Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/5480/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/5480/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп»

про стягнення 161763,98 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про стягнення 161763,98 грн.

Позовні вимоги з урахуванням відповіді на відзив, якою фактично було збільшено розмір позовних вимог, обґрунтовано тим, що постановою рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/20002/23 та від 09.04.2023 у справі №910/20004/23 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 340669,82 грн, яку було сплачено відповідачем лише 23.04.2024. На підставі викладеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 135227,11 грн та 3% річних у розмірі 27179,61 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено без урахування здійсненої 23.04.2024 відповідачем оплати заборгованості. Також відповідач зазначив, що позивачем незаконно здійснено таке нарахування, оскільки Законом України №530-ІХ встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №910/20002/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про стягнення 202188,38 грн за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.11.2017 №3050135, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» 202188,38 грн заборгованості, а також 2426,26 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/20004/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про стягнення 138481,44 грн за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.11.2016 №3050124, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» суму заборгованості у розмірі 138481,44 грн та судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» на загальну суму 340669,82 грн, підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №910/20002/23 та від 09.04.2024 у справі №910/20004/23 за участі тих самих сторін, які набрали законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ «Холд Груп» з урахуванням повідомлення ТОВ «Київенерг-Борг» про заміну кредитора №02-14/1-Ц від 18.04.2024 було сплачено на користь ПП «Ернерінг Борг» вищевказану суму заборгованості у розмірі 340669,82 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №456 від 230.4.2024 на суму 204614,64 та №455 від 23.04.2024 на суму 140628,64 грн із відповідним призначенням платежу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Так, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та відповідність нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 135227,11 грн та 3% річних у розмірі 27179,61 грн.

Доводи відповідача про незаконність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних з посиланнями на положення Закону України №530-ІХ та заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Нарахування на суму боргу відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою (штрафом, пенею) чи штрафними санкціями, а тому у суду відсутні підстави для застосування положень підпункту 4 п.3 розділу II Закону України №530-ІХ, так само як і ч.3 ст. 551 ЦК України.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3; ідентифікаційний код 36385304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код 32826328) інфляційні втрати у розмірі 135227 (сто тридцять п`ять тисяч двісті двадцять сім) грн 11 коп., 3% річних у розмірі 27179 (двадцять сім тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 61 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 11.09.2024.

Суддя Я.В. Маринченко