Рішення

від 12.09.2024 по справі 908/1881/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/131/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 Справа № 908/1881/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49095, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідача 1 Приватного підприємства «АГРО-ГРАН», (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Леніна, буд. 43)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 210883,19 грн.

08.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 05.07.2024, (вх. №2080/08-07/24 від 08.07.2024) Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Приватного підприємства «АГРО-ГРАН», с. Шевченківське Більмацького району Запорізької області і до ОСОБА_1 , с. Шевченківське Більмацького району Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 210883,19 грн. заборгованості за кредитним договором № 39098499-КД-1 від 09.04.2021, в тому числі 172640,73 грн. заборгованості за тілом кредиту та 38242,46 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 справу №908/1881/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1881/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/131/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 526, 530, 554, 610, 1054, ЦК України, ст., ст. 193, 216, 230-232 ГК України, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 210883,19 грн. заборгованості за кредитним договором № 39098499-КД-1 від 09.04.2021, в тому числі 172640,73 грн. заборгованості за тілом кредиту та 38242,46 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 11.11.2024 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, територія Більмацької селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, до складу якої відноситься с. Шевченківське Більмацького району, входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 03.03.2022 по теперішній час).

Приватне підприємство «АГРО-ГРАН» та ОСОБА_1 мають місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у с. Шевченківське Більмацького району Запорізької області.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Наразі згідно ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд викликає або повідомляє учасників справи про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Враховуючи територіальне перебування відповідачів 1 і 2 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвала господарського суду Запорізької області від 15.07.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1881/24 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України 16.07.2024.

Також, ухвала суду від 15.07.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1881/24 направлялася відповідачам на відому суду адресу їх електронної пошти та доставлена до електронних скриньок 15.07.2024.

В ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1881/24 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2024 у справі №908/1881/24 відповідачам запропоновано у строк до 31.07.2024, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.

Відповідачі відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надали, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловили.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 14.08.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 12.09.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

09.04.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (позивач, банк за договором) та Приватним підприємством «АГРО-ГРАН» (позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір № 39098499-КД-1(далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Невідновлювальна кредитна лінія (далі - «кредит») надається Банком для придбання Позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточнии? рахунок Постачальника.

Згідно п. А.2 Кредитного договоруліміт цього Договору: 416500,00 грн., у тому числі на наступні цілі:

- у розмірі 408000,00 грн. придбання трактору Беларус-892;

- у розмірі 8500,00 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.11.2025.

Пунктом. 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3,2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеноі? процентноі? ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеноі? процентноі? ставки.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору цеи? Договір вважається укладеним з моменту и?ого підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма и?ого сторонами.

09.04.2021 між Позивачем та Відповідачем-1 укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода№1) відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3.Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб?єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди №1за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковоі? угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієі? Додатковоі? угоди розмір 14,32 % річних. Розмір базовоі? процентноі? ставки визначении? за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%.

Індекс UIRD - украі?нськии? індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками Украі?ни на строк 3 місяці. На дату укладення цієі? додатковоі? угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієі? додатковоі? угоди, або остання, що опублікована на офіціи?ному саи?ті Міністерства фінансів Украі?ни. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базовоі? процентноі? ставки. При перегляді розміру базовоі? процентноі? ставки банк використовує розмір Індексу UIRD, що офіціи?но визначении? на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієі? дати та опублікованим на саи?ті Міністерства фінансів Украі?ни, надалі дата перегляду розміру базовоі? процентноі? ставки. Датою зміни розміру базовоі? процентноі? ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір Індексу UIRD для розрахунку базовоі? процентноі? ставки на наступнии? календарнии? квартал.

До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 «Графік платежів».

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору АТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач -2 у справі) 09.04.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 39098499-ДП-1/1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п.1.1 Договору поруки предметом договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов?язань Приватним підприємством «АГРО-ГРАН»(Боржник) зобов?язань за кредитним договором № 39098499-КД-1 від 09.04.2021, невідновлювальної кредитної лінії на суму 416500,00 грн., з терміном дії до 01.11.2025.

У п. 2.1.2 договору поруки погоджено, що у випадку невиконання боржником якого- небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань. Ненаправлення кредитором вказаноі? вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарнии? боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченоі? даним пунктом вимоги

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч.2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: 14.04.2021 на підставі кредитного договору №39098499-КД-1 від 09.04.2021позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 408000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 20639030201614.

01.08.2021 позичальник здійснив погашення кредиту в сумі 197540,67грн., 01.11.2021 в сумі 42068,60 грн., що підтверджується Випискою по рахунку з 09.04.2021 по 04.07.2024.

З урахуванням страхової премії в сумі 2125, 33 грн. за 2021 рік та страхової премії в сумі 2125, 33 грн. за 2022 рік вихідний залишок становить172640,73 грн.

В подальшому кредит позичальником не сплачувався.

18.03.2024 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зазначена в п.А.11. Кредитного договору та договору поруки, надіслано Повідомлення-вимогу вих. №10406ZPK0S0J8 від 18.03.2024.

Позичальнику та Поручителю було запропонованого не пізніше 18.04.2024 погасити прострочену заборгованість, а також повідомлено, що у разі невиконання/ ігнорування цієі? вимоги АТ КБ "ПриватБанк" буде вимушении? вжити заходи з метою захисту своі?х прав та інтересів відповідно до закону, зокрема: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за и?ого користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичнии? строк и?ого користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором.

Повідомлення-вимога вих. №10406ZPK0S0J8 від 18.03.2024 залишилась без відповіді та задоволення.

За період користування кредитом з 14.04.2021 по 03.04.2024 банком нараховано відсотки за користування кредитом, залишок заборгованості за якими складає 38242,46грн.

Не сплата відповідачем 1 заборгованості за кредитним договором№39098499-КД-1 від 09.04.2021стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом):кредитний договір№39098499-КД-1 від 09.04.2021, Додаткова угода №1 від 09.04.2021, Договір поруки № 39098499-ДП-1/1 від 09.04.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, Додатку до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі 1 і 2 доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором №39098499-КД-1 від 09.04.2021в повному обсязі суду не надали.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № 39098499-ДП-1/1 від 09.04.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 172640,73 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 172640,73 грн. заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 викладений такий правовий висновок: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Відповідно п. 2.2 додатковоі? угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своі?х зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п.п. 2.3, 2.7 цієі? додатковоі? угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1- го до 15-го включно в розмірі базовоі? процентноі? ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати і?і? погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базовоі? процентноі? ставки з урахуванням і?і? зміни згідно п. 2.1 цієі? додатковоі? угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базовоі? процентноі? ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно п.2.3. додатковоі? угоди Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов цієі? Додатковоі? угоди за першии? квартал користування кредитом сплачує Банку компенсаціи?ні проценти в розмірі 7 % річних.

Розмір компенсаціи?них процентів, що зазначении? в цьому пункті, Банк щоквартально переглядає. Критерієм для перегляду Банком розміру компенсаціи?ноі? процентноі? ставки є приріст робочих місць Позичальника. Під час аналізу приросту робочих місць Позичальника Банк враховує зміни середньоі? чисельності працівників за попередніи? звітнии? календарнии? квартал з урахуванням інших учасників групи пов`язаних контрагентів.

Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здіи?снює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1-2.3 цієі? додатковоі? угоди (п.2.4 Додатковоі? угоди).

У п. 2.7 додатковоі? угоди сторони визначили, що погашення кредиту (тіла) позичальник здіи?снює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієі?? додатковоі? угоди.

Згідно п. 2.10, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК Украі?ни встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базовоі? процентноі? ставки з урахуванням і?і? зміни згідно п. 2.1 цієі? додатковоі? угоди + 5% річних.

За період з 14.04.2021 по 03.04.2024 позивачем відповідачу нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 38242,46 грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 38242,46 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1 і 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовівитрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2.

При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами 1 і 2 по 1265,30грн.

Керуючись ст.,ст. 123, 129, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київдо Приватного підприємства «АГРО-ГРАН», Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківськеі до ОСОБА_1 , Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АГРО-ГРАН», (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Леніна, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 39098499) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 172640 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сорок) грн. 73 коп. заборгованості за тілом кредиту, 38242(тридцять вісім тисяч двісті сорок дві) 46 грн.заборгованості за відсотками солідарно з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 172640 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сорок) грн. 73 коп. заборгованості за тілом кредиту, 38242(тридцять вісім тисяч двісті сорок дві) 46 грн. заборгованості за відсотками солідарно з Приватним підприємством «АГРО-ГРАН», (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Леніна, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 39098499).Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного підприємства «АГРО-ГРАН», (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Леніна, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 39098499) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1265 (одну тисячу двісті шістдесят п`ять) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

5.Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1265 (одну тисячу двісті шістдесят п`ять) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 12» вересня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.