Рішення

від 19.08.2024 по справі 911/883/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/883/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, -7)

про стягнення 206209,03 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., у тому числі 140309,55 грн. основного боргу, 53969,87 грн. пені, 4006,40 грн. 3% річних, 7923,21 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання (пом. судді): Божко А.І.

Представники сторін:

від позивача: Дзюбайло О.О. (витяг з наказу № 11-28/8-269 від 03.04.2023 р.; посадова інструкція № 35-05/1-5 від 13.12.2022 р.);

від відповідача: Гаврин Д.В. (довіреність б/н від 09.01.2024 р.; посвідчення адвоката № 0670 від 27.07.2006 р).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс про стягнення 166837,49 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., у тому числі 110466,50 грн. основного боргу, 46711,28 грн. пені, 6390,06 грн. інфляційних втрат, 3269,65 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в частині оплати отриманих послуг за період з березня 2022 р. по жовтень 2023 р., у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача 110466,50 грн. основного боргу, 46711,28 грн. пені, 6390,06 грн. інфляційних втрат, 3269,65 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 13.05.2024 р.

19.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 19.04.2024 р. (вх. № 3223 від 19.04.2024 р.) про зміну предмету позову, відповідно до якої останній зазначав, що станом на день подання цієї заяви розмір позовних вимог збільшився, оскільки на даний час має місце заборгованість за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. за період з березня 2022 р. по лютий 2024 р. У зв`язку з наведеним, позивач просив суд прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 206209,03 грн. заборгованості, у тому числі 140309,55 грн. основного боргу, 53969,87 грн. пені, 4006,40 грн. 3% річних, 7923,21 грн. інфляційних втрат. Поряд з цим, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 2474,51 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

29.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.04.2024 р. (вх. № 4569/24 від 29.04.2024 р.), відповідно до якого останній заперечує проти позову в повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що орендар в силу приписів ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити лише надану йому послугу. Проте, ДП «МА «Бориспіль» безпідставно не враховує, що ТОВ «Аеро Ресторантс» не мало можливості користуватись майном за цільовим призначенням, оскільки вказаний позивачем період надання послуг припадає на воєнний стан, введений на всій території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р від 26.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 р. пункт пропуску через державний кордон «Бориспіль» (вид сполучення: повітряний; характер перевезень: пасажирський, вантажний; категорія пункту пропуску: міжнародний). При цьому, згідно з інформацією ДП «МА «Бориспіль» 24.02.2022 р. роботу ДП «МА «Бориспіль» призупинено, аеропорт не працює. Аналогічне оголошення 24.02.2022 р. також було надано й Державним підприємством обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України. Таким чином, з 24.02.2022 р. до теперішнього часу ТОВ «Аеро Ресторантс» не має можливості користуватись майном за цільовим призначенням, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль». На виконання умов договору ТОВ «Аеро Ресторантс» на кожен акт приймання-здачі виконаних послуг надавало ДП «МА «Бориспіль» мотивовані відмови від підписання актів та окремо листом повідомило ДП «МА «Бориспіль» про нульову кількість працюючих з 24.02.2022 р. Враховуючи зазначені вище обставини щодо відсутності обов`язку сплати основного боргу, на думку відповідача, додаткові вимоги щодо стягнення штрафних санкцій з ТОВ «Аеро Ресторантс» також є необґрунтованими.

30.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 30.04.2024 р. (вх. № 4641/24 від 30.04.2024 р.), згідно з якою останній відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві. Зокрема, позивач зазначає, що самостійно прийняте відповідачем рішення щодо невикористання в період дії воєнного стану орендованого майна, для якого позивачем надаються послуги відповідно до умов договору, не пов`язане з будь-якими обмеженнями, встановленими на законодавчому рівні на період дії в Україні воєнного стану. Окрім того, укладеним між позивачем і відповідачем договором було досягнуто згоди як щодо всіх його істотних умов (предмету, ціни і строку дії), так і щодо умов, визначених угодою сторін. На переконання позивача, мотивовані відмови відповідача від підписання актів надання послуг не є аргументованими.

