Рішення

від 14.08.2024 по справі 907/214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/214/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Нагібіна І.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород

та до відповідача 2 Баранинської сільської ради, с. Баранинці Ужгородський район

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України

про визнання незаконним та скасування наказу, державної реєстрації прав та земельної ділянки

За участі:

прокурор - Андрейчик Алла Миколаївна, службове посвідчення № 069357 від 01 березня 2023 року

від позивача - Славич Богдан Степанович, посвідчення № 118 від 03 травня 2023

від відповідача 1 - ОСОБА_1 , виписка з ЄДР

від відповідача 2 - не з`явився

від 3-ї особи відповідача - Левицький Андрій Олександрович, довіреність № 62 від 18 січня 2024 - в режимі відеоконференції

в с т а н о в и в:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород заявив позов до відповідачів із вимогами: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність від 06.06.2018 №1055-сг в частині передачі у комунальну власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га.; - визнати незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права комунальної власності Баранинської сільської ради на земельну ділянку за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га, припинивши право власності.; - визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га., посилаючись на порушення положень ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 ЗУ Про прокуратуру.

Ухвалою суду від 22.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №907/214/23 призначено на 19.04.2023 року.

14.04.2023 р. від представника відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про застосування строків позовної давності.

19.04.2023 до суду надійшов письмовий відзив на позов від відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

На день судового засідання прокурором подано до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 19.04.2023 р. відкладено підготовче засідання на 10.05.2023 року.

04.05.2023 року від відповідача ГУ Держгеокадастру надійшло пояснення на заперечення прокуратури щодо залишення позовної заяви без розгляду.

На день засідання суду від прокуратури надійшло до суду клопотання про залучення до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А), з мотивів викладених в ньому.

Ухвалою суду від 10.05.2023 р. відкладено підготовче засідання на 06.06.2023 року.

До дати підготовчого засідання від відповідача 1 ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області надійшли письмові заперечення від 26.05.2023 р. на клопотання про залучення до участі у справі третю особу на стороні відповідача ДСГП Ліси України.

На день судового засідання прокуратурою подано суду відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку для подачі відповіді на відзив.

Позивачем до дати судового засідання подано письмові пояснення від 05.06.2023 року по суті спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 06.06.2023 р. відкладено підготовче засідання на 10.05.2023 року.

29.06.2023 р. до суду від відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород надійшло заперечення на відповідь на відзив.

29.06.2023 р. від відповідача 2 - Баранинської сільської ради, с. Баранинці Ужгородський район надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення пропущеного строку для його подання.

Прокурор присутній в судовому засіданні навела пояснення по справі та з приводу поданого клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Щодо відкладення підготовчого засідання не заперечила.

Представник позивача та відповідача 1 в засіданні суду висловились по справі. Про відкладення судового засідання не заперечили. Також учасниками процесу не наведено суду мотивів стосовно відмови у задоволення клопотання відповідача 2 про поновлення пропущеного процесуального строку.

У засіданні суду судом розглянуто клопотання відповідача 2 про поновлення пропущеного строку, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 06.06.2023 р. відкладено підготовче засідання на 04.07.2023 року.

Ухвалою суду від 04.07.2023 р. відкладено підготовче засідання на 30.08.2023 року.

До початку судового засідання від прокуратури надійшла письмова відповідь на відзив Баранинської сільської ради.

Ухвалою суду від 30.08.2023 року судом задоволено клопотання та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України. Підготовче засідання відкладено на 27.09.2023 року.

Прокурор в засіданні суду навів пояснення та надав докази надіслання третій особі копії позовної заяви та додатків до неї.

Ухвалою суду від 27.09.2023 відкладено розгляд справи на 31.10.2023 року.

19.10.2023 року від відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення з додатками.

Ухвалою суду від 31.10.2023 відкладено розгляд справи на 30.11.2023 року.

07.11.2023 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 30.11.2023 відкладено розгляд справи на 24.01.2024 року.

23.01.2024 року до суду надійшло клопотання від представника третьої особи про відкладення підготовчого засідання через зайнятість представника в іншому судовому процесі у місті Києві.

Ухвалою суду від 24.01.2024 відкладено розгляд справи на 21.02.2024 року.

На дату слухання справи 21.02.2024 року представником третьої особи подано суду письмові пояснення.

У матеріалах справи міститься не розглянуті клопотання від 14.04.2023 р. представника відповідача 1 ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 21.02.2024 відкладено підготовче засідання на 27.03.2024 року.

Представник ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області навів пояснення та просить суд задовольнити клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Присутній прокурор заперечує з приводу такого клопотання.

У засіданні суду судом розглянуто клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01 травня 2024 р.

01.07.2024 року до Господарського суду Закарпатської області через систему «Електронний суд» надійшла заява (за вх.№02.3.1-02/5233/24) представника Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.07.2024 заяву від 01.07.2024 року (за вх.№02.3.1-02/5233/24) представника Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, Левицького А.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання призначене на 08 липня 2024 р. на 14:00 год. у справі № 907/214/23 вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/site/login).

Ухвалою суду від 08.07.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 14.08.2024 р.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповідях на відзиви, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 06.06.2018 № 1055-сг Баранинській сільській раді Ужгородського району передано із державної власності у комунальну 16 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів об`єднаної територіальної громади загальною площею 190,5251 га. Серед переліку переданих земельних ділянок значиться ділянка за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 321383235 від 30.01.2023 вбачається, що державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 27.02.2019, номер запису 30508074.

Прокурор зауважує, що як вбачається із схеми, виготовленої Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» спірна земельна ділянка частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2010 року (наразі ДП «Ужгородське лісове господарство» реорганізовано у Філію «Ужгородське лісове господарство ДП «Ліси України» відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 890).

Крім цього, вказує, що право постійного користування Філією «Ужгородське лісове господарство ДП «Ліси України» як правонаступника ДП «Ужгородське лісове господарство» та приналежність земельної ділянки до лісогосподарського призначення підтверджується відповіддю зазначеного підприємства на запит окружної прокуратури та наданими планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За позицією прокурора, згідно із інформацією вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га за картографічними матеріалами базового лісовпорядкування 2010 року накладається на землі лісового фонду Ужгородського лісництва, кварталу 50, який був сформований із ділянок лісових площ, прийнятих підприємством від Ужгородського районного СЛГП «Агроліс» згідно акту від 03.09.2001. Також інформовано, що держаний акт на право постійного користування земельними ділянками, прийнятих від Ужгородського районного CЛГП «Агроліс», не виготовлявся. Формування спірної земельної ділянки частково за рахунок земель лісогосподарського призначення підтверджується і матеріалами технічного звіту співставлення контурів земельної ділянки за кадастровим номером 2 1 248 873 00:10:011 :001 7 площею 12,5205 га, переданої у комунальну власність Баранинській сільській раді з матеріалами базового лісовпорядкування 2010 року, отриманих в електронному форматі «DMF» від філії «Ужгородське лісове господарство ДП «Ліси України», проведеного сертифікованим інженером - геодезистом за запитом Ужгородської окружної прокуратури.

Також прокурор зауважує, що в силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

У зв`язку з чим вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 06.06.2018 № 1055 - сг в частині передачі у комунальну власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га підлягає визнанню незаконним.

Щодо, доводів відповідача, з запереченнями факту затвердження відповідних матеріалів лісовпорядкування органами виконавчої влади з питань лісового господарства, прокурор зауважує, що відповідно до листа філії «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 11.05.2023 та доданих до нього матеріалів, вищевказані матеріали базового лісовпорядкування 2010 року розроблені ВО «Укрдержліспроект» та 01.06.2011 затверджені протоколом другої лісовпорядної наради, погодженим Державним управлінням охорони навколишнього природного середовище в Закарпатській області та затвердженим Закарпатським управлінням лісового та мисливського господарства.

Позивач Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції, зазначає, що як вбачається із схеми, виготовленої Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» земельна ділянка за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які за матеріалами лісовпорядкування 2010 року перебувають у постійному користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» (наразі ДП «Ужгородське лісове господарство» (на даний час - Філія «Ужгородське лісове господарство ДП «Ліси України»). Це ж саме стверджується і листом Філії «Ужгородське лісове господарство ДП «Ліси України» як правонаступника ДП «Ужгородське лісове господарство» із долученими планово-картографічними матеріалами. Відповідно до цього ж листа земельна ділянка за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га за картографічними матеріалами базового лісовпорядкування 2010 року накладається на землі лісового фонду Ужгородського лісництва, кварталу 50, який був сформований із ділянок лісових площ, прийнятих підприємством від Ужгородського районного СЛГП «Агроліс» згідно акту від 03.09.2001. Також про те, що формування спірної земельної ділянки частково за рахунок земель лісогосподарського призначення свідчать і матеріали технічного звіту співставлення контурів земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га, переданої у комунальну власність Баранинській сільській раді з матеріалами базового лісовпорядкування 2010 року, отриманих в електронному форматі «DMF» від філії «Ужгородське лісове господарство ДП «Ліси України», проведеного сертифікованим інженером - геодезистом.

У зв`язку з чим, вважає, що долученими прокурором до позовної заяви доказами повністю підтверджується приналежність частини земельної ділянки до лісогосподарського призначення, а відтак незаконність оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород щодо задоволення позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що факт правомірності та законності передачі у комунальну власність Баранинській об`єднаній територіальній громаді згідно наказу Головного управління від 06.06.2018 № 1055-сг земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 09.08.2018 № 516- ДК/456/АП/09/01/-18 складений за результатом проведення планової перевірки, з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Баранинської об`єднаної територіальної громади (Холмецька сільська рада) Ужгородського району Закарпатської області.

Щодо тверджень прокурора, про те, що надана ВО "Укрдержліспроект" інформація щодо розташування спірної земельної ділянки в межах державних земель лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні державних підприємств є допустимим доказом у розумінні статті 77 ГПК України, зауважує, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України (в редакції Закону № 340ІХ від 05.12.2019) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Переходячи до змісту планово-картографічних матеріалів, які до позову долучила прокуратура, а саме: план-копія планшету Ужгородського лісництва ДП "Ужгородський лісгосп" квартал 50, акт інвентаризації земель лісового фонду сільськогосподарств на території Холмецької сільської ради Ужгородського району від 2001 року з додатком № 1, акт передачі лісових площ Ужгородського РСКЛП "Агроліс" в склад Держлісфонду Ужгородського лісництва, Ужгородського держлісгоспу від 03.09.2001 року встановлено наступне.

Згідно зазначеного акту комісією в тому числі директор Ужгородського РСКЛП "Агроліс" проведена інвентаризація земель лісового фонду сільськогосподарських угідь на території Холмецької сільської ради. В результаті проведеної інвентаризації встановлено, що на території сільради знаходиться всього 48,3 га земель лісового фонду, з яких рекомендується передати державному лісогосподарському (лісомисливському) підприємству 36,6 га лісових площ. Згідно даних польового обстеження (додаток 1 до акту інвентаризації лісів) інвентаризація проводилась в таких контурах 739, 722, 798,1059,1096,1107.

А відповідно до наказу Головного управління від 06.06.2018 № 10551-сг Баранинській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 190,5251 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Баранинської, Холменської та Яроцької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області, згідно з додатком, в тому числі і земельна ділянка Холмецької сільської ради земельні ділянки в контурах 724, 725, 726s 727, 728, 729, 731, 732 та 738 площею 12,5205 га.

У зв`язку з чим, за позицією відповідача 1 земельні ділянки, в контурах 724, 725, 726, 727, 728, 729, 731, 732 та 738 площею 12,5205 га не були у користуванні Ужгородського районного спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" та не передавались склад Держлісфонду Ужгородського лісництва й відповідні докази долучені до позовної заяви не підлягають до врахування судом в цілому.

Крім того, зауважує, що відповідно до змін, внесеними згідно із Законом № 1423-ІХ від 28.04.2021 пунктом 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України встановлено, що до здійснення державної реєстрації, aле не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України (2002), таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Виходячи із системного аналізу зазначеного вище законодавства, на час виникнення спірних правовідносин документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками, а не планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак, на підтвердження зазначених у позовній заяві доводів позивачем не надано державного акту на право постійного користування, де розташована спірна земельна ділянка.

Відповідач 2 - Баранинська сільська рада, с. Баранинці Ужгородський район щодо задоволення позову заперечує.

Зауважує, що згідно зазначеного прокурором акту комісією в тому числі директор Ужгородського РСКЛП "Агроліс" проведена інвентаризація земель лісового фонду сільськогосподарських угідь на території Холмецької сільської ради. В результаті проведеної інвентаризації встановлено, що на території сільради знаходиться всього 48,3 га. земель лісового фонду, з яких рекомендується передати державному лісогосподарському (лісомисливському) підприємству 36,6 га лісових площ. Згідно даних польового обстеження інвентаризація проводилась в таких контурах 739, 722, 798,1059,1096,1107.

А відповідно до наказу Головного управління від 06.06.2018 № 10551-сг Баранинській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 190,5251 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Баранинської, Холменської та Яроцької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області, згідно з додатком, в тому числі і земельна ділянка Холмецької сільської ради земельні ділянки в контурах 724, 725, 726, 727, 728, 729, 731t 732 та 738 площею 12,5205 га.

Таким чином, за позицією відповідача 2, земельні ділянки, в контурах 724, 725, 726, 727, 728, 729, 731, 732 та 738 площею 12,5205 га не були у користуванні Ужгородського районного спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" та не передавались склад Держлісфонду Ужгородського лісництва й відповідні докази долучені до позовної заяви не підлягають до врахування судом в цілому.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України підтримує позовні вимоги позивача та просить їх задовольнити.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.08.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 06.06.2018 № 1055-сг Баранинській сільській раді Ужгородського району передано із державної власності у комунальну 16 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів об`єднаної територіальної громади загальною площею 190,5251 га.

Серед переліку переданих земельних ділянок значиться ділянка за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га.

Також, відповідно до наказу Головного управління від 06.06.2018 № 10551-сг Баранинській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 190,5251 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Баранинської, Холменської та Яроцької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області, згідно з додатком, в тому числі і земельна ділянка Холмецької сільської ради земельні ділянки в контурах 724, 725, 726, 727, 728, 729, 731, 732 та 738 площею 12,5205 га.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 09.08.2018 № 516- ДК/456/АП/09/01/-18 складений за результатом проведення планової перевірки, з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Баранинської об`єднаної територіальної громади (Холмецька сільська рада) Ужгородського району Закарпатської області порушень вимог земельного законодавства під час проведення перевірки земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га. не виявлено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 321383235 від 30.01.2023 вбачається, що державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 27.02.2019, номер запису 30508074.

За доводами прокурора із схеми, виготовленої Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроекп» спірна земельна ділянка частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2010 року (наразі ДП «Ужгородське лісове господарство» реорганізовано у Філію «Ужгородське лісове господарство ДП «Ліси України» відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 890).

Так з акту інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Холмецької сільської ради Ужгородського району від 2001 року з додатком № 1, акт передачі лісових площ Ужгородського РСКЛП "Агроліс" в склад Держлісфонду Ужгородського лісництва, Ужгородського держлісгоспу від 03.09.2001 року вбачається, що за результатом проведеної інвентаризації встановлено, що на території сільради знаходиться всього 48,3 га земель лісового фонду, з яких рекомендується передати державному лісогосподарському (лісомисливському) підприємству 36,6 га лісових площ. Згідно даних польового обстеження (додаток 1 до акту інвентаризації лісів) інвентаризація проводилась в таких контурах 739, 722, 798,1059,1096,1107.

В матеріалах справи міститься технічний звіт із землеустрою щодо співставлення контурів земельної ділянки розташованих за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Баранинської ОТГ (Холмецька сільська рада) контура 724, 725, 726, 727, 728, 729, 731, 732, 738.

З пояснювальної записки до технічного звіту вбачається, що ФОП ОСОБА_3 виконав комплекс робіт по співставленню контурів земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га. з матеріалами базового лісовпорядкування 2010 року. За результатом чого виведено орієнтовну площу накладення що є графічно відображено на кадастровому плані.

За позицією прокурора долученими до позовної заяви доказами повністю підтверджується приналежність частини земельної ділянки до лісогосподарського призначення, а відтак незаконність оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, що і стало приводом для звернення до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Перед пред`явленням позову прокуратурою, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», надіслано лист до Закарпатської обласної військової адміністрації щодо необхідності захисту інтересів держави з проханням інформувати про вжиття заходів реагування.

У відповідь отримано лист № 1 478/06- 16 від 21.02.2023 згідно з яким Закарпатська обласна військова адміністрація не звертатиметься до суду за захистом інтересів держави, у зв`язку з відсутністю фінансування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України (тут і надалі у редакції на момент прийняття наказу від 06.06.2018 № 1055-сг) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України (тут і надалі ЛК України у редакції на момент прийняття наказу від 06.06.2018 № 1055-сг) ліс тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Частиною 1 ст. 4 ЛК України передбачено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Відповідно до ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

При цьому варто врахувати, що застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22).

Згідно зі ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 55 ЗК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Частиною 1 ст. 57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, ст. 16 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як уже зазначалось та встановлено судом, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 06.06.2018 № 1055-сг Баранинській сільській раді Ужгородського району передано із державної власності у комунальну 16 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів об`єднаної територіальної громади загальною площею 190,5251 га.

Серед переліку переданих земельних ділянок значиться ділянка за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га.

Прокурор у якості доказів на підтвердження приналежності земельної ділянки з кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га. до земель лісогосподарського призначення посилається на схему виготовлену Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроекп», картографічні матеріали базового лісовпорядкування 2010 року та технічний звіт із землеустрою щодо співставлення контурів земельної ділянки розташованих за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Баранинської ОТГ (Холмецька сільська рада) контура 724, 725, 726, 727, 728, 729, 731, 732, 738.

Відповідно до п. 5 розділу «Прикінцеві положення» нової з 29.03.2006 редакції ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 48 ЛК України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до судової практики для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Водночас, буквальне тлумачення п. 5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції на час прийняття наказу від 06.06.2018 № 10551-сг) дає підстави для однозначного висновку, що підтвердження права постійного користування земельними лісовими ділянками саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, за відсутності державного акта на таке право, можливо:

- по-перше, з дати набрання цією нормою чинності з 29.03.2006;

- по-друге щодо земельних лісових ділянок, які були надані у постійне користування до цієї дати (раніше надані землі), тобто до 29.03.2006.

При цьому суд зауважує, що така редакція п. 5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України була чинною до 26.05.2021 включно, а отже і на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області наказу 06.06.2018 № 10551-сг.

Разом з тим, судом встановлено з акту інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Холмецької сільської ради Ужгородського району від 2001 року з додатком № 1, акт передачі лісових площ Ужгородського РСКЛП "Агроліс" в склад Держлісфонду Ужгородського лісництва, Ужгородського держлісгоспу від 03.09.2001 року за результатом проведеної інвентаризації виявлено, що на території сільради знаходиться всього 48,3 га земель лісового фонду, з яких рекомендується передати державному лісогосподарському (лісомисливському) підприємству 36,6 га лісових площ. Згідно даних польового обстеження (додаток 1 до акту інвентаризації лісів) інвентаризація проводилась в таких контурах 739, 722, 798, 1059, 1096, 1107.

На дані матеріали лісовпорядкування також посилається прокурор при зверненні з позовом, оскільки такі виготовлені та погоджені лісокористувачем у передбачений законом порядок та спосіб, а також суміжними землекористувачами і селищною радою.

Натомість, відповідно до наказу Головного управління від 06.06.2018 № 10551-сг Баранинській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 190,5251 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Баранинської, Холменської та Яроцької сільських рад Ужгородського району Закарпатської області, згідно з додатком, в тому числі і земельна ділянка Холмецької сільської ради земельні ділянки в контурах 724, 725, 726 727, 728, 729, 731, 732 та 738 площею 12,5205 га.

Суд враховує, що єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладання спірних земельних ділянок є судова земельно-технічна експертиза (постанова Верховного Суду у справі №556/1437/19, від 13.07.2022).

Проте, сторонами по справі клопотання про призначення земельно-технічної експертизи не заявлялося.

В матеріалах справи міститься технічний звіт із землеустрою щодо співставлення контурів земельної ділянки розташованих за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Баранинської ОТГ (Холмецька сільська рада) контура 724, 725, 726, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

З пояснювальної записки до технічного звіту вбачається, що ФОП ОСОБА_3 виконав комплекс робіт по співставленню контурів земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га. з матеріалами базового лісовпорядкування 2010 року. За результатом чого виведено орієнтовну площу накладення що є графічно відображено на кадастровому плані.

Суд звертає увагу, що належним доказом на підтвердження накладення спірної земельної ділянки на земельні ділянки лісогосподарського призначення, що й намагається довести прокурор перед судом, могла б бути земельно-технічна експертиза на предмет встановлення наявності накладення земельної ділянки.

Наведених доказів прокурором суду не надано, як і не підтверджено відповідність матеріалів лісовпорядкування, розроблених у 2010 році земель лісового фонду акту передачі лісових площ Ужгородського районного спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агроліс» в склад Держлісфонду Ужгородського лісництва, Ужгородського держлісгоспу.

При цьому, дані матеріали лісовпорядкування не передані до держгеокадастру, не погоджені суміжними землекористувачами та органом виконавчої влади у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 09.08.2018 № 516- ДК/456/АП/09/01/-18 складений за результатом проведення планової перевірки, з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Баранинської об`єднаної територіальної громади (Холмецька сільська рада) Ужгородського району Закарпатської області порушень вимог земельного законодавства під час проведення перевірки земельної ділянки за кадастровим номером 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га. не виявлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено наявності накладення земельної ділянки з кадастровими 2124887300:10:011:0017 площею 12,5205 га. на землі лісогосподарського призначення.

Доводи прокурора та позивача, які фактично зводяться до тверджень про незаконність оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, судом не приймається до уваги, оскільки, такі спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Щодо аргументів про застосування позовної давності, то згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Разом з тим, з огляду на зазначені висновки суду, у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності у даній справі.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород та до Баранинської сільської ради, с. Баранинці Ужгородський район про визнання незаконним та скасування наказу, державної реєстрації прав та земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.09.2024

Суддя О.Ф. Ремецькі