Постанова

від 04.09.2024 по справі 925/1365/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 925/1365/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 04.09.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024

у справі №925/1365/22 (суддя Хабазні Ю.А.)

за заявою Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай центр"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 (повний текст складено 20.05.2024) у справі №925/1365/22 скаргу боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М., від 03.04.2024 задоволено повністю; визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Улюліної Вікторії Василівни від 27.03.2024 у виконавчому провадженні №73861099 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано її.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 у справі №925/1365/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги арбітражного керуючого Іванюка О.М., поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай центр".

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Поліщук В.Ю.; Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1365/22 за заявою Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай центр" про відкриття провадження у справі про банкрутство; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 у справі №925/1365/22 до надходження матеріалів справи №925/1365/22 до Північного апеляційного господарського суду.

21.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1365/22 в 3-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 у справі №925/1365/22 залишено без руху; роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Державній податковій службі України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області.

04.07.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, до якої долучено докази направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Державній податковій службі України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 у справі №925/1365/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024 об 11 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 29.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10.08.2024.

17.07.2024 через «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай центр" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого боржник просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 у справі №925/1365/22 без змін, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази належного та повного вчинення державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо розшуку майна (документів) боржника, що вказує на відсутність підстав для висновку про відсутність документів у ОСОБА_1 та для посилання на неможливість виконання судового рішення, оскільки на час винесення оскаржуваної постанови відсутність майна у боржника належним чином не підтверджена, а наявність майна в останнього належним чином не перевірена. Невчинення державним виконавцем усіх дій, вчинення яких передбачено нормами Закону України "Про виконавче провадження", є підставою для визнання незаконною бездіяльності відділу ДВС та постанови головного державного виконавця Улюліної В.В. від 27.03.2024 у виконавчому провадженні №73861099. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скарга арбітражного керуючого Іванюка О.М. від 03.04.2024 підлягала задоволенню.

29.07.2024 через «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшло клопотання про розгляд справи без участі скаржника.

29.07.2024 через «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшли додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що 03.07.2024 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) був здійснений повторний вихід за адресою боржника: вул. Гагаріна, 55 кв.32 , м.Черкаси. Як зазначає скаржник, 03.07.2024 складено акт про те, що за вищевказаною адресою боржник відчинив двері, та провів до свого домоволодіння, де державним виконавцем в його присутності було оглянуто приміщення. При огляді домоволодіння, необхідної документації не виявлено. Під час спілкування з боржником Орган ДВС встановив, що боржник неодноразово повідомляв Другий ДВС в усній формі, що ніякої бухгалтерської та іншої документації в нього ніколи не було, і передавати йому нічого. 03.07.2024 Державним виконавцем відділу був зроблений офіційний запит за №99777 до Архівного відділу Департаменту управління справами та юридичного забезпечення ЧМР та Архівного відділу Черкаської районної державної адміністрації. 09.07.2024 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за вх. №14253/26.21-42 надійшла відповідь з архіву, що ОСОБА_1 для передачі документації до архівного відділу-не звертався. Тому твердження про те, що відділ ДВС поза волею Конавця В.В. та всупереч його волі та супротиву має передавати майно (документацію) стягувачу не ґрунтується на нормах Закону України «Про виконавче провадження».

07.08.2024 через «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай центр" надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення. Як зазначає ТОВ "Урожай центр", надаючи додаткові пояснення, скаржник підтверджує, що у останнього керівника ТОВ «Урожай центр» Конавець В.В. відсутні будь-які докази передання усієї бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута до архівних установ чи інших осіб. Отже, лише ОСОБА_1 , як остання посадова особа банкрута є відповідальним за бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

У судове засідання 04.09.2024 з`явився ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Демчук О.М. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе задовольнити клопотання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про розгляд справи без участі скаржника та здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Демчук О.М. просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що актами державного виконавця підтверджено той факт, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі, у зв`язку з чим постанова від 27.03.2024 у ВП № 73861099 про повернення виконавчого документа стягувачу є правомірною. На думку скаржника, суд в оскаржуваній ухвалі не навів жодного доказу того, що витребувані документи знаходяться у володінні боржника станом на час розгляду скарги. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відділ ДВС поза волею Конавця В.В та всупереч його волі та спротиву має передавати майно (документи) стягувачу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М, у межах справи про банкрутство подано скаргу від 03.04.2024 з вимогою визнати рішення головного державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Улюліної Вікторії Василівни про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", прийняте у формі постанови від 27.03.2024 у ВП №73861099 незаконним та скасувати її.

В обгрунтування зазначеної скарги, заявник посилається на те, що на час винесення оскаржуваної постанови у виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки на той час останній не здійснив вичерпних дій у виконавчому провадженні, зокрема, не було складено акт про порушення законодавства та не направлено повідомлення до органів досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення боржником. На думку заявника, постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу була передчасною та суперечить змісту Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 (повний текст складено 20.05.2024) у справі №925/1365/22 скаргу боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М., від 03.04.2024 задоволено повністю; визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Улюліної Вікторії Василівни від 27.03.2024 у виконавчому провадженні №73861099 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано її.

Суд апеляційної інстанції з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2023 заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М., без дати і номеру задоволено повністю. Зазначено про стягнення з Конавця В.В., який працював на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Центр" (18007, м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55, кв. 32, ідентифікаційний код 40641588), та передачу ліквідатору банкрута, арбітражному керуючому Іванюку Олександру Миколайовичу (свідоцтво №1247 від 15.07.2013, адреса офісу: вул.Дмитрівська, 6, с.Піщане, Золотоніський район, Черкаська область, 19723; поштова адреса: 18003, м.Черкаси, а/с 707) усієї бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай-Центр".

18.01.2024 постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Улюліної В.В. відкрито виконавче провадження №73861099 з примусового виконання вказаного вище судового рішення.

23.01.2024 відділом ДВС на адресу Конавця В.В. надіслано виклик про явку до державного виконавця на 01.02.2024.

05.02.2024 відділом ДВС складено акт про те, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 двері ніхто не відчинив.

27.02.2024 відділом ДВС складено акт про те, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 боржник перебував вдома та відкрив двері, але агресивно поводився, при оголошенні рішення суду відповів, що ніякої технічної документації на ТОВ "Урожай-Центр" не має та повідомив, що нічого передавати не збирається. Державний виконавець попередив боржника про кримінальну відповідальність.

11.03.2024 відділом ДВС складено акт про те, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що боржник перебував вдома та повідомив, що ніякої технічної документації на ТОВ "Урожай-Центр" не має, передавати йому нічого.

27.03.2024 відділом ДВС у виконавчому провадженні №73861099 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Рішення виконавця мотивоване тим, що "у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу. При виході за адресою боржника для перевірки за адресою вказаною у виконавчому документі, встановлено, що документація, яку потрібно передати стягувачу - відсутня, що підтверджується актами державного виконавця".

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: (…)аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; (…) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Закон України "Про виконавче провадження" містить перелік випадків повернення виконавчого документа стягувачу. Даний перелік зазначений у ст.37 Закону і є вичерпним.

Однією з умов повернення виконавчого документа стягувачу, на яку відділ ДВС посилається у оскаржуваній постанові, є п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Аналізуючи вищенаведену норму права, колегія суддів дійшла висновку, що виконавчий документ може бути повернуто стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" лише за умови здійснення виконавцем відповідно до цього Закону всіх заходів щодо розшуку такого майна та за умови виконання органом ДВС всіх дій, що передбачені Законом, у повному обсязі.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини 1 цієї статті, виконавець складає акт, а про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову (частини 2, 4 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт відсутності майна (документів) не підтверджено належними доказами, оскільки акти від 27.02.2024 і від 11.03.2024 про начеб-то відсутність майна (документів) складені зі слів (пояснень) ОСОБА_1 , який добровільно не виконав обов`язку з його передачі ні на вимогу ліквідатора банкрута, ні на вимоги суду в ухвалі від 30.11.2023, отже, не збирався виконувати його й на вимогу відділу ДВС.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що вжиті відділом ДВС заходи для виявлення, вилучення та передачі ліквідатору банкрута майна (документів) є недостатніми.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду (Постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18).

Отже, метою здійснення виконавчого провадження є повне виконання рішення, а не відшукання підстав для його закінчення чи повернення виконавчого документа без виконання. Виконавчий документ може бути повернуто стягувачу з відповідних підстав лише за умови здійснення виконавцем всієї повноти виконавчих дій, передбачених чиним законодавством.

У матеріалах справи докази належного та повного вчинення державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо розшуку майна (документів) боржника відсутні, що вказує на відсутність підстав для висновку про відсутність документів у ОСОБА_1 та для посилання на неможливість виконання судового рішення на час винесення оскаржуваної поставнови, оскільки відсутність майна у боржника належним чином не підтверджена, а наявність майна в останнього на той час належним чином не була перевірена.

Невчинення державним виконавцем усіх дій, вчинення яких передбачено нормами Закону України "Про виконавче провадження", є підставою для визнання незаконною бездіяльності відділу ДВС та постанови головного державного виконавця Улюліної В.В. від 27.03.2024 у виконавчому провадженні №73861099.

Крім того, про невичерпність дій державного виконавця щодо виконання судового рішення свідчить те, що після прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, 03.07.2024 (після повернення виконавчого документа стягувачу) орган ДВС здійснював повторний вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 , та оглядав приміщення. Крім того, органом ДВС зроблено офіційні запити до Архівного відділу Департаменту управління справами та юридичного забезпечення ЧМР та Архівного відділу Черкаської районної державної адміністрації. Таким чином, вказані дії орган ДВС не був позбавлений можливості зробити до винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення скарги та визнання неправомірною постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Улюліної Вікторії Василівни від 27.03.2024 у виконавчому провадженні №73861099 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасування її.

Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваної ухвали та впливали на її правильність, в апеляційній скарзі суду не наведено.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 у справі №925/1365/22 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.05.2024 у справі №925/1365/22

залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1365/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 11.09.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

В.Ю. Поліщук