06.05.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 06.05.2024 р. (вх. № 4836/24 від 06.05.2024 р.), за змістом яких останній зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 13.05.2024 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги та заяву про зміну предмету позову; представник відповідача заперечував проти позову та заяви позивача про зміну предмету позову.

Дослідивши заяву позивача б/н від 19.04.2024 р. (вх. № 3223 від 19.04.2024 р.) про зміну предмету позову, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає прийняттю з підстав, викладених в ухвалі суду від 13.05.2024 р., у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснювався за вимогами про стягнення з ТОВ «Аеро Ресторантс» на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 206209,03 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, у тому числі 140309,55 грн. основного боргу, 53969,87 грн. пені, 4006,40 грн. 3% річних, 7923,21 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 р. по лютий 2024 р.

Поряд з цим, у судовому засіданні 13.05.2024 р. представник відповідача клопотав про надання часу для підготовки письмової позиції та подання доказів у зв`язку з прийняттям судом заяви позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 10.06.2024 р.

14.05.2024 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 14.05.2024 р. (вх. № 5130/24 від 14.05.2024 р.), за змістом якого останній надав пояснення щодо прийнятої судом 13.05.2024 р. заяви про зміну предмету позову та, відповідно, просив суд долучити до матеріалів справи копії листа від 12.10.2023 р. № 25-22/1-347 «Про зміну вартості послуг» і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830107381107; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830105852617 (вручення № 0830105848776 до листа від 04.01.2022 р. № 19-22/1-14); рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830106727395 (вручення № 0830106754228 до листа від 30.12.2022 р. № 37-22-252); рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830107027915 (вручення № 0830107020902 до листа від 31.03.2023 р. № 25-22/1-62).

10.06.2024 р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення б/н від 09.06.2024 р. (вх. № 6151/24 від 10.06.2024 р.) на заяву про зміну предмету позову, відповідно до яких останній, зокрема, зазначає, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням зміненого позивачем предмету позову, а також просить суд долучити до матеріалів справи копії мотивованих відмов ТОВ «Аеро Ресторантс» на кожен акт приймання-здачі виконаних послуг за остаточно визначений позивачем до стягнення період.

У судовому засіданні 10.06.2024 р. представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру пені б/н від 10.06.2024 р. (вх. № 6724/24 від 10.06.2024 р.), за змістом якого відповідач просив зменшити розмір пені на 90%. Водночас, у судовому засіданні 10.06.2024 р. присутні представники позивача та відповідача заявили про подання всіх наявних в останніх доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2024 р.

13.06.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 13.06.2024 р. (вх. № 6400/24 від 13.06.2024 р.), за змістом яких останній заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені б/н від 10.06.2024 р. (вх. № 6724/24 від 10.06.2024 р.).

11.07.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення б/н від 11.07.2024 р. (вх. № 7452/24 від 11.07.2024 р.), згідно з якими останній, серед іншого, зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин за договором, що є предметом розгляду у даній справі № 911/883/24, між позивачем і відповідачем, у встановленому нормами матеріального права і умовами договору порядку, будь-яких змін, які б слугували підставою для виконання договору в іншому порядку або на інших умовах, не вносилось. Поряд з цим, позивач просив суд долучити до матеріалів справи копії листа відповідача № 67-11/22 від 08.11.2022 р. з доданим до нього переліком електрообладнання та кількості працюючих з 24.02.2022 р. за формою, наведеною у додатку № 11 до договору; листа позивача № 03-22-497 від 22.02.2023 р. і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830106908268; листів відповідача № 03/03-01-22 і № 04/03-01-22 від 03.05.2022 р., № 03/11-05-22 від 11.05.2022 р. № 02/15-08-22 від 15.08.2022 р., № 02/18-08-22 від 18.08.2022 р., № 03/09-09-22 № 01.03/01-03 від 10.03.2023 р. щодо укладання договору про оформлення та видачу перепусток; журналів обліку осіб, що входять/виходять до/із терміналу «D» за 2022 2023р.р.

У судовому засіданні 18.07.2024 р. представник позивача підтримувала подані пояснення б/н від 11.07.2024 р. та клопотала про долучення до матеріалів справи доданих до них документів, мотивуючи це тим, що останні можуть вплинути на розгляд справи по суті; представник відповідача підтримував долучення до матеріалів справи документів, долучених до пояснень позивача б/н від 11.07.2024 р., оскільки останні, на його думку, лише розширюють позицію відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2024 р. було відкладено судове засідання з розгляду по суті на 05.08.2024 р.

У судовому засіданні 05.08.2024 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово присутніх представників сторін, розпочато з`ясування обставин справи та дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2024 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 19.08.2024 р.

У судовому засіданні 19.08.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх; представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 19.08.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.07.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна» (орендар, код 37222400) було укладено договір оренди № 1610 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме приміщення № 3.3.19 та частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 350,0 кв.м. (майно, розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. № 47578), загальною площею 107850,5 кв.м.), що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2014 р. і становить 14963708,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (п. 1.2 договору).

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.08.2014 р. відбулась зміна найменування юридичної особи з кодом 37222400. Станом на час розгляду справи найменуванням відповідача (орендаря) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс».

Згідно з п. 5.10 договору орендар зобов`язується своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а у неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

09.09.2015 р. Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області та ТОВ «Аеро Ресторантс» було підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.3.19 та № 3.3.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 350,00 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. № 47578).

07.09.2015 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (орендар) було укладено договір № 02.5-14/1-67 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 1.1 якого у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна приміщення № 3.3.19 та частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 350,00 кв.м. (майно) для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги згідно з переліком, який міститься в таблиці 1, зокрема: 1) забезпечення теплом (теплова енергія) (350,0 кв.м. 24,5 Гкал); 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (16 працівників) (оплата за одиницю вимірювання в місяць: 30,00 грн. (за 1 працівника)); 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем (обсяг наданих послуг в місяць: 350,00 кв.м.; оплата за одиницю вимірювання в місяць:1,80 грн. (за 1 кв.м)).

Згідно з п. 1.4 договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення укладають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг, тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

У відповідності з п. 1.8 договору ціни на послуги, крім зазначених у п. 8 таблиці № 1 п. 1.1 цього договору, у разі їх підвищення, можуть змінюватися лише у разі зміни тарифів постачальниками даних послуг, які призвели до істотної зміни витрат балансоутримувача, пов`язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку, такий лист буде вважатися невід`ємною частиною договору) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов`язаний прийняти їх для розрахунків.

Згідно з п. 2.1.6 договору балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Сторони погодили, що орендар зобов`язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором (п. 2.2.1 договору).

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг. Сплата рахунку за послуги, які надавались в період з дати підписання сторонами акта приймання-передавання орендованого майна до дати реєстрації договору здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку від балансоутримувача.

Відповідно до п. 2.2.17 договору орендар зобов`язується надавати балансоутримувачу перелік електрообладнання та кількість працюючих згідно прикладеної до договору форми (додаток № 11). У разі зміни кількості працюючих в орендованому об`єкті та/або кількості, потужності, режиму роботи електрообладнання, своєчасно підготувати новий перелік, підписати відповідальною особою, та передати в службу головного енергетика балансоутримувача для внесення відповідних змін в договір щодо передачі орендарю величини потужності електричної енергії та забезпечення його працівників санітарно-гігієнічними умовами праці.

Згідно з п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п. 4.2 договору).

В силу п. 5.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліком: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором на період їх дії (форс-мажор).

Відповідно до п. 5.2 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що якщо дія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальність за таке розірвання за умови, якщо повідомить про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 календарних днів до розірвання.

Згідно з п. 8.5 договору сторони вносять зміни і доповнення до договору шляхом підписання додаткових угод до нього (крім змін, вказаних в пунктах 1.8 та 8.7 договору, які вносяться листами, що вважаються невід`ємними частинами договору).

Договір набирає чинності з дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 р. № 1610 або з моменту укладання договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 р. (п. 6.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний місяць на тих самих умовах (п. 6.2 договору).

У відповідності до п.п. 1.8, 8.6 договору, до останнього були внесені зміни, у спосіб направлення орендарю листів «Про зміну вартості послуг», зокрема: від 04.01.2022 р. № 19-22/1-14, від 30.12.2022 р. № 37-22-252, від 31.03.2023 р. № 25-22/1-62, від 12.10.2023 р., від 12.10.2023 р. № 25-22/1-347, які є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем у період з березня 2022 р. по лютий 2024 р. було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату за надані послуги у період з березня 2022 р. по лютий 2024 р., а саме: № 61/257 від 30.04.2022 р. за березень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/258 від 30.04.2022 р. за квітень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/401 від 31.05.2022 р. за травень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/475 від 30.06.2022 р. за червень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/562 від 31.07.2022 р. за липень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/638 від 31.08.2022 р. за серпень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/794 від 30.09.2022 р. за вересень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/859 від 31.10.2022 р. за жовтень 2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 61/923 від 30.11.2022 р. за листопад 2022 р. на суму 5355,43 грн.; № 61/991 від 31.12.2022 р. за грудень 2022 р. на суму 5355,43 грн.; № 61/5 від 31.01.2023 р. за січень 2023 р. на суму 5613,36 грн.; № 61/88 від 28.02.2023 р. за лютий 2023 р. на суму 5613,36 грн.; № 61/163 від 31.03.2023 р. за березень 2023 р. на суму 5613,36 грн.; № 61/234 від 30.04.2023 р. за квітень 2023 р. на суму 5687,68 грн.; № 61/289 від 31.05.2023 р. за травень 2023 р. на суму 5730,74 грн.; № 61/339 від 30.06.2023 р. за червень 2023 р. на суму 5730,74 грн.; № 61/467 від 31.07.2023 р. за липень 2023 р. на суму 5730,74 грн.; № 61/541 від 31.08.2023 р. за серпень 2023 р. на суму 5730,74 грн.; № 61/591 від 30.09.2023 р. за вересень 2023 р. на суму 5730,74 грн.; № 61/640 від 01.11.2023 р. за жовтень 2023 р. на суму 5730,74 грн.; № 61/694 від 30.11.2023 р. за листопад 2023 р. на суму 9476,81 грн.; № 61/823 від 31.12.2023 р. за грудень 2023 р. на суму 16924,48 грн.; № 61/25 від 31.01.2024 р. за січень 2024 р. на суму 17684,81 грн.; № 61/96 від 29.02.2024 р. за лютий 2024 р. на суму 14837,95 грн.

Також позивачем були складені акти приймання-здачі робіт (надання послуг), а саме: № 313437 від 30.04.2022 р. на суму 6198,19 грн; № 313438 від 30.04.2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 315585 від 31.05.2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 316677 від 30.06.2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 317654 від 31.07.2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 318340 від 31.08.2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 319427 від 30.09.2022 р. на суму 6198,19 грн.; № 320259 від 31.10.2022 р. на суму 6198,19 грн.; від 30.11.2022 р. на суму 5355,43 грн.; від 31.12.2022 р. на суму 5355,43 грн.; від 31.01.2023 р. на суму 5613,36 грн.; від 28.02.2023 р. на суму 5613,36 грн.; від 31.03.2023 р. на суму 5613,36 грн.; від 30.04.2023 р. на суму 5687,68 грн.; від 31.05.2023 р. на суму 5730,74 грн.; від 30.06.2023 р. на суму 5730,74 грн.; від 31.07.2023 р. на суму 5730,74 грн.; від 31.08.2023 р. на суму 5730,74 грн.; від 30.09.2023 р. на суму 5730,74 грн.; від 31.10.2023 р. на суму 5730,74 грн.; від 30.11.2023 р. на суму 9476,81 грн.; від 31.12.2023 р. на суму 16924,48 грн.; від 31.01.2024 р. на суму 17684,81 грн.; від 29.02.2024 р. на суму 14837,95 грн.

Вказані рахунки-фактури та акти на загальну суму 176132,63 грн. підписані позивачем електронним цифровим підписом та направлені відповідачу за допомогою програмного забезпечення М.Е.Dос.

Водночас, з урахуванням здійснених позивачем коригувать вартості наданих послуг, загальна сума останніх за спірний період становить 140309,55 грн. (забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (16 працівників); використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем (350,00 кв.м.); виробництво, транспортування та постачання теплової енергії).

У свою чергу, відповідач направив на адресу відповідача мотивовані відмови від підписання актів та оплати рахунків, а саме: № 13-05-22 від 16.05.2022 р., № 13/1-05-22 від 25.05.2022 р., № 21-06-22 від 18.06.2022 р., № 26-08-22 від 10.08.2022 р., № 31-09-22 від 27.09.2022 р., № 37-10-22 від 11.10.2022 р., № 42-11-22 від 09.11.2022 р., № 31-10-22 від 11.11.2022 р., № 53-12-22 від 09.12.2022 р., № 23-12-22 від 12.12.2022 р., № 13-01-23-4 від 13.01.2023 р., № 13-02-23-4 від 13.02.2023 р., № 15-02-23-4 від 15.02.2023 р., № 22-03-23-4 від 22.03.2023 р., № 11-04-23-4 від 11.04.2023 р., № 11-05-23-4 від 11.05.2023 р., № 16-05-23-4 від 16.05.2023 р., № 31-05-23-4 від 31.05.2023 р., № 08-06-23-4 від 08.06.2023 р., № 14-03-23-4 від 14.03.2023 р., № 14-06-23-4 від 14.06.2023 р., № 10-07-23-4 від 10.07.2023 р., № 13-07-23-4 від 13.07.2023 р., № 19-07-23-4 від 19.07.2023 р., № 09-08-23-4 від 09.08.2023 р., № 16-08-23-4 від 16.08.2023 р., № 22-08-23-4 від 22.08.2023 р., № 13-09-23-4 від 13.09.2023 р., № 09-10-23-4 від 09.10.2023 р., № 16-10-23-4 від 16.10.2023 р., № 13-11-23-4 від 13.11.2023 р., № 05-01-24-5 від 05.01.2024 р., № 14-03-24-5 від 14.03.2024 р., № 14-02-24-4 від 14.02.2024 р., № 12-03-24-4 від 12.03.2024 р.

У вказаних відмовах відповідач зазначив, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до інформації на офіційній сторінці ДП МА «Бориспіль», роботу аеропорту призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів евакуйовано, злітно-посадкову смугу заблоковано. З незалежних від орендаря обставин, з 24.02.2022 р. роботу балансоутримувача, на території якого знаходиться пасажирський термінал «D» (інв. № 47578), призупинено; оскільки роботу аеропорту було призупинено з 24.02.2022 р., майно, розташоване в пасажирському терміналі «D», не використовується згідно з договором протягом спірного періоду та орендна плата за користування майном не нараховується з 24.02.2022 р. Впродовж усього часу неможливості користування орендарем майном, балансоутримувач не міг надавати послуги за договором орендареві, об`єм, кількість та якість яких залежать від фактичного користування ними орендарем (його працівниками). Таким чином, відповідно до умов п. 2.2.3 договору акти вважаються не підписаними, а послуги не наданими.

Поряд з цим, листами № 67-11/22 від 08.11.2022 р., № 34-11/22 від 08.11.2022 р., № 29-11/22 від 08.11.2022 р., № 30-11/22 від 08.11.2022 р., № 36-11/22 від 08.11.2022 р. відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 2.2.17 договору, починаючи з 24.02.2022 р. чисельність працюючих ТОВ «Аеро Ресторанс» складає 0 осіб, електрообладнання не використовується.

На переконання відповідача, в останнього відсутній обов`язок з оплати рахунків-фактур та підписання актів приймання-здачі робіт (надання послуг) за спірний період, а саме з березня 2022 р. по лютий 2024 р.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання за договором і не відшкодував на користь позивача витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до умов договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., до обов`язків орендаря належить, зокрема: самостійне отримання з 10 числа місяця, наступного за звітним, рахунку на оплату та акту приймання-здачі робіт; підписання та повернення акту протягом 5 робочих днів або надання у цей самий строк мотивованої відмови від підписання акту; оплата рахунку до 20 числа наступного місяця. Якщо протягом 5 робочих днів акт приймання-здачі робіт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк мотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (п. 2.2.3 договору).

За умовами пунктів 2.1.6, 2.2.3 договору акт наданих послуг є контрольним та звітним документом сторін щодо надання послуг та їх якості. Підписаний акт приймання-здачі наданих послуг є підтвердженням відсутності у сторін договору претензій.

Суд відзначає, що в матеріалах справи містяться копії актів приймання-здачі робіт за спірних період (березень 2022 р. лютий 2024 р.), які відповідачем не підписані, і щодо яких останнім було надано письмові відмови від їх підписання, обгрунтовані посиланням на невикористання приміщення протягом спірного періоду у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що ТОВ «Аеро Ресторантс» не мало можливості користуватись майном за цільовим призначенням, оскільки вказаний позивачем період надання послуг припадає на воєнний стан, введений на всій території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р від 26.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 р. пункт пропуску через державний кордон «Бориспіль» (вид сполучення: повітряний; характер перевезень: пасажирський, вантажний; категорія пункту пропуску: міжнародний). З 24.02.2022 р. до теперішнього часу ТОВ «Аеро Ресторантс» не має можливості користуватись майном за цільовим призначенням, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль».

Слід зазначити, що 24.02.2022 р. Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому Указами Президента України було продовжено.

Згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою України було вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено з 24.02.2022 р. і по теперішній час.

Як встановлено судом, відповідно до п. 1.2 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1610 від 31.07.2014 р. відповідачу було передано майно з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи, а відтак закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору не є перешкодою для використання орендованого майна відповідачем. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач обмежував доступ відповідача до орендованих приміщень або повідомляв останнього про неможливість їх використання у зв`язку із закриттям повітряного простору України.

У пункті 1.1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. визначено, що надання позивачем відповідачу таких послуг як забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем не залежить від пасажиропотоку або розміру чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, на відміну від надання такої послуги як «підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування», яка безпосередньо залежить від розміру чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі.

Водночас, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів припинення, розірвання чи зміни договору оренди спірного приміщення, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує орендувати майно та фактично не позбавлений права його використання.

Поряд з цим, у згаданому вище п. 1.1.1 договору сторони узгодили перелік послуг, обсяг наданих послуг на місяць та їх вартість, які балансоутримувач надає, а орендар приймає. Такі послуги як прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, постачання холодної та гарячої води, вода стічна, підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування залежать від фактичного їх об`єму, про що і зазначено у п. 1.1.1 в колонці «обсяг наданих послуг в місяць» таблиці № 1, в той час як обсяг інших послуг, таких як забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, є фіксованим.

З листів відповідача № 67-11/22 від 08.11.2022 р., № 34-11/22 від 08.11.2022 р., № 29-11/22 від 08.11.2022 р., № 30-11/22 від 08.11.2022 р., № 36-11/22 від 08.11.2022 р. вбачається, що останній повідомляв позивача, що починаючи з 24.02.2022 р. чисельність працюючих ТОВ «Аеро Ресторанс» складає 0 осіб, а електрообладнання не використовується.

Пунктом 2.2.17 договору встановлено, що у разі зміни кількості працюючих в орендованому об`єкті та/або кількості, потужності, режиму роботи електрообладнання, орендар зобов`язується своєчасно підготувати новий перелік, підписати відповідальною особою, та передати в службу головного енергетика балансоутримувача для внесення відповідних змін в договір щодо передачі орендарю величини потужності електричної енергії та забезпечення його працівників санітарно-гігієнічними умовами праці.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності з п. 8.5 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. сторони вносять зміни і доповнення до договору шляхом підписання додаткових угод до нього (крім змін, вказаних в п.п. 1.8 та 8.7 договору, які вносяться листами, що вважаються невід`ємними частинами договору).

Таким чином, договором не передбачено зміну кількості працюючих в орендованому об`єкті в односторонньому порядку. При цьому, суд констатує, що зміни до договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, зокрема до п. 1.1.1, яким передбачено види послуг, сторонами не вносилися.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про надання доступу до орендованих приміщень, оформлення перепусток тощо.

Так, листами № 03/03-01-22 від 03.05.2023 р., № 04/03-01-22 від 03.05.2022 р., № 03/11-05-22 від 11.05.2022 р., відповідач звернувся до позивача з проханням дозволити допуск працівників на територію ДП МА «Бориспіль» з метою генерального прибирання.

Листами № 02/15-08-22 від 15.08.2022 р., № 02/18-08-22 від 18.08.2022 р., № 03/09-09-22 від 09.09.2022 р., № 02/06-02-023 від 06.02.2023 р., № 01/14-04-23 від 14.04.2023 р. відповідач звертався до позивача з проханням надати доступ працівників з метою вивозу майна, що розміщене на орендованому об`єкті.

Листом від № 01.03/01-03 від 10.03.2023 р. відповідач звертався до позивача з проханням оформити договір про оформлення та видачу перепусток з 01.03.2023 р. у зв`язку з закінченням терміну дії договору.

Суд вважає за необхідне відзначити, що відповідач не був позбавлений можливості вимагати перерахунку вартості спірних послуг відповідно до кількості працівників, яких було допущено на територію ДП «МА «Бориспіль», та/або ініціювати внесення відповідних змін до чинного договору про відшкодування витрат балансоутримувача, чого також відповідачем зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає необґрунтованими відмови відповідача від підписання актів здачі-приймання послуг та сплати рахунків за спірний період.

При цьому, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні як докази розірвання договірних відносин, так і докази повернення майна орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання-передачі у зв`язку із зазначеними відповідачем у мотивованих відмовах від підписання актів обставинами.

Також слід зазначити, що відповідно до пп. 4-2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 р. і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів.

Таким чином, відповідач звільнений від сплати орендної плати за орендоване приміщення, однак правовідносини сторін за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат далансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є чинними, оскільки позивач продовжує утримувати надані в оренду приміщення аеропорту та продовжує нести витрати на таке утримання, які відповідач зобов`язаний відшкодовувати у розмірі та на умовах чинного договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р.

Всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати послуг за спірний період у сумі 140309,55 грн. суду не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс 140309,55 грн. основного боргу.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем у рахунках та актах здачі-приймання наданих послуг за квітень-жовтень 2023 р. було зазначено невірну кількість працюючих осіб (21 особа) і, як наслідок, невірно розраховано суму оплати за надані послуги за вказаний період, оскільки попри такі зазначення, за перевіркою суду, фактичний розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості позивачем здійснено, виходячи з вірної кількості працюючих (16 осіб), зазначеної в договорі.

Поряд з цим, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 53969,87 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як було зазначено вище, згідно з п. 4.2 договору орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем в сумі 53969,87 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за кожним неоплаченим рахунком-фактурою за період з березня 2022 р. по лютий 2024 р.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що він є невірним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зазначає, що позивачем було неправильно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати рахунків-фактур № 61/562 від 31.07.2022 р., № 61/859 від 31.10.2022 р., № 61/234 від 30.04.2023 р., № 61/467 від 31.07.2023 р. та № 61/823 від 31.12.2023 р., оскільки граничні строки оплати за вказаними рахунками, а саме 20.08.2022 р., 20.11.2022 р., 20.05.2023 р., 20.08.2023 р. та 20.01.2024 р., припадали на вихідні дні.

За перерахунком суду, з урахуванням правильних дат початку прострочення виконання зобов`язання з оплати рахунків-фактур (23.08.2022 р., 22.11.2022 р., 23.05.2023 р., 22.08.2023 р. та 23.01.2024 р.), вірний розмір пені становить 53917,17 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, встановленому судом.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір пені передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки пені таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, відповідач зазначає, що позивачем було нараховано пеню за період, який припадає на воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024 р. Крім того, пеня у розмірі 53969,87 грн., на переконання відповідача, є надмірною, обтяжливою та такою, що перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків ДП «МА «Бориспіль».

Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, позивач зазначає, що наслідком систематичного, довготривалого (з березня 2022 р. по лютий 2024 р.) порушення відповідачем взятих на себе на умовах п.п. 2.2.1, 2.2.3 п. 2.2 договору зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за договором є завдання збитків стратегічному підприємству державного сектору економіки у вигляді неодержаного позивачем прибутку від здійснення господарської діяльності. Невиконання або неналежне виконання умов господарського зобов`язання є підставою для відповідальності і застосування господарських санкцій за таке порушення. Крім того, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені (53969,87 грн.) є в 2,5 рази меншою від суми основного боргу відповідача перед позивачем, який становить 140309,55 грн. Поряд з цим, відповідачем не було наданого жодних доказів на підтвердження існування у спірний період березень 2022 р. лютий 2024 р. виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за договором.

Оцінивши надані до справи докази, доводи сторін справи, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено наявності виняткових обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. в розмірі 53969,87 грн., на 90%.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження збитковості підприємства чи відсутності в нього коштів на рахунках, майна тощо, які можуть бути враховані судом для зменшення розміру пені.

З огляду на зазначене, підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача у даній справі пені суд вбачає відсутніми.

Щодо посилання відповідача на введення на всій території України з 24.02.2022 р. воєнного стану суд зазначає таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідач мав звернутися до Торгово-промислової палати для отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Відтак, посилання відповідача на військову агресію Російської Федерації проти України та введення військового стану, не є у даному випадку належно обґрунтованим, оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування обставини звернення до органів ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. та видачі органами ТПП відповідного сертифікату.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі, порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, за висновком суду, стосуються обох сторін договору.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7923,21 грн. інфляційних втрат та 4006,40 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем в сумі 4006,40 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою за період з березня 2022 р. по лютий 2024 р.

Як зазначалося вище судом, позивачем було неправильно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати рахунків-фактур № 61/562 від 31.07.2022 р., № 61/859 від 31.10.2022 р., № 61/234 від 30.04.2023 р., № 61/467 від 31.07.2023 р. та № 61/823 від 31.12.2023 р.

За перерахунком суду, з урахуванням правильних дат початку прострочення виконання зобов`язання з оплати вказаних вище рахунків-фактур, вірний розмір 3% річних становить 4002,86 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, встановленому судом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що їх розмір було визначено позивачем в сумі 7923,21 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою за період з березня 2022 р. по лютий 2024 р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично невірним, і за перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлений позивачем.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поряд з цим, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі, а саме 7923,21 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, -7, код 37222400) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 140309 (сто сорок тисяч триста дев`ять) грн. 55 коп. основного боргу, 53917 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн. 17 коп. пені, 4002 (чотири тисячі дві) грн. 86 коп. 3% річних, 7923 (сім тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 83 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.09.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна