Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/1045/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/1045/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1045/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажекспрес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорбудпостач»

про стягнення 130950,31 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажекспрес» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорбудпостач» (далі - відповідач) про стягнення 130950,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг технікою №08/05/23 від 08.05.2023 не у повному обсязі розрахувався за надані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 101541,67 грн, пеню у розмірі 26321,65 грн, інфляційні втрати у розмірі 1104,64 грн та 3% річних у розмірі 1982,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1045/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.02.2024 двічи була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 16.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову кореспонденцію за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.02.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажекспрес" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодорбудпостач" (далі - виконавець) було укладено договір №08/05/23, за умовами пункту 1.1 якого предметом договору є надання послуг замовнику із застосуванням будівельних машин, механізмів, транспортних засобів іншої техніки (далі- техніка) та обладнання (далі- послуги).

Відповідно до пункту 1.2 договору вид техніки, одиниця виміру та ціна за одиницю виміру визначаються сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що надання послуг виконавцем здійснюється на підставі замовлення замовника. Замовник замовляє необхідну кількість автотранспорту, машин та механізмів для надання послуг на своїх об`єктах, а виконавець надає її у справному стані разом з обслуговуючим машиністом (водієм), іншим персоналом за необхідністю.

Будь-які зауваження щодо якості, об`єму послуг фіксуються представниками сторін у відповідному документі, який підписується та засвідчується підписами представників сторін. Кожна із сторін має право засвідчити власну думку щодо обставин надання послуг (пункт 2.7.1 договору).

Сторона не має право в подальшому посилатися на недоліки щодо якості, об`єму наданих послуг, якщо їх не було засвідчено згідно із п. 2.7.1 цього договору, окрім недоліків, що не могли бути виявлені під час приймання послуг (приховані недоліки) (пункт 2.7.2 договору).

Відповідно до пункту 2.8 договору об`єм та кількість наданих послуг визначається в акті надання послуг (надалі- акт) на підставі даних приладів обліку виконавця.

Пунктом 2.8.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язується протягом трьох робочих днів після закінчення звітного місяця, в якому надавалися послуги, надати замовнику для підписання акт у двох примірниках, змінні рапорти/подорожні листи. Невідповідність наданих виконавцем документів вимогам, встановленим абз.2 п. 4.2 договору є підставою для відхилення таких документів замовником.

Замовник зобов`язується не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання акту підписати його та надати виконавцеві його примірник або надати обґрунтовану відмову у його підписанні (пункт 2.8.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість договору складається із вартості кожної одиниці послуги, наданої в межах строку дії цього договору згідно актів надання послуг.

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна за одиницю послуги зазначена у пункті 1.2 цього договору. Ціна послуги визначається з урахуванням всіх податків та зборів, що сплачуються або мають бути сплачені виконавцем, а також понесених виконавцем витрат на технічне обслуговування, ремонт, заправку паливно-мастильними матеріалами.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця по факту надання послуг протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку на підставі акту.

Надання послуг має супроводжуватись наданням наступних документів (оформлені відповідно до вимог законодавства): акт виконаних робіт (наданих послуг), змінний рапорт або подорожній лист, тощо (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору зобов`язання замовника по оплаті за послуги настає після підписання останнім первинних документів, які обов`язково повинні містити перелік наданих послуг, кількість, а також вартість наданих послуг.

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок виконавця (пункт 4.4.договору).

Строк надання послуг: з дати укладання договору до 31 грудня 2023 року (пункт 5.1 договору).

08 травня 2023 року сторони підписали специфікацію № 1, яка є невід`ємною частиною договору № 08/05/23 від 08.05.2023 (далі-додаток № 1, специфікація), відповідно до якої погодили, що послуги надаються бульдозером Catarpillar D6N XL із розрахунку 14000,00 грн за 1 зміну (8 годин); загальна вартість встановлюється на підставі усіх актів надання послуг.

На виконання умов договору, у період з 01.05.2023 по 31.05.2023 виконавцем надано, а замовником прийнято послуги бульдозера Catarpillar D6N XL із розрахунку 19 змін загальною вартістю 221666,67 грн (без ПДВ), а у період з 01.06.2023 по 12.06.2023 виконавцем надано, а замовником прийнято послуги бульдозера Catarpillar D6N XL із розрахунку 7,025 змін загальною вартістю 81958,33 грн (без ПДВ), про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.06.2023 № МЕ-0000021 та від 16.06.2023 №МЕ-0000022, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Супровідним листом вих. № 22/06/23-01 від 22.06.2023 позивачем направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у договорі: 03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 16, рахунок № МЕ-0000024 від 22.06.2024 на суму 266000,00 грн з урахуванням ПДВ 44333,33 грн та рахунок № МЕ-0000025 від 22.06.2023 на суму 98350,00 грн з урахуванням ПДВ 16391,67 грн, для оплати наданих послуг.

Втім, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 262808,33 грн, що підтверджується виписками по рахункам позивача за період з 01.06.2023 по 31.07.2023, у зв`язку з чим виник борг в сумі 101541,67 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у розмірі 101541,67 грн разом із актом звірки розрахунків МЕ-0000002 від 27.09.2023 за період з 01.06.2023 по 27.09.2023, однак відповідач оплату не здійснив.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Положенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця по факту надання послуг протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку на підставі акту.

Супровідним листом вих. № 22/06/23-01 від 22.06.2023 позивачем направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у договорі: 03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 16, рахунок № МЕ-0000024 від 22.06.2024 на суму 266000,00 грн з урахуванням ПДВ 44333,33 грн та рахунок № МЕ-0000025 від 22.06.2023 на суму 98350,00 грн з урахуванням ПДВ 16391,67 грн, для оплати наданих послуг.

Втім, відповідач у встановлені договором строки оплату наданих послуг в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 262808,33 грн, у зв`язку з чим виник борг в сумі 101541,67 грн.

Тоді як, за приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 101541,67 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3 договору визначено, що за несвоєчасну оплату за надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 26321,65 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не можуть розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

Таким чином, враховуючи, що іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення не може розцінюватися як установлення іншого строку, правомірним є нарахування пені за порушення строків оплати наданих послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано з урахуванням часткових оплат відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, з урахуванням часткових оплат за надані послуги та умов пункту 7.3 договору, належною до стягнення є пеня у розмірі 24073,73 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1982,35 грн та інфляційні втрати в розмірі 1104,64 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

У той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог, оскільки індекс інфляції у визначений позивачем період становить від`ємне значення (-).

Так, нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, з урахуванням індексу інфляції, який визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №925/1049/23

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажекспрес" підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 14750,00 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги №4-01 від 04.01.2024 (надалі - договір), укладений між Адвокатським бюро "Левандовський та Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажекспрес", акту виконаних послуг від 25.01.2024 до договору та рахунку-фактури № 12 від 04.01.2024.

Згідно пункту 1 договору предметом його є надання професійної правничої допомоги клієнту щодо складання позовної заяви про стягнення грошових коштів з ТОВ "Автодорбудпостач" на користь ТОВ "Монтажекспрес" за договором № 08/05/23 про надання послуг технікою від 05.05.2023.

Пунктом 2 договору визначено, що вартість та ціна правничої допомоги за цим договором є фіксованою та складає 14750,00 грн та сплачується клієнтом не пізніше 14 днів після прийняття Господарським судом міста Києва ухвали про відкриття провадження по справі на підставі рахунку-фактури, що є додатком до цього договору та може бути сплачена достроково.

Сторони погодили фіксований розмір ціни та винагороди виконавця у сумі 14750 грн у наступних складових з орієнтовною вартістю: проведення попередньої зустрічі з директором ТОВ "Монтажекспрес" та заслуховування обставин господарського спору- 1050-1500 грн; формування вимог для надання клієнтом доказів на підтвердження обставин господарського спору та інформування його про це - 300-350 грн; проведення уточнюючої зустрічі з директором ТОВ "Монтажекспрес" та заслуховування уточнень обставин господарського спору та вступне ознайомлення із зібраною базою - 1400-1500 грн; збір, опрацювання та аналіз доказової бази у складі договірної, бухгалтерської та банківської документації щодо господарського спору - 1400 -1500 грн; складання тексту позовної заяви до Господарського суду міста Києва щодо господарського спору - 9400-10500 грн; формування додатків в т.ч. доказів та інших до позовної заяви - 250-500 грн; проведення консультаційної зустрічі щодо комплектності позовної заяви та порядку надіслання поштою копій позовної заяви відповідачу - 300-350 грн; проведення телефонних уточнень та комунікацій між сторонами - 200-550 грн; перевірка позовної заяви та її комплектування додатками - 450-950 грн (пункт 3 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01 березня 2024 року включно (пункт 9 договору).

За актом виконаних послуг від 24.01.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги №4-02 від 04.01.2024 виконавець виконав, а клієнт відповідно до договору прийняв послуги щодо складання позовної заяви про стягнення грошових коштів з ТОВ "Автодорбудпостач" на користь ТОВ "Монтажекспрес" за договором № 08/05/23 про надання послуг технікою. Пунктом 3 акту сторони підтвердили фіксований розмір ціни та винагороди виконавця в сумі 14750 грн у наступних складових: проведення попередньої зустрічі з директором ТОВ "Монтажекспрес" та заслуховування обставин господарського спору - 1050,00 грн; формування вимог для надання клієнтом доказів на підтвердження обставин господарського спору та інформування його про це - 300,00 грн; проведення уточнюючої зустрічі з директором ТОВ "Монтажекспрес" та заслуховування уточнень обставин господарського спору та вступне ознайомлення із зібраною базою - 1400,00 грн; збір, опрацювання та аналіз доказової бази у складі договірної, бухгалтерської та банківської документації щодо господарського спору - 1400,00 грн; складання тексту позовної заяви до Господарського суду м. Києва щодо господарського спору - 9400,00 грн; формування додатків в т.ч. доказів та інших до позовної заяви - 250,00 грн; проведення консультаційної зустрічі щодо комплектності позовної заяви та порядку надіслання поштою копій позовної заяви відповідачу - 300,00 грн; проведення телефонних уточнень та комунікацій між сторонами - 200,00 грн; перевірка позовної заяви та її комплектування додатками - 450,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

Вирішуючи питання позивача про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до позову/заяви/клопотання документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними саме в межах розглядуваної справи і розмір цих витрат є розумним та виправданим у співвідношенні зі справою, в межах якої ці витрати заявляються.

З наданого акту про обсяги наданих адвокатом послуг, останнім було надано послуги із: проведення попередньої зустрічі з директором ТОВ "Монтажекспрес" та заслуховування обставин господарського спору - 1050,00 грн; формування вимог для надання клієнтом доказів на підтвердження обставин господарського спору та інформування його про це - 300,00 грн; проведення уточнюючої зустрічі з директором ТОВ "Монтажекспрес" та заслуховування уточнень обставин господарського спору та вступне ознайомлення із зібраною базою - 1400,00 грн; збір, опрацювання та аналіз доказової бази у складі договірної, бухгалтерської та банківської документації щодо господарського спору - 1400,00 грн; складання тексту позовної заяви до Господарського суду м. Києва щодо господарського спору - 9400,00 грн; формування додатків в т.ч. доказів та інших до позовної заяви - 250,00 грн; проведення консультаційної зустрічі щодо комплектності позовної заяви та порядку надіслання поштою копій позовної заяви відповідачу - 300,00 грн; проведення телефонних уточнень та комунікацій між сторонами - 200,00 грн; перевірка позовної заяви та її комплектування додатками - 450,00 грн.

Суд зазначає, що включення до складу наданих послуг щодо формування вимог для надання клієнтом доказів на підтвердження обставин господарського спору та інформування його про це; проведення уточнюючої зустрічі з директором ТОВ "Монтажекспрес" та заслуховування уточнень обставин господарського спору та вступне ознайомлення із зібраною базою; збір, опрацювання та аналіз доказової бази у складі договірної, бухгалтерської та банківської документації щодо господарського спору, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

При цьому, судом враховано, що даний спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а предмет доказування у справі №910/1045/24 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають дослідженню.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, яка розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, часткового задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 9000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажекспрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорбудпостач» про стягнення 130950,31 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорбудпостач» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 16; ідентифікаційний код 44624943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажекспрес» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; ідентифікаційний код 39105359) основний борг у розмірі 101541 (сто одна тисяча п`ятсот сорок одна) грн 67 коп., пеню у розмірі 24073 (двадцять чотири тисячі сімдесят три) грн 73 коп., 3% річних у розмірі 1982 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дві) грн 35 коп., судовий збір у розмірі 2950 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн 48 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2024.

Суддя Т.В. Васильченко