Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/6381/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/6381/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 126/23, кімната 202)доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 14, офіс 16/53) простягнення 465 956 грн 26 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" про стягнення 465 956 грн 26 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки від 15.02.2023 № 15-02/2023 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 427 939 грн 20 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 21 396 грн 96 коп. інфляційних втрат та 16 620 грн 10 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6381/24, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" (покупцем за договором, відповідач у справі) електронними підписами у електронному сервісі "Вчасно" був підписаний договір поставки № 15-02/2023 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору передавати покупцеві у власність товар, а покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його вартість в порядку, визначеному цим договором.

Зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар, що засвідчує момент передачі товару (пункт 2.3 договору).

Умовами розділу 3 договору сторони погодили, що підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є видаткова накладна постачальника на відповідну партію товару. Оплата товару здійснюється по передній оплаті у розмірі 100% від вартості товару. Розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. загальна вартість договору складає вартість всього поставленого заданий договором товару, що відображається у видаткових і податкових накладних, підтверджуючих постачання товару покупцеві.

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань кожної із сторін. У випадку якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору, жорна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, на таких же умовах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 15.02.2023 № 15-02/2023 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 427 939 грн 20 коп., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін електронними підписами у сервісі "Вчасно" видатковою накладною № 7 від 16.02.2023, копія якої наявна в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору поставки від 15.02.2023 № 15-02/2023 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 427 939 грн 20 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати отриманого товару позивачем, за період прострочення з 16.02.2023 по 30.04.2024, нараховано відповідачу 21 396 грн 96 коп. інфляційних втрат та 16 620 грн 10 коп. 3 % річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підписання представником відповідача договору поставки від 15.02.2023 № 15-02/2023 та видаткової накладної № 7 від 16.02.2023, а також доказів виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Так, Законом, що визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг є Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна ідентифікація - це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; надавач послуг електронної ідентифікації - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає послугу електронної ідентифікації за схемою, внесеною до переліку схем електронної ідентифікації, а також може реєструвати користувачів засобів електронної ідентифікації.

Відповідно до частини2 статті 11 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" користувачі послуг електронної ідентифікації зобов`язані: забезпечувати конфіденційність та неможливість несанкціонованого доступу інших осіб до засобу електронної ідентифікації; невідкладно повідомляти надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації засобу електронної ідентифікації; не використовувати засіб електронної ідентифікації у разі його компрометації.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" особи, винні в порушенні вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, несуть відповідальність згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 15.02.2023 № 15-02/2023 та видаткова накладна № 7 від 16.02.2023 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" у сервісі "Вчасно" підписано електронним підписом директора Круглова Андрія Сергійовича, що підтверджується відповідною квитанцією сервісу

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення відповідача, направлені надавачу послуг електронної ідентифікації про несанкціоноване використання позивачем електронного ключа, власником якого є Круглова Андрія Сергійовича (Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт").

Крім того, відповідно до статті 187.1 Податкового кодексу України для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

З огляду на викладене, твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують заявлені позивачем вимоги.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 427 939 грн 20 коп. заборгованості за поставлений за вказаним договором товар підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 396 грн 96 коп. інфляційних втрат та 16 620 грн 10 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення 16.02.2023 по 30.04.2024.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині 3 % річних та інфляційних нарахувань суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором поставки від 15.02.2023 № 15-02/2023, вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 396 грн 96 коп. інфляційних втрат та 16 620 грн 10 коп. 3 % річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 14, офіс 16/53, ідентифікаційний код 44902836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 126/23, кімната 202, ідентифікаційний код 43109401) заборгованість в розмірі 427 939 (чотириста двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 20 коп., 21 396 (двадцять одна тисяча триста дев`яносто шість) грн 96 коп. інфляційних втрат та 16 620 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять) грн 10 коп. 3 % річних. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 989 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 34 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька