Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/5048/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/5048/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Самойлова Олександра Володимировича

до Селянського (фермерського) господарства "Вись"

про стягнення 20811,17 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Самойлов Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Вись" про стягнення за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.10.2023 № 15-011023В основного боргу в розмірі 20049,12 грн., трьох процентів річних у сумі 276,32 грн. та інфляційних втрат у сумі 485,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що позивач не погоджував із відповідачем тарифи, за якими мала здійснюватися оплата за надані послуги, а також не направляв на юридичну адресу відповідача рахунок, на підставі якого відповідач мав здійснювати подальший розрахунок із позивачем. Також відповідач вважає, що між сторонами не погоджено істотних умов договору, а саме ціну, відтак договір може бути визнаний судом недійсним.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що оплата послуг погоджена сторонами в Додатку №1 до Договору. При цьому, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 25.10.2023 на суму 20 049,12 грн. підписаний сторонами без зауважень

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2023 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір № 15-011023В про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого перевізник взяв на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язувався сплатити плату за перевезення вантажів, на умовах, встановлених даним Договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунок здійснюється замовником перевізнику по факту за надані послуги на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Пунктом 4.3. Договору погоджено, що вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату - тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних.

Відстань та маршрут перевезення вантажу погоджується сторонами до початку робіт (пункт 4.4. Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено вартість послуг.

Згідно з товарно-транспортною накладною № 234 від 10.10.2023 позивач здійснив доставку вантажу до визначеного відповідачем пункту розвантаження ТОВ «Клов».

25.10.2023 сторонами складено та підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 із доданим до нього реєстром товарно-транспортних накладних, зокрема, товарно-транспортною накладною № 234 від 10.10.2023 року.

Згідно зі вказаним Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 25.10.2023 загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 20 049,12 грн.

Також позивачем оформлено рахунок на оплату № 4 від 25.10.2023 на суму 20 049,12 грн.

Проте, відповідач оплату позивачу за здійснене перевезення та надані послуги в строк протягом 10 банківських днів з дня підписання акту, тобто до 08.11.2024, не здійснив.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Як слідує з умов договору від 01.10.2023 № 15-011023В та додатку №1 до договору, сторонами погоджено вартість послуг перевезення вантажу, що є предметом вказаного договору.

До того ж, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Також судом ураховано презумпцію правомірності правочину, закріплену в статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на те, що доказів визнання в судовому порядку договору від 01.10.2023 № 15-011023В недійсним матеріали справи не містять, відповідний договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 234 від 10.10.2023 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 25.10.2023 на суму 20 049,12 грн. підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом за договором від 01.10.2023 № 15-011023В.

При цьому, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 25.10.2023 на суму 20 049,12 грн. підписаний та скріплений печаткою відповідача без зазначення жодних зауважень щодо наданих послуг.

Відтак, із підписанням вказаного акту відповідач був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за виконані позивачем роботи (надані послуги).

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 614 ЦКУ, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити виконані позивачем роботи (надані послуги).

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 20 049,12 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача нараховані на суму боргу 20 049,12 грн. за період з 09.11.2023 до 24.04.2024 три проценти річних у сумі 276,32 грн. та інфляційні втрати в розмірі 485,73 грн., нараховані за період із листопада 2023 року до березня 2024 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача нарахованих трьох процентів річних у сумі 276,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 485,73 грн. у заявленому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Самойлова Олександра Володимировича задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Вись" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код 32063098) на користь фізичної особи-підприємця Самойлова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 20 049 (двадцять тисяч сорок дев`ять) грн. 12 коп. основного боргу, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 32 коп. трьох процентів річних, 485 (чотириста вісімдесят п`ять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова