Рішення

від 10.09.2024 по справі 905/1368/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2024 Справа №905/1368/23 (905/588/24)

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» (84162, Донецька область, Краматорський район, смт. Черкаське, вулиця Бикова Леоніда, будинок №50, код ЄДРПОУ 41630528)

до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок №1; код ЄДРПОУ 37243279)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - арбітражної керуючої Козловської Діани Валеріївни (свідоцтво №484 від 15.03.2013); 01024, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок №3, офіс 309)

про стягнення 766 578,10 гривень

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення 766 578,10 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна №99-ЗБ/2022 від 22.12.2022 в частині збереження переданого йому зерна кукурудзи 3-го класу в кількості 143 250 кг, що завдало збитки товариству.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2024, а також встановлено строк на вчинення учасниками справи процесуальних дій щодо подання заяв по суті справи, доказів тощо.

Від третьої особи надійшла заява про проведення підготовчого засідання без її участі.

Ухвалою суду від 07.05.2024 відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 об 11:00 год.

Від відповідача 08.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву в якому осінній заперечує проти задоволення позову з підстав відсутності належного звернення з боку позивача за відвантаженням зерна. Також, відповідач вважає, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту.

Від позивача 13.05.2024 отримано заяву про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

Судом 17.05.2024 отримано відповідь на відзив.

Представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю бути присутнім у засіданні.

Від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи запиту Територіального управління БЕБ у Полтавській області щодо надання інформації.

Ухвалою суду від 04.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 25.06.2024 об 11:00 год. Також, даною ухвалою витребувано від учасників справи письмові докази та пояснення.

Ухвалою суду від 25.06.2024 відкладено підготовче засідання на 30.07.2024 о 12:00 год., повторно зобов`язано сторін надати визначені ухвалою суду від 04.06.2024 письмові докази та пояснення.

Через підсистему 19.07.2024 надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду.

Також, 30.07.2024 письмові докази та пояснення судом отримано від відповідача.

Ухвалою суду від 30.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.08.2024 об 11:30 год.

У зв`язку з тим, що 14.08.2024 з 10:53 по 12:10 у Харківській області було оголошено сигнал «Повітряної тривоги», судове засідання у справі №905/1368/23 (905/588/24) призначене на 14.08.2024 об 11:30 год. не відбулось.

Ухвалою суду від 14.08.2024 відкладено розгляд справи на 10.09.2024.

Від представника позивача та третьої особи 10.09.2024 отримано заяви про проведення судового засідання без їх участі.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

22.12.2022 між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Зерновий склад, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» (далі Поклажодавець, позивач) уклали договір складського зберігання зерна № 99-ЗБ/2022 (далі - Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором, і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п.1.1 договору).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4. договору, зерно - плоди зернових, зернобобових, насіння олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. Ранні зернові культури - зерно зернових, зернобобових і олійних культур: пшениця, ячмінь, жито, овес, гречка, горох, тритикале, рис, нут, вика, насіння льону, гірчиці, насіння ріпаку. Пізні зернові культури - зерно зернових, зернобобових і олійних культур: кукурудза, соя, просо, сорго, насіння соняшника.

Як визначено п. 1.6. договору, ранні й пізні зернові культури приймаються Зерновим складом на зберігання за умови наявності вільних місткостей, передачі на зберігання зерна у повному обсязі, відповідно до додатку №8 договору та граничного строку зберігання такого зерна:

- для ранніх зернових культур - до « 01» листопада 2022 року;

- для пізніх зернових культур - до « 31» травня 2023 року.

Сторони у п. 1.8. договору погодили, що кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов договору.

За пунктом 3.1. договору Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання, та здійснює відвантаження (видачу) зерна Поклажодавцю.

Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, після закінчення строку зберігання зерна, Поклажодавець зобов`язаний забрати зерно із Зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у пункті 1.6., 12.1. договору.

У п. 3.5. договору зазначено, що Зерновий склад повинен повернути зерно за першою вимогою Поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання закінчився.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що часткове або повне відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом на підставі письмової заяви Поклажодавця (додаток №5 до договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана Зерновому складу не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (у тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються із Зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Згідно з п. 6.3. договору для отримання зерна Поклажодавець зобов`язаний надати Зерновому складову оригінал першого примірника складського документа на зерно, заяву на відвантаження зерна встановленої форми (додаток №5 до договору), довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження. Ненадання Поклажодавцем будь-якого з вказаних документів є порушенням умов договору і надає Зерновому складу право не відвантажувати зерно до моменту усунення Поклажодавцем таких порушень.

У випадку, якщо Поклажодавець забирає партію зерна в меншій кількості, ніж вказано в складському документі на зерно, Зерновий склад видає йому, в обмін на раніше виписаний документ, новий складський документ із зазначенням залишкової кількості зерна, розрахованої на підставі відповідного акта-разхунку Зернового складу, з урахуванням даних особового рахунку Поклажодавця (п.6.4 договору).

Пунктом 6.6. договору визначено, що відвантаження зерна проводиться після повної оплати Поклажодавцем послуг Зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна.

Доказом виконання Зерновим складом обов`язку з відвантаження партії зерна належної кількості та якості на момент такого відвантаження, є відповідна товарно-транспортна накладна (форма №1-ТТН) або залізнична накладна, погашена складська квитанція на зерно, виправлення в тексті яких не допускаються (п.6.13. договору).

За п. 10.1. договору зерно, передане на зберігання, є власністю Поклажодавця.

Як передбачено п. 12.1. договору, строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур (крім випадку, передбаченого п.1.6. цього договору) Поклажодавцю відбувається не пізніше « 31» травня 2023 року.

Граничний строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладання додаткової угоди до договору (п. 12.2. договору).

Додатковою угодою №1 від 31.05.2023 до договору складського зберігання зерна від 22.12.2022 №99-ЗБ/2022 сторони узгодили викласти:

Пункт 1.6. договору у наступній редакції:

«Ранні й пізні зернові культури приймаються Зерновим складом на зберігання за умови наявності вільних місткостей, передачі на зберігання зерна у повному обсязі, відповідно до додатку №8 договору та граничного строку зберігання такого зерна:

- для ранніх зернових культур - до « 30» червня 2023 року;

- для пізніх зернових культур - до « 30» червня 2023 року.».

Пункт 12.1. договору у наступній редакції:

«Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, зернобобових, олійних культур (крім випадку, передбаченого п.1.6. цього договору) Поклажодавцю відбувається не пізніше « 30» червня 2023 року.».

Також вказаною Додатковою угодою збільшено строк дії договору до « 30» червня 2023 року.

Додатковою угодою №2 від 01.07.2023 до договору складського зберігання зерна від 22.12.2022 №99-ЗБ/2022 сторони узгодили викласти:

Пункти 1.6., 12.1. договору у новій редакції визначивши граничний строк зберігання зерна до « 31» серпня 2023 року.

Також вказаною Додатковою угодою збільшено строк дії договору до « 31» серпня 2023 року.

В подальшому, Додатковою угодою №3 від 31.08.2023 до договору складського зберігання зерна від 22.12.2022 №99-ЗБ/2022 сторони узгодили викласти:

Пункти 1.6., 12.1. договору у новій редакції визначивши граничний строк зберігання зерна до « 31» жовтня 2023 року.

Також вказаною Додатковою угодою збільшено строк дії договору до « 31» жовтня 2023 року.

Договір, додатки до нього та Додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Доказів продовження строку дії договору після 31.10.2023 матеріали справи не містять, проте наявні в матеріалах справи виставлені відповідачем рахунки за зберігання зерна свідчать про продовження строку його дії.

На виконання умов договору №99-ЗБ/2022 від 22.12.2022, ТОВ «ВПГ Агро Плюс» передало на зберігання Філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року.

Факт прийняття від Поклажодавця на зберігання зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року підтверджується Актом приймання-передачі зерна при переоформленні №58 від 26.12.2022, складською квитанцією на зерно №389 від 26.12.2022 (серія ББ №187982) на залікову вагу 401 310 кг, що відповідає ДСТУ 4525:2006.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» направлено відповідачу Заяву про відвантаження зерна від 06.03.2023, згідно якої просило відвантажити зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року у кількості 401 050 кг.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату послуг з відвантаження зерна у кількості 401,05 т (401 050 кг) №152 від 06.03.2023 на суму 72 189,00 гривень.

Позивачем вказаний рахунок на оплату сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №176 від 06.03.2023.

Також, позивачем направлялись заяви про відвантаження зерна від 10.04.2023, згідно якої просило відвантажити зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року у кількості 275 950 кг, від 19.04.2023 про відвантаження 50 000 кг +-5%.

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) підтверджено відвантаження автотранспортом зерна загальною кількістю 254 860 кг (254,86 т):

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №156 від 07.03.2023 100,57 т;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №159 від 08.03.2023 24,79 т;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №234 від 11.04.2023 78,78 т;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №244 від 20.04.2023 50,72 т.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» отримано від Філії Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» отримано Довідку №703 від 29.09.2023, в якій повідомлялось, що станом на 12.09.2023 була проведена інвентаризація залишків зерна кукурудзи згідно наказу АТ ДПЗКТУ №287-АГ від 11.09.2023. За результатами інвентаризації було виявлено нестачу зерна кукурудзи 3 кл. урожаю 2022 року по контрагенту ТОВ «ВПГ Агро Плюс» в кількості 143 250 кг. На залишок зерна кукурудзи 3 кл. урожаю 2022 року кількістю 3 200 кг виписана складська квитанція №28 від 12.09.2023 (серія ББ №898934), а складська квитанція №512 від 30.06.2023 (серія ББ №898905) на кількість зерна кукурудзи 3 кл. урожаю 2022 року 146 450 кг була погашена.

Представником позивача направлявся адвокатський запит з приводу того кому та коли видавались оригінали складських квитанцій №512 від 30.06.2023 (серія ББ №898905) та №28 від 12.09.2023 (серія ББ №898934), а також виявлення причин нестачі зерна.

У відповідь на адвокатський запит, Філією Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» листом №314 від 25.03.2024 повідомлено:

- при проведенні інвентаризації станом на 01.07.2023 була виписана складська квитанція №512 від 30.06.2023 (серія. ББ №898905) кукурудза 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року в кількості 146 450 кг. Оригінал складської квитанції на зерно зберігався на філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор»;

- згідно наказу АТ «ДПЗКУ» №287-АГ від 11.09.2023 «Про проведення інвентаризації зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років на філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» станом на 12.09.2023 шляхом переважування була проведена інвентаризація залишків зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років. Відповідно проведеної інвентаризації була виписана складська квитанція. №28 серія ББ №898934 від 12.09.2023 року кукурудза 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року в кількості 3 200 кг. Оригінал складської квитанції на даний час знаходиться на філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор».

- відповідно наказу АТ «ДПЗКУ» №287-АГ від 11.09.2023 «Про проведення інвентаризації зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років шляхом переважування встановлено, що фактична кількість зерна кукурудзи, що належить ТОВ «Агро Плюс ВПГ» становить 3 200 кг. Комісією було рекомендовано службі внутрішнього аудиту АТ «ДПЗКУ» провести службове розслідування за фактом виявленої нестачі зерна кукурудзи на філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор».

Наведені обставини підтверджуються наданими відповідачем актами інвентаризації станом на 01.07.2023 та на 12.09.2023.

Позивачем отримано запит від Територіального управління БЕБ у Полтавській області №23.14/3.1/3520-24 від 30.05.2024 про надання інформації.

Згідно вказаного запиту Підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12023170000000759 від 07.11.2023 за ч. 2 ст. 364 КК України, розпочатого на підставі заяви АТ «Державної продовольчо-зернової корпорації України» (код 37243279) про те, що службові особи Філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» (код 37506075), зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, спричинили тяжкі наслідки інтересам Товариства шляхом розтрати зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років станом на 12.09.2023 загальною вагою 648 989 тонн на суму 3 931 856,58 грн.».

Як вказує позивач, Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не виконало умови договору складського зберігання зерна №99-ЗБ/2022 від 22.12.2022 та не відвантажило зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року у кількості 143 250 кг, факт відсутності зазначеного зерна підтверджується Довідкою №703 від 29.09.2023 та Актом інвентаризації станом на 12.09.2023, тому ТОВ «ВПГ Агро Плюс» звернулось з позовом до суду про стягнення 766 578,10 гривень вартості переданого на зберігання зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року, вартість якого визначено Експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-87 від 29.03.2024.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися господарський суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як слідує з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору складського зберігання зерна №99-ЗБ/2022 від 22.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Як визначено ч.1 ст. 943 ЦК України, зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч.1 ст. 946 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Разом з тим, згідно з ч. 1, 2, 4, 7 ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Як передбачено ч. 1, 2, 3 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Положеннями ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна. Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Як убачається із матеріалів справи, до закінчення строку зберігання зерна за договором №99-ЗБ/2022 від 22.12.2022, на складі зберігача комісія у складі представників АТ ДПЗКУ та Філії АТ ДПЗКУ «Гребінківський елеватор» станом на 12.09.2023 виявила нестачу зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року.

Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем в порушення умов договору та вимог ч.7 ст.24, ч.5 ст. 26, та ст.46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» не надавались до Зернового складу заява на відвантаження залишку зерна у кількості 143 250 кг з необхідними для відвантаження документами, а тому у нього не виникло підстав та обов`язку щодо відвантаження зерно кукурудзи ТОВ «ВПГ Агро Плюс». На підставі викладеного обраний позивачем спосіб захисту неналежним, оскільки, на його переконання, позивач мав би звернутись із позовом про зобов`язання відповідача відвантажити зерно, передане на зберігання.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що часткове або повне відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом на підставі письмової заяви Поклажодавця (додаток №5 до договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана Зерновому складу не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (у тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються із Зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Згідно з п. 6.3. договору для отримання зерна Поклажодавець зобов`язаний надати Зерновому складову оригінал першого примірника складського документа на зерно, заяву на відвантаження зерна встановленої форми (додаток №5 до договору), довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження. Ненадання Поклажодавцем будь-якого з вказаних документів є порушенням умов договору і надає Зерновому складу право не відвантажувати зерно до моменту усунення Поклажодавцем таких порушень.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що відвантаження зерна проводиться після повної оплати Поклажодавцем послуг Зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» направлялась Заява про відвантаження зерна від 06.03.2023, згідно якої останній просив відвантажити зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року у кількості 401 050 кгу строк не пізніше 07.03.2023.

Факт отримання вказаної заяви відповідач не заперечив. Жодних заперечень щодо неповноти наданого пакету документів до Заяви чи наявності непогашеної заборгованості з боку відповідача не висувалось. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату послуг з відвантаження зерна у кількості 401,05 т (401 050 кг) №152 від 06.03.2023 на суму 72 189,00 гривень.

Позивачем вказаний рахунок на оплату сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №176 від 06.03.2023.

Відповідачем 07.03.2023 відвантажено лише 100 570 кг (100,57 т) та 08.03.2023 - 24 790 кг (24,79 т).

Надалі, позивачем направлялись Заява про відвантаження зерна від 10.04.2023, згідно якої просило відвантажити зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року у кількості 275 950 кг у строк не пізніше 11-16.04.2023, Заява про відвантаження зерна від 19.04.2023 про відвантаження 50 000 кг +-5% у строк не пізніше 21.04.2023.

Відповідачем 11.04.2023 відвантажено зерно кукурудзи у кількості 78 780 кг (78,78 т), 20.04.2023 50 720 кг (50,72 т).

Рахунки на оплату послуг з відвантаження зерна по заявам про відвантаження зерна від 10.04.2023 та від 19.04.2023 відповідачем не виставлялись, а сумарний обсяг зерна по заявкам перевищує обсяг переданого на зберігання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що означені заявки є похідними від Заяви на відвантаження зерна від 06.03.2023 у кількості 401 050 кг через невиконання її відповідачем в повному обсязі.

Загалом протягом березня-квітня 2023 року відповідачем відвантажено зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року загальною кількістю 254 860 кг (254,86 т).

Залишок не відвантаженого зерна по вказаній заявці 146 190 кг, а загальний залишок зерна на зберіганні 146 450 кг.

Відповідно до ст.79 ГПК України, обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, факт отримання відповідачем належно оформленої Заяви на відвантаження зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року від 06.03.2023 у кількості 401 050 кг та відвантаження на її виконання лише 254 860 кг відповідачем не спростовано.

Пунктом 6.13. договору визначено, що доказом виконання Зерновим складом обов`язку з відвантаження партії зерна належної кількості та якості на момент такого відвантаження, є відповідна товарно-транспортна накладна (форма №1-ТТН) або залізнична накладна, погашена складська квитанція на зерно, виправлення в тексті яких не допускаються.

Доказів відвантаження зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року у повному обсязі (401 050 кг) згідно Заяви на відвантаження зерна від 06.03.2023 відповідачем суду не надано. Залишок невідвантаженого зерна по вказаній Заяві склав 146 190 кг.

Після отриманої від позивача своєчасної оплати за складське зберігання зерна, належно оформленої Заяви на відвантаження зерна, оплати за послуги з відвантаження зерна, у відповідача виник обов`язок відвантажити зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року від 06.03.2023 у кількості 401 050 кг.

Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки умовами договору не передбачено необхідність повторного надіслання переліку документів зазначених в п. 6.1, п. 6.3 договору, адже відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Крім того, про видачу складських квитанцій №512 від 30.06.2023 (серія ББ №898905) та №28 від 12.09.2023 (серія ББ №898934) позивач дізнався лише з Довідки відповідача №703 від 29.09.2023, оригінали яких позивачу так і не були видані в порушення п.6.4. договору.

При цьому, складська квитанція №512 від 30.06.2023 (серія ББ №898905) на зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року в кількості 146 450 кг є погашеною, про свідчить відмітка на її правому нижньому куті.

Наведене взагалі унеможливлює звернення позивача за відвантаженням зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби 2022 року у кількості 143 250 кг та надіслання відповідачу переліку документів зазначених в п. 6.1, п. 6.3 договору.

Суд зауважує, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За наведеного декларує, що не відвантаживши зерно ТОВ «ВПГ Агро Плюс», не надавши йому оригінали складських документів, здійснивши погашення складських документів без їх фактичного виконання, відповідач своїми діями порушив одну із загальних засад цивільного законодавства - принцип добросовісності, який є одним із способів утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору, та в силу якого боржник несе обов`язок виконати зобов`язання добросовісно з урахування звичаїв обороту.

Між тим позивачем направлялись на адресу АТ ДПЗКУ листи з вимогами сплати вартість втраченого зерна.

Однак відповідачем такі вимоги були проігноровані, а повідомлень про можливість виконати умови договору складського зберігання зерна №99-ЗБ/2022 від 22.12.2022 в частині фактичного відвантаження зерна з урахуванням обставин, що склались, та за відсутності складського документа позивачу не направлялось. Означене могло вплинути на рішення позивача щодо звернення до суду з даним позовом.

Внаслідок не повернення відповідачем позивачу майна після пред`явлення вимог, має місце неправомірна поведінка зберігача.

Разом з тим, судом враховується, що Підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12023170000000759 від 07.11.2023 за ч. 2 ст. 364 КК України, розпочатого на підставі заяви АТ «Державної продовольчо-зернової корпорації України» (код 37243279) про те, що службові особи Філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» (код 37506075), зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, спричинили тяжкі наслідки інтересам Товариства шляхом розтрати зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років станом на 12.09.2023 загальною вагою 648 989 тонн на суму 3 931 856,58 грн.

Крім того, Протоколом засідання комісії АТ «ДПЗКУ» з проведення інвентаризації зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років на філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» станом на 12.09.2023 також підтверджується факт відсутності на зберіганні Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Гребінківський елеватор» зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року в кількості 143 241 кг, що належить ТОВ «ВПГ Агро Плюс».

Оцінюючи такі дії відповідача, суд приходить до висновку про фактичну відсутність у відповідача майна - зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року в кількості 143 241 кг, яке йому було передано на зберігання позивачем відповідно до умов договору складського зберігання зерна №99-ЗБ/2022 від 22.12.2022.

При цьому, судом неодноразово було зобов`язано відповідача надати письмові пояснення щодо підстав погашення складської квитанції №512 від 30.06.2023 (серія ББ №898905) на зерно кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року в кількості 146 450 кг у відповідності до п.6.13. договору.

Однак, відповідач повідомив суду лише те, що складська квитанція №512 від 30.06.2023 (серія ББ №898905) була погашена зерновим складом після проведення інвентаризації, а на залишок зерна була виписана складська квитанція №28 серія ББ №898934 від 12.09.2023.

За приписами ч. 1 статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

За ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Частиною 5 ст. 226 ГК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Можливість обрання певного визначеного варіанту правової поведінки є виключно правом поклажодавця, а не зберігача.

Як визначено ч.1 ст. 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

За нормами ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка, яка полягає у невідвантажені ТОВ «ВПГ Агро Плюс» на його вимогу зерна кукурудзи, яке було передане на зберігання;

- безпосереднього завдання збитків, розмір яких виражається в кількості зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року, яке підлягло відвантаженню (поверненню) поклажодавцю згідно Заяви від 06.03.2023, самовільне погашення складської квитанції №512 від 30.06.2023 (серія ББ №898905) без фактичного повернення зерна, що унеможливлює звернення поклажодавця за його отриманням;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, що виражається у незабезпеченні збереження майна позивача;

- вина відповідача, яка виражена у невиконанні вимоги позивача про поверненню зерна кукурудзи зі зберігання на вимогу позивача та незбереженням переданого на зберігання.

За викладеного відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість втраченого зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року у кількості 143 250 кг.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому належними доказами вартості кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року є висновки експертних досліджень, відомості з регіональної торгово-промислової палати, довідка з Аграрної біржі, право якої формувати ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію передбачене пп.2 п.14 статуту Аграрної біржі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 № 1285, тощо.

Вартість втраченої кукурудзи позивачем обраховано на підставі Експертного висновку ЧК-87 від 29.03.2024 Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про середньо-ринкову гуртову ціну за 1 тонну кукурудзи по Полтавській області (місце виконання договору), згідно якого така вартість становить 5 351,33 гривень.

Так, різниця між залишком переданого на зберігання зерна, фактично відвантаженим та залишком, що перебуває на зберіганні згідно складської квитанції №28 від 12.09.2023 (серія ББ №898934) становить: 401 310 кг 254 860 кг 3 200 кг = 143 250 кг.

143,25 т (143 250 кг) * 5 351,33 гривень = 766 578,02 гривень.

До того ж, у Протоколі засідання комісії АТ «ДПЗКУ» з проведення інвентаризації зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років на філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» станом на 12.09.2023 (стор. 3) вказано, що кількість зерна, яка фактично знаходиться на Філії, становить 14 540 кг.

Доказів наявності зерна кукурудзи врожаю 2020-2022 років в достатньому розмірі для повернення позивачу відповідачем не представлено.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що оскільки на вимогу ТОВ «ВПГ Агро Плюс» відповідач не повернув зерно кукурудзи, позивач обрав ефективний спосіб захисту порушених прав на відшкодування збитків, що є вартістю невідвантаженого та втраченого зерна.

Спосіб захисту у вигляді стягнення вартості переданого на зберігання майна відповідає передбаченим цивільним законодавством способом захисту, забезпечує ефективний захист прав власника та гарантує забезпечення, передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ВПГ Агро Плюс» про стягнення з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 766 578,02 гривень вартості втраченого зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року у кількості 143 250 кг.

Доводи відповідача про неналежність Експертного висновку ЧК-87 від 29.03.2024 Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про середньо-ринкову гуртову ціну за 1 тонну кукурудзи по Полтавській області в якості доказу з огляду на відсутність в ньому базису поставки від якого залежить ціна судом відхиляється.

Відповідно до ч.1 ст.237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (провадження № 12-57гс21)).

Відповідач своїм правом щодо спростування визначної позивачем середньо-ринкової ціни зерна кукурудзи 3 кл. кормові потреби врожаю 2022 року за 1 тонну в розмірі 5 351,33 гривень не скористався, відповідних доказів суду не надав.

Отже заперечення відповідача про неналежність Експертного висновку ЧК-87 від 29.03.2024 Чернігівської регіональної торгово-промислової палати відхиляються як необгрунтовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем визначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку такі суми судових витрат:

- судовий збір за подання позову у розмірі 11 613,70 гривень;

- витрати на виготовлення експертного висновку ЧК-87 від 29.03.2024 у розмірі 2 195 гривень.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана позовна заява містить вимогу майнового характеру про стягнення 766 578,10 гривень, отже розмір судового збору, який підлягав сплаті становить 11 498,70 гривень.

Згідно квитанції від 02.04.2024 на суму 11 613,70 гривень, саме така сума судового збору була сплачена позивачем при зверненні до суду, решта 115,00 гривень становить комісійний збір банку.

Згідно квитанції від 29.03.2024 на суму 2 195,00 гривень, вартість експертного дослідження становить 2 160,00 гривень, решта 35,00 гривень - комісійний збір банку.

Комісійні витрати не віднесено Господарським процесуальним кодексом України до судових витрат, а тому розподілу підлягають:

- судовий збір за подання позову у розмірі 11 498,70 гривень;

- витрати на виготовлення експертного висновку ЧК-87 від 29.03.2024 у розмірі 2 160 гривень.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесу кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення 766 578,10 гривень задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок №1; код ЄДРПОУ 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» (84162, Донецька область, Краматорський район, смт. Черкаське, вулиця Бикова Леоніда, будинок №50, код ЄДРПОУ 41630528) 766 578,02 гривень, а також витрати на виготовлення експертного висновку 2 160,00 гривень, судовий збір у розмірі 11 498,70 гривень.

В частині стягнення 0,08 гривень відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 10.09.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2024.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» (84162, Донецька область, Краматорський район, смт Черкаське, вулиця Бикова Леоніда, будинок № 50, код ЄДРПОУ 41630528)

Відповідач: Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок №1; код ЄДРПОУ 37243279)

Третя особа: Арбітражна керуюча Козловська Діана Валеріївна (свідоцтво №484 від 15.03.2013; 01024, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок №3, офіс 309)

Суддя С.М. Фурсова