51 Водного кодексу України.

23.12.2021 року рішенням Южненської міської ради Одеського району Одеської області №943-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197), площею 1,4612 га, в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 888" для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (цільове призначення за кВц3- 12.2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту), із земель комунальної власності, що перебуває у запасі Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області; встановлено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель; Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 888" зобов`язано укласти із Южненською міською радою Одеського району Одеської області договір оренди на земельну ділянку та зареєструвати його у встановленому чинним законодавством порядку; контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань адміністративно-територіального устрою, земельних відносин та охорони навколишнього середовища ( Гречкін О. М.).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.06.2023 року №334799787 вбачається, що кадастровий номер спірної земельної ділянки - 5122755400:01:002:0197, площа 1,4612 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2549670151100.

Листом від 04.02.2022 року №383/10-03-01/Вих Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» надано заступнику керівника Одеської обласної прокуратури відповідь, в якій зазначено, що згідно із відомостями публічної кадастрової карти України земельна ділянка із кадастровим номером: 5122755400:01:002:0197 знаходиться на дні Аджалицького лиману, над якою розташований водний об`єкт Аджалицький лиман.

Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 30.05.2023 року №563 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про нанесення підприємством координати меж земель акваторії морського порту Південний, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 року за №1073, координати умовних кварталів із технічної документації з інвентаризації земель на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області 2011 року, надані Одеською обласною прокуратурою в додатках до вищеозначених листів та координати межі земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ 888» із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197. За результатами роботи виготовлено планово-картографічний матеріал Схема межі акваторії морського порту Південний, на якому відображено координати в Державній системі координат СК-63. Разом з листом додано до справи планово-картографічні матеріали земельної ділянки, кадастровий номер 5122755400:01:002:0197.

Лист від 19.07.2023 року №1700/27-01-05/Вих свідчить про те, що Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» звернувся з проханням до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про розгляд та затвердження на черговій сесії Южненської міської ради Одеської області розроблений та погоджений відповідно до законодавства проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування загальною площею 535,0988 га, розташованої в межах Аджалицького лиману за адресою: Одеська область, Одеський район, на території Южненської міської територіальної громади (за межами населених пунктів) кадастровий номер: 5122755400:01:002:0375 розташованої під акваторією морського порту Південний, для забезпечення безпеки мореплавства та утримання стратегічних об`єктів портової інфраструктури.

Також у матеріалах справи наявні:

постанова від 30.08.2007 року за №1073, якою визначено надання Кабінетом Міністрів України у користування Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» акваторії в межах згідно з додатком (у тому числі акваторію Аджалицького лиману), за умови недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії порту Южний. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2009 року за №1356-р земельну ділянку, розташовану в межах акваторії Аджалицького лиману, надано у постійне користування Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний»;

витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.12.2022 року №НВ-2600564572022 на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:002:0375, загальною площею 535,0988 га, розташовану в Одеській області, Одеський район, на території Южненської міської територіальної громадами (за межами населених пунктів);

кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0375;

Проект землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0375;

розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 28.08.2018 року №1001/А-2018 про надання дозволу Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під акваторією морського порту «Южний» у постійне користування орієнтовною площею 540,0 га із земель водного фонду, що не надані у власність або користування, для забезпечення безпеки мореплавства та утримання стратегічних об`єктів портової інфраструктури, розташованої в межах акваторії Аджалицького лиману;

Технічний звіт з топографо-геодезичних вишукувань на земельній ділянці.

Окрім наведеного, в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують підставність процесуального представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, як то: письмове доручення заступника Генерального прокурора від 28.06.2023 року №15/2/1-18845-23 про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України шляхом пред`явлення відповідного позову; повідомлення прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 15.12.2022 року №15/1/1-1911 вих-2215.12.2022, від 03.07.2023 року №15/1/1-1159вих-23 Кабінету Міністрів України, листи Секретаріату Кабінету Міністрів України від 21.12.2022 року №27448/0/2/22, від 02.01.2023 року №003/0/2/23, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 23.01.2023 року №601/46/10-23, Міністерства юстиції України від 25.01.2023 року №9504/16418-4-22/9.1.2.

Інших належних та допустимих доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування незаконного рішення органу місцевого самоврядування, припинення права комунальної власності та усунення перешкод державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні спірним водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом, визначеним прокурором у прохальній частині позовної заяви.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг по суті позовних вимог, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, по-перше, перевіряє підставність представництва прокурором інтересів держави, по-друге, наголошує, що оскільки у даному разі прокурор, формуючи позовні вимоги, застосував правову аргументацію, яка регулює такий вид позову, як негаторний, апеляційному господарському суду необхідно дослідити питання, які стосуються обставин доведеності позивачем порушеного права держави, який необхідний та ефективний спосіб захисту у такому випадку має застосовуватися і чи є спосіб захисту, встановлений прокурором у позовній заяві, належним та таким, що призведе до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18); під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату звернення Прокурора з позовом до суду в цій справі) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб, визначені у статті 29 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом.

Так, у частині першій статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату звернення Прокурора з позовом до суду у цій справі) було, зокрема, визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться й у частині четвертій статті 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб), за змістом якої прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Отже, вимоги законодавства щодо обов`язку прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва як на момент подання позову, так і під час розгляду справи не змінилися (див. пункт 44 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2024 у цій справі № 910/2876/17).

Системне тлумачення вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Згідно абз.3 ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 вказала, що: «…визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 Господарського процесуального кодексу України».

Тому процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу, суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України».

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів зазначає, що в даному випадку прокурор повинен підтвердити надані йому повноваження на представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 частини першої статті 14 Водного кодексу України, до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України", акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Відповідно до частини першої статті 74 Кодексу торгівельного мореплавства України, організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.

Частинами першою - третьою статті 8 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що межами морського порту є межі його території та акваторії.

Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України.

Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, розпорядження якою здійснюється на підставі рішень Кабінету Міністрів України, тому органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є саме Кабінет Міністрів України.

Так, заступником прокурора до матеріалів справи на виконання вимог абз. 3 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», надані докази, а саме: письмове доручення заступника Генерального прокурора від 28.06.2023 №15/2/1-18845-23 про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України шляхом пред`явлення відповідного позову, повідомлення від 15.12.2022 №15/1/1-1911вих-2215.12.2022, від 03.07.2023 №15/1/1-1159вих-23 Кабінету Міністрів України, листи Секретаріату Кабінету Міністрів України від 21.12.2022 №27448/0/2/22, від 02.01.2023 №003/0/2/23, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 23.01.2023 №601/46/10-23, Міністерства юстиції України від 25.01.2023 №9504/16418-4-22/9.1.2. До того ж, в даному випадку між зверненням до Кабінету Міністрів України та до суду пройшло достатньо часу, для того, щоб надати можливість позивачу, проявивши обачливість, самостійно звернутися до суду або погодитися із зверненням прокурора.

Ураховуючи наведене, колегією суддів встановлено, що обласною прокуратурою на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду з позовом в розумний строк отримано письмове доручення заступника Генерального прокурора від 28.06.2023 за №15/2/1-18845-23 про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України шляхом пред`явлення відповідного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що прокурор наділений правом подавати позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, що також стверджується судовою практикою, зокрема, постановами Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №367/3828/15-ц, від 22.07.2020 у справі №367/7448/16-ц, від 10.08.2020р. у справі №923/197/18, від 01.10.2020 у справі №924/647/18, від 20.01.2021 у справі №927/468/20, у яких Верховний Суд не ставить під сумнів можливість представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України за умови дотримання порядку, встановленого у частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними в цій частині доводи скаржника-2, які відхиляє в повному обсязі. До того ж, суду апеляційної інстанції надані відзиви від Кабінету Міністрів України, яким останній підтримує правову позицію прокурора.

Щодо доводів скаржника-1 про невірно обраний прокурором спосіб захисту порушених інтересів держави, колегія суддів зазначає таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законодавством звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав законодавство виокремлює такий спосіб захисту як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Частиною ст. 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Також, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10131/14-ц, від 22.05.2018 у справі №469/120З/15-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц).

