Рішення

від 18.01.2024 по справі 911/2731/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2731/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Муковоз В.І., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія"

41100, Сумська область, Шосткинський район, місто Шостка, вулиця Весняна, будинок 36, код ЄДРПОУ 38118770

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд"

07351, Київська область, Вишгородський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 66, код ЄДРПОУ 38256839

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог

за участі представників сторін:

позивача: Гусляниця О.В., паспорт серія НОМЕР_1 виданий 05.11.2002, ордер серії ВМ №1041687 від 02.10.2023;

відповідача: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2332/23 від 04.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно в односторонньому порядку провів зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 позовну заяву (вх. №2332/23 від 04.09.2023) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2731/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 03.10.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18534/23 від 29.09.2023).

У судове засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, що ним підтверджується у наданому суду відзиві.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2023 позивачу продовжено строк на подання відповіді на відзив, відповідачу встановлено строк на подання заперечень на відповідь на відзив, витребувані у сторін докази, підготовче засідання відкладено на 31.10.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №19365/23 від 12.10.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №20080/23 від 23.10.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №20284/23 від 26.10.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №3934/23 від 27.10.2023).

У судове засідання 31.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.11.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №4312/23 від 09.11.2023) про надання на ознайомлення матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №21434/23 від 14.11.2023) про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 16.11.2023 з`явилась представниця позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

У судовому засіданні оголошена перерва до 14.12.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №9765/23 від 08.12.2023) про повернення надміру сплачених коштів судового збору.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №22895/23 від 12.12.2023) про оголошення перерви в судовому засіданні.

Перед судовим засіданням у місті Києві оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги, у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Зважаючи на вказане і значний час, протягом якого тривала повітряна тривога, судове засідання 14.12.2023 не відбулось.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №21434/23 від 14.11.2023) про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №5572/23 від 15.12.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до частин 1-5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотання вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання.

За результатами розгляду заяви позивача (вх. №9765/23 від 08.12.2023) про повернення надміру сплачених коштів судового збору суд дійшов висновку про її задоволення у зв`язку із її обгрунтованістю, зважаючи на зміст позовних вимог: одна немайнова вимога (належний до сплати судовий збір - 2684,00 грн.), положення статей 2, 7 Закону України "Про судовий збір" та розмір судового збору, що сплачений позивачем - 5368,00 грн.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 18.01.2024, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2023 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" про повернення надмірно сплачених коштів судового збору (вх. №9765 від 08.12.2023) та постановив повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" з державного бюджету 2684,00 грн. надмірно сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №358 від 28.08.2023.

У судове засідання 18.01.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" (далі - відповідач) 03.12.2021 укладено договір субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області №АМК/СБ/Е-10 (далі - договір) на виконання договору з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області №2Е-МД/2610, який був укладений 07.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" та Державним підприємством «Дороги Сумщини».

На виконання умов договору №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021 позивач виконав роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення О190703 Кролевець-Московське-Клишки на суму 2500000,00 грн., що підтверджується актом приймання будівельних робіт за грудень 2021 року від 21.12.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року від 21.12.2021, а відповідач частково сплатив виконані позивачем роботи у сумі 500000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.1. договору субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області в обумовлений цим договором термін. Генпідрядник зобов`язується прийняти надані послуги згідно з цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування послуг, що виконується за цим договором: поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О191804 Орлівка-Воздвиженське-Грем`ячка-/Т-19-15/. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначені технічним завданням, договірною ціною наведеною в додатку 1 та календарним графіком виконання робіт наведеним в додатку 2, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору, ціна цього договору становить 9656338,97 грн., у тому числі ПДВ: 1609389,82 грн.

Додатковою угодою №3 від 20.12.2021 внесено зміни, зокрема до:

- пункту 1.2. договору та викладено його у такій редакції: Найменування послуг, що виконується за цим договором: поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О191804 Орлівка-Воздвиженське-Грем`ячка-/Т-19-15/; поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О190703 Кролевець-Московське-Клишки. Склад та обсяги робіт, що доручається до виконання субпідряднику, визначені технічним завданням (додаток №№1,2), договірною ціною (додаток №№3,4), які є невід`ємною частиною даного Договору;

- пункту 3.1. договору та викладено його у такій редакції: Ціна цього договору окремо по об`єктам, зазначеним в п.1.2 договору, становить 9656338,97 грн., у тому числі ПДВ 1609389,82 грн. за поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О191804 Орлівка-Воздвиженське-Грем`ячка-/Т-19-15/ та 2500000,00 грн., у тому числі ПДВ 416666,67 грн. за поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О190703 Кролевець-Московське-Клишки. Загальна вартість договору становить суми всіх актів (форми №КБ-2В, КБ-3), підписаних сторонами за час дії договору. Суми взятих субпідрядником зобов`язань за цим договором можуть корегуватися залежно від бюджетного фінансування замовника робіт протягом дії договору та в межах ціни договору, що буде визначатися додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться генпідрядником субпідряднику після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2В) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), складених у відповідності до положень чинних стандартів з ціноутворення, які складаються субпідрядником і подаються для підписання генпідряднику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати генпідрядником наданих послуг. Генпідрядник може здійснювати подекадно або щомісячно проміжні платежі за надані послуги. Датою фактичного виконання (завершення виконання) робіт є дата, визначена в акті приймання виконаних будівельних робіт субпідрядника. Строк оплати наданих субпідрядником послуг (виконаних робіт) становить 10 днів з дати кожного акта приймання виконаних будівельних робіт субпідрядника.

Відповідно до пункту 7.1.5. договору, генпідрядник зобов`язаний відповідно до актів виконаних робіт (ф.КБ-2В) здійснювати оплату (ф.КБ-3) за виконані послуги.

Додатковою угодою №1 від 15.12.2021, яка підписана обома сторонами, договір доповнено пунктом 4.4., згідно з яким субпідрядник компенсує генпідряднику витрати пов`язані із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 20% від вартості виконаних робіт.

Додатковою угодою до договору №2 від 16.12.2021 передбачається внесення змін до пункту 4.4. договору та його викладення у такій редакції: «Субпідрядник компенсує Генпідряднику витрати пов`язані із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 3% від вартості виконних робіт».

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" зверталось до Господарського суду Київської області із позовною заявою (вх. №1081/23 від 26.04.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт за договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1255/23 за правилами загального позовного провадження. Предметом позову у справі №911/1255/23 є стягнення заборгованості з оплати робіт, що виконані відповідно до договору субпідряду №АМК/СБ/Е-10 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області від 03.12.2021.

Оскільки подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" позовної заяви (вх. №2332/23 від 04.09.2023) про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.06.2023 у справі №911/2731/23, у разі задоволення позову, безпосередньо вплине на предмет позову в справі №911/1255/23, а саме: на спірну суму до стягнення, провадження у справі № 911/1255/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про стягнення заборгованості зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №911/2731/23.

2. Аргументи позивача

Позивач відзначає, що ним виконані умови договору №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021 шляхом виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення О190703 Кролевець-Московське-Клишки на суму 2500000,00 грн., на підтвердження чого позивач надає акт приймання будівельних робіт за грудень 2021 року від 21.12.2021 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року від 21.12.2021, які підписані обома сторонами. Позивач зауважує на тому, що ним повністю виконані зобов`язання за договором, у той час як відповідачем лише частково сплачена вартість виконаних робіт на суму 500000,00 грн., що підтверджується обортно-сальдовою відомістю по рахунку 361, квитанцією про оплату №0410001 від 25.11.2022.

Позивач заперечує проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021 з огляду на те, що на думку позивача, відповідачем не надані суду докази наявності безспірної заборгованості позивача перед відповідачем та доказів узгодження суми цього боргу між сторонами, у зв`язку із чим позивач звертається до суду про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021.

3. Аргументи відповідача

Відповідач зазначає, що загальна вартість виконаних робіт за договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021 становить 11574276,77 грн. та ним повністю визнається наявність заборгованості у розмірі 2000000,00 грн. основного боргу та 431000,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідачем частково припинено виконання зобов`язання у зв`язку із проведенням часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: відповідачем зменшена заборгованість за договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021 за рахунок компенсаційних витрат, розмір яких визначено у Додатковій угоді до договору №1 від 15.12.2021.

Компенсаційні витрати у розмірі 20% від загальної вартості виконаних робіт за договором становлять 2314855,35 грн. Результатом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог для відповідача є зменшення суми заборгованості на 2314855,35 грн., відтак, сума заборгованості за договором становить 116144,65 грн.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором, згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у частинах 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо юридичної сили змін, що внесені до договору №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021, додаткових угод до нього та змісту спірних зобов`язань сторін.

Відповідач зазначає, що ним визнається додаткова угода до договору №1 від 15.12.2021, якою внесено зміни до договору в частині включення пункту 4.4., згідно з яким субпідрядник компенсує генпідряднику витрати пов`язані із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 20% від вартості виконаних робіт та додаткова угода до договору №3 від 20.12.2021, якою пункти 1.2. та 3.1. договору викладено в новій редакції, зокрема: пункт 1.2.: «Найменування послуг, що виконується за цим договором: поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О191804 Орлівка-Воздвиженське-Грем`ячка-/Т-19-15/; поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О190703 Кролевець-Московське-Клишки. Склад та обсяги робіт, що доручається до виконання субпідряднику, визначені технічним завданням (додаток №№1,2), договірною ціною (додаток №№3,4), які є невід`ємною частиною даного Договору»; пункт 3.1.: «Ціна цього договору окремо по об`єктам, зазначеним в п.1.2 договору, становить 9656338,97 грн., у тому числі ПДВ 1609389,82 грн. за поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О191804 Орлівка-Воздвиженське-Грем`ячка-/Т-19-15/ та 2500000,00 грн., у тому числі ПДВ 416666,67 грн. за поточний дрібний ремонт автомобільної дороги О190703 Кролевець-Московське-Клишки. Загальна вартість договору становить суми всіх актів (форми №КБ-2В, КБ-3), підписаних сторонами за час дії договору. Суми взятих субпідрядником зобов`язань за цим договором можуть корегуватися залежно від бюджетного фінансування замовника робіт протягом дії договору та в межах ціни договору, що буде визначатися додатковими угодами до цього договору».

Додаткова угода до договору №1 від 15.12.2021 викладена у письмовій формі, підписана представниками позивача та відповідача і скріплена печатками юридичних осіб.

Додаткова угода до договору №3 від 20.12.2021 представником відповідача не підписана та не скріплена печаткою товариства, однак відповідач зазначає про те, що ним визнаються умови даної додаткової угоди, оскільки попри відсутність підпису та печатки у бланку угоди, відповідачем прийняті виконані позивачем роботи на суму 2500000,00 грн., підписані акт приймання будівельних робіт за грудень 2021 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року і частково сплачена сума основного боргу, тобто своїми діями відповідач підтвердив визнання умов додаткової угоди до договору №3 від 20.12.2021.

Проте, відповідач заперечує наявність додаткової угоди до договору №2 від 16.12.2021, якою передбачається внесення змін до пункту 4.4. договору та його викладення у такій редакції: «Субпідрядник компенсує Генпідряднику витрати пов`язані із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 3% від вартості виконних робіт». Відповідач зауважує на тому, що відсутність підпису представника відповідача, печатки товариства, дати набрання чинності угоди та відомостей про те, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору свідчать про те, що дана додаткова угода не спрямована на зміну наявного договору та реальне настання правових наслідків, обумовлених нею та, відповідно, не має юридичного значення.

За результатами дослідження матеріалів справи і таких доводів відповідача, суд встановив, за наданими обома сторонами справи письмовими заявами по суті спору та доказами, що наявні принципові розбіжності між сторонами не тільки щодо розміру грошових зобов`язань за договором, а навіть щодо змісту самого договору, з огляду на спірність питання про всі внесені до нього зміни (погоджені сторонами додаткові угоди до договору), що має бути встановлене при розгляді господарським судом справи №911/1255/23, а з огляду на предмет та підстави позову в цій справі, а також принцип юридичної визначеності, вказані обставини не можуть бути встановлені в даній справі, одночасно, відсутність / врегулювання таких розбіжностей повинно було існувати на момент вчинення спірного в цій справі одностороннього правочину - заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а не після такого зарахування.

Зокрема, принциповість розбіжностей між сторонами щодо спірних правовідносин, що нівелює безспірність грошових вимог сторін одна до одної за договором, встановлена з огляду на таке.

Позивач заперечує вищевказані доводи відповідача та зазначає, що відповідач своїми діями підтверджує визнання умов додаткової угоди до договору №2 від 16.12.2021, зважаючи на такі обставини.

У матеріалах справи наявні копії актів приймання-здачі робіт (надання послуг) №117 від 16.12.2021 та №130 від 21.12.2021, а також рахунку на оплату №109 від 21.12.2021, який виписано Товариством з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД». Зазначені документи містять підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» та відбиток печатки юридичної особи, а у переліку найменування робіт/послуг вказано: «Компенсація Генпідряднику витрат пов`язаних із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 3% від вартості виконних робіт».

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частин другої - п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі №753/10779/16-ц зазначає, що якщо особа схвалює правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Таким чином, укладення сторонами актів приймання-здачі робіт (надання послуг) №117 від 16.12.2021 та №130 від 21.12.2021, а також рахунку на оплату №109 від 21.12.2021, у яких найменування послуг визначене у тому ж формулюванні, яке передбачено додатковою угодою до договору №2 від 20.12.2021, за позицією позивача, свідчить про те, що подальші дії відповідача спрямовані на виконання умови, яка визначена у додатковій угоді до договору №2 від 20.12.2021, відтак, відповідач обізнаний у тих змінах, які були внесені до договору даною додатковою угодою.

Відповідач зауважує на тому, що вищевказані документи не підписувались власноруч директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД», оскільки вони містять факсимільне відтворення підпису, яке, за припущенням відповідача, могла поставити особа, відповідальна за організацію документообігу, ведення контролю та обліку господарської діяльності бухгалтер Стрельченко К.О., яка мала безпосередній доступ до використання факсимільного відтворення підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД».

Однак, позивач вказує, що на вищезазначених документах проставлено відбиток печатки відповідача, а печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин і, як вбачається з матеріалів справи, відповідач використовував печатку, якою здійснював підписання договору.

Відтак, наявність відбитку печатки відповідача на вищенаведених документах, свідчить, на думку позивача, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на актах приймання-здачі робіт (надання послуг), рахунках та інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій. Окрім того, відповідачем не надавались в ході розгляду справи доказів, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

16.12.2021, у день підписання акту приймання-здачі робіт (надання послуг) №117 від 16.12.2021, відповідачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладний податкову накладну №27 на суму 272228,30 грн. з описом «Компенсація Генпідряднику витрат пов`язаних із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 3% від вартості виконних робіт», яку підписано дійсним електронним підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» Куковенка Андрія Михайловича.

21.12.2021, у день підписання акту приймання-здачі робіт (надання послуг) №130 від 21.12.2021, відповідачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладний податкову накладну №87 на суму 75000,00 грн. з описом «Компенсація Генпідряднику витрат пов`язаних із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 3% від вартості виконаних робіт», яку підписано дійсним електронним підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» Куковенка Андрія Михайловича.

17.10.2023, тобто, вже після підписання спірного у цій справі одностороннього правочину (22.06.2023), відповідач зареєстрував корегування вищевказаних податкових накладних на суму зобов`язання позивача «Компенсація Генпідряднику витрат пов`язаних із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 20% від вартості виконаних робіт», яку перед цим вже було враховано при спірному зарахуванні зустрічних вимог, що підтверджується наявними у матеріалах справи: копією розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.12.2021 № 87, копією квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.10.2023 №9274813981, копією розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 16.12.2021 № 27, копією квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.10.2023 №9274833421.

Отже, відповідачем здійснювалось коригування зареєстрованих податкових накладних та реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування щодо спірного зобов`язання сторін.

З урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, від 28.08.2020 у справі №922/2081/19, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом для встановлення факту здійснення господарської операції, якщо сторона, яка заперечує цей факт, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу Украі?ни визначено, що податковии? кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу Украі?ни для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу Украі?ни при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати і?і? в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлении? цим Кодексом термін. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операціи?ного дня.

Відтак, станом на момент укладання спірного у справі одностороннього правочину, розмір грошового зобов`язання позивача визначався відповідачем у значно меншій сумі у податкових накладних, що ним складені, які відповідно до пункту 14.1.181. статті 14, пункту 198.1. статті 198, пункту 198.3. статті 198, пункту 44.1 статті 44, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу Украі?ни були обов`язкові для обох сторін при веденні бухгалтерського обліку, що визначається статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Зважаючи на викладене, зустрічні вимоги, в частині вимоги компенсації послуг генпідрядника, були визначені в іншому розмірі, вимірювання якого та врахування як інформації для прийняття рішень було правомірне для обох сторін і зміна цього розміру після укладення спірного правочину свідчить про відсутність однозначності цього розміру, що за наявності заперечень позивача, вказує, що ця сума не може бути оцінена судом як безспірна, особливо на момент вчинення спірного правочину.

Відповідно до пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

5.2. Щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021.

Суд зауважує, що одним з первинних наслідків укладеного договору є виконання зобов`язання, що безпосередньо випливає з його природи, оскільки інше суперечило б його суті як правовідношення. Зобов`язання укладається задля його виконання, а не задля застосування юридичних конструкцій поза межами його правомірних очікувань.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 зазначає, що у разі застосування юридичного механізму зарахування зустрічних однорідних вимог, останні мають відповідати умовам, встановленим у статті 601 Цивільного кодексу України: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.

Зараховані вимоги мають відповідати умовам зустрічного зарахування на підставі положень статті 601 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, тобто мають бути зустрічними, однорідними, безспірними та такими, строк виконання яких настав.

Відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» використало своє право та частково припинило зобов?язання проведенням часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зменшило заборгованість за договором субпідряду №АМК/СБ/Е-10 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області від 03.12.2021 за рахунок компенсаційних витрат, які підтверджені додатковою угодою № 1 від 15.12.2021 до Договору. Компенсаційні витрати (роботи генпідряду) у розмірі 20 % від загальної вартості виконаних робіт за договором становлять 2314855,35 грн. Результатом зарахування зустрічних однорідних вимог для відповідача є зменшення суми стягнення на 2314855,35 грн. Сума заборгованості за договором становить 116144,65 грн.

Результатом зарахування зустрічних однорідних вимог для позивача є припинення зобов?язання щодо компенсації відповідачу витрат, пов?язаних з роботою генпідряду, зокрема, забезпечення документацією, організацією, прийняттям виконаних робіт та інше у розмірі 20 % від вартості виконаних робіт, що становить 2314855,35 грн.

Вказані вимоги за своєю правовою природою є однорідними, оскільки в обох випадках присутнє грошове зобов?язання однієї сторони перед іншою, та зустрічними, тобто такі, які випливають із двох різних зобов?язань, тобто кожна із сторін виступає як кредитором, так і боржником. У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» проводило зарахування з приводу грошових зобов?язань, пов?язаних з виконанням договору субпідряду №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021. Строк виконання зобов?язання настав за обома зобов?язаннями, отже відповідач мав три умови для зарахування зустрічних однорідних вимог: вимоги є зустрічними, однорідними і такими, строк виконання яких настав.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, тому відповідач спирається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2019 у справі №918/539/18, де суд вказав, що за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов?язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог 22.06.2023, на підтвердження чого надано опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек підприємства поштового зв`язку, а факт отримання даної заяви не заперечується позивачем та не віднесено до підстав позову в цій справі.

Щодо тверджень позивача в частині можливості зарахування зустрічних однорідних вимог лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності заборгованості та чітко встановленого розміру боргових зобов`язань, а також того, що їх розмір повинен носити безспірний характер, відповідач вказує, що умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідач ґрунтується на позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 28.02.2018 у справі №910/16430/16, від 15.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18, де суд зазначає, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов?язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов?язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов?язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Однак, позивач зауважує, що він не погоджується саме з сумою заборгованості, наявність заперечень на заяву про зарахування свідчить про наявність між сторонами неузгодженості щодо зустрічного зарахування та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, що є необхідною умовою згідно статті 601 Цивільного кодексу України, а наявність спору між сторонами щодо цієї суми підтверджується наявністю судового спору у справі № 911/1255/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» про стягнення заборгованості, відтак, проведення в односторонньому порядку зустрічного зарахування не вбачається за можливе.

Суд зазначає, що між сторонами наявний спір щодо суми зобов?язань, оскільки позивач стверджує, що сторони досягли згоди в частині того, що компенсація Генпідряднику витрат пов`язаних із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та інше (роботи генпідряду) становить 3% від вартості виконних робіт, відповідно позивач визнає заборгованість перед відповідачем у сумі 347228,30 грн., а відповідач стверджує, що сторони домовились про компенсацію Генпідряднику витрат пов`язаних із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та інше (роботи генпідряду) у розмірі 20%, що становить 2314855,35 грн.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі №910/7804/19 та постанові від 26.05.2020 у справі №910/7807/19 зазначає, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17).

Суд зазначає, що остаточне рішення у справі № 911/1255/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» про стягнення заборгованості на даний момент не прийнято, що свідчить про спірність вимог, які зараховуються, а саме: наявність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язання, що свідчить про невідповідність вказаної заяви усім умовам для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, зважаючи на зміст спіру між сторонами, спірним є не лише розмір грошового зобов`язання позивача, а й правочин, з якого це зобов`язання виникає: додаткова угода до договору №1 від 15.12.2021, згідно з якою субпідрядник компенсує генпідряднику витрати пов`язані із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 20% від вартості виконаних робіт чи додаткова угода до договору №2 від 16.12.2021, згідно з якою субпідрядник компенсує генпідряднику витрати пов`язані із забезпеченням документацією, організацією, корегуванням, прийманням виконаних робіт та ін. (роботи генпідряду) у розмірі 3% від вартості виконних робіт.

Суд вважає, що така невизначеність у правовідносинах сторін однозначно свідчить про відсутність ознаки безспірності у грошовому зобов`язанні позивача перед відповідачем, тобто вимоги за спірною заявою не є безспірними, відтак, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає усім умовам, необхідним для зарахування зустрічних однорідних вимог.

5.3. Щодо визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення. Таким чином у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №910/7807/19, суд дійшов висновку про невідповідність спірного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог у формі заяви від 22.06.2023 вимогам цивільного законодавства, а саме: статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки на момент його вчинення був наявний спір щодо розміру одного із зобов`язань та підстав його виникнення, а також була наявна правомірна інформація для обліку та прийняття рішень про інший розмір зобов`язання, з урахуванням наявності заперечень іншої сторони на заяву про зарахування, що виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Відтак, односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» у формі заяви від 22.06.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021 субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області підлягає визнанню недійсним.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України"; зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №2332/23 від 04.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" (07351, Київська область, Вишгородський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 66, код ЄДРПОУ 38256839), оформлений заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" від 22.06.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №АМК/СБ/Е-10 від 03.12.2021 субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" (07351, Київська область, Вишгородський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 66, код ЄДРПОУ 38256839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дінастія" (41100, Сумська область, Шосткинський район, місто Шостка, вулиця Весняна, будинок 36, код ЄДРПОУ 38118770) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 11.09.2024.

Суддя С.О. Саванчук