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, шо перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Отже, колегія суддів зазначає, що обласною прокуратурою обґрунтовано доведено, що Южненська міська рада, у порушення вимог законодавства розпорядилась земельною ділянкою із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, що розташована в акваторії Аджалицького лиману у межах акваторії порту «Південний», яка належить до внутрішніх морських вод, зареєструвавши на неї право комунальної власності, та спірним рішенням вирішила передати зазначену земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» на 49 років.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вбачає наявними підстави для звернення до суду прокурора саме з такими позовними вимогами, оскільки спірним рішенням та реєстрацією права створені перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні загальнодерджавним майном земельної ділянки із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 частини донної поверхні Великого Аджалицького лиману. При цьому судом апеляційної інстанції відхилені доводи апелянтів стосовно неналежного способу захисту, оскільки фактично ще не був укладений договір оренди між відповідачами, бо, як вже зазначалося вище, до поняття перешкод у користуванні, в тому числі, входить і наявність незаконного рішення та неправомірно зареєстрованого права комунальної власності, тому саме в цьому сенсі суд і повинен розглядати позовні вимоги про усунення перешкод шляхом повернення спірної земельної ділянки державі в особі Кабінету Міністрів України.

Щодо розгляду по суті позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Згідно ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 84 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема землі під водними об`єктами загальнодержавного значення (частина 2 статті 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За змістом частини 1 статті 58 Земельного кодексу України, статті 4 Водного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (стаття 3 Водного кодексу України).

Згідно зі статтею 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

За змістом частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Окрім того, статтею 14 Водного кодексу України встановлено, що розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить Аджалицький лиман), територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.

Отже, відповідно до наведених норм матеріального права управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення належить до відання Кабінету Міністрів України (аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, від 22.09.2021 у справі № 910/11648/19, від 17.05.2023 у справі №916/978/22).

Постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 «Про межі акваторії морського порту Южний» (з урахуванням змін) визначено межі акваторії морського порту Южний (нині - порт Південний), зазначено, що акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46° 36' 03,3" північної широти, 31° 01' 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №356, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 31' 47,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи; 46° 32' 47,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 31' 59,3" північної широти, 31° 00' 24,4" східної довготи; 46° 30' 53,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 30' 13,3" північної широти, 30° 58' 06,4" східної довготи; 46° 28' 55,3" північної широти, 30° 58' 42,4" східної довготи; 46° 28' 35,3" північної широти, 30° 57' 48,4" східної довготи; 46° 29' 52,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №357, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 34' 29,3" північної широти, 31° 00' 42,4" східної довготи; 46° 35' 41,3" північної широти, 31° 05' 42,4" східної довготи; 46° 35' 04,3" північної широти, 31° 05' 54,4" східної довготи; 46° 33' 53,3" північної широти, 31° 01 00,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №358, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 33' 47,3" північної широти, 31° 03' 54,4" східної довготи; 46° 34' 52,3" північної широти, 31° 07' 28,4" східної довготи; 46° 34' 33,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 34' 14,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 32' 53,3" північної широти, 31° 06' 18,4" східної довготи. Згідно пп. 1, 2 цієї постанови ДП «МТП «Южний» надано у користування акваторію в межах згідно з додатком (у тому числі акваторію Аджалицького лиману) за умови недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено ДП «Морський торговельний порт «Южний» забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії порту Южний.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки» відповідно до статей 13, 69 і 92 Земельного кодексу України, статті 14 Водного кодексу України, статей 73-75 Кодексу торговельного мореплавства України надано Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.

23.12.2021 рішенням Южненської міської ради Одеського району Одеської області №943-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197), площею 1,4612 га, в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ 888» для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (цільове призначення за кВц3- 12.2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту) із земель комунальної власності, що перебуває у запасі Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області; встановлено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель; Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» зобов`язано укласти із Южненською міською радою Одеського району Одеської області договір оренди на земельну ділянку та зареєструвати його у встановленому чинним законодавством порядку; контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань адміністративно-територіального устрою, земельних відносин та охорони навколишнього середовища ( Гречкін О. М.).

При цьому наявними у справі доказами підтверджено знаходження земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 5122755400:01:002:0197, площею 1,4612 га у межах акваторії Великого Аджалицького лиману, в межах акваторії морського порту «Південний»., зокрема, лист ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 30.05.2023 №563.

Окрім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 за №133-р та Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 за №163 здійснено реорганізацію державних підприємств морського транспорту та утворено Державне підприємство «Адміністрацію морських портів України» (далі -ДП «АМПТУ»). Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання акваторії морських портів» від 03.06.2013 за №406 надано ДП «Адміністрація морських портів України» у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.

У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка є донною поверхнею акваторії Великого Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту, яка належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Тому суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 не могла перейти із державної у комунальну власність на підставі закону (на що посилаються скаржники), оскільки, як встановлено колегією суддів вище, спірна земельна ділянка перебуває у власності держави, належить виключно до відання Кабінету Міністрів України, і повинна знаходитися у постійному користуванні Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», є частиною донної поверхні водного об`єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману та є акваторією морського порту «Південний».

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради від 30.12.2021 року про державну реєстрацію права комунальної власності Южненської міської ради на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 є незаконним, як і є неправомірним рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 23.12.2021 №943-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:0197), площею 1,4612 га, в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ 888» для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (цільове призначення за кВц3- 12.2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту) із земель комунальної власності, що перебуває у запасі Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, оскільки остання є частиною донної поверхні водного об`єкту державного значення Великого Аджалицького лиману, є акваторією морського порту «Південний», і у відповідача 1 були відсутні повноваження щодо розпорядження землями загальнодержавної форми власності.

У зв`язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що доводи скаржника-1 та скаржника-2 про те, що спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель водного фонду може перебувати як в державній, так і в комунальній чи приватній власності, а аналіз чинного законодавства нібито не передбачає виключення щодо земель, до якої віднесено спірну земельну ділянку, є необґрунтованими, недоведеними та не заслуговують на увагу.

Щодо доводів скажника-1 про те, що спірна земельна ділянка станом на 28.05.2021 року не була сформована та в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користування цієї земельної ділянки, а тому вона перейшла у власність Южненської міської територіальної громади на підставі п.24 розділу Х земельного кодексу України, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, 28.12.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 площею 1,4612 га. Підставою для державної реєстрації права комунальної власності визначено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 за №1423-ІХ, витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ - 0008455712021, а також відомості з ДЗК №53374095 від 28.12.2021.

Дійсно, Законом України від 28.04.2021 за №1423-IX доповнено пунктом « 8» частину 2 ст. 83 Земельного кодексу України, відповідно до якої у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Пунктом 58 вказаного закону, у розділі Х "Перехідні положення" доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: шо використовуються органами державноі влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Відповідно до вимог ч. 1, абз. «д» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Водночас, колегія суддів наголошує, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5122755400:01:002:0197 саме в силу закону не перейшла та не могла перейти з державної у комунальну власність, оскільки остання перебуває у загальнодержавній власності та постійному користуванні Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», бо є частиною донної поверхні водного об`єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману, є акваторією морського порту «Південний» та відноситься до внутрішніх морських вод загальнодержавного значення, може перебувати виключно у державній власності, її законним розпорядником є Кабінет Міністрів України.

Разом з тим, Южненська міська рада у апеляційній скарзі посилається на лист Державної служби геодезії, картографії та кадастру «Щодо окремих питань застосування Закону України від 28.04.2021 за №1423-IX» від 27.09.2021, у якому Держгеокадастром висловлено письмову позицію з приводу можливості набуття територіальними громадами права комунальної власності на землі водного фонду.

При цьому, у вказаному листі наявні посилання на норми п. 24 розділу Х Земельного кодексу України, де чітко зазначено про те, що у державній власності залишаються земельні ділянки, що перебувають у користуванні державних підприємств.

Окрім того, Держгеокадастром наведено письмову позицію з приводу застосування загальних норм права щодо земель водного фонду, тоді як у даній справі доцільним та необхідним є застосування також і спеціальних норм права, а саме, Конституції України, Водного кодексу України (ст. 5, 14), постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 за № 1073, від 03.06.2013 за № 406 тощо стосовно водної поверхні загальнодержавної форми власності.

Більш того, як було зазначено вище, в самому тексті цього листа, сам Держгеокадастр наголосив на тому, що він не є нормативно-правовим актом, а має лише інформативний характер і не встановлює правових норм, тому орган місцевого самоврядування не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними доказами по справі наявність у нього повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та реєстрації відносно неї права комунальної власності.

Щодо доводів скаржника-2 про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні двох клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» про залишення позову прокурора без розгляду, чим допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, 25.09.2023 за вх.№ 33232/23 та 23.10.2023 за вх.№ 37654/23 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» надійшли клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Клопотання від 25.09.2023 відповідачем обґрунтовано тим, що станом на день подання позову до суду нібито жодним чином не порушено права Кабінету Міністрів України.

Водночас, зазначені твердження є хибними, оскільки, як зазначалось раніше за текстом постанови, статтею 14 Водного кодексу України встановлено, що розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить Аджалицький лиман), територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони навколишнього природного середовища належить здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Отже, спірна земельна ділянка має обмежений режим оборотоздатності, відноситься виключно до земель державної власності, розпорядником яких є саме Кабінет Міністрів України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» не є розпорядником (власником) спірної земельної ділянки, а є постійним користувачем спірної земельної ділянки в силу вимог вищезазначених нормативно-правових актів, у зв`язку з чим незаконним вибуттям цієї земельної ділянки з державної власності порушуються насамперед інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, і прокурор в даному випадку не виступає в інтересах саме державного підприємства.

Клопотання від 23.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» обґрунтовувано тим, що, у Одеської обласної прокуратури відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції, а таку вказівку чи наказ обласною прокуратурою до суду разом з позовною заявою не подано.

Водночас, як вбачається з матеріалів господарської справи, обласною прокуратурою на виконання вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду з позовом отримано письмове доручення заступника Генерального прокурора від 28.06.2023 за №15/2/1-18845-23 про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України шляхом пред`явлення відповідного позову.

При цьому, підстави представництва Одеською обласною прокуратурою інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України обґрунтовані у позовній заяві та підтверджені письмовими доказами, а саме: повідомленням у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 15.12.2022 за №15/1/1-1911вих-2215.12.2022, скерованим на адресу Кабінету Міністрів України, листами Секретаріату Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 за №27448/0/2/22, від 02.01.2023 за №83/0/2/23, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України листом від 23.01.2023 за №601/46/l0-23 , Міністерства юстиції України від 25.01.2023 за №9504/16418-4-22/9.1.2, повідомленням у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 03.07.2023 за №15/1/1-1159вих-23 (про намір звернення з позовом), надіслане завчасно на адресу Кабінету Міністрів України, копії яких долучено у додаток до позовної заяви. До того ж. як вже зазначалося раніше, в даній справі прокурор завчасно звернувся до позивача, надавши йому розумний строк для звернення до суду або самостійно, або висловивши свою позицію щодо звернення до суду прокурора в його інтересах.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що Одеською обласною прокуратурою було дотримано вимоги, в тому числі, ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянтів, зазначені ними в апеляційних скаргах, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Южненської міської ради, м.Южне, Одеська область та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» м.Одеса не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Южненської міської ради, м. Южне, Одеська область та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф 888» м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3665/23- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.09.2024 року.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Я.Ф.Савицький

А.І. Ярош

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення11.09.2024
Оприлюднено13.09.2024
Номер документу121559706
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —916/3665/23

Ухвала від 27.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Малярчук І.А.

Ухвала від 18.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Малярчук І.А.

Ухвала від 13.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Малярчук І.А.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Малярчук І.А.

Ухвала від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Малярчук І.А.

Постанова від 11.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 17.